Рішення від 24 серпня 2026 р. у справі №300/2315/26 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2026 р. справа № 300/2315/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі: судді Гомельчука С.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України (відповідач), в якому просить:

- визнати дії Державної казначейської служби України щодо невиконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року у справі №300/3110/20 протиправними та зобов`язати здійснити дії щодо виконання зазначеного судового рішення;

- зобов`язати Державну казначейську службу України виконати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року у справі №300/3110/20 та виплатити на користь ОСОБА_1 648634,92 грн;

- зобов`язати Державну казначейську службу України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми (648634,92 грн.), починаючи з дня закінчення тримісячного строку (з 10.01.2025) по момент звернення до суду (10.04.2026) в сумі 24 310,49 грн.

- встановити судовий контроль, шляхом зобов`язання Державної казначейської служби України подати звіт по виконанню постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року у справі №300/3110/20, протягом 10 днів з моменту набрання цим рішенням законної сили.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконується постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2024 у справі №300/3110/20, в частині стягнення з Головного управління Держпраці в Одеській області середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 648634,92 грн, у строк визначений Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» На думку позивача такі дії відповідача є протиправними, адже перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей. Разом з тим, у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону , стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Позивач зауважує, що оскільки Державною казначейською службою України не виконано обов`язку щодо перерахування коштів стягувачеві згідно виконавчого листа Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.10.2024 по справі №300/3110/20 то у нього виникло право щодо нарахування та виплатити компенсації в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми, починаючи з 10.01.2025.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

08.05.2026 на адресу суду від Державної казначейської служби України надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечив щодо задоволення позовних вимог. У відзиві вказано, що на виконання своїх повноважень, визначених пунктами 28,29 Порядку №845, Головне управління Казначейства листами від 14.10.2024 №10-06/1-0613053, від 07.11.2024 №10-06/1-06/14110 звернулося до Головного управління Держпраці в Одеській області для встановлення відповідних даних про коди класифікації видатків бюджету або рахунки, з яких проводиться безспірне списання коштів та в яких повідомило про надходження Виконавчого листа у справі №300/3110/20. Проте, боржник листом від 19.11.2024 №ОД/1/528324 повідомив про відсутність відповідних бюджетних асигнувань та про вжиті заходи щодо виділення коштів для безспірного списання. Представник звернув увагу, що заборгованість за рахунок коштів бюджетної програми КПКВК 3504040 погашається у певній черговості. При цьому, заборгованість Головного управління Держпраці в Одеській області перед позивачем за рішенням суду про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відноситься до другої черги. Представник вказує, що вставлений Верховною Радою України обсяг коштів є недостатнім та не дозволяє Казначейству вчасно здійснити погашення заборгованості за рахунок КПКВК 3504040 за всіма рішеннями судів, гарантованими державою.

Також зауважено, що питання щодо нарахування компенсації за порушення встановленого законом строку перерахування коштів за рішенням суду у справі №300/3110/20 може бути розглянуте лише після його виконання за рахунок коштів бюджетної програми для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів.

Представник позивача скористався правом подання відповіді на відзив, яка надійшла на адресу суду 14.05.2026 та додаткових пояснень які надійшли 21.05.2026. Позивач вважає, що відсутність бюджетних асигнувань не звільняє державний орган чи бюджетну установу від виконання грошових зобов`язань, якщо право особи прямо передбачено законом. Також зауважує, що сама по собі заява про нестачу бюджетних асигнувань не є достатнім доказом, оскільки така обставина повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами.

У період з 13.07.2026 по 07.08.2026, з 13.08.2026 по 21.08.2026 головуючий суддя у справі перебував у відпустці, та у період з 10.08.2026 по 12.08.2026 на лікарняному за листком непрацездатності.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2024 у справі №300/3110/20 постановлено, стягнути з Головного управління Держпраці в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.10.2020 по 11.10.2022 та з 16.11.2022 по 15.05.2024 в сумі 661 629 (шістсот шістдесят одна тисяча шістсот двадцять дев`ять) грн 87 коп.

Івано-Франківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №300/3110/20 щодо стягнення з Головного управління Держпраці в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.10.2020 по 11.10.2022 та з 16.11.2022 по 15.05.2024 в сумі 661 629 (шістсот шістдесят одна тисяча шістсот двадцять дев`ять) грн 87 коп. (а.с.13).

На звернення представника позивача, Державна казначейська служба України листом від 07.03.2025 №5-06/5345 повідомила, що виконавчий лист по справі №300/3110/20, після постановлення на облік за бюджетною програмою 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» продовжує перебувати на виконанні та фактично зберігатися в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Одеській області та до Казначейства не передається. Вказано, що до Казначейства вказаний виконавчий документ може бути переданий тільки перед безпосереднім настанням черговості виконання за бюджетною програмою 3504040. При цьому зазначено, що з урахуванням встановлених бюджетних призначень за бюджетною програмою 3504040, станом на даний час Казначейством виконується рішення, що обліковуються за першою чергою погашення заборгованості (а.с.16).

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо невиконання постанови суду від 04.09.2024 у справі №300/3110/20, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд установив наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Таким чином, судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» (Закон № 1404-VIII) рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Частиною 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України ( БК України) визначено, що Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Згідно підп. 1 п. 9 Розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» БК України установлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 р. № 215, затверджено Положення про Державну казначейську службу України (Положення №215).

Пунктом 1 Положення №215 визначено, що Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (підп. 3 п. 4 Положення №215).

Відповідно до п. 9 Положення № 215 Казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Таким чином, органи Казначейства повноваженнями здійснювати безспірне списання коштів державного та місцевого бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 №4901-VІ (Закон № 4901-VІ) встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 4901-VІ виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду .

За ч. 2 ст. 3 Закону №4901-VI стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону №4901-VI перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Пунктом 3 розділу ІІ Закону № 4901-VІ визначено, що заборгованість (за рішеннями судів, які виконуються Казначейством) погашається в такій черговості:

у першу чергу - заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника;

у другу чергу - заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами;

у третю чергу - заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.

Виходячи із приписів п. 3 розділу ІІ Закону №4901-VІ, заборгованість з Держави України в особі Кабінету Міністрів України за рахунок Державного бюджету України перед позивачем за рішенням суду про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі віднесена до другої черги.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений в Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 ( Порядок № 845).

Згідно з абзацом 2 п. 2 Порядку № 845 безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Відповідно до п. 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Підпунктом 1 п. 16 Порядку № 845 передбачено, що органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів та інших доходів бюджету.

За п. 17 Порядку № 845 стягувачі, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення надходжень бюджету, подають до органу Казначейства, на рахунки в якому зараховані надходження бюджету, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, крім випадків, передбачених пунктом 23 цього Порядку.

Згідно абз.1 п. 19 Порядку № 845 безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету або у заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Відповідно до положень пунктів 24, 25, 26, 27, 28, 29, 31, 32 Порядку №845 стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.

У разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому положення пунктів 28-34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми.

Безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках).

Відповідно до п. 33 Порядку № 845, у разі, коли судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Державної казначейської служби України (надалі Казначейство) документи та відомості згідно з пп. 1 п. 47 Порядку № 845.

Відповідно до п. 48 Порядку № 845 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Вказаний у пунктах 46, 47 Порядку № 845 рахунок, відкритий у Казначействі та Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» було передбачено відповідні асигнування (Бюджетна програма КПКВК 3504040).

Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» за бюджетною програмою КПКВК 3504040 передбачено 100,00 млн. гривень.

Пунктом 49 Порядку № 845 визначено, що у разі, коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Міністерству фінансів України пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України. Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Тобто, при виконанні рішень суду, за якими боржником є державний орган, Державна казначейська служба України обмежена відповідними бюджетними призначеннями державного органу та коштами, передбаченими програмою для забезпечення виконання рішень суду.

У відповідних правовідносинах Казначейство є винятково виконавцем судових рішень та має можливість списати кошти державного бюджету в тому розмірі, в якому вони передбачені Верховною Радою України у законі про Державний бюджет України.

Своєю чергою, Казначейство відповідно до наданих повноважень, не має права законодавчої ініціативи та не має можливості самостійно встановлювати або змінювати бюджетні призначення.

Аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.06.2018 № 804/3242/17, від 25.07.2018 № 466/3828/17, від 15.05.019 № 688/4324/17, від 13.08.2020 № 818/1653/17, від 06.11.2019 № 803/1449/16, в яких викладена наступна позиція суду у даних правовідносинах, а саме:

«Аналізуючи наведені положення у співставленні зі встановленими обставинами цієї справи, необхідно звернути увагу, що при виконанні рішень суду, за якими боржником є держава, Казначейство обмежено відповідними бюджетними призначеннями державного органу та коштами, передбаченими програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Якщо таких коштів недостатнього, Казначейство зобов`язане звернутися до Міністерства фінансів України з пропозиціями щодо внесення змін до закону про Державний бюджет України; при цьому Казначейство відкладає безспірне списання коштів і поновлює його після того, як такі зміни будуть внесені.»

Враховуючи вищенаведені норми, перед тим як констатувати факт протиправних дій Державної казначейської служби України у правовідносинах, які виникають у зв`язку з виконанням судових рішень, за якими боржником є державний орган, потрібно з`ясувати, чи вчинило Казначейство, у межах своїх повноважень, усі залежні від нього дії спрямовані на те, щоб сплатити кошти за судовим рішенням, а також чи були для цього об`єктивні підстави та можливості.

У спірних правовідносинах позивач наголошує на протиправність дій відповідача, як суб`єкта владних повноважень, щодо не перерахування коштів за виконавчим листом по справі №300/3110/20.

Суд зазначає, що для визнання протиправних дій відповідача недостатньо одного лише факту неналежного/несвоєчасного виконання обов`язкових дій/ухвалення рішень або невиконання їх узагалі. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків.

Так, суд констатує, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає виконанню.

Разом з цим, у контексті встановлених у цій справі обставин, необхідно зауважити, що сам факт невиплати позивачу коштів протягом розумних строків за судовим рішенням, боржником за яким є державний орган, без з`ясування усіх обставин, які зумовили таку ситуацію, не є достатньою підставою вважати, що Державна казначейська служба України допустила протиправні дії щодо не виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 30 вересня 2019 року у справі № 820/287/18, від 06 листопада 2019 року у справі №803/1449/16.

Суд зазначає, що з огляду на положення пунктів 3 та 47 Порядку №845 безспірне списання коштів державного бюджету та як наслідок виплата стягувачу грошових коштів на підставі виконавчого листа здійснюється у порядку черговості надходження виконавчого документа, а також за наявності відповідних бюджетних асигнувань для здійснення безспірного списання коштів, тобто в межах відповідних бюджетних асигнувань.

Аналогічна правова позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду викладеними у постановах від 19 листопада 2019 року у справі № 320/1376/19, від 11 лютого 2020 року у справі № 826/10629/16.

Відтак, враховуючи обставини даної справи суд приходить до висновку, що підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправних дій ДКСУ, що призвела до невиконання судових рішень відсутні у зв`язку з тим, що ненарахування та невиплата стягнутих сум пов`язані з черговістю виконання виконавчих документів, залежно від дати їх надходження, та з недостатністю відповідних бюджетних асигнувань для здійснення безспірного списання коштів за цим виконавчим листом. Зокрема, у Законі України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» на відповідний рік передбачено спеціальну бюджетну програму КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою».

Сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив протиправні дії. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб`єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи.

Подання ж відповідачем Міністерству фінансів України пропозицій у відповідності до пункту 39 Порядку № 845 свідчить про використання наданих йому повноважень задля виконання судового рішення.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12.02.2020 року у справі № 826/17656/16, у постанові від 30.04.2020 року у справі №804/2076/17.

Матеріали справи свідчать, що Державною казначейською службою України було надіслано до Міністерства фінансів України листи від 27.11.2025 №5-05-1-05/26341, від 01.12.2025 №5-05-05/26537, від 08.12.2025 №5-05-1-05/27048, від 18.12.2025 №5-05-1-05/28115, від 27.10.2025 №5-05-1-05/23621, від 03.11.2025 №5-05-1-05/24174, від 05.11.2025 №5-05-1-05/24353, від 18.11.2025 №5-05-1-05/25512, від 23.03.2026 №5-05-1-05/7968, від 02.04.2026 №5-05-1-05/9104, від 19.02.2026 №5-05-1-05/4580, від 02.03.2026 №5-05-1-05/5693, від 13.03.2026 №5-05-1-05/6777 (та інші листи), відповідно до яких керуючись п. 49 Порядку просило збільшити бюджетні призначення за КПКВК 3504040(а.с.35-36, 42-49).

Тобто, Казначейство, на виконання пункту 49 Порядку № 845, подавало до Мінфіну пропозиції щодо збільшення бюджетних призначень за КПКВК 3504040 (у зв`язку із недостатністю бюджетних призначень).

Таким чином, Державною казначейською службою України було дотримано вимоги пункту 49 Порядку № 845, а тому відсутні підстави стверджувати, що відповідачем допущено протиправні дії щодо невиконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2024 у справі №300/3110/20.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 24 жовтня 2024 року у справі № 120/4764/21-а.

Щодо наявності підстав для нарахування та виплати компенсації у розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми, суд зазначає про таке.

Відповідно до статті 5 Закону № 4901-VI у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до пункту 50 Порядку компенсація за порушення встановленого законом строку перерахування коштів нараховується за заявами стягувачів: державним виконавцем, якщо боржником є підприємство, установа, організація або юридична особа, зазначені в пункті 48 цього Порядку.

Компенсація виплачується Казначейством на підставі рішення або постанови про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів за черговістю надходження таких заяв стягувачів та після погашення заборгованості за рішеннями суду відповідно до пункту 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Отже, з аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що нарахування компенсації у розмірі 3% річних від несплаченої суми відбувається після виконання рішення суду та на підставі нарахування, здійсненого державним виконавцем.

У зв`язку із тим, що постанова Восьмого апеляційого адміністративного суду від 04.09.2024 у справі №300/3110/24 не виконана, відсутні підстави для нарахування та виплати компенсації, передбаченої ст. 5 Закону № 4901-VI.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 72, ч. 2 ст. 73, ст. 76, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та з`ясованих судом обставин вбачається, що позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Гомельчук С.В.