Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №140/4649/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року ЛуцькСправа № 140/4649/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ксензюка А.Я.,

при секретарі судового засідання Бондарук Л.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представників позивача Ковальова С.В., Труби А.В., Шкурбатської Н.Ю.,

представника відповідача Загородньої Г.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі – ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.02.2026 № 0036350705 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2 537 231,00 грн. та від 24.02.2026 № 0036370705 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1020,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ФОП ОСОБА_1 здійснює роздрібну торгівлю вітамінами, біологічно активними добавками та іншими товарами через мережу Інтернет. Оплата за придбані товари здійснювалася покупцями в безготівковій формі із використанням платіжного сервісу, а кошти надходили на розрахунковий рахунок позивача від АТ «Універсал Банк» на підставі договору еквайрингу № MQ043145.

Вказує, що працівниками ГУ ДПС у Волинській області на підставі наказу від 21.01.2026 № 161-п відповідно до пп.20.1.9 20.1.10 20.1.11 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, пп.80.2.2 80.2.3 80.2.7 п.80.2 п.80.8 ст.80 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) була проведена фактична перевірка діяльності позивача з 23.01.2026.

За результатами перевірки складено акт від 30.01.2026 № 2044/Ж5/03-20-07 05/ НОМЕР_1 , в якому зафіксовані висновки про порушення вимог податкового законодавства: п.1,2 ст.3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями) та ст.44, п.85.2 ст.85 ПК України, в частині ненадання до перевірки документів.

За результатами перевірки ГУ ДПС у Волинській області прийнято податкові повідомлення-рішення: від 24.02.2026 № 0036350705 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2 537 231,00 грн; від 24.02.2026 № 0036370705 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1020,00 грн.

ФОП ОСОБА_1 вважає, що вказані податкові повідомлення-рішення є незаконними та необґрунтованими, а тому підлягають скасуванню, оскільки вважає, що здійснювані його клієнтами платіжні операції не є розрахунковими операціями у розумінні Закону України № 265/95-ВР, оскільки позивач безпосередньо не отримував кошти від покупців, а отримував їх від банківської установи шляхом безготівкового переказу, у зв`язку з чим, на думку позивача, обов`язок щодо застосування РРО/ПРРО при таких операціях відсутній.

Окремо позивач заперечує правильність визначення контролюючим органом суми штрафної санкції за ППР № 0036350705. Зазначає, що відповідач використав інформацію із системи СОД РРО та ІКС «Податковий блок» щодо операцій за минулий період, яка, на думку позивача, сама по собі не є належним доказом вчинення податкового правопорушення. Позивач вважає, що встановлення таких обставин за межами безпосереднього проведення фактичної перевірки суперечить її правовій природі.

Також позивач зазначає, що контролюючий орган визначив перше порушення 10.01.2026 на суму 104 990 грн, яке, за його ж висновками, тривало до 25.01.2026. У зв`язку з цим позивач вважає неправомірним застосування штрафу у розмірі 150 %, оскільки раніше до відповідальності за аналогічне порушення він не притягувався. На думку позивача, у такому випадку розмір штрафу не міг перевищувати 104 990 грн.

Враховуючи викладене просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 17.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено у даній справі підготовче засідання.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву від позовні вимоги заперечила та у їх задоволенні просив відмовити повністю.

В обґрунтування своєї позиції вказала, що на підставі наказу ГУ ДПС у Волинській області від 21.01.2026 № 161-п та направлень на перевірку від 21.01.2026 № 309/03-20-07-05 і № 312/03-20-07-05 у період з 23.01.2026 по 30.01.2026 проведено фактичну перевірку діяльності ФОП ОСОБА_1 за місцем здійснення господарської діяльності – магазину (інтернет-магазину) « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 .

За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки від 02.02.2026 бланк № 004203, зареєстрований в ГУ ДПС у Волинській області за № 2044/Ж5/03-20-07-05/ НОМЕР_1 . Перевіркою встановлено порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону України № 265/95-ВР та статей 44, 85 Податкового кодексу України.

Відповідач вказав, що позивач був ознайомлений з актом перевірки та отримав його примірник, після чого скористався правом на подання заперечень. За результатами їх розгляду 19.02.2026 висновки акта залишено без змін, а заперечення – без задоволення. У подальшому на підставі матеріалів перевірки ГУ ДПС прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 24.02.2026 № 0036350705 та № 0036370705. Подана позивачем адміністративна скарга до ДПС України також не призвела до зміни прийнятих рішень.

Щодо правомірності проведення фактичної перевірки вказала, що підставою для проведення перевірки стали підпункти 80.2.2 та 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України. Контролюючий орган отримав інформацію про можливі порушення позивачем порядку проведення розрахункових операцій.

Зокрема, до ГУ ДПС надійшло звернення споживача від 15.01.2025, зареєстроване 19.01.2026, у якому повідомлялося про придбання через сторінку в Instagram «Kram.nytsia.vitaminiv» спортивного харчування на суму 2500 грн. Споживач зазначав, що при отриманні товару через «Нову пошту» йому не було надано фіскального чи товарного чека.

Крім того, відповідач послався на доповідну записку від 20.01.2026 № 20/03-20-07-05-01, складену за результатами аналізу діяльності ФОП ОСОБА_1 . У ній зазначалося, що позивач не подавав до органу ДПС відомості про об`єкти оподаткування, не мав зареєстрованих РРО/ПРРО, а інформація про використання праці офіційно оформлених найманих працівників у базах даних ДПС була відсутня.

На думку відповідача, зазначені обставини свідчили про наявність інформації щодо можливих порушень законодавства у сфері проведення розрахункових операцій та були достатньою підставою для призначення фактичної перевірки.

Щодо встановлених під час перевірки порушень представник відповідача вказала, що ФОП ОСОБА_1 здійснював роздрібну торгівлю вітамінами, біологічно активними добавками та іншими товарами, у тому числі через мережу Інтернет.

Під час перевірки позивачем надано банківські виписки щодо руху коштів за рахунком, відкритим в АТ «Універсал Банк». Згідно з ними, у період з 01.01.2026 по 25.01.2026 на рахунок позивача надійшли кошти від продажу товарів на загальну суму 1 726 484,00 грн.

Відповідач зазначив, що вказані надходження були пов`язані з операціями, здійсненими з використанням платіжних карток, тобто фактично становили безготівкові розрахункові операції.

При цьому під час перевірки встановлено, що такі розрахункові операції проводилися без застосування зареєстрованого та фіскалізованого РРО або ПРРО, а також без створення та надання покупцям відповідних розрахункових документів.

За даними контролюючого органу, загальна сума операцій, проведених із порушенням вимог законодавства, становила 1 726 484,00 грн, у тому числі сума 104 990,00 грн припадала на порушення, вчинене вперше 10.01.2026.

Відповідач вважає, що такими діями позивач порушив вимоги пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265, які зобов`язують суб`єктів господарювання проводити розрахункові операції через належним чином зареєстровані РРО/ПРРО та видавати покупцям відповідні розрахункові документи.

ГУ ДПС послалося на статтю 17 Закону № 265, відповідно до якої за проведення розрахункових операцій без застосування РРО/ПРРО та за невидачу відповідного розрахункового документа передбачено фінансову відповідальність у розмірі 100 відсотків вартості товарів – за перше порушення та 150 відсотків – за кожне наступне порушення.

У зв`язку з цим контролюючим органом до позивача застосовано фінансову санкцію в розмірі 2 537 231,00 грн.

Відповідач навів розрахунок цієї суми, зазначивши, що 104 990,00 грн визначено за ставкою 100 відсотків як за перше порушення, а 1 621 494,00 грн Ч 150 % = 2 432 241,00 грн – за наступні порушення.

Окремо відповідач зазначив, що під час перевірки позивач не надав усіх документів, які були витребувані письмовим запитом перевіряючих від 23.01.2026. Зокрема, станом на дату завершення перевірки – 30.01.2026 – ФОП ОСОБА_1 не було надано інформації щодо ведення обліку доходів за 2025 рік та інших документів, зазначених у запиті, які стосувалися предмета перевірки.

За ненадання документів контролюючий орган послався на пункт 121.1 статті 121 ПК України, яким передбачено штраф у розмірі 1020 грн за ненадання оригіналів документів або їх копій під час здійснення податкового контролю. У зв`язку з цим до позивача застосовано штраф 1 020,00 грн за ППР № 0036370705.

Відповідач зазначив, що за результатами перевірки ГУ ДПС у Волинській області прийняло два податкові повідомлення-рішення від 24.02.2026: № 0036350705 – про застосування штрафних санкцій у розмірі 2 537 231,00 грн за проведення розрахункових операцій без застосування РРО/ПРРО та без видачі відповідних розрахункових документів; № 0036370705 – про застосування штрафу у розмірі 1 020,00 грн за ненадання документів на вимогу контролюючого органу. Загальний розмір застосованих до позивача фінансових санкцій становить 2 538 251,00 грн.

ГУ ДПС вважає, що зазначені суми визначені відповідно до встановлених під час перевірки порушень та вимог чинного законодавства.

У підсумку відповідач наголосив, що перевірка була призначена та проведена на законних підставах, позивач був допущений до перевірки, виявлені порушення підтверджуються матеріалами перевірки та банківськими виписками, а розмір застосованих штрафних санкцій відповідає встановленим порушенням.

Відтак ГУ ДПС у Волинській області вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 24.02.2026 № 0036350705 та № 0036370705 правомірними та такими, що прийняті в межах повноважень і у спосіб, визначений Податковим кодексом України.

За результатами відзиву відповідач просив суд у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.

Позивачем подано відповіді на відзив, у яких додатково спростовано доводи ГУ ДПС у Волинській області, викладені в акті фактичної перевірки, відзиві на позов та покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 24.02.2026 № 0036350705 та № 0036370705.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 24.02.2026 № 0036350705 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 537 231,00 грн позивач зазначив, що спірні операції з реалізації товарів через мережу Інтернет не є розрахунковими операціями у розумінні законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Позивач пояснив, що оплата товарів кінцевими споживачами здійснювалася через АТ «Універсал Банк» у безготівковій формі. Зокрема, покупець ініціював платіж за придбаний в мережі Інтернет товар шляхом використання банківської картки, після чого відповідні кошти через систему еквайрингу перераховувалися на рахунок ФОП ОСОБА_1 .

При цьому ФОП ОСОБА_1 25.10.2025 приєднався до Договору еквайрингу № MQ043145 шляхом підписання заяви № 5221. За умовами цього договору АТ «Універсал Банк» здійснював переказ коштів на рахунок позивача. Відтак, безпосередньо від покупця позивач коштів не отримував, а кошти надходили йому від банківської установи у безготівковій формі.

У зв`язку з цим позивач наголосив, що ним не здійснювалося приймання від покупців готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків чи інших платіжних засобів безпосередньо за місцем реалізації товару. Також позивач не здійснював операцій з видачі готівкових коштів за повернутий товар та інших операцій, які відповідали б визначенню «розрахункова операція».

Окремо позивач звернув увагу на те, що реалізація товару через мережу Інтернет не передбачає чітко визначеного місця реалізації товару, а кошти за такі товари надходили на рахунок ФОП ОСОБА_1 не від кінцевого споживача, а від АТ «Універсал Банк» у межах укладеного договору еквайрингу. Відтак, на переконання позивача, кошти, які надходили на його банківський рахунок від АТ «Універсал Банк», не мають ознак розрахункових операцій у розумінні законодавства про застосування РРО/ПРРО, а тому обов`язку щодо проведення таких операцій через РРО/ПРРО у нього не виникало.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 24.02.2026 № 0036370705 про застосування штрафу у розмірі 1 020,00 грн позивач зазначив, що контролюючий орган не довів факту ненадання ним документів під час проведення перевірки. Позивач послався на те, що в акті фактичної перевірки контролюючий орган зазначив про ненадання документів, які належать або пов`язані з предметом перевірки, однак жодних належних доказів складання відповідних актів про ненадання документів відповідач до суду не надав.

У зв`язку з цим позивач вважає, що сама лише фіксація відповідного твердження в акті перевірки без надання інших доказів не підтверджує факту ненадання документів та не може бути достатньою підставою для застосування штрафної санкції.

Окремо у відповіді на відзив позивач заперечив проти доводів відповідача щодо підстав проведення фактичної перевірки. Зокрема, контролюючий орган посилався на скаргу споживача від 15.01.2025, яка, за даними відповідача, надійшла до ГУ ДПС у Волинській області 19.01.2026.

Позивач звернув увагу, що зазначена скарга не була долучена відповідачем до матеріалів справи, а наказ про проведення фактичної перевірки від 21.01.2026 № 161-п не містить посилання на цю скаргу як на підставу проведення перевірки.

Крім того, позивач звернув увагу на невідповідність обставин, викладених у скарзі, фактичним даним щодо його господарської діяльності. Зокрема, у відзиві відповідач посилався на звернення споживача, який нібито 08.01.2026 придбав спортивне харчування на суму 2500,00 грн через Instagram-сторінку «Kram.nytsia.vitaminiv», після чого отримав товар через «Нову пошту» без фіскального чи товарного чека.

Позивач зазначив, що 08.01.2026 він не отримував 2500,00 грн як оплату за спортивне харчування, що, на його думку, підтверджується банківською випискою, долученою самим відповідачем. У зв`язку з цим позивач поставив під сумнів достовірність зазначеної скарги та можливість використання її як належної підстави для проведення фактичної перевірки.

Враховуючи наведене просив позов задовольнити в повному обсязі.

ГУ ДПС у Волинській області 24.05.2026 подало до суду додаткові пояснення, у яких зазначило, що під час перевірки встановлено ненадання позивачем документів та інформації, пов`язаних із предметом перевірки. Зокрема, на письмовий запит перевіряючих від 23.01.2026 станом на дату закінчення перевірки 30.01.2026 ФОП ОСОБА_1 не було надано інформацію щодо ведення обліку доходів за 2025 рік та інші документи, зазначені у запиті. На підтвердження цього відповідач долучив до матеріалів справи акт від 30.01.2026 № 242/03-20-07-05, яким зафіксовано факт ненадання документів.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0036350705 відповідач заперечив доводи позивача про те, що оплата товарів через мережу Інтернет здійснювалася виключно у безготівковій формі та безпосередньо на рахунок ФОП, а тому не потребувала фіскалізації.

ГУ ДПС зазначило, що при оплаті товарів із використанням платіжної картки через АТ «Універсал Банк» здійснюються операції еквайрингу, результатом яких є переказ коштів продавцю. При цьому зазначення у банківській виписці коду «2924» свідчить про використання транзитного рахунку для обліку операцій, здійснених із застосуванням платіжних карток. На думку відповідача, саме спосіб здійснення оплати, а не технічне відображення руху коштів через банківські рахунки, є визначальним для вирішення питання щодо необхідності застосування РРО/ПРРО.

Відповідач вказав, що здійснення покупцями оплати за товари з використанням платіжних карток є розрахунковими операціями, які підлягають фіскалізації. Відтак, у ФОП ОСОБА_1 виникав обов`язок проводити такі операції через РРО/ПРРО та видавати відповідні фіскальні чеки.

За результатами викладеного ГУ ДПС у Волинській області вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно, а підстави для задоволення позову відсутні.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, наведених у заявах по суті справи та у відповідях на відзив, та просили їх задовольнити, а представник відповідача просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 17.05.2023, основний вид діяльності за кодом КВЕД 47.99 – інші види роздрібної торгівлі поза магазинами.

Посадовими особами ГУ ДПС у Волинській області відповідно до наказу від 21.01.2026 № 161-п «Про проведення фактичної перевірки СГ ОСОБА_1 », направлень на перевірку від 21.01.2026 № 309/03-20-07-05 та від 21.01.2026 № 312/03-20-07-05 було проведено в період з 23.01.2026 по 30.01.2026 фактичну перевірку магазину інтернет магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 .

За результатами фактичної перевірки складено Акт фактичної перевірки від 30.01.2026 № 2044/Ж5/03-20-07 05/ НОМЕР_1 , яким зокрема встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 п.1,2 ст. 3 – Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями) (далі – Закон № 265) та ст.44,85- Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями).

На підставі Акта фактичної перевірки від 30.01.2026 № 2044/Ж5/03-20-07 05/3445712497 ГУ ДПС у Волинській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.02.2026 № 0036350705;№ 0036370705.

Позивач не погоджуючись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями звернувся в суд за захистом свої прав з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України № 2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України).

Згідно підпунктом 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Відповідно до підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20 ПК України для здійснення функцій, визначених законом, контролюючі органи мають право: отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Види документальних перевірок, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів, що проводяться контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, встановлюються Митним кодексом України.

В силу підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Документальною невиїзною позаплановою електронною перевіркою за заявою платника податків (далі - електронна перевірка) вважається перевірка, що проводиться на підставі заяви, поданої платником податків з незначним ступенем ризику, визначеним відповідно до пункту 77.2 статті 77 цього Кодексу, до контролюючого органу, в якому він перебуває на податковому обліку. Заява подається за 10 календарних днів до очікуваного початку проведення електронної перевірки, але не раніше офіційного повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про запровадження проведення такої перевірки для відповідних платників податків: які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності; суб`єктів господарювання мікро-, малого; середнього підприємництва; інших платників податків. Форма заяви, порядок її подання, прийняття рішення про проведення електронної перевірки встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначається статтею 78 ПК України.

Згідно пункту 78.4. статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до пункту 78.6. статті 78 ПК України строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Згідно пункту 82.2. статті 82 ПК України тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, - 3 робочі дні, інших платників податків - 10 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків - не більш як на 5 робочих днів.

Відповідно до пункту 79.1. статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Отже, лише дотримання цих вимог може бути належною підставою для призначення та проведення перевірки.

Суд зазначає, що головним критерієм, покладеним в основу визнання правових актів органу державної влади незаконними з процесуальних підстав, є порушення адміністративних процедур, покликаних забезпечувати платникам податків реалізацію й захист їх прав.

Суть обґрунтування позовних вимог, серед іншого, зводиться до порушення, на думку позивача, податковим органом процедури проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

У зв`язку із цим, суд вважає за доцільне звернути увагу на правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у від 21.02.2020 у справі 826/17123/18: у випадку, якщо серед підстав позову є як доводи про порушення процедури призначення та/або проведення перевірки (процедурні порушення), так і доводи про незгоду із висновками по суті виявлених порушень, суди мають в першу чергу надавати правову оцінку процедурним порушенням і лише у випадку, якщо суди дійдуть висновку про відсутність таких порушень або визнають допущені порушення не істотними та/або такими, що не тягнуть за собою протиправність прийнятих рішень, переходити до перевірки доводів про незгоду з висновками контролюючого органу по суті виявлених порушень. Отже, визнання незаконною документальної позапланової невиїзної перевірки, проведеної контролюючим органом, виключає необхідність переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства та є підставою для визнання незаконними і прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.

Крім того, у постанові від 08.09.2021 у справі 816/228/17 Велика Палата Верховного Суду сформулювала наступний правовий висновок: "У разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, то його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення".

У аспекті спірних правовідносин варто вказати, що податкова перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Як стверджує позивач, відповідачем порушено процедуру проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, у зв`язку із не врученням їй наказу та повідомлення про проведення такої перевірки.

Пунктом 42.2 статті 42 ПК України визначено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Як вбачається із матеріалів справи, 21.01.2026 ГУ ДПС у Волинській області прийнято наказ № 161-п «Про проведення фактичної перевірки СГ ОСОБА_1 » на підставі направлень на перевірку від 21.01.2026 № 309/03-20-07-05 та від 21.01.2026 № 312/03-20-07-05.

Як слідує з матеріалів справи ФОП ОСОБА_1 з вказаним наказом та направленнями на перевірку був ознайомлений під власноручний підпис 23.01.2026 о 14:55.

Крім того, суд не бере до уваги твердження представника позивача стосовно відсутності у матеріалах справи скарги споживача, яка, на думку контролюючого органу, стала підставою для проведення перевірки, оскільки представником відповідача була долучена скарга ОСОБА_2 від 15.01.2025 про перевірку факту проведення розрахункових операцій без видачі фіскального чеку.

Таким чином, суд погоджується із доводами представника ГУ ДПС у Волинській області, що контролюючим органом не порушено процедуру призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 .

Тому, суд вважає, що відсутні правові підстави для визнання протиправними дій ГУ ДПС у Волинській області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 .

З огляду на дотримання відповідачем процедури призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 , суд зазначає, що ключовим питанням у даній справі є перевірка правильності висновків контролюючого органу, викладених у акті документальної позапланової невиїзної перевірки, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Надаючи оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням від 24.02.2026 № 0036350705;№ 0036370705, суд зазначає наступне.

Зі змісту оскаржуваних рішень вбачається, що такі прийнято контролюючим органом, у зв`язку із порушенням позивачем п.1,2 ст. 3 – Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями) (далі – Закон № 265) та ст.44,85- Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) в частині не проведення розрахункових операцій в готівковій/безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів) на повну суму покупки через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій у загальній сумі 1 726 484,00 грн. в період з 01.01.2026 по 25.01.2026.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 за № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР), дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Так, за змістом пунктів 1, 2, 3 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції, зобов`язані:

проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з додержанням встановленого порядку їх застосування;

З наведеного слідує, що суб`єкти господарювання зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідний розрахунковий документ, що підтверджує виконання розрахункової операції.

З 10.12.2020 пункт 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР встановлює відповідальність у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання у наступних розмірах штрафних санкцій:

100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;

150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення;

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що пункт 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб`єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов`язків:

1) непроведення розрахункової операції через РРО;

2) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки;

3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа;

4) проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання.

Перші два обов`язки суб`єкта господарювання випливають зі змісту пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, а третій з пункту 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР. Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення, за яке настає відповідальність за пунктом 1 статті 17 коментованого Закону.

Предметом доказування у справах, пов`язаних із притягненням суб`єкта господарювання до відповідальності на підставі пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР, є встановлення на підставі належних і допустимих доказів фактів, з якими контролюючий орган пов`язує допущення порушення суб`єктом господарювання вимог пункту 1 та/або 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР.

У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, перевірці підлягають обставини безпосереднього здійснення розрахункової операції, однак, її непроведення через РРО, та/або здійснення розрахункової операції на більшу суму, ніж проведено через РРО.

У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого вимогам щодо форми і змісту.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.02.2023 у справі № 500/6845/21, від 16.05.2024 у справі № 520/4564/23.

Відповідно до статті 2 Закону № 265/95-ВР, терміни у цьому Законі вживаються у такому значенні:

реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для виконання платіжних операцій. До реєстраторів розрахункових операцій належать: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп`ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо;

розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця. Для цілей цього Закону розрахунки при організації та проведенні азартних ігор є розрахунковими операціями;

місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

У цій справі позивача притягнуто до фінансової відповідальності за невиконання обов`язків, встановлених як пунктом 1, так і пунктом 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР.

Отже, фактично підлягає дослідженню належними та допустимими доказами обставина того, що позивачем мало місце непроведення розрахункової операції через РРО та невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа, як про це стверджує податковий орган, тобто фактів, з якими останній пов`язує допущення порушення суб`єктом господарювання вимог пункту 1 та 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо протиправності податкових повідомлень-рішень від 24.02.2026 № 0036350705, № 0036370705 щодо порушення пунктів 1,2 та 3 статті 3 Закону № 265/95-ВР, суд керується наступним.

Відповідно до підпункту 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 ПК України продаж (реалізація) товарів будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем встановлює Закон України "Про електронну комерцію" від 03.09.2015 за № 675-VIII (далі - Закон № 675-VІІІ). Цей Закон також визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до статті 3 Закону № 675-VIII інтернет-магазин - засіб для представлення або реалізації товару, роботи чи послуги шляхом вчинення електронного правочину; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Частиною другою статті 7 Закону № 675-VIII встановлено, що продавець (виконавець, постачальник) під час вчинення електронного правочину зобов`язаний забезпечити повну відповідність предмета електронного договору, погодженого сторонами, кількісним та якісним характеристикам.

Згідно зі статтею 8 Закону № 675-VIII покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції за обсягом своїх прав та обов`язків прирівнюється до споживача у разі укладення договору поза торговельними або офісними приміщеннями та у разі укладення договору на відстані відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 за № 1023-XII (далі - Закон № 1023-XII). У разі оплати вартості товару, роботи, послуги із застосуванням платіжних інструментів така особа має право повідомити відомості, що дають змогу забезпечити проведення оплати відповідним оператором платіжних систем, який несе відповідальність за їх збереження та використання в порядку, передбаченому законодавством. У випадках, передбачених договором, покупець (замовник, споживач) повинен повідомити адресу доставки товару, виконання роботи чи надання послуги.

Обов`язок надати розрахунковий документ Законом № 1023-XII обумовлений можливістю реалізувати споживачем права, надані йому цим Законом, у разі придбання ним товару неналежної якості.

Частиною сьомою статті 11 Закону № 675-VIII передбачено, що електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Момент виконання продавцем обов`язку передати покупцеві товар визначається згідно з положеннями Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено цим Законом (частина десята статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідно до статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Частиною другою статті 664 цього Кодексу передбачено, що якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Згідно з частиною одинадцятою статті 11 Закону № 675-VIII покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов`язку передати покупцеві товар. Підтвердження вчинення електронного правочину повинно містити такі відомості: умови і порядок обміну (повернення) товару або відмови від виконання роботи чи надання послуги; найменування продавця (виконавця, постачальника), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії щодо товару, роботи, послуги; гарантійні зобов`язання та інформація про інші послуги, пов`язані з утриманням чи ремонтом товару або з виконанням роботи чи наданням послуги; порядок розірвання договору, якщо строк його дії не визначено.

Дія цього положення не поширюється на електронні правочини, пов`язані з одноразовим наданням інформаційних електронних послуг або послуг проміжного характеру в інформаційній сфері, оплата яких здійснюється дистанційно. Постачальник таких послуг має надати змогу споживачеві ознайомитися з найменуванням постачальника, його місцезнаходженням та порядком прийняття претензії щодо послуги.

Стаття 13 Закону № 675-VIII визначає порядок розрахунків у сфері електронної комерції. Так, розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України "Про платіжні послуги", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Способи, строки та порядок розрахунків у сфері електронної комерції визначаються в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства України.

Продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

За визначеннями, наведеними у Законі України "Про платіжні послуги" від 30.06.2021 за № 1591-ІХ (далі Закон № 1591-ІХ), еквайринг платіжних інструментів (далі еквайринг) платіжна послуга, що полягає у прийнятті платіжних інструментів, результатом якої є переказ коштів отримувачу та/або видача коштів у готівковій формі; платіжна картка електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки; переказ коштів без відкриття рахунку платіжна послуга, що надається платнику з метою переказу коштів у готівковій чи безготівковій формі отримувачу або надавачу платіжних послуг, який діє від імені отримувача, під час якої надавач цієї послуги не використовує відкритий у нього рахунок платника та/або отримувача.

Як безпосередньо стверджується представником позивача у адміністративному позові, позивач здійснює реалізацію товару через торговельний інтернет-майданчик з використанням послуг фінансових компаній-посередників (зокрема, через АТ «Універсал Банк»).

Судом встановлено, що для ведення господарської діяльності позивачем укладено договір еквайрингу № MQ043145.

Так, 25.10.2025 ФОП ОСОБА_1 підписав заяву № № 5221 про приєднання до сервісу «еквайринг» (послуга QR-кіт) із АТ «Універсал Банк».

Отже, здійснюючи господарську діяльність із продажу товарів позивач на власному торговельному інтернет-майданчику (вебсайті) користується послугами АТ «Універсал Банк», котрі полягають у забезпеченні приймання безготівкових платежів від покупців із використанням платіжних карток та подальшому перерахуванні отриманих коштів на рахунок ФОП ОСОБА_1 ..

На переконання суду, у спірних правовідносинах платіжні послуги, які надаються АТ «Універсал Банк» на підставі договору еквайрингу № MQ043145, спрямовані на забезпечення можливості покупцям здійснювати оплату товарів, реалізованих позивачем через мережу Інтернет, із використанням електронних платіжних засобів, зокрема платіжних карток.

Таким чином, АТ «Універсал Банк» у межах укладеного з ФОП ОСОБА_1 договору еквайрингу виконує функції платіжного посередника, забезпечуючи технічну можливість приймання платежів від покупців та подальшого перерахування відповідних коштів на рахунок позивача, не будучи при цьому суб`єктом господарювання, який бере участь у реалізації товару чи формуванні договірних відносин між позивачем та покупцями.

Звідси слід дійти висновку, що реалізація позивачем товарів через власний інтернет-майданчик із використанням платіжної інфраструктури АТ «Універсал Банк» відбувається у три етапи:

1. покупець ініціює оплату товару через вебсайт позивача із використанням платіжної картки;

2. АТ «Універсал Банк» як еквайр приймає та обробляє платіж, після чого відповідні кошти перераховуються на банківський рахунок ФОП ОСОБА_1 ;

3. позивач здійснює передачу товару покупцю відповідно до укладеного між ними договору купівлі-продажу.

З технічної точки зору між ФОП ОСОБА_1 та АТ «Універсал Банк» у межах договору еквайрингу відбувається операція з приймання та подальшого безготівкового переказу коштів, яка сама по собі є платіжною послугою банку. Водночас учасниками безпосередньо операції купівлі-продажу товару є ФОП ОСОБА_1 як продавець та покупець, який здійснює оплату придбаного товару дистанційно через платіжний сервіс із використанням платіжної картки.

При цьому обставина, що кошти спочатку проходять через платіжну інфраструктуру АТ «Універсал Банк», а надалі зараховуються на рахунок ФОП ОСОБА_1 , не змінює характеру правовідносин між продавцем та покупцем. Факт виконання договору купівлі-продажу пов`язаний із здійсненням покупцем оплати та отриманням товару, а тому саме позивач як продавець зобов`язаний забезпечити покупцю надання розрахункового документа, що підтверджує проведення оплати.

З технічної точки зору між Товариством і Фінансовою установою, якій належить платіжний сервіс, відбувається саме операція з безготівкового переказу коштів, для проведення якої застосування РРО не є обов`язковим, разом з тим, суб`єктами (учасниками) безпосередньо операції купівлі-продажу товару є суб`єкт господарювання, який здійснює продаж товарів, і отримувач такого товару (покупець), який здійснює грошовий розрахунок за цей товар у дистанційному режимі за допомогою платіжного сервісу.

При цьому, факт виконання договору купівлі-продажу товару обумовлений саме отриманням товару покупцем, а тому, продавець зобов`язаний забезпечити отримання покупцем розрахункового документа, який підтверджує факт оплати покупцем товару. Відповідно, така операція має ознаки розрахункової в розумінні Закону № 265/95-ВР, а застосування РРО при її проведенні є обов`язковим.

Пункт 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР передбачає альтернативні способи видачі особі, яка отримує товар, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів розрахункового документу встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції: (1) шляхом створення в паперовій формі; (2) шляхом створення в електронній формі (у тому числі, але не виключно, з надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Отже, у цій частині суд приходить до висновку, що у разі доставки поштою або кур`єрською службою товару, придбаного через сайт в мережі Інтернет, суб`єкт господарювання повинен вкласти у поштове відправлення раніше роздрукований з використанням РРО розрахунковий документ установленої законодавством форми і змісту на повну суму проведеної операції, що підтверджує факт купівлі-продажу товарів.

Подібні за своїм змістом висновки висловлено Верховним Судом у постанові від 16.04.2021 у справі № 520/7835/19.

Стосовно посилань позивача на звільнення від обов`язку проводити розрахункові операції із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій на підставі пунктів 1, 12 та 14 статті 9 Закону № 265/95-ВР, суд зазначає, що станом на дату ухвалення рішення у даній адміністративній справі позивачем не подано жодних доказів того, що при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва у разі проведення розрахунків у касі у спірний період ним оформлювалися прибуткові та видаткові касові ордери і видавалися відповідні квитанції, підписані уповноваженою особою суб`єкта господарювання, як того вимагає пункт 1 статті 9 зазначеного Закону. Водночас 29.01.2026, тобто вже під час проведення перевірки, позивачем було зареєстровано програмний реєстратор розрахункових операцій з фіскальним номером 4001345363. Спірні розрахункові операції, зокрема операція на суму 104 990,00 грн від 10.01.2026, були здійснені до моменту реєстрації ПРРО.

Крім того, у позовній заяві зазначено, що у позивача відсутнє власне торговельне приміщення (магазин), відтак, реалізація товарів здійснювалася через торговельний інтернет-майданчик із використанням платіжних сервісів третіх осіб, які приймали платежі від покупців.

За таких обставин, суд вважає незрозумілим посилання позивача на пункт 12 статті 9 Закону № 265/95-ВР, який передбачає, що реєстратори розрахункових операцій не застосовуються у місцях, де не здійснюються розрахункові операції в готівковій формі (зокрема, на складах, у місцях зберігання товарів, при оптовій торгівлі тощо). Коментована норма не може бути застосована до діяльності позивача, оскільки розрахунки фактично проводилися під час роздрібного продажу товарів кінцевим споживачам, а не у місцях зберігання чи оптового відпуску.

Щодо пункту 14 статті 9 Закону № 265/95-ВР, яким передбачено звільнення від застосування РРО при здійсненні розрахунків за послуги у разі проведення таких розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів, суд наголошує на його незастосовності до спірних правовідносин, оскільки предметом діяльності позивача є продаж товарів, а не надання послуг, на які поширюється вказане виключення.

Повертаючись до фактичних обставин справи, в ході проведення перевірки встановлено, що позивачем порушено пункти 1, 2, 3 статті 3 Закону № 265/95-ВР, а саме не проведено розрахункових операцій в готівковій/безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів) на повну суму покупки через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій.

У акті перевірки контролюючим органом встановлено, що згідно з аналізом інформації щодо сум виторгів РРО/ПРРО в інформаційній системі СОД РРО, сума виторгів за період з 01.01.2026 по 25.01.2026 становить 1 726 484,00 грн., що підтверджується випискою з АТ «Універсал Банк» по руху коштів по рахунку ФОП від 25.01.2026.

Відтак, за наслідками дослідження вказаних документів, суд констатує наявність у податкового органу повної інформації про розрахункові операції, здійснені позивачем, зокрема інформації щодо переказу АТ «Універсал Банк» коштів на користь останнього, попередньо прийнятих від третіх осіб в рахунок оплати товару без проведення розрахункових операцій. Протилежного матеріали справи не містять.

Щодо доводів позивача, які стосуються незгодою із розміром застосованих відповідачем штрафних санкцій за вказані вище правопорушення, суд зазначає наступне.

Як слідує із акту перевірки та пояснень представника позивача, за результатами перевірки контролюючим органом встановлено реалізацію ФОП ОСОБА_1 товарів без застосування РРО/ПРРО та без видачі відповідних розрахункових документів на загальну суму 1 726 484,00 грн, з якої за порушення, вчинене вперше, застосовано штраф у розмірі 104 990,00 грн (104 990,00 грн х 100 %), а за кожне наступне порушення – у розмірі 2 432 241,00 грн (1 621 494,00 грн х 150 %), загальний розмір штрафної санкції за ППР № 0036350705 становить 2 537 231,00 грн. Крім того, за ненадання платником податків контролюючому органу оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю за ППР № 0036370705 застосовано штрафну санкцію у розмірі 1 020,00 грн. Загальна сума застосованих до ФОП ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій становить 2 538 251,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону № 265 (в редакції на момент винесення оскаржуваного рішення) за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції, за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: 1) у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

За результатами проведеної перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем пункту 1, 2 та 3 статті 3 Закону № 265, а саме не проведено розрахункових операцій в готівковій/безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів) на повну суму покупки через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій.

Натомість позивач вважає, що відповідач зобов`язаний був застосовувати штрафні санкції згідно пункту 15 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Так, згідно пункту 15 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у період з 1 серпня 2023 року по 31 липня 2025 року, але не пізніше ніж до дати припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, до фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, що здійснюють діяльність з продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або надають послуги, фінансова відповідальність за проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, невидачу (у паперовій та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання застосовується у таких розмірах:

25 відсотків вартості проданих з порушенням, встановленим цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;

50 відсотків вартості проданих з порушенням, встановленим цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкції.

Оскільки на день прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення норма пункту 15 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» втратила свою чинність, то суд приходить до висновку, що контролюючим органом правомірно застосовано до позивача штрафну санкцію у відповідності до частини першої статті 17 Закону № 265.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.02.2026 № 0036350705 та № 0036370705.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що приймаючи податкові повідомлення-рішення від 24.02.2026 № 0036350705;№ 0036370705 відповідач діяв у відповідності до вимог податкового законодавства, а тому прийняте рішення є правомірним та скасуванню не підлягає.

Згідно із частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип змагальності сторін є одним із найбільш вагомих принципів в адміністративному судочинстві. Зазначений принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд констатує, що відповідач під час судового розгляду надав достатні та належні докази на підтвердження встановлених у ході проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 порушень вимог законодавства щодо проведення розрахункових операцій та ненадання документів на вимогу контролюючого органу.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи, аналізу норм чинного законодавства та наданих письмових доказів, суд дійшов висновку про правомірність прийняття Головним управлінням ДПС у Волинській області податкових повідомлень-рішень від 24.02.2026 № 0036350705 та № 0036370705, у зв`язку з чим позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 6, код ЄДРПОУ 44106679)

Суддя А.Я. Ксензюк

Повний текст судового рішення складено 25.08.2025.