Окрема думка від 24 серпня 2026 р. у справі №742/2259/26 — Чернігівський апеляційний суд

О К Р Е М А Д У М К А

25 серпня 2026 року

Чернігівським апеляційним судом 25 серпня 2026 року розглянуто апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та ухвалено постанову.

У цій справі заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10.06.2026 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

За обставинами справи ТОВ «ФК «Ейс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту (додатково див. постанову апеляційного суду щодо встановлених судом обставин).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Ейс», суд першої інстанції виходив з того, що за кредитним договором №211452513 від 19.06.2021, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , позивач не надав доказів набуття ним права вимоги до відповідача. Суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження оплати за договором факторингу від 28.11.2018 №28/1118-01, які б засвідчували факт набуття ТОВ «ФК «Ейс» прав вимоги за кредитним договором №211452513 від 19.06.2021. Тому суд першої інстанції вважав, що оскільки ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги відносно ОСОБА_1 , як боржника у зобов`язанні, не набуло, таке право не могло бути переданим цим товариством спочатку ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на підставі договору факторингу №30/102301 від 30.10.2023, а згодом і ТОВ «ФК «Ейс» 11.07.2025 на підставі договору факторингу №11/07/25-Е.

Апеляційний суд з таким висновком суду першої інстанції погодився. Зокрема, зазначив, що надавши оцінку вищенаведеним обставинам, колегія суддів вважає загалом правильним висновок суду першої інстанції про відсутність доказів, які свідчать про набуття ТОВ «ФК «Ейс» права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №211452513 від 19 червня 2021 року й позивач не довів перед судом порушення свого цивільного права.

Апеляційний суд виходив з того, що у справі відсутні належні докази на підтвердження оплати за договором факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року.

Проте, такий висновок є помилковим, оскільки як вбачається з матеріалів справи, актом звірки взаємних розрахунків від 31 грудня 2021 року, підписаним ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», підтверджено оплату за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, який містить підписи представників ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» та печатки (а.с.49).

Більше того, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» у договорі факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року узгодили, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром.

Тому, з огляду на п. 4.1 наведеного договору, оплата не є вирішальною у договірних зобов`язаннях при передачі права вимоги до боржників.

Оцінивши подані докази в їх сукупності, вважаю, що позивачем доведено набуття права грошової вимоги за кредитним договором № 211452513 від 19.06.2021 внаслідок послідовного відступлення права за договорами факторингу та відповідними реєстрами (витяг з реєстру боржників № 148 від 25.08.2021, витяг з реєстру прав вимоги № 1 від 30.10.2023, витяг з реєстру боржників від 14.07.2025 до договору факторингу № 11/07/25-Ю від 11.07.2025), а тому доводи апеляційної скарги є обґрунтованими (а.с. 41, 53, 58).

Отже, на моє переконання, апеляційна скарга ТОВ «ФК «ЕЙС» підлягала задоволенню, з огляду на умови кредитного договору. Висновки апеляційного суду про залишення без змін заочного рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10.06.2026 є помилковими і не відповідають встановленим обставинам справи.

Суддя О.В. Любчик