Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №140/4276/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року ЛуцькСправа № 140/4276/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправними дій щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку; зобов`язання виключити відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення правил військового обліку.

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , має відстрочку від призову на військову службу до завершення мобілізації на підставі пункту 4 частини першої статті 23 Закону України від 21 жовтня 1993 року №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі – Закон №3543-XII). Після оновлення даних у застосунку «Резерв+» позивач виявив запис про порушення ним правил військового обліку з підстав неприбуття за мобілізаційним розпорядженням.

ОСОБА_1 такі дії відповідача вважає протиправними. Зазначив, що не отримував мобілізаційного розпорядження чи будь-яких інших повісток, не проходив медичний огляд військово-лікарською комісією, а також не був притягнутий до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП). На переконання позивача, за відсутності складеного протоколу та/або винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності внесення до Реєстру інформації про порушення правил військового обліку суперечить чинному законодавству.

З наведених підстав просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

У відзиві на позовну заяву (а.с.27-30) відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити, зазначивши, що 13 вересня 2025 року на адресу Підгайцівської територіальної громади було надіслано розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 12 вересня 2025 року №7330/6 з вимогою оповістити військовозобов`язаних, в тому числі ОСОБА_1 , про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Підгайцівська територіальна громада листом повідомила ІНФОРМАЦІЯ_2 про оповіщення військовозобов`язаних відповідно до розпорядження. ОСОБА_1 вимогу про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 проігнорував. Тому до відділення поліції №3 Луцького районного управління поліції ГУ НП у Волинській області було скеровано електронне звернення про доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 для складання адміністративних матеріалів та притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення частини третьої статті 210-1 КУпАП. Відповідач зазначив, що оскільки за вчинення правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, на позивача не складалося жодних адміністративних матеріалів, органами Національної поліції України не здійснено адміністративне затримання, в ІНФОРМАЦІЯ_4 відсутні підстави для внесення змін до Реєстру щодо порушення ОСОБА_1 мобілізаційного законодавства.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходило.

Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

З відомостей електронного військово-облікового документа, сформованого в електронному кабінеті «Резерв+» (станом на 07 квітня 2026 року), позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебуває на обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_3 , має відстрочку від призову на військову службу на підставі пункту 4 частини першої статті 23 Закону №3543-XII до 03 травня 2026 року (а.с.14-17). Тут же наявна відмітка «порушення правил військового обліку»; причина звернення до Нацполіції: не прибули за мобілізаційним розпорядженням; дата початку розшуку – 21 жовтня 2025 року.

16 березня 2026 року представник позивача направила на адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 адвокатський запит, у якому, зокрема, просила надати інформацію чи наявні порушення правил військового обліку у ОСОБА_1 , чи вручалися мобілізаційні розпорядження ОСОБА_1 , чи надсилалися повістки засобами поштового зв`язку та з якою метою, а також просила надати копію документа, що підтверджує факт отримання мобілізаційного розпорядження (а.с.11-12).

ІНФОРМАЦІЯ_2 листом від 24 березня 2026 року №2950 повідомив представника позивача про те, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_3 . У зв`язку з неприбуттям на вимогу розпорядження №7330/6 від 12 вересня 2025 року до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів були внесені відомості про порушення ОСОБА_1 мобілізаційного законодавства. Рекомендовано ОСОБА_1 прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 для складання адміністративних матеріалів та притягнення його до адміністративної відповідальності (а.с.13).

Матеріали справи містять розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 12 вересня 2025 року №7330/6, виданого на виконання розпорядження Луцької районної військової адміністрації від 29 серпня 2025 року №М-10 «Про затвердження Заходів із проведення мобілізації людських і транспортних ресурсів на території району з 01 вересня 2025 року по 30 вересня 2025 року», яким голові Підгайцівської територіальної громади доручено здійснити оповіщення повістками військовозобов`язаних, які перебувають на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 (за переліком), про їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 та забезпечити їх прибуття протягом 2 днів з дня отримання цього розпорядження для проходження обов`язкової медичної комісії, уточнення облікових даних, визначення призначення в особливий період. У списку таких осіб значився і ОСОБА_1 (а.с.32).

Підгайцівська сільська рада листом повідомила ІНФОРМАЦІЯ_2 про результати оповіщення громадян згідно з розпорядженням від 12 вересня 2025 року №7330/6 (а.с.33); відносно ОСОБА_1 складено акт відсутності за місцем проживання.

Вважаючи дії відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення ним правил військового обліку протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частинами першою, третьою статті 1 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон №2232-ХІІ) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (частина сьома статті 1 Закону № 2232-XII).

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон №3543-ХІІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Стаття 22 Закону №3543-ХІІ визначає обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

За приписами частини першої статті 22 Закону №3543-ХІІ, громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.

За змістом частини третьої статті 22 Закону №3543-XII під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку.

Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 (далі – Правила №1487) та їх підпунктом 2 пункту 1 визначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до статті 1 Закону №3543-XII оповіщення – доведення сигналів і повідомлень (директив, розпоряджень) до органів військового управління, центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та населення про оголошення мобілізації, виклик громадян до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також вручення (надсилання) повісток громадянам.

Процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі – Порядок №560), прийнятий відповідно до частини п`ятої статті 22 Закону №3543-XII.

Згідно із пунктом 6 Порядку №560 призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає:

оповіщення резервістів та військовозобов`язаних про виклик до районного (об`єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України;

прибуття резервістів та військовозобов`язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби;

перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення;

документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації;

відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.

Відповідно до підпункту 1 пункту 27 Порядку №560 під час мобілізації громадяни викликаються з метою: до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів:

взяття на військовий облік;

проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби;

уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки);

призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.

За приписами статті 18 Закону №3543-XII виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад з отриманням розпорядження відповідного голови (начальника) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації) або відповідного керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки про проведення заходів мобілізації чи виклик резервістів та військовозобов`язаних районного (міського) територіального центру комплектування, зокрема:

видають акти про проведення оповіщення резервістів та військовозобов`язаних, у яких зазначаються підстава та мета видання, перелік осіб, які підлягають оповіщенню, дата, час та місце їх прибуття, способи доставки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який надіслав розпорядження, відповідальні особи за здійснення оповіщення, порядок здійснення контролю за оповіщенням та прибуттям військовозобов`язаних, інші питання;

здійснюють оповіщення зазначених у розпорядженні резервістів та військовозобов`язаних за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання шляхом вручення повісток під їх особистий підпис;

повідомляють письмово у триденний строк районному (міському) територіальному центру комплектування та соціальної підтримки про результати оповіщення та виконання резервістами та військовозобов`язаними вимог законодавства;

невідкладно письмово повідомляють відповідному районному (міському) територіальному центру комплектування та соціальної підтримки про резервістів та військовозобов`язаних, які відмовилися від отримання повісток.

Під час здійснення заходів оповіщення представника (представників) виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад супроводжує поліцейський відповідно до розпорядження голови (начальника) обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації (військової адміністрації). Повістки резервістам та військовозобов`язаним вручає уповноважена на це особа із складу групи оповіщення. У разі коли до складу групи оповіщення входить представник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повістку резервісту або військовозобов`язаному вручає представник такого центру.

Наведеній нормі відповідає пункт 12 Порядку №560, приписами якого серед іншого визначено, що виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад з отриманням розпорядження відповідного голови (начальника) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації) або відповідного керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки про проведення заходів мобілізації чи виклик резервістів та військовозобов`язаних районного (міського) територіального центру комплектування здійснюють оповіщення зазначених у розпорядженні резервістів та військовозобов`язаних за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання шляхом вручення повісток під їх особистий підпис; повідомляють письмово у триденний строк районному (міському) територіальному центру комплектування та соціальної підтримки про результати оповіщення та виконання резервістами та військовозобов`язаними вимог законодавства; невідкладно письмово повідомляють відповідному районному (міському) територіальному центру комплектування та соціальної підтримки про резервістів та військовозобов`язаних, які відмовилися від отримання повісток.

Пунктом 21 Порядку №560 визначено, що за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Пунктами 28, 29 Порядку №560 передбачено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

У повістці зазначаються: прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) і дата народження громадянина, якому адресована повістка; найменування районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ, що видав повістку; мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ; місце, день і час явки за викликом; найменування посади, власне ім`я та прізвище, підпис посадової особи, яка видала повістку, та дата її підписання - для повісток, оформлених на бланку. Такі повістки скріплюються гербовою печаткою; прізвище та власне ім`я керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, дата накладення кваліфікованого електронного підпису - для повісток, сформованих за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів; реєстраційний номер повістки; роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.

За змістом пункту 31 Порядку №560 повістки мають право вручати: представники виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад - в адміністративних межах населених пунктів та територій, на які поширюється повноваження відповідних виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад.

Відповідно до пунктів 35, 36 Порядку №560 представники, уповноважені вручати повістки, здійснюють оповіщення громадян як самостійно, так і у складі груп оповіщення. Вручення повісток резервістам та військовозобов`язаним здійснюється цілодобово за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання, роботи, навчання, у громадських місцях, громадських будинках та спорудах, місцях масового скупчення людей, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, на пунктах пропуску (блок-постах), пунктах пропуску через державний кордон України.

За адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання резервісти та військовозобов`язані можуть бути оповіщені, зокрема, через дільниці оповіщення шляхом їх виклику до таких дільниць та вручення повісток, отриманих від районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки представниками цих дільниць, та вручення повісток за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання; представниками районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад;

Пунктом 41 Порядку №560 визначено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

Повістки для оповіщення представниками структурних підрозділів районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, підприємств, установ, організацій доставляються керівнику районної (міської) держадміністрації (військової адміністрації), керівнику виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її утворення) ради, керівнику підприємства (установи, організації) разом із розпорядженням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки про проведення заходів оповіщення резервістів та військовозобов`язаних (пункт 46 Порядку №560).

Положеннями пункту 47 Порядку №560 передбачено, що якщо особа підлягає оповіщенню відповідно до розпорядження голови (начальника) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації) або відповідного керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки про проведення заходів мобілізації чи виклик резервістів та військовозобов`язаних районного (міського) територіального центру комплектування, їй вручається повістка.

У разі відмови резервіста або військовозобов`язаного від отримання повістки представником, який уповноважений вручати повістки, складається акт відмови від отримання повістки, який підписується не менш як двома членами групи оповіщення. Акт відмови від отримання повістки оголошується громадянину.

Акт відмови від отримання повістки подається керівнику районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для вжиття заходів до притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності.

Акт відмови від отримання повістки реєструється в районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

У разі відмови від отримання повістки поліцейський, який входить складу групи оповіщення, проводить адміністративне затримання та доставлення громадянина до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки на підставі статей 261 і 262 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Преамбулою Закону України від 16 березня 2017 року №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі – Закон №1951-VIII) визначено, що цей Закон визначає правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти).

За змістом статті 1 Закону №1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Як унормовано частинами п`ятою, восьмою, дев`ятою статті 5 Закону №1951-VIII, органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є: територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

За приписами частин першої, другої статті 6 Закону №1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Внесена до Реєстру інформація про призовника, військовозобов`язаного або резервіста є конфіденційною. Нерозголошення конфіденційної інформації гарантується державою. Збирання, зберігання, використання та захист інформації, що міститься у Реєстрі, здійснюються відповідно до закону.

Пунктами 1, 2 частини першої статті 9 Закону №1951-VIII установлено, що призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право: отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Згідно із пунктами 1, 2 частини першої статті 14 Закону №1951-VIII ведення Реєстру включає: внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним; внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами.

Відповідно до статті 14-1 Закону №1951-VІІІ електронний кабінет - це персональний кабінет (захищений відокремлений веб-сервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов`язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Електронний кабінет реалізовано у форматі застосунку «Резерв+».

За обставин цієї справи позивач ОСОБА_1 згідно з відомостями військово-облікового документа із застосунку «Резерв+» є військовозобов`язаним, перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_3 , оновив військово-облікові дані 18 травня 2024 року, постанова ВЛК «придатний», дата ВЛК – 07 листопада 2022 року, має відстрочку від призову на військову службу на підставі пункту 4 частини першої статті 23 Закону №3543-XII до 03 травня 2026 року, проте з 21 жовтня 2025 року перебуває у розшуку через те, що порушив правила військового обліку – не прибув за мобілізаційним розпорядженням.

Водночас суд зауважує, що відповідач не надав суду жодних доказів того, що позивачу було вручено мобілізаційне розпорядження, а він не прибув у визначені час та місце до відповідного ТЦК та СП, чи доказів того, що позивач відмовився від отримання мобілізаційного розпорядження.

Зі змісту листа Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області слідує, що на виконання розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_4 від 12 вересня 2025 року №7330/6 проведено оповіщення ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за результатом здійснення якого складено акт відсутності за місцем проживання (а.с.33-34).

Оцінюючи зазначені обставини, суд констатує, що відповідач не надав жодних доказів особистого вручення позивачу мобілізаційного розпорядження (повістки) або його умисної відмови від отримання такого документа. Складений акт про відсутність особи за місцем проживання підтверджує лише факт її фізичної відсутності на момент візиту уповноважених осіб, проте не може вважатися належним оповіщенням чи беззаперечним доказом порушення правил військового обліку. За відсутності належних доказів доведення до відома позивача обов`язку прибути до ТЦК та СП, у суду відсутні підстави вважати, що позивач порушив правила військового обліку.

Відповідно до пункту 3 Правил військового обліку призовники, військовозобов`язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Статтею 235 КУпАП визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

За правилами статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Згідно з абзацом 3 пункту 56 Порядку №1487 Національна поліція за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ та розвідувальних органів (яке має містити прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), передбачені статтею 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», підставу (порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи), надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ. У разі відсутності технічної можливості передачі даних такі звернення надсилаються в паперовій формі (додаток 20).

Відповідно до пункту 20-1 частини 1 статті 7 Закону №1951-VIII до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Таким чином, суд зазначає, що до Реєстру вносяться дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил військового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, ОСОБА_1 не було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку. Протокол про адміністративне правопорушення відносно нього не складався, і постанова про адміністративне стягнення не виносилась.

При цьому, незважаючи на відсутність факту притягнення до адміністративної відповідальності, у мобільному застосунку «Резерв+», який є складовою Реєстру, а саме електронним кабінетом призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відповідачем була відображена в Реєстрі інформація про те, що позивачем вчинено «порушення правил військового обліку».

Суд зазначає, що Реєстр призначений для зберігання та обробки фактів, встановлених у законному порядку, зокрема факту притягнення до адміністративної відповідальності. Як наслідок, відсутність такого факту як постанови про притягнення до адміністративної відповідальності унеможливлює законне внесення до Реєстру відомостей про «порушення правил військового обліку». А тому, на переконання суду, дії відповідача з внесення чи відображення такої інформації є безпідставними та протиправними, оскільки вони не ґрунтуються на положеннях Закону №1951-VIII, який чітко визначає, які відомості можуть бути внесені до Реєстру.

Суд наголошує, що Конституцією України та КАС України прямо передбачений обов`язок суб`єктів владних повноважень дотримуватися принципу належного урядування, відповідно, адміністративні суди під час розгляду та вирішення спорів, що виникають у сфері публічно-правових відносин, мають перевіряти дотримання цього принципу у всіх його аспектах з урахуванням конкретних обставин справи.

З огляду на викладене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм та встановлених обставин, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо внесення відомостей до Реєстру про порушення позивачем правил військового обліку, тому з метою відновлення порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача виключити відомості про порушення позивачем правил військового обліку з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, оскільки саме такий спосіб захисту у даному випадку є належним та це необхідне для ефективного захисту порушеного права.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом положень частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірності своїх дій у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач просив стягнути з відповідача понесені витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 8000,00 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до матеріалів справи долучено договір про надання правової допомоги від 06 березня 2026 року №27/26, укладений між адвокатом Шляхтур Н.В. та позивачем ОСОБА_1 , акт приймання юридичний послуг відповідно до розрахунку витрат адвоката на правничу допомогу надану клієнту від 07 квітня 2026 року, квитанцію до прибуткового касового ордера №27/26 від 06 березня 2026 року (а.с.19-22).

Пунктом 4 договору про надання правової допомоги від 06 березня 2026 року №27/26 передбачено, що за надану правову допомогу, клієнт сплачує гонорар в розмірі 8 000,00 грн.

Сплата гонорару/витрат провадиться клієнтом шляхом внесення грошових коштів на банківський рахунок та/або оприбутковуються адвокатом (пункт 7 договору).

В акті приймання юридичний послуг відповідно до розрахунку витрат адвоката на правничу допомогу надану клієнту від 07 квітня 2026 року зазначено, що загальна вартість юридичних послуг станом на 07 квітня 2026 року становить 8000,00 грн. Клієнту була надана правнича допомога: вивчення нормативної бази при підготовці адміністративного позову – 1 год. –1000,00 грн; збирання відомостей про факти, які були використані, як докази у справі –2000,00 грн; проведення консультацій з військового обліку – 1000,00 грн; час затрачений на формування та написання адміністративного позову – 4 год – 4000,00 грн.

Квитанцією до прибуткового касового ордера від 06 березня 2026 року підтверджено сплату коштів у сумі 8000,00 грн.

Суд вказує, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

Крім того, враховуючи вимоги статей 134, 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев`ятою статті 139 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19.

Таким чином, з наведеної правової позиції слідує, що суд вправі зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката і з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев`ятою статті 139 КАС України, з урахуванням конкретних обставин справи та з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України (зокрема, складність справи, яку розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження; час, який об`єктивно необхідно було витратити на підготовку позовної заяви, зважаючи на обсяг наданих адвокатом послуг), на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77,134,139 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_7 виключити відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати у сумі 2000,00 грн (дві тисячі грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В. Л. Шепелюк