Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №687/481/24 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 687/481/24

Провадження № 22-ц/820/697/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,

секретар судового засідання Демчук В.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Чемеровецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Кам`янець-Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання батьківства, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 15 жовтня 2025 року (суддя Борсук В.О.).

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Чемеровецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання батьківства.

В обґрунтування позову зазначав, що з 28.04.2020 проживав з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, мали єдиний побут. В 2021 році, під час спільного проживання, ОСОБА_2 завагітніла і сторони планували офіційно зареєструвати шлюб. Проте, 28 лютого 2022 року між ними виникла побутова сварка, після якої відповідачка ОСОБА_2 не бажала продовжувати стосунки з позивачем, проте запевнила його, що батьком дитини є він і після її народження ОСОБА_1 буде записаний батьком дитини. Після цього відповідачка переїхала в село Кугаївці та проживала в будинку, який належить матері позивача. ОСОБА_1 періодично відвідував відповідачку та турбувався про її фізичний стан, як матері своєї майбутньої дитини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_3 , яку відповідачка, з посиланням на статтю 135 СК України, записала як « ОСОБА_4 », де в графі батько зазначила « ОСОБА_5 », про що позивачу не було відомо.

Позивач неодноразово відвідував дитину, турбувався про неї, купував необхідні речі для гармонійного зростання дитини та фактично виконував обов`язки батька.

Проте нещодавно, відповідачка заявила, що вона є одинокою матір`ю, а у свідоцтві про народження доньки ОСОБА_3 батьком записана вигадана нею особа – ОСОБА_5 .

Оскільки ОСОБА_1 впевнений у своєму батьківстві, тому просив суд визнати його батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та зобов`язати Чемеровецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внести відповідні зміни до актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , змінивши прізвище дитини з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 », а в графі «Відомості про батька» зробити запис про те, що батьком дитини є ОСОБА_1 та видати нове свідоцтво про народження дитини.

Ухвалою Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 07 листопада 2024 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Кам`янець-Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Заочним рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 15 жовтня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано ОСОБА_1 батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зобов`язано Кам`янець-Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внести відповідні зміни до актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , змінивши прізвище дитини з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 », а в графі «Відомості про батька» зробити запис про те, що батьком дитини є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та видати нове свідоцтво про народження дитини.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору у розмірі 1211,20 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

В решті позову відмовлено.

Ухвалою Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 24 грудня 2025 року заяву представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_8 про перегляд заочного рішення від 15 жовтня 2025 року залишено без задоволення.

Ухвалою Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 04 лютого 2026 року відмовлено в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_9 про виправлення описки в ухвалі Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 24 грудня 2025 року про перегляд заочного рішення від 15 жовтня 2025 року.

Ухвалою Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 04 лютого 2026 року виправлено описку у резолютивній частині ухвали Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 25 грудня 2025 року, зазначено у першому абзаці: поновити відповідачу ОСОБА_2 пропущений строк для подання заяви про перегляд заочного рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 15 жовтня 2025 року.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 30.03.2026 ухвалу Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 04 лютого 2026 року про виправлення описки скасовано, ухвалу Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 04 лютого 2026 року про відмову у виправленні описки залишено без змін.

Не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що після народження доньки ОСОБА_3 позивач жодного разу не навідався до дитини, не забирав дитину з пологового будинку, не цікавився її фізичним станом, не надавав жодної матеріальної допомоги. Дитина взагалі не знає, хто такий ОСОБА_1 , натомість суд першої інстанції визнав батьківство позивача без будь-якого достовірного доказу біологічного походження дитини, помилково застосував положення статті 109 ЦПК України, підмінивши доказування припущенням, переклав обов`язок доказування з позивача на відповідачку, формально послався на інтереси дитини, не дослідивши їх, чим порушив принципи справедливого суду та змагальності сторін.

Вказує, що суд дійшов висновку про визнання батьківства виключно з мотивів неявки відповідачки та дитини для проведення ДНК-експертизи, що є грубим порушенням процесуального права. Зауважує, що вона дійсно не могла приїхати для проведення ДНК-експертизи з об`єктивним причин, зокрема, дитина хворіла вітрянкою, вдруге знову захворіла, про що суду було надано доказ, які ним були проігноровані.

Звертає увагу апеляційного суду на те, що позивач не довів жодної обставини, яка б підтверджувала походження дитини саме від нього, зокрема, спільного проживання, ведення спільного господарства, утримання дитини, показання свідків, письмових або речових доказів. Позивачем не було надано до суду доказів його участі у вихованні дитини, зокрема, жодної світлини чи показання свідків, не підтверджено, що дитина його знає та він з донькою спілкується.

Зауважує, що суд першої інстанції посилається на постанову Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 382/2559/15-ц, однак викривив її зміст. Адже, Верховний Суд зазначив, що ДНК-експертиза є найбільш переконливим доказом, але не дозволив судам замінювати її припущеннями. Таким чином, за відсутності експертизи, суд не мав права робити категоричний висновок про батьківство.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , через свого представника – адвоката Ксьондзика Ю.Ю., просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. При цьому, вказує, що судом першої інстанції під час розгляду справи були вжиті всі необхідні заходи щодо неодноразового повідомлення відповідачки, надання їй можливості з моменту відкриття провадження у справі, висловити свою позицію щодо позову. В апеляційній скарзі відповідачка не дає ствердного заперечення щодо батьківства позивача, а вказано лише на відсутність висновку експерта та, як наслідок, допущення порушення судом. Відсутність в апеляційній скарзі клопотання про призначення експертизи, підтверджує факт зловживання відповідачкою своїми процесуальними правами.

Звертає увагу суду, що судом першої інстанції правомірно було призначено у справі судові молекулярно-генетичну експертизу, проте мати дитини не з`явилася в експертну установу та фактично ухилилась від надання біологічних зразків, що є безумовною підставою для визнання чи відмови у визнанні судом факту, для з`ясування якого була призначена експертиза.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про день, місце і час слухання повідомлені належним чином. До апеляційного суду представником позивача – адвокатом Ксьондзиком Ю.Ю. подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю адвоката з`явитись до суду через перебування у відпустці. Разом з тим, враховуючи відсутність доказів поважності причин неявки представника позивача в судове засідання, реалізацію позивачем права на викладення своїх аргументів у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів поважності причин неявки представника позивача в судове засідання не встановила, і, відповідно, підстав для відкладення розгляду справи, а тому вважала за можливе слухати справу за відсутності представника позивача.

В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив та виходив з того, що згідно з актовим записом про народження № 385 від 11.05.2022 року, складеним Кам`янець-Подільським відділом ДРАЦС у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області ЦМУМЮ (м. Київ), ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , її матір`ю записана ОСОБА_2 , а батьком дитини записаний ОСОБА_5 . Відомості про батька зазначені відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, що також підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00044730867 від 26.04.2024. (т. 1 а.с. 27, 28-29).

Також апеляційним судом встановлено, що відповідно до висновку експерта від 29.05.2026 № СЕ-19/123-26/5518-БД за результатами судової молекулярно-генетичної експертизи, проведеної по справі № 687/481/24 на виконання ухвали Хмельницького апеляційного суду від 30.03.2026, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , може бути біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір`ю якої є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ймовірність даної події становить 99,99999999%.

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України, сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Статтею 121 СК України встановлено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 126 СК України, походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Частиною першою статті 135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Відповідно до статті 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення на підставі статті 128 СК України факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері.

Водночас статтею 129 СК України врегульовано порядок вирішення спору про визнання батьківства.

У даній справі, встановлено, що при реєстрації народження ОСОБА_10 , відомості про батька дитини записані за вказівкою матері на підставі положень частини першої статті 135 СК України.

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

У постанові від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц Верховний Суд дійшов висновку, що СК України не визначає будь-яких особливостей предмету доказування у такій категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Таким чином, висновок експертизи з питання походження дитини є одним з ключових доказів, який підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Судове провадження стосовно встановлення батьківства або його оспорювання стосується приватного життя чоловіка, гарантованого статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке охоплює важливі аспекти особистої ідентичності.

Національні органи влади, у справах про встановлення батьківства, користуються дискреційними повноваженнями, спрямованими на захист найкращих інтересів дитини та збалансування інтересів як дитини, так і передбачуваного біологічного батька, що не суперечить гарантіям, які містяться у статті 8 Конвенції (Krisztian Barnabas Toth v. Hungary, № 48494/06, 12 лютого 2013 року, § 33)

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив у справі «Йевремович проти Сербії», що, відповідно достатті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, під час розгляду скарги про встановлення батьківства, суди мають приділяти особливу увагу інтересам конкретної дитини («Jevremovic v. Serbia», заява № 3150/05, пункт 109, рішення ЄСПЛ від 17 травня 2007 року).

Законодавством передбачено певні обов`язки батьків щодо їх дитини, а також вимогу ухвалювати судові рішення з урахуванням найкращих інтересів дитини, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, інших осіб.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Колегія суддів, з урахуванням висновку експерта від 29.05.2026 № СЕ-19/123-26/5518-БД, вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо походження ОСОБА_4 від ОСОБА_1 .

В свою чергу, відповідачка, заперечуючи проти позову, не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження протилежного.

Верховний Суд у постанові від 07 липня 2021 року у справі № 336/1357/16-ц, провадження № 61-1452св20 вказав на право дитини знати свого батька.

З урахуванням викладеного вище, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про визнання батьківства, а також похідних від них вимоги про внесення змін до актового запису про народження дитини.

Апеляційним судом не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які б були підставою для скасування судового рішення у справі. Допущені процесуальні порушення при проведенні експертизи, призначеної судом першої інстанції, усунуті апеляційним судом.

Доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Згідно з ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати пов`язані з проведенням експертизи.

Розмір витрат на проведення експертизи встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. (ч. 6 ст. 139 ЦПК України)

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладають у разі задоволення позову – на відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що позивач поніс витрати пов`язані з проведенням експертизи на стадії апеляційного провадження, в розмірі 33928 грн 65 коп, які у зв`язку з задоволенням позову підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Заочне рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 15 жовтня 2025 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 33928 грн 65 коп витрат, пов`язааних з проведенням експертизи.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 серпня 2026 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: А.П. Корніюк

О.І. Талалай