Рішення від 24 серпня 2026 р. у справі №280/7917/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року Справа № 280/7917/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Кисіля Р.В., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-б, м. Запоріжжя, 69005) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Приходська, 58, м. Запоріжжя, 69095) про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

30.07.2026 засобами системи «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – позивач) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

Постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Білана Д.Г. від 14.07.2026 ВП № 81200633 про накладення штрафу на Головне управління у розмірі 5100,00 грн. скасувати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 31.05.2024 у справі № 280/2713/24 позов ОСОБА_1 задоволено, зокрема, зобов`язано позивача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення на підставі пункту 7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". 22.05.2026 Запорізьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 280/2713/24, на підставі якого постановою державного виконавця від 08.06.2026 відкрито виконавче провадження ВП № 81200633. В рамках виконавчого провадження ВП № 81200633 позивач повідомив про виконання рішення суду листом від 24.06.2026 № 0800-0901-5/55312. Так, позивачем нарахована ОСОБА_1 грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій на підставі пункту 7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у розмірі 141 645,20 грн. Визначений пунктом 25 розділу «Прикінцеві положення» Закону України від 19.11.2024 №4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та пунктом 14 розділу «Прикінцеві положення» Закону України від 03.12.2025 № 4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» (далі – Закон № 4695) механізм фінансування з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату ретроспективних судових рішень та перерахованих пенсій за рішенням суду передбачає визначення відповідного порядку Кабінетом Міністрів України. З урахуванням зазначених норм, бюджети Пенсійного фонду України на 2025 рік і на 2026 рік, затверджені відповідними постановами Кабінету Міністрів України від17.09.2025 №1152 “Деякі питання бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік” та від 05.02.2026 № 127 “Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2026 рік”, передбачали видатки на виплату ретроспективних судових рішень та перерахованих пенсій за рішеннями суду. 14.07.2025 Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» (далі - Постанова №821). На виконання вимог Постанови №821 згідно рішення суду по справі №280/2713/24 ОСОБА_1 виплачено 1098,05 грн., залишок грошової допомоги у розмірі 141645,20 грн. обліковується в Реєстрі судових рішень (порядковий № 748447). Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026, яке набрало законної сили на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду 08.06.2026 року постанова №821 була визнана протиправною та нечинною. Отже, із визнанням Постанови № 821 протиправною та нечинною виникла прогалина та правова невизначеність у правовому регулюванні механізму фінансування з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату ретроспективних судових рішень та перерахованих пенсій за рішенням суду. Разом з тим обов`язок розпорядників бюджетних коштів застосовувати чинний пункт14 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 4695 не скасований. Ураховуючи наведене, спрямування коштів на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду та виплату ретроспективних судових рішень може здійснюватися виключно у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку, що передбачає прийняття останнім відповідного акта. Таким чином, позивач під час виконання рішення суду по справі № 280/2713/24 керувався вимогами чинного законодавства. Отже, відсутність фінансування стало причиною невиплати Позивачем донарахованих сум пенсії, подолання якої для нього є неможливим. З наведених підстав позивач вважає оскаржувану постанову державного виконавця про накладення штрафу незаконною, протиправною та такою, що порушує його права.

Ухвалою від 04.08.2026 позов був залишений без руху.

06.08.2026 засобами системи «Електронний суд» від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позову.

Ухвалою від 10.08.2026 у справі відкрите спрощене позовне провадження, залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - ОСОБА_1 , розгляд справи призначено без виклику (без повідомлення) учасників справи.

17.08.2026 засобами системи «Електронний суд» від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти позову. В обґрунтування заперечень послався на те, що позивач безпідставно посилається на відсутність фінансування. Зокрема, боржником не надано будь-яких доказів відсутності коштів, спрямованих на виплату заборгованості з пенсії, призначеної за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV. З системного аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що єдиними заходами примусового виконання рішень зобов`язального характеру є застосування штрафних санкцій до боржника та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно з вищезазначеним Законом. Інших заходів для примусового виконання рішень немайнового характеру законодавством не визначено. Позивач не скористався своїми правами боржника, встановленими Законом України «Про виконавче провадження», а саме: не звернувся до державного виконавця в порядку ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» із заявою про відкладення провадження виконавчих дій, не звернувся до суду в порядку ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» із заявою про відстрочку чи розстрочку виконання, а також не надав державному виконавцю відомостей, які б зумовили обов`язкове зупинення виконавчого провадження. Вважає, що державним виконавцем з метою недопущення порушень положень Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно, керуючись вимогами ст. 18, 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», в межах повноважень, правомірно було винесено постанову про накладення штрафу на боржника Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у розмірі 5100,00 грн.

Станом на дату постановлення цього рішення до суду не надходили пояснення третьої особи.

Враховуючи зазначене, суд розглянув справу за відсутності представників учасників справи (в письмовому провадженні).

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 31.05.2024 у справі №280/2713/24, яке набрало законної сили 04.11.2024, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області задоволено: визнано протиправними дії позивача щодо не зарахування періодів роботи ОСОБА_1 з 12.05.1994 року по 28.02.2006 рік на посаді лікаря спеціалізованої медико-санітарної частини №1 м. Енергодар до стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення"; зобов`язано позивача зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 з 12.05.1994 року по 28.02.2006 рік на посаді лікаря спеціалізованої медико-санітарної частини №1 м. Енергодар до стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення"; визнано протиправними дії позивача щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, у відповідності із положеннями пункту 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”; зобов`язано позивача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення на підставі пункту 7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Крім того, стягнуто на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань позивача.

На виконання рішення суду у справі №280/2713/24 ОСОБА_1 22.05.2026 видані виконавчі листи.

Постановою державного виконавця від 08.06.2026 відкрито виконавче провадження ВП № 81200633 щодо зобов`язання позивача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, у відповідності із положеннями пункту 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

В рамках виконавчого провадження ВП № 81200633 позивач повідомив про виконання рішення суду листом від 24.06.2026 № 0800-0901-5/55312. Так, позивачем нарахована ОСОБА_1 грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій на підставі пункту 7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у розмірі 141 645,20 грн. ОСОБА_1 виплачено 1098,05 грн., залишок грошової допомоги у розмірі 140 547,15 грн. обліковується в Реєстрі судових рішень (порядковий № 748447) та буде проводитися з урахуванням того, що з 01.04.2021 кошти на виплату пенсій, в тому числі за рішенням суду, перераховуються безпосередньо Пенсійним фондом України, а позивач взагалі не є розпорядником коштів на виплату пенсій за рішенням суду та не може здійснювати жодних розпоряджень коштами.

Постановою Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Білана Д.Г. від 14.07.2026 було на позивача накладений штраф у розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення суду у справі №280/2713/24 без поважних причин.

Вважаючи оскаржувану постанову протиправною позивач звернувся до суду з цим позовом.

Перевіряючи правомірність оскаржуваної постанови, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України “Про виконавче провадження” (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної постанови) встановлено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження”).

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. При цьому п. 1 ч. 2 ст. 18 цього Закону визначено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частини третьої статті 18 вказаного Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.

Частиною 1 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (ч.2 ст.75 цього Закону).

Аналізуючи наведені положення законодавства суд зазначає, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу до боржника є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Водночас умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання (повторне невиконання) ним рішення суду без поважних причин.

У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

При цьому суд зазначає, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення (за повторне невиконання судового рішення) можуть бути винесені лише за умови, що судове рішення не виконано (повторно не виконано) боржником без поважних причин, і боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення.

Таким чином, вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання. Відповідно, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти на боржника штраф.

Установлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов`язків та реалізації прав, передбачених статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до змісту положень частини 3 зазначеної правової норми, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, а частина 4 наголошує на тому, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

З системного аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження» випливає, що єдиними заходами примусового виконання рішень зобов`язального характеру є застосування штрафних санкцій до боржника та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності. Інших заходів для примусового виконання рішень немайнового характеру законодавством не визначено.

Передбачений статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження» штраф є заходом впливу на боржника, який застосовується за відсутності поважних причин не виконання у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Аналогічні праві висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 360/3573/20.

Згідно із пунктами 1, 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднані управління (далі - управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд). Управління Фонду підпорядковуються Фонду та безпосередньо відповідним головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Фонду), що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду. Управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду і головних управлінь Фонду.

Пунктом 3 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, визначено, що основними завданнями управління Фонду є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення; ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; виконання інших завдань, визначених законом.

Відповідно до пункту 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: планує доходи та видатки коштів Фонду в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду; призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства; забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.

При цьому пунктом 14 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596 (в редакції чинній з 01.04.2021) визначено, що на підставі складених документів Пенсійний фонд України та органи соціального захисту населення проводять протягом місяця за датами у межах виплатного періоду перерахування уповноваженим банкам коштів, необхідних для виплати пенсій та грошової допомоги, через поточні рахунки одержувачів.

Під час централізованого перерахування Мінсоцполітики перераховує необхідні для виплати грошової допомоги через поточні рахунки одержувачів кошти уповноваженим банкам за списками органів соціального захисту населення. Для забезпечення своєчасної виплати пенсій та грошової допомоги кошти перераховуються не пізніше ніж за один операційний день до встановленої дати виплати.

Отже, з 01.04.2021 всі виплати на користь пенсіонерів проводяться безпосередньо Пенсійним фондом України без залучення до цієї дії територіальних управлінь Пенсійного фонду України.

Крім того, відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Суд бере до уваги, що Верховний Суд у справах з подібних правовідносин зазначав, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення за таких обставин штрафу на боржника ще більш ускладнює його фінансове становище, тому відсутність бюджетного та іншого фінансування та коштів на виплату грошових сум на виконання судового рішення є поважною причиною, яка унеможливлює проведення відповідних виплат. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів (постанови Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а та від 21.02.2018 у справі № 814/2655/14).

Крім того, у постанові від 31.05.2022 у справі №360/940/20 Верховний Суд виснував, що фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення органом Пенсійного фонду України можливе за умови наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем у межах виконавчого провадження № 81200633, відкритого на підставі виконавчого листа №280/2713/24, виданого 22.05.2026 Запорізьким окружним адміністративним судом, здійснювалось примусове виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі №280/2713/24, яким, серед іншого, зобов`язано позивача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення на підставі пункту 7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

У порядку добровільного виконання вказаного судового рішення позивач нарахував ОСОБА_1 грошову допомогу в розмірі 141 645,20 грн. з яких виплачено 1098,05 грн., залишок грошової допомоги у розмірі 140 547,15 грн. лишається невиплаченим.

Щодо виплати решти донарахованої суми позивачем було повідомлено відповідача, що вона буде виплачена Пенсійним фондом України після проведення відповідного фінансування з Державного бюджету України.

Отже, оскільки у позивача об`єктивно відсутня фінансова можливість виконати в повному обсязі рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі №280/2713/24 з огляду на невиділення центральним органом виконавчої влади коштів на виплату суми пенсії з Державного бюджету України, а також те, що з 01.04.2021 повноваження щодо виплати коштів на користь пенсіонерів перейшли безпосередньо до Пенсійного фонду України (позивач з 01.04.2021 позбавлений можливості самостійно розпоряджатися фінансовими ресурсами, які виділяються для виплати пенсіонерам), суд оцінює причини невиконання вказаного вище судового рішення як поважні.

Водночас судом встановлено, що приймаючи акт індивідуальної дії, відповідач як суб`єкт владних повноважень, не дослідив питання наявності чи відсутності відповідного фінансового забезпечення та, відповідно, наявності чи відсутності коштів, виділених бюджетом та спрямованих на виконання рішення суду за відповідними виплатами. Державним виконавцем не вчинялося жодних дій щодо одержання належних та допустимих доказів на підтвердження чи спростування позиції органу Пенсійного фонду України стосовно відсутності фінансування для виконання рішення суду.

Крім того, суд зазначає, що п. 14 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 4695 установлено, що починаючи з 1 січня 2026 року, видатки з бюджету Пенсійного фонду України на виплати за ретроспективними судовими рішеннями та виплати перерахованих за рішенням суду пенсій здійснюються за окремими напрямами у розрізі джерел їх виплати у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З урахуванням зазначеної норми, бюджет Пенсійного фонду України на 2026 рік, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05.02.2026 № 127 “Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2026 рік”, передбачає видатки на виплату ретроспективних судових рішень та перерахованих пенсій за рішеннями суду.

14.07.2025 Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» (далі - Постанова №821).

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026, яке набрало законної сили на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду 08.06.2026 року постанова №821 була визнана протиправною та нечинною.

Отже, із визнанням Постанови № 821 протиправною та нечинною виникла прогалина та правова невизначеність у правовому регулюванні механізму фінансування з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату ретроспективних судових рішень та перерахованих пенсій за рішенням суду.

Разом з тим обов`язок розпорядників бюджетних коштів застосовувати чинний пункт14 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 4695 не скасований. Ураховуючи наведене, спрямування коштів на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду та виплату ретроспективних судових рішень може здійснюватися виключно у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку, що передбачає прийняття останнім відповідного акта.

З урахуванням наведеного суд висновує, що державний виконавець достеменно не пересвідчився у наявності чи відсутності поважних причин, які перешкоджали органу Пенсійного фонду виконати рішення суду, та, як наслідок, передчасно прийняв спірну постанову про накладення штрафу.

За таких обставин, виходячи з приписів статей 1, 63, 75 Закону України “Про виконавче провадження”, відповідач не мав застосовувати до позивача штрафні санкції за невиконання судового рішення, однак безпідставно прийняв оскаржувану постанову про накладення штрафу у розмірі 5100 грн, у зв`язку з чим така є протиправною та підлягає скасуванню.

Решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки жодного правового значення для правильного вирішення справи не мають.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування до позивача штрафних санкцій за невиконання рішення суду, тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що позовні вимоги носять майновий характер і позов підлягає задоволенню повністю, на користь позивача, який у спірних правовідносинах не є суб`єктом владних повноважень, необхідно стягнути понесені ним документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 2662,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241-245, 250, 271, 287 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-б, м. Запоріжжя, 69005) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Приходська, 58, м. Запоріжжя, 69095) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Білана Д.Г. від 14.07.2026 ВП № 81200633 про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в розмірі 5 100,0 грн.

Стягнути судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 00 копійок) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням вимог ст. ст. 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 25.08.2026.

Суддя Р.В. Кисіль