Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №585/3929/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №585/3929/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Машина І. М.

Номер провадження 33/816/761/26 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.

Категорія 124 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 липня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., з участю секретаря судового засідання Опанасенко Т. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 585/3929/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 06.11.2025, якою

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1

визнаний винним у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 124, 122-4 КУпАП,

учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення:

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_3 ,

установив:

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить змінити постанову судді та накласти на нього адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ст. 124, 122-4 КУпАП з урахуванням ч. 2 ст. 36 КУпАП в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення, у виді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн, оскільки призначене судом покарання не відповідає тяжкості вчинених ним правопорушень і обставинам, які його характеризують і які не були враховані при ухваленні постанови.

Постановою судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 06.11.2025 ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 124, 122-4 КУпАП, і на нього з урахуванням положень ст. 36 КУпАП накладене стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених у виді позбавлення права керування т/з на строк 1 рік. Стягнуто на користь держави 605,60 грн судового збору.

Згідно постанови судді, 04.10.2025 о 15:32 на б. Свободи 2Е в м. Ромни водій ОСОБА_3 керував т/з Дачія Логан д. н. з. НОМЕР_1 , не дотримався бокового інтервалу, допустив зіткнення з автомобілем Фольксваген Гольф, д. н. з. НОМЕР_2 , в результаті автомобілі отримали механічні пошкодження, тілесних пошкоджень ніхто не отримав, чим порушив вимоги п. 13.1 ПДР.

Крім того, 04.10.2025 о 15:32 на б. Свободи 2Е в м. Ромни ОСОБА_3 вчинив ДТП, після чого залишив місце події, чим порушив вимоги п. 2.10а ПДР.

Вислухавши доводи ОСОБА_3 , який підтримав свою апеляційну скаргу і просив змінити постанову судді в частині накладеного суддею стягнення, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вказана вище апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Зокрема, висновки судді суду першої інстанції про вину ОСОБА_3 у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 124, 122-4 КУпАП, за обставин, викладених в постанові, в апеляційній скарзі останнім не оскаржуються.

Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_3 про суворість накладеного на нього стягнення, то апеляційний суд вважає їх обґрунтованими і такими, що заслуговують на увагу, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи і вимогам законодавства України про адміністративні правопорушення.

Так, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП), а згідно ч. 1-3 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, а застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (ст. 11 КУпАП), а адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).

Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КУпАП та іншими законами України і при його накладенні враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (ст. 33 КУпАП).

Санкцією ст. 124 КУпАП передбачено накладення штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування т/з на строк від 6 місяців до 1 року, а санкцією ст. 122-4 КУпАП – накладення штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування т/з на строк від 1 до 2 років, або адміністративний арешт на строк від 10 до 15 діб.

Якщо особа вчинила кілька правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же суддею, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень (ч. 2 ст. 36 КУпАП).

Системне тлумачення наведених вище правових норм дозволяє дійти висновку, що питання накладення стягнення і вибору його виду та розміру повинно вирішуватися з урахуванням мети адміністративного провадження і адміністративного стягнення як таких, що включають не тільки кару, а й виховання у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством, як самих правопорушників, так й інших громадян.

Тобто, загальні засади накладення стягнення наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації адміністративної відповідальності у межах наданих законодавцем повноважень – визначити певний вид і розмір стягнення, а завданням такої форми, крім іншого, є виправлення та попередження нових адміністративних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня серйозності вчиненого правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на стягнення.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у адміністративному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного стягнення тощо, що визнається (дискреційні повноваження суду) і ЄСПЛ, який, зокрема, у своєму рішенні в справі «Довженко проти України» зазначає про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права; це забезпечується відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Одним із європейських стандартів судочинства є принцип «пропорційності» (остаточне рішення ЄСПЛ від 30.01.2015 у справі «Швидка проти України» (Shvydka v. Ukraine), заява № 17888/12).

На національному рівні КСУ у своєму рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначив, що «справедливе застосування норм права передбачає передусім недискримінаційний підхід, неупередженість».

Як було установлено під час апеляційного розгляду справи, ОСОБА_3 свою вину у вчиненні правопорушень визнав, щиро розкаявся, раніше до адміністративної відповідальності не притягався, має позитивні характеристики з місця проживання та роботи, потребує наявність посвідчення водія і права керування т/з, а тому апеляційний суд вважає за необхідне змінити постанову судді суду першої інстанції, незважаючи на те, що стягнення накладене в межах санкції статей відповідно приписів ст. 36 КУпАП.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає за необхідне постанову судді відносно ОСОБА_3 змінити та накласти на нього за ст. 122-4, 124 КУпАП з урахуванням ст. 36 КУпАП остаточне адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в іншій частині це судове рішення – залишити без змін, задовольнивши таким чином апеляційну скаргу.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 06.11.2025 відносно ОСОБА_5 змінити в частині накладення адміністративного стягнення.

Накласти на ОСОБА_5 за ст. 122-4, 124 КУпАП адміністративне стягнення з урахуванням положень ст. 36 КУпАП в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 3400 грн.

На підставі ч. 1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови – не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

На підставі ст. 308 КУпАП, у разі несплати штрафу у строк, установлений законом, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби і у порядку примусового виконання постанови стягується подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові.

В іншій частині постанову судді залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя В. Ю. Рунов