Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №140/5492/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року ЛуцькСправа № 140/5492/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач) про визнання протиправною та скасування відмови від 20 лютого 2026 року у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період; зобов`язання повторно розглянути заяву від 17 лютого 2026 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України від 21 жовтня 1993 року №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі – Закон №3543-XII), з урахуванням правової оцінки суду.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказав, що у лютому 2026 року звернувся до відповідача через Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Поворської сільської ради із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII, оскільки на його утриманні перебуває троє неповнолітніх дітей. Проте відповідач відмовив у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, покликаючись на відсутність рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов`язаного.

Позивач вважає таку відмову протиправною та зазначив, що перебуває у зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_2 з 21 березня 2025 року. Від шлюбу вони мають двох спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Крім того, дружина має доньку від попереднього шлюбу, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . У свідоцтві про народження дитини батьком зазначений ОСОБА_6 , який проходив військову службу та, відповідно до сповіщення сім`ї №25 від 01 липня 2024 року, зник безвісти поблизу населеного пункту Сокіл Покровського району Донецької області внаслідок наступальних дій з боку регулярних військ збройних сил російської федерації. Позивач зауважив, що є фактичним утримувачем своєї падчерки ОСОБА_5 , оскільки його дружина перебуває у декретній відпустці, а інші родичі дитини не беруть участі у її вихованні та забезпеченні.

На переконання позивача ІНФОРМАЦІЯ_2 не надав належної оцінки поданим документам, не перевірив обставини спільного проживання та фактичного утримання падчерки, не дослідив обставини зникнення безвісти біологічного батька дитини, не врахував наявність заборгованості зі сплати аліментів та не з`ясував, чи існують інші особи, які можуть реально надавати дитині належне утримання.

З наведених підстав просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

У відзиві на позов відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог та просив у їх задоволенні відмовити (а.с.60-63). В обґрунтування цієї позиції вказав, що 17 лютого 2026 року ОСОБА_1 особисто через центр надання адміністративних послуг подав заяву на ім`я голови комісії при ІНФОРМАЦІЯ_6 про надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII. Комісія ІНФОРМАЦІЯ_7 заяву розглянула та ухвалила рішення (протокол від 20 лютого 2026 року №8), яким відмовила у наданні відстрочки позивачу у зв`язку з відсутністю рішення суду про встановлення факту утримання дітей. Відповідач вважає, що позивач не надав доказів існування обставин, що дають право на відстрочку від призову на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII. Також зауважив, що позивач не позбавлений права повторно звернутись до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову, надавши всі необхідні документи.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

Не є спірною та обставина, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є військовозобов`язаним та перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 .

17 лютого 2026 року ОСОБА_1 через центр надання адміністративних послуг звернувся із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII (у зв`язку з перебуванням на утриманні трьох дітей віком до 18 років) – (а.с.70-71).

За результатами розгляду заяви та доданих документів комісія при ІНФОРМАЦІЯ_6 ухвалила рішення (протокол від 20 лютого 2026 року №8), яким відмовила у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ, оскільки відсутнє рішення суду про встановлення факту перебування дитини (або дітей) на утриманні військовозобов`язаного (а.с.50,72).

Вважаючи протиправними рішення відповідача щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ, позивач звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон №2232-XII).

Згідно з частинами першою, третьою статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Як установлено частиною шостою статті 2 Закону №2232-ХІІ, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період є одним із видів військової служби.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (пункт 1). Надалі відповідними Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні продовжено та такий правовий режим діє й на сьогодні.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

На момент розгляду цієї адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а тому застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 (далі – Положення №154), органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації є територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

За змістом пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Пунктом 11 Положення №154 також установлено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

За приписами частин сьомої, восьмої статті 23 Закону №3543-ХІІ перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.

З 18 травня 2024 року набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі – Порядок №560, тут і надалі в редакції на час виникнення спірних правовідносин), який визначає, зокрема, процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Пунктами 56, 57 Порядку №560 установлено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Згідно з пунктом 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, військовозобов`язаних СБУ чи розвідувальних органів) особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Заява повинна містити такі обов`язкові відомості про військовозобов`язаного: прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті громадянина України); дату народження; адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування); адресу електронної пошти; контактний номер телефону.

До заяви додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Адміністратор центру невідкладно засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг формує та передає заяву відповідно до Порядку подання через центри надання адміністративних послуг із використанням засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг заяв про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, - із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2025 р. №1364.

Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації відповідним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки або його відділом (Центральним управлінням або регіональним органом СБУ чи відповідним підрозділом розвідувального органу) не пізніше ніж протягом одного робочого дня з дня її отримання.

За наявності технічної можливості відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період може оформлятися та надаватися автоматично у разі створення запиту на її оформлення військовозобов`язаним через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз (банків) даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (пункт 59 Порядку №560).

Відповідно до пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.

Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.

Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. У разі позитивного рішення у протоколі окремо зазначається строк, на який надано відстрочку, та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку). У разі відмови у наданні відстрочки у протоколі зазначаються причини такої відмови.

У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов`язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п`ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.

У разі позитивного рішення комісії відомості щодо надання відстрочки (строк відстрочки та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку) протягом одного дня з дати прийняття такого рішення вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та відображаються в електронному кабінеті призовника, військовозобов`язаного, резервіста, а не пізніше двох днів з дати прийняття такого рішення заявникові повідомляється про це у способи, визначені цим пунктом, та видається роздрукований (оновлений) військово-обліковий документ, сформований відповідно до Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №559, або довідка за формою згідно з додатком 6 (для військовозобов`язаних СБУ та розвідувальних органів).

У разі прийняття комісією рішення про відмову у наданні відстрочки заявникові (у тому числі військовозобов`язаному СБУ або розвідувальних органів) не пізніше ніж на наступний робочий день з дати прийняття такого рішення повідомляється про це у способи, визначені цим пунктом, за формою згідно з додатком 7.

У разі прийняття комісією рішення про відмову у наданні відстрочки за результатами розгляду заяви про надання відстрочки, поданої через центр надання адміністративних послуг, територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомляє відповідному центру надання адміністративних послуг та надсилає заявникові повідомлення про відмову у наданні відстрочки (додаток 7) на зазначену у заяві адресу електронної пошти.

Рішення комісії може бути оскаржене у судовому порядку.

За обставин цієї справи позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_7 із заявою від 17 лютого 2026 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 3 частини третьої статті 23 Закону №3543-XII та згідно з витягом з протоколу від 20 лютого 2026 року №8 комісія ІНФОРМАЦІЯ_7 ухвалила рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки відсутнє рішення суду про встановлення факту перебування дитини (або дітей) на утриманні військовозобов`язаного.

Надаючи оцінку підставам відмови позивачеві у наданні відстрочки, суд зазначає таке.

Статтею 23 Закону №3543-ХІІ визначено перелік військовозобов`язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Зокрема, згідно з пунктом 3 частини першої названої статті призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Норма пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII не ставить право військовозобов`язаного на відстрочку від призову на військову службу у залежність від того, чи є він батьком таких дітей (тобто від батьківства), водночас вирішальне значення має саме факт перебування дітей (трьох і більше віком до 18 років) на його утриманні.

Додатком 5 до Порядку №560 визначений Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Документами, що підтверджують право на відстрочку відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII є: свідоцтво про народження кожної дитини із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та (або) рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовозобов`язаного (за наявності), інші документи, на підставі яких у військовозобов`язаного виник обов`язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України (за наявності), та один з таких документів:

свідоцтво про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше);

рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовозобов`язаним;

рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовозобов`язаним;

письмовий договір між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні; свідоцтво про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше) та документи, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання (свідоцтво про смерть; витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин; рішення суду про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим; вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі; висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я чи витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо зазначені мати, батько, дід, баба, повнолітні брати та сестри самі потребують постійного догляду; рішення суду про позбавлення батьківських прав матері, батька);

інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовозобов`язаного за категорією стягнення (характером зобов`язання) «стягнення аліментів» з датою формування такої інформації не пізніше ніж за п`ять днів до дня подання заяви про надання відстрочки.

У цій справі судом встановлено, що позивач з 21 березня 2025 року перебуває у шлюбі із ОСОБА_2 (а.с.36).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) про що слідує із свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 (а.с.29, 34 зворот).

ОСОБА_2 (дружина позивача) має доньку від попереднього шлюбу, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . У свідоцтві про народження дитини серії НОМЕР_3 (а.с.31) батьком зазначений ОСОБА_6 .

Відповідно до рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23 червня 2021 року у справі №159/1705/21 шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 розірвано; після розірвання шлюбу за ОСОБА_7 залишено прізвище « ОСОБА_8 » (а.с.37-39).

ОСОБА_6 , 1988 року народження, проходив військову службу та, відповідно до сповіщення сім`ї від 01 липня 2024 року №25, зник безвісти поблизу населеного пункту Сокіл Покровського району Донецької області внаслідок наступальних дій з боку регулярних військ збройних сил російської федерації (а.с.46,17-19).

З висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Поворської сільської ради щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 судом встановлено, що станом на 04 липня 2025 року у ОСОБА_6 наявна заборгованість зі сплати аліментів у сумі 52766,03 грн (а.с.12-13).

З довідки про склад сім`ї та проживаючих у житловому приміщенні/будинку осіб від 01 липня 2025 року №788 року за адресою: АДРЕСА_1 , виданої ОСОБА_1 , слідує, що до складу сім`ї входять: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , (заявник), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (дружина), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (донька дружини), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (син), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (донька) (а.с.26).

Актом обстеження умов проживання від 03 липня 2025 року, проведеним комісією служби у справах дітей Поворської сільської ради, установлено, що ОСОБА_1 спільно з дружиною ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 проживають за адресою: АДРЕСА_1 ; відносини у сім`ї приязні (а.с. 45).

У заяві від 05 серпня 2025 року, засвідченій приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Волинської області, Олейніковою О.В. повідомила, що її чоловік ОСОБА_1 бере активну участь у вихованні та матеріальному забезпеченні її дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та є єдиним утримувачем і годувальником сім`ї. Також ствердила, що ОСОБА_6 , який є батьком ОСОБА_5 , вважається зниклим безвісти з 23 червня 2024 року (а.с.27).

У контексті спірних відносин суд зауважує, що перелік документів, які подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, визначений в додатку 5 до Порядку №560, не є вичерпним, оскільки використана мовна конструкція «(або) рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовозобов`язаного (за наявності), інші документи, на підставі яких у військовозобов`язаного виник обов`язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України (за наявності)» дозволяє стверджувати, що такий факт може бути підтверджено не виключно рішенням суду, а й іншими документами.

Суд звертає особливу увагу також на те, що право на відстрочку за пунктом 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII пов`язане насамперед із самим фактом перебування на утриманні військовозобов`язаного трьох і більше дітей віком до 18 років та відсутністю заборгованості по аліментах, а не з обов`язковою наявністю конкретного виду документа з альтернативного переліку.

Оцінюючи матеріали справи крізь призму зазначеного підходу, суд приходить до висновку, що поданий позивачем пакет документів у своїй сукупності є достатнім для підтвердження обставин, з якими закон пов`язує виникнення права на відстрочку на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII.

Також суд зауважує, що за потреби уточнення наданої позивачем інформації, заява позивача підлягала до розгляду по суті порушеного у ній питання з урахуванням пункту 60 Порядку №560, який наділяє ІНФОРМАЦІЯ_10 повноваженнями отримувати інформацію від відповідних органів державної влади та використовувати інформацію з публічних електронних реєстрів. У такий спосіб можливо не лише підтвердити інформацію, про яку вказав заявник, а й спростувати надану.

Суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_7 оформлене протоколом від 20 лютого 2026 року №8, про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 3 частини першої 23 Закону №3543-ХІІ є протиправним та підлягає скасуванню.

Перевіривши фактичну та юридичну обґрунтованість доводів сторін, враховуючи те, що повноваження на розгляд заяви та прийняття відповідного рішення покладені на комісію ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити у спосіб визнання протиправним та скасування рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_7 , оформленого протоколом від 20 лютого 2026 року №8 про відмову позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та зобов`язання комісіювідповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14 лютого 2026 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII з урахуванням висновків суду.

Згідно з нормами частин першої-другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Звертаючись до суду через підсистему «Електронний суд», позивач сплатив судовий збір у сумі 1065,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 01 травня 2026 року №К919-ААН3-1Х48-АС77 (а.с. 5).

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 1064,96 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_5 ) про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасування рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від 20 лютого 2026 року №8, щодо відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_11 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17 лютого 2026 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з урахуванням висновків суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати у сумі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири грн 96 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В. Л. Шепелюк