Рішення від 24 серпня 2026 р. у справі №300/691/26 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2026 р. справа № 300/691/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі: судді Гомельчука С.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представниця Павлюк Оксана Василівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач), в інтересах якого діє представниця Павлюк Оксана Василівна (представниця позивача), звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач-1), Військової частини НОМЕР_1 (відповідач-2), в якому просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо направлення на ВЛК та мобілізацію ОСОБА_1 у зв`язку із тим, що особа раніше була визнана компетентним органом непридатною до військової служби з виключенням з військового обліку;

- визнати протиправною та скасувати довідку Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 №2025-1120-1536-2484-3 від 20.11.2025 щодо визнання позивача придатним до військової служби;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №1875 від 20.11.2025 про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період в частині призову ОСОБА_1 на військову службу;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту на звільнення ОСОБА_1 з військової служби за станом здоров`я на підставі висновку про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку від 07.12.2025, отриманого Військовою частиною НОМЕР_1 , 13.01.2026;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт про звільнення з військової служби за станом здоров`я від 07.12.2025 та прийняти рішення (наказ) про звільнення з військової служби ОСОБА_1 згідно поданого рапорту від 07.12.2025 про звільнення з військової служби на підставі пп. «б» ч. 3 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) ВЛК про непридатність до військової служби з виключенням із військового обліку.

Адміністративний позов обґрунтований тим, що позивач військово-лікарською комісію Центрального госпіталю ВМУ СБУ був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, що підтверджується свідоцтвом про хворобу №69/1427. У зв`язку із наведеним позивач наказом начальника УСБУ в Івано-Франківській області від 10.10.2023 №164-ос/дск був звільнений у відставку за станом здоров`я з виключенням з військового обліку. Однак, ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 був направлений на проходження ВЛК та визнаний придатним до військової служби. 20.11.2025 наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 позивача призвано на військову службу під час мобілізації. На думку представниці позивача довідка ВЛК №2025-1120-1536-2484-3 від 20.11.2025 та наказ №1875 від 20.11.2025 про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації є протиправними, оскільки на момент призову позивача на військову службу, ІНФОРМАЦІЯ_3 мав інформацію про те, що позивач не належить до жодної категорії осіб, які підлягають мобілізації. При цьому зауважує, що відповідно до приписів пункту 3.3 розділу ІІ Положення №402 повторно оглядаються військовою лікарською комісією військових комісаріатів лише військовозобов`язані, при цьому позивач визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Також представниця стверджує, що Військовою частиною НОМЕР_1 допущено протиправну бездіяльність щодо не розгляду рапорта позивача про звільнення з військової служби від 07.12.2025.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.02.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

16.02.2026 від ІНФОРМАЦІЯ_5 надійщов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечив щодо задоволення позовних вимог. У відзиві представниця зазначає, що під час перевірки військово-облікових документів громадянина ОСОБА_1 , було запропоновано в добровільному порядку прибути в ІНФОРМАЦІЯ_3 для звіряння особистих даних, під час уточнення яких з`ясувалось, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 , не маючи права на відстрочку від призову на військову службу по мобілізації, на особливий період згідно статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" підлягає призову на військову службу по мобілізації, на особливий період. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформаційно- комунікаційної системи «Оберіг» громадянин ОСОБА_1 перебував на військовому обліку з 11.07.1996 року у ІНФОРМАЦІЯ_6 . Відповідно до п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 "Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період" призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку. 20.11.2025 позивач військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 був визнаний придатним до військової служби. У зв`язку з вищевказаним, гр. ОСОБА_1 , не маючи жодних підтверджувальних документів про стан здоров`я або документів, що надавали б право на відстрочку відповідно, був призваний на військову службу по мобілізації, на особливий період до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ).

Представниця позивача скористалася правом подання відповіді на відзив, яка надійшла на адресу суду 25.02.2026. Представниця зауважила, що у військовому квитку позивача міститься запис про звільнення позивача у відставку за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) ВЛК про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку. Більше того, позивач пред`являв працівникам ІНФОРМАЦІЯ_7 про хворобу №69/1427. Тобто, володіючи інформацією, що ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, ІНФОРМАЦІЯ_3 всупереч чинному законодавству направляє останнього на військову лікарську комісію.

Ухвалою суду від 06.05.2026 залучено Військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_2 до участі у справі № 300/691/26 в якості другого відповідача (співвідповідача).

Військова частина НОМЕР_1 та Військово-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_2 правом подання відзиву на позовну заяву не скористалися.

Ухвалу від 13.02.2026 Військовою частиною НОМЕР_1 отримано 13.02.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.43).

Ухвалу від 06.05.2026 Військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 отримано 12.05.2026, що підтверджується рекомендованим повідомлення (а.с.66).

Згідно з частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачів повідомлено належним чином про розгляд справи в суді, тому дана справа підлягає вирішенню за наявними в ній матеріалами.

У період з 13.07.2026 по 07.08.2026, з 13.08.2026 по 21.08.2026 головуючий суддя у справі перебував у відпустці, та у період з 10.08.2026 по 12.08.2026 на лікарняному за листком непрацездатності.

Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.

ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про хворобу №69/1427 визнаний непридатним до військової служби з виключення з військово обліку (а.с.13-14).

Відповідно до наказу начальника УСБУ в Івано-Франківській області від 10.10.2023 №164-ос/дск ОСОБА_1 звільнений у відставку за пп. «в» п. 61 та пп. «б» (за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключення з військового обліку) п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з правом носіння військової форми одягу, з 10 жовтня 2023 року, що підтверджується відповідним записом у військовому квитку серії НОМЕР_2 (а.с.15-21).

20.11.2025 ІНФОРМАЦІЯ_8 направлено ОСОБА_1 для визначення придатності до військової служби на базі КНП «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради (а.м.25).

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_9 позивач визнаний придатним до військової служби (а.с. 26).

Згідно з витягу наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_1 (а.с.27).

07.12.2025 позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення з військової служби (а.с. 32-35).

Не із довідкою ВЛК від 20.11.2025 №2025-1120-1536-2484-, наказом від 20.11.2025 №1875 про призов, а також із бездіяльністю Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не розгляді рапорту про звільнення з військової служби, позивач, в інтересах якого діє представник звернувся до суду із адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із положеннями статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Згідно із частиною першою статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частина друга статті 1 Закону №2232-XII передбачає, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до частини третьої статті 1 цього Закону військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За змістом частини дев`ятої статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць;

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частин першої та другої статті 14 Закону №2232-XII взяття громадян України на військовий облік призовників проводиться з метою визначення наявних людських ресурсів, встановлення освітнього рівня, вивчення особистих якостей. Взяття громадян України на військовий облік призовників здійснюється у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону №2232-ХІІ персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з частиною п`ятою статті 1 Закону №2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

У зв`язку з введенням Указом Президента України №65/2022 від 24.02.2022 в Україні воєнного стану, з метою запровадженням та виконанням заходів вказаного правового режиму, направлених на забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, та на виконання Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 Про загальну мобілізацію здійснюється призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-ХІІ).

У статті 1 Закону №3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до частини восьмої статті 4 Закону №3543-ХІІ, з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.

Абзацом другим частини першої статті 22 Закону №3543-ХІІ визначено, що громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту (частина третя статті 22 Закону №3543-ХІІ).

Особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України (частина 5 статті 22 Закону №3543-ХІІ).

Наказом Міністра оборони України 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі - Положення №402).

Пунктом 1.2 розділу І Положення №402 передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання (пункт 2.1 розділу І Положення №402).

Пункт 1.1 розділу ІІ Положення №402 визначає, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності: до військової служби призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); військовослужбовців до військової служби; військовослужбовців до військової служби за військовою спеціальністю; військовослужбовців, призовників, військовозобов`язаних та резервістів до служби в Десантно-штурмових військах, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті, підрозділах спеціального призначення; кандидатів на навчання у ВВНЗ, ліцеїстів; кандидатів до військової служби за контрактом; кандидатів до участі у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки (далі - МО) та у складі національного персоналу; військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ) та мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; військовослужбовців до служби у спеціальних спорудах; а також з метою визначення: можливості проходження військової служби військовослужбовцями та проживання членів їх сімей за кордоном; необхідності в тривалому спеціалізованому лікуванні, медичному спостереженні або в навчанні (вихованні) у спеціалізованих навчальних закладах членів сімей військовослужбовців, транспортабельності їх за станом здоров`я; потреби у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва); потреби у тривалому лікуванні.

Згідно абзацу 1 пункту 3.8 глави 3 розділу II Положення №402 постанови ВЛК ТЦК та СП щодо військовозобов`язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу.

Так, абзацом 2 підпункту б пункту 20.3 глави 20 розділу II Положення №402 передбачено, що при медичному огляді військовослужбовців та інших осіб ВЛК приймається постанова, в тому числі, такого змісту: Непридатний до військової служби.

Як вбачається з військового квитка серії НОМЕР_2 , відповідно до наказу начальника УСБУ в Івано-Франківській області від 10.10.2023 №164-ос/дск ОСОБА_1 звільнений у відставку за пп. «в» п. 61 та пп. «б» (за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключення з військового обліку) п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з правом носіння військової форми одягу, з 10 жовтня 2023 року, що підтверджується відповідним записом у військовому квитку серії НОМЕР_2 (а.с.15-21).

Згідно з свідоцтвом про хворобу №69/1427 позивач на підставі статей 19б, 56в, 69в графи V Розкладу хвороб Положення про медичний огляд у Служюі безпеки України, затвердженого наказом Центрального управління СБУ від 03.01.2019 №2/ДСК, Зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.01.2019 №109/33080, визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку (а.с.13-14).

Питання виключення осіб з військового обліку врегульовано положеннями статті 37 Закону №2232-XII.

Так, відповідно до підпункту 3 частини 6 статі 37 Закону №2232-XII (в редакції на час проходження позивачем призовної комісії, а саме 20.11.2025), виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

Аналіз наведених вище норм Закону №2233-XII в контексті спірних правовідносин дозволяє зробити висновок про те, що виключення громадянина України з військового обліку як такого, що визнаний непридатним до військової служби, свідчить про те, що держава в особі компетентного органу прийняла рішення про визнання особи непридатною до проходження військової служби та на підставі Закону №2232-XII звільнила цю особу від виконання військового обов`язку.

Процедурно рішення про виключення громадянина України з військового обліку означає, що ця особа більше не перебуває на військовому обліку та втрачає статус військовозобов`язаного, а отже не може бути призваною на військову службу за мобілізацією під час дії правового режиму воєнного стану.

Суд враховує правову позицію, викладену у пунктах 37-39 постанови Верховного Суду від 21.05.2025 у справі №280/2880/24, відповідно до якої законодавець виокремлює поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку». При цьому, при знятті з військового обліку Законом передбачено можливість повторного взяття військово-зобов`язаного на такий облік.

Отже, різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку. З аналізу положень Закону №2232-XII слідує, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військово-зобов`язаних.

Водночас, як встановлено судом вище, відповідач-1 проігнорував ту обставину, що позивач більше не є військовозобов`язаним та, відповідно, не має обов`язку проходити військово-лікарську комісію та не може бути призваний на військову службу під час мобілізації внаслідок того, що він виключений з військового обліку.

На переконання суду, після отримання повідомлення від позивача про його виключення з військового з обліку за станом здоров`я, відповідач-1 був зобов`язаний вжити належних заходів для перевірки цієї інформації та врахування її при проведенні подальших мобілізаційних заходів позивача.

Також суд звертає увагу, що відповідно до приписів пункту 3.3 розділу II Положення №402, особи, звільнені з військової служби, визнані непридатними до військової служби, можуть повторно оглядатися ВЛК районних, міських ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку після обов`язкового обстеження у спеціалізованих закладах охорони здоров`я з метою підтвердження або зміни встановленого діагнозу. Лікар - член ВЛК районного, міського ТЦК та СП формує електронне направлення в ЕСОЗ для проведення додаткових обстежень. Медичний огляд цієї категорії громадян проводиться за графою II додатка 1 до цього Положення, а тих, які мають офіцерські звання,- за графою III додатка 1 до цього Положення.

Доказів обстеження позивача у спеціалізованих закладах охорони здоров`я з метою підтвердження або зміни встановленого діагнозу, наявності електронних направлень в ЕСОЗ для проведення додаткових обстежень позивача (як того вимагає пункту 3.3 розділу II Положення №402) ІНФОРМАЦІЯ_3 до суду не надано, судом під час розгляду даної справи не отримано.

За таких обставин суд виснує, що медичний огляд позивача ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 мобілізаційний пункт проведений за відсутності на те правових підстав, без фактичного проходження медичного огляду.

Суд вважає, що тягар настання несприятливих наслідків через невиконання (неналежне виконання) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки своїх обов`язків не може покладатися на позивача та створювати для нього додаткових обов`язків щодо повторного постановлення на військовий облік військовозобов`язаного за відсутності законодавчо визначених для цього підстав та проходження військово-лікарської комісії з метою підтвердження раніше встановленої непридатності до військової служби за станом здоров`я.

В контексті спірних правовідносин, що склались між сторонами, суд вважає за необхідне вказати, що у постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №826/13000/18 зазначено, що складовою принципу законності та принципу верховенства права є правова процедура (fair procedure - справедлива процедура), яка передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.

Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.

Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права.

Натомість, на переконання суду, як повторний медичний огляд, так і призов на військову службу під час мобілізації позивача, визнаного непридатного до військової служби з виключенням з військового обліку, не пов`язане з жодною передбаченою Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» підставою.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, рішенням суду у справі Рисовський проти України ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їх власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Відтак, з метою ефективного захисту прав суд вважає за необхідне визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо направлення на ВЛК та мобілізацію ОСОБА_1 у зв`язку із тим, що особа раніше була визнана компетентним органом непридатною до військової служби з виключенням з військового обліку, визнати протиправною та скасувати довідку Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 №2025-1120-1536-2484-3 від 20.11.2025 щодо визнання позивача придатним до військової служби, а також визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №1875 від 20.11.2025 про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період в частині призову ОСОБА_1 на військову службу.

Щодо позовних вимог заявлених до Військової частини НОМЕР_1 , суд зазначає про таке.

Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008), у п.233 якого встановлено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Згідно з підпунктом «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці звільняються з військової служби за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців.

Механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців визначено Порядком організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 № 531 (далі Порядок № 531).

Пунктом 6 розділу ІІІ Порядку № 531 встановлено, що усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов`язково реєструються службою діловодства. Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Порядку № 531 відмова в розгляді рапорту має бути вмотивованою.

Згідно з пунктом 8 розділу ІІІ Порядку № 531 термін розгляду паперового рапорту розпочинається з часу подання рапорту, а не з часу його реєстрації службою діловодства; у разі направлення рапорту засобами поштового зв`язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.

Пунктом 9 розділу ІІІ Порядку № 531 визначено, що розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється: невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання рапорту щодо питань, які стосуються, зокрема, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин; у строк не більше 14 днів із дня подання рапорту щодо всіх інших питань.

Порядком № 531 командуванню заборонено, зокрема, відмовляти у задоволенні рапорту через відсутність документів або інформації, які є або повинні бути в розпорядженні цього командира, створюються (формуються, видаються) самим підрозділом та/або можуть бути витребувані підрозділом, а також відмовляти у розгляді рапорту з підстав недотримання вимог щодо форматування документа або через помилки у написанні, які не впливають на суть рапорту. Непогодження рапорту безпосередніми командирами не перешкоджає його подальшому руху.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що праву військовослужбовця на подання рапорту про звільнення кореспондує обов`язок командування належним чином, у встановлений строк, розглянути такий рапорт по суті порушеного у ньому питання та прийняти за результатами розгляду одне з рішень: про звільнення військовослужбовця (за наявності підстав) або вмотивовану письмову відмову у задоволенні рапорту, доведену до відома військовослужбовця. Відмова має ґрунтуватися на аналізі заявленої підстави звільнення, а не виключно на формальних зауваженнях.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач 07.12.2025 звернувся з рапортом про звільнення з військової служби до командира Військової частини НОМЕР_1 .

Разом з тим за результатами розгляду рапорту позивача командиром Військової частини НОМЕР_1 не прийнято жодного з передбачених законодавством рішень по суті порушеного питання. Наказу по особовому складу про звільнення позивача з військової служби не видано. Вмотивованої відмови у задоволенні рапорту з посиланням на конкретну норму закону, яка виключала б право позивача на звільнення за заявленою ним підставою, також не надано.

Викладене свідчить про протиправну бездіяльність відповідача-2, що полягає у не розгляді по суті рапорту позивача від 07.12.2025 про звільнення з військової служби та у неприйнятті за результатами його розгляду рішення, передбаченого законом.

Такі дії (бездіяльність) не відповідають критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України, зокрема вимогам діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, та обґрунтовано.

Водночас суд враховує, що прийняття рішення про звільнення військовослужбовця з військової служби належить до повноважень відповідного командира (начальника) військової частини та потребує попередньої оцінки наведеної у рапорті підстави звільнення і доданих документів, перевірки відсутності інших членів сім`ї, які зобов`язані здійснювати догляд, та інших обставин. Вирішуючи спір, адміністративний суд не може підміняти суб`єкта владних повноважень та брати на себе виконання покладених на нього функцій, ухвалюючи замість нього рішення по суті заявленої підстави звільнення, оскільки це становило б втручання у дискреційні повноваження командира військової частини.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про зобов`язання відповідача-2 прийняти рішення (наказ) про звільнення з військової служби ОСОБА_1 згідно поданого рапорту від 07.12.2025 про звільнення з військової служби на підставі пп. «б» ч. 3 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) ВЛК про непридатність до військової служби з виключенням із військового обліку є передчасною, а належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача у спірних правовідносинах є зобов`язання відповідача-2 розглянути по суті рапорт позивача про звільнення з військової служби та прийняти за результатами його розгляду рішення відповідно до вимог чинного законодавства, з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні.

Саме такий спосіб захисту забезпечить ефективне поновлення порушеного права позивача на розгляд його рапорту та не призведе до втручання суду у дискреційні повноваження відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, позов підлягає до задоволення частково.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 КАС України)

Отже, до стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_4 , Військової частини, за рахунок бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 належать судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3860,48 грн (пропорційно задоволеним позовним вимогам), понесення яких підтверджується квитанціями від 09.02.2026 , яка міститься серед матеріалів справи.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо направлення на ВЛК та мобілізацію ОСОБА_1 у зв`язку із тим, що особа раніше була визнана компетентним органом непридатною до військової служби з виключенням з військового обліку.

Визнати протиправною та скасувати довідку Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 №2025-1120-1536-2484-3 від 20.11.2025 щодо визнання позивача придатним до військової служби.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №1875 від 20.11.2025 про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період в частині призову ОСОБА_1 на військову службу.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту на звільнення ОСОБА_1 з військової служби за станом здоров`я на підставі висновку про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку від 07.12.2025, отриманого Військовою частиною НОМЕР_1 , 13.01.2026.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 розглянути по суті рапорт ОСОБА_1 від 07.12.2025 про звільнення з військової служби за станом здоров`я та прийняти за результатами його розгляду рішення відповідно до вимог чинного законодавства, з урахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині цього рішення.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_5 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ) сплачений судовий збір в розмірі 2622,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ) сплачений судовий збір в розмірі 1198,08 грн (одна тисяча сто дев`яносто вісім гривень вісім копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Гомельчук С.В.