Рішення від 24 серпня 2026 р. у справі №140/4272/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року ЛуцькСправа № 140/4272/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України, Територіального управління БЕБ у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Бюро економічної безпеки України, Територіального управління БЕБ у Волинській області в якому просить:

- визнати протиправними дії Бюро економічної безпеки України та Територіального управління Бюро економічної безпеки у Волинській області, щодо визначення та виплати сум грошового забезпечення, у тому числі одноразової грошової допомоги при звільненні та заохочення грошовою винагородою без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2024 році у розмірі 3028 грн, у 2025 році у розмірі 3028 грн, у 2026 році у розмірі 3328 грн;

- визнати протиправними дії Бюро економічної безпеки України та Територіального управління БЕБ у Волинській області щодо визначення та виплати сум грошового забезпечення, у тому числі одноразової грошової допомоги при звільненні та заохочення грошовою винагородою без застосування коефіцієнту 28 відповідно до п. 2 Умов та розмірів оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 6 жовтня 2021 року № 1068;

- зобов`язати Територіальне управління БЕБ у Волинській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 у періоді проходження нею служби в Територіальному управлінні БЕБ Волинській області грошове забезпечення та заохочення грошовою винагородою у 2024 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року № 3460-IX у розмірі 3028 грн, у 2025 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року № 4059-IX у розмірі 3028 грн, у 2026 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 3 грудня 2025 року № 4695-IX у розмірі 3328 грн;

- зобов`язати Територіальне управління БЕБ у Волинській області нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 3 грудня 2025 року № 4695-IX у розмірі 3328 грн;

- зобов`язати Територіальне управління БЕБ у Волинській області нарахувати та виплатити грошове забезпечення та заохочення грошовою винагородою, у тому числі одноразову грошову допомогу при звільненні, із застосуванням коефіцієнту 28 відповідно до п. 2 Умов та розмірів оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 6 жовтня 2021 року № 1068.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 27.06.2024 по 18.03.2026 проходила службу у Бюро економічної безпеки на посадах гласних штатних працівників та відповідно до витягу з наказу БЕБ від 27.06.2024 року № 237-к/ДСК-ДП, присвоєно спеціальне звання - лейтенант Бюро економічної безпеки України. Наказом БЕБ від 16.03.2026 № 193 була звільнена зі служби в БЕБ України. Позивач вважає, що їй було визначено посадовий оклад у розмірі меншому, ніж передбачено Законом України «Про бюро економічної безпеки України».

Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 1068 за пунктом другого Умов оплати праці БЕБ - передбачено, що посадові оклади осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року. А оскільки статтями 7 Закону України «Про Державний бюджет України» на 01.01.2024 та на 01.01.2025 такий прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 3028 грн, на 01.01.2026 становив 3328 грн, відповідачем у період з 01.07.2024 по 18.03.2025 протиправно здійснювалась їх виплата грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів в сумі 2102 грн з урахуванням того, що такого прожиткового мінімуму Законом України «Про прожитковий мінімум» не передбачено, що, на переконання позивача, є порушення вищенаведених вимог частин другої та третьої статті 31 Закону про БЕБ. З наведених підстав позивач вважає, що і одноразова грошова допомога при звільненні йому також була виплачена у меншому розмірі протиправно.

Ухвалою суду від 09.03.2026 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У відзиві на позовну заяву відповідач пред`явлені позовні вимоги заперечив, мотивуючи тим, що згідно з ч. 3 ст. 31 «Закону про БЕБ» посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, а відповідно до ч. 1 ст. 32 цього Закону про БЕБ, фінансове та матеріально-технічне забезпечення БЕБ України здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, передбачених проектами міжнародної технічної допомоги. З огляду на те, що служба в БЕБ України є державною службою особливого характеру, яка врегульована спеціальним законодавством, до визначення посадових окладів працівників БЕБ застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, оплата праці яких регулюється спеціальними законами. Відповідний розмір установлений статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024-2025 роки на рівні 3028 грн, на 2026 рік – 3328 грн. Водночас прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (у тому числі податкових та митних органів), у всі зазначені роки встановлено у фіксованому розмірі – 2102 грн. Отже, саме цей показник у розмірі 2102 грн підлягає застосуванню для визначення посадових окладів працівників БЕБ у 2022-2026 роках. На переконання представника відповідача, застосування фіксованого прожиткового мінімуму в розмірі 2102 грн для розрахунку посадових окладів працівників БЕБ є правомірним в умовах воєнного стану та відповідає принципам спеціального регулювання, юридичної визначеності та ефективного використання бюджетних коштів. Також представник відповідача вказав і на правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24 щодо правозастосування приписів ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України», яким визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, яка, на його переконання, є подібною до правовідносин у даній справі, тому з урахуванням цієї правової позиції, відповідач вважає, що дії БЕБ у питанні визначення та виплати позивачеві сум грошового забезпечення, а також одноразової грошової допомоги, були вчинені правомірно та в межах чинного законодавства. З огляду на наведене у задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

В додаткових пояснення сторони підтримали свої доводи та заперечення.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 з 27 червня 2024 року по 18 березня 2026 року проходила службу в органах Бюро економічної безпеки на посадах гласних штатних працівників.

Наказом в.о. директора Бюро економічної безпеки України від 26 червня 2024 року № 227-к/ДСК- ДП «Про прийом на службу» ОСОБА_1 прийнято на службу до Бюро економічної безпеки України та призначено з 27 червня 2024 року на посаду старшого аналітика Департаменту аналізу інформації та управління ризиками Бюро економічної безпеки України із посадовим окладом відповідно до штатного розпису у розмірі 46 244 грн.

Наказом в.о. директора Бюро економічної безпеки України від 27 червня 2024 року № 237-к/ДСК-ДП «Про присвоєння спеціального звання Бюро економічної безпеки України», ОСОБА_1 присвоєно спеціальне звання - лейтенант Бюро економічної безпеки України.

Наказом в.о. директора Бюро економічної безпеки України від 29 червня 2024 року № 284-к/ДСК-ДП «Про призначення ОСОБА_1 у порядку просування по службі» ОСОБА_1 призначено з 01 липня 2024 року на посаду керівника ТУ БЕБ у Волинській області із посадовим окладом 51 499 грн на місяць.

Наказом в.о. директора Бюро економічної безпеки України від 16 березня 2026 року № 193-к «Про звільнення ОСОБА_2 » позивач звільнена із служби в Бюро економічної безпеки України згідно з підпунктом 7 пункту 72 Положення про проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1333 (за власним бажанням).

Не погодившись із обчисленням розміру посадового окладу та окладу за спеціальним званням упродовж служби, позивач звернулася до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Бюро економічної безпеки України, статус працівників Бюро, а також порядок проходження служби визначає Закон України «Про Бюро економічної безпеки України» від 28.01.2021 № 1150-ІХ (далі - Закон № 1150-ІХ).

Згідно з частинами 1, 2 статті 1 Закону № 1150-ІХ Бюро економічної безпеки України - це центральний орган виконавчої влади, на який покладаються завдання щодо протидії правопорушенням, що посягають на функціонування економіки держави.

Відповідно до покладених завдань Бюро економічної безпеки України виконує правоохоронну, аналітичну, економічну, інформаційну та інші функції.

Частина 1 статті 14 Закону № 1150-ІХ визначає, що Бюро економічної безпеки України є юридичною особою публічного права та здійснює свої повноваження через центральний апарат і територіальні управління.

Стаття 19 Закону № 1150-ІХ встановлює, що до працівників Бюро економічної безпеки України належать особи, які є гласними і негласними штатними працівниками, з числа осіб, які мають спеціальні звання, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір з Бюро економічної безпеки України.

В свою чергу, згідно зі статтею 31 Закону № 1150-ІХ заробітна плата працівників Бюро економічної безпеки України повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для належного виконання ними службових обов`язків з урахуванням характеру, інтенсивності та небезпечності роботи, забезпечувати добір і закріплення у штаті Бюро економічної безпеки України кваліфікованих кадрів, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби, інтенсивності та умов служби, кваліфікації.

Особливі умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки України визначаються Кабінетом Міністрів України. Посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Відповідно до частини третьої статті 31 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України», Кабінетом Міністрів України Постановою від 06.10.2021 за № 1068 (далі Умови № 1068) затверджено Умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки.

Згідно з п. 2 Умов № 1068 посадові оклади осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний коефіцієнт посадового окладу.

Отже, розмір посадового окладу, осіб, які мають спеціальні звання БЕБ визначається спеціальним законодавством, а саме: частина третя статті 31 Закону України № 1150-ІХ та п. 2 Умов № 1068.

З огляду на викладене спеціальним законом, котрий врегульовує діяльність БЕБ України та його територіальних підрозділів встановлено, що посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У даному випадку має місце колізія загальних та спеціальних норм, що врегульовують спірні правовідносини.

При наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм, необхідно керуватися принципом Lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом Lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 25.05.2022 справа № 120/1196/19-а.

У разі якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.

Саме такий підхід застосував Верховний Суд у постановах від 29.01.2019 у справі № 807/257/14 та від 25.05.2022 справа № 120/1 196/19-а. Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (пункт 69 рішення у справі Ніколова проти Болгарії, заява № 7888/03, пункт 15 рішення у справі Баранкевич проти Росії, заява № 10519/03).

Отже, розмір посадового окладу особи, яка має спеціальне звання БЕБ напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 за № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV).

Положеннями ст. 1 Закону № 966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Також у цій статті Закону визначено, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Зі змісту вказаної норми Закону № 966-XIV вбачається закріплення вичерпного переліку основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Положеннями ст. 4 Закону № 966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Отже, Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу працівників державних органів. Водночас працівники державних органів Законом № 966-XIV не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Натомість статтями 7 Законів України Про Державний бюджет України на 2024, 2025 та 2026 роки разом із установленням на 01.01.2024 прожиткових мінімумів у розмірі 3028 грн, на 01.01.2026 прожиткових мінімумів у розмірі 3328 грн, був введений новий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, розмір якого становить 2102,00 грн.

Слід зазначити, що зміни до Закону № 1150-ІХ в частині, яка регламентує розмір посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання у спірному періоді, а також до Закону № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися.

Законом № 1150-ІХ закріплено, що для визначення розміру посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про Бюро економічної безпеки України», а тому зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання (працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами) відсутні законні підстави.

Водночас, приписи Законів України «Про Державний бюджет України» на 2024, 2025 та 2026 роки фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу осіб, які мають спеціальне звання БЕБ, що порушує гарантії незалежності вказаної категорії працівників БЕБ, одна з яких передбачена частиною першою статті 5 Закону № 1150-ІX.

Закони України «Про Державний бюджет України» на 2024, 2025 та 2026 роки не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Аналогічні правові висновки у подібних правовідносинах висловив Верховний Суд у постановах від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 у справі № 360/503/21, від 02.06.2023 у справі № 400/4904/21, від 13.07.2023 у справі № 280/1233/22, від 24.07.2023 у справі № 280/9563/21, від 25.07.2023 у справі № 120/2006/22-а, від 26.07.2023 у справі № 240/2978/22, від 27.07.2023 у справі № 240/3795/22.

Отже, з огляду на викладене суд доходить висновку, що грошове забезпечення позивача та одноразова грошова допомога при звільненні за період з 01.07.2024 по 18.03.2026 мало обчислюватися з урахуванням положень абзацу 4 частини першої статті 7 Законів України «Про Державний бюджет України» на 2024, 2025 та 2026 роки, якими було визначено величину прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2024 та з 01.01.2025 у розмірі 3028 грн, з 01.01.2026 у розмірі 3328 грн.

За викладених обставин, дії відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачеві грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільнення із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2024 та на 01.01.2025 у розмірі 3028 грн, на 01.01.2026 у розмірі 3328 грн, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Законів України «Про Державний бюджет України» на 2024, 2025 та 2026 роки, слід визнати протиправною.

Частиною другою статті 77 Кодекс адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте відповідачем у відзиві на позов не наведено жодних обґрунтованих підстав, належних, достатніх та допустимих доказів також не було надано, які б свідчили про правомірність дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачеві грошового забезпечення, у тому числі одноразової грошової допомоги при звільненні, без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2024 та 2025 роках у розмірі 3028 грн, у 2026 році у розмірі 3328 грн, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Законів України «Про Державний бюджет України» на 2024, 2025 та 2026 роки, виходячи із встановлених вище судом обставин даної справи та аналізу чинного законодавства.

Також не відхиляються судом посилання представника відповідача у відзиві на позов на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24 з приводу того, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення розміру посадового окладу судді, з огляду на те, що ці правові висновки стосуються розміру суддівської винагороди, встановленої Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Водночас, предметом даного спору є розмір грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки України, які регулюються іншими законами, зокрема, ст. 31 Закону «Про БЕБ» та постановою Кабінету Міністрів України № 1068.

Правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24, не є релевантними до правовідносин у цій справі та не підлягають застосуванню в силу часини п`ятої статті 242 КАС України з огляду на таке.

По-перше, у справі № 240/9028/24 Велика Палата досліджувала правовий статус судді та розмір суддівської винагороди, що регулюється Законом України «Про судоустрій і статус суддів». У законах України про Державний бюджет на відповідні роки для суддів існувала пряма прицільна норма, яка визначала «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» у розмірі 2102 грн. Тобто законодавець чітко зазначив, що саме цей показник є «прожитковим мінімумом для цілей суддівської зарплати». Такий підхід Велика Палата підтвердила.

По-друге, стосовно працівників БЕБ жодна з норм бюджетних законів на 2024-2026 роки не містить аналогічної адресної вказівки. Абзац 6 ст. 7 цих законів встановлює показник для «інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами» - це загальна збірна категорія, що не є еквівалентом прицільної норми для суддів. При цьому частиною третьої статті 31 Закону про БЕБ та п. 2 Умов № 1068 однозначно вказують на «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року», що відповідає загальному показнику (абз. 4 ст. 7 бюджетних законів), але аж ніяк не показнику абз. 6, запровадженому бюджетним законом в обхід спеціального закону.

По-третє, Велика Палата у справі № 240/9028/24 офіційно відступила виключно від висновків у справах, що стосувалися суддівської винагороди (справи № 280/1233/22 та № 620/4971/23). Від правових висновків у справах про грошове забезпечення працівників БЕБ (зокрема, справи №№ 400/2031/21, 360/503/21, 400/4904/21, 280/9563/21 та ін.) Велика Палата не відступала і не вирішувала питань їх правомірності. Відповідно, практика щодо БЕБ залишається чинною.

Суд критично ставиться і до аргументів представника відповідача, які у даному випадку відхиляються судом, щодо того, що фіксований розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102 грн для розрахунку посадових окладів працівників БЕБ є правомірним та таким, що відповідає принципам спеціального регулювання, юридичній визначеності та ефективного використання бюджетних коштів, з огляду на таке.

Як уже зазначалося вище, введення законодавцем у Законах України Про Державний бюджет України на 2024, 2025 та 2026 нової грошової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб для визначення посадових окладів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (у тому числі податкових та митних органів) у розмірі 2102 грн без внесення змін до спеціальних законів, якими визначені посадові оклади таких працівників із розрахунку такої величини як прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня відповідного календарного року не відповідає меті Законів України Про Державний бюджет України, які мають врегульовувати лише витрати та доходи Держави на відповідний календарний рік і не можуть врегульовувати правовідносин, які регулюються іншими спеціальними законами (рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян), від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), з урахуванням того, що згаданої величини (прожиткового мінімуму для працездатних осіб для визначення посадових окладів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами ( у тому числі податкових та митних органів) у розмірі 2102 грн) Законом № 966-XIV не передбачено.

Слід зазначити, що принцип правової визначеності - це загальний принцип права, який гарантує, що зміст права є чітким, зрозумілим і стабільним, а права та свободи людини можуть бути реалізовані на практиці. Це означає, що правові норми повинні бути сформульовані недвозначно, передбачувано та стабільно, щоб громадяни могли знати свої права і передбачати наслідки своїх дій.

А отже, застосування розрахункової величини для визначення посадових окладів працівників БЕБ у згаданому періоді, яка відсутня у спеціальному законі та у Законі № 966-XIV не може свідчити про відповідність її принципам спеціального регулювання та правовій визначеності.

Інші аргументи представника відповідача, викладені у відзиві на позов, уважно вивчені судом, проте не заслуговують уваги, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Зокрема, не спростовує висновків суду і аргумент відповідача про те, що штатні розписи БЕБ на 2024-2026 роки із деталізацією посадових окладів погоджено Міністерством фінансів України. Погодження штатного розпису органом виконавчої влади не надає цьому документу сили закону і не може підміняти або змінювати норму спеціального закону. Міністерство фінансів діє в межах своїх бюджетних повноважень і не є органом, уповноваженим тлумачити норми Закону «Про Бюро економічної безпеки України» чи надавати підзаконним актам пріоритет над ним. Погодження виконавчого органу не може легалізувати визначення окладів у спосіб, що суперечить часині третій статті 31 Закону № 1150-ІХ та п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1068.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог частини другої статті 2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність дій відповідача щодо проведення нарахування та виплати позивачеві грошового забезпечення, у тому числі одноразової грошової допомоги при звільненні та заохочення грошовою винагородою за період з 01.07.2024 по 18.03.2026 без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2024 та у 2025 роках у розмірі 3028 грн, у 2026 році в розмірі 3328 грн встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Законів України Про Державний бюджет України на 2024, 2025 та 2026 роки, суд доходить висновку, що відповідач діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, необґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, підлягають задоволенню і похідні позовні вимоги позивача про зобов`язання відповідача здійснити позивачеві нарахування та виплату грошового забезпечення та заохочення грошовою винагородою у 2024 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у розмірі 3028 грн, у 2025 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у розмірі 3028 грн, у 2026 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» у розмірі 3328 грн; одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» у розмірі 3328 грн, а також зобов`язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення та заохочення грошовою винагородою, у тому числі одноразову грошову допомогу при звільненні, із застосуванням коефіцієнту 28 відповідно до п. 2 Умов та розмірів оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 6 жовтня 2021 року № 1068.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями139, 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закон України «Про Бюро економічної безпеки України», суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Бюро економічної безпеки України та Територіального управління БЕБ у Волинській області, щодо визначення та виплати сум грошового забезпечення, у тому числі одноразової грошової допомоги при звільненні та заохочення грошовою винагородою без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2024 році у розмірі 3028 грн, у 2025 році у розмірі 3028 грн, у 2026 році у розмірі 3328 грн.

Визнати протиправними дії Бюро економічної безпеки України та Територіального управління БЕБ у Волинській області щодо визначення та виплати сум грошового забезпечення, у тому числі одноразової грошової допомоги при звільненні та заохочення грошовою винагородою без застосування коефіцієнту 28 відповідно до п. 2 Умов та розмірів оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06 жовтня 2021 року № 1068 «Деякі питання організації діяльності Бюро економічної безпеки України».

Зобов`язати Територіальне управління БЕБ у Волинській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 у періоді з 01 липня 2024 по 18 березня 2026 року (з урахуванням проведених виплат):

- грошове забезпечення та заохочення грошовою винагородою у 2024 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року № 3460-IX у розмірі 3028 грн;

- грошове забезпечення та заохочення грошовою винагородою у 2025 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року № 4059-IX у розмірі 3028 грн;

- грошове забезпечення та заохочення грошовою винагородою у 2026 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 3 грудня 2025 року № 4695-IX у розмірі 3328 грн.

Зобов`язати Територіальне управління БЕБ у Волинській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (з урахуванням проведених виплат) одноразову грошову допомогу при звільненні, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 3 грудня 2025 року № 4695-IX у розмірі 3328 грн.

Зобов`язати Територіальне управління БЕБ у Волинській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (з урахуванням проведених виплат) грошове забезпечення та заохочення грошовою винагородою, у тому числі одноразову грошову допомогу при звільненні, із застосуванням коефіцієнту 28 відповідно до п. 2 Умов та розмірів оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 6 жовтня 2021 року № 1068 «Деякі питання організації діяльності Бюро економічної безпеки України».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач-1: Бюро економічної безпеки України (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 31, код ЄДРПОУ 44168316).

Відповідач-2: Територіальне управління БЕБ у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кременецька, будинок 38, ЄДРПОУ 44670984).

Суддя А.Я. Ксензюк