Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №950/296/26 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м.Суми

Справа №950/296/26

Номер провадження 22-ц/816/2024/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Замченко А. О. , Черних О. М.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

сторони:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРО-КРАЙ»,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРО-КРАЙ» на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 11 березня 2026 року в складі судді Косолапа В.М., ухвалене в м. Лебедин, повний текст якого складено 11 березня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

06 лютого 2026 року представник ОСОБА_1 – адвокат Матюха Д.М. звернувся до суду з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРО-КРАЙ» про розірвання договору оренди, стягнення орендної плати.

В обґрунтування позову зазначає про те, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 2,00 га, кадастровий номер 5922980800:03:001:0035, розташованої на території Лебединської міської територіальної громади Сумського району Сумської області.

11 серпня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «АГРО-КРАЙ» було укладено договір оренди землі, відповідно до якого позивач передав ТОВ «АГРО-КРАЙ» у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5922980800:03:001:0035.

Вказує, що у 2022 та 2023 роках ТОВ «АГРО-КРАЙ» здійснювало виплату позивачу орендної плати в розмірі 8629 грн 39 коп. на рік, що підтверджується відомостями із Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми нарахованого доходу.

Однак, за 2024 та 2025 роки орендна плата не була виплачена позивачу, що свідчить про систематичне невиконання ТОВ «АГРО-КРАЙ» своїх зобов`язань по сплаті орендної плати за договором. Представник позивача зазначає, що наразі позивач позбавлений можливості отримувати кошти, як додаткового виду доходу та на отримання якого він розраховував, укладаючи спірний договір. Фактично відповідач в односторонньому порядку прийняв рішення про припинення здійснення виплати орендної плати, не повідомив позивача про наявність такого рішення, не повідомив про наявність обставин, які унеможливлювали виконання ним узятих на себе зобов`язань, не вжив жодних заходів досудового врегулювання даного спору.

Систематична несплата орендної плати є підставою для дострокового розірвання договору оренди землі. Також представник позивача просив стягнути з ТОВ «АГРО-КРАЙ» орендну плату за 2024 та 2025 роки в загальному розмірі 13893 грн 32 коп., виходячи із суми орендної плати в розмірі 6946 грн 66 коп., обрахованої з урахуванням податків та зборів.

Посилаючись на зазначені обставини, представник ОСОБА_1 – адвокат Матюха Д.М. просив розірвати договір оренди землі від 11 серпня 2021 року за № 59325480, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «АГРО-КРАЙ» щодо земельної ділянки, загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 5922980800:03:001:0035 та стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі за 2024-2025 роки в сумі 13893 грн 32 коп.

Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 11 березня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволений.

Стягнуто з ТОВ «АГРО-КРАЙ» на користь ОСОБА_1 заборгованість в загальному розмірі 13893 грн 32 коп. з подальшим нарахуванням на виплачену суму податків, зборів та обов`язкових платежів.

Розірвано договір оренди землі від 11 серпня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «АГРО-КРАЙ» щодо земельної ділянки, площею 2,00 га, кадастровий номер 5922980800:03:001:0035.

Стягнуто з ТОВ «АГРО-КРАЙ» на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2129 грн 92 коп. та 6000 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу.

В апеляційній скарзі ТОВ «АГРО-КРАЙ», не погоджуючись з рішенням суду, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині розірвання договору оренди землі та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, а в частині стягнення орендної плати рішення суду змінити, зменшивши розмір стягнутої заборгованості з орендної плати.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у 2024 році податок на доходи фізичних осіб складав 18 %, а військовий збір становив 1,5 % з орендної плати. Так як орендна плата за рік відповідно до умов договору оренди землі складає 8629 грн 40 коп., то з відрахуванням 18 % + 1,5 %, вона становила 6946 грн 67 коп.

У 2025 році податок на доходи фізичних осіб складав 18 %, а військовий збір становив вже 5 % з орендної плати. Так як орендна плата за рік відповідно до умов договору оренди землі складає 8629 грн 40 коп., то з відрахуванням 18 % + 5 % вона становить 6644 грн 64 коп.

Загальна сума орендної плати за два роки 2024 та 2025 роки становить 13591 грн 31 коп., а не 13893 грн 32 коп., яку у своєму рішенні вказує місцевий суд без належних обґрунтувань та розрахунків.

Вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн, що не відповідає вимогам процесуального закону та усталеній судовій практиці, а тому витрати підлягають зміні з 6 000 грн до 2000 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 – адвокат Матюха Д.М. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРО-КРАЙ» повідомлене про час і місце розгляду справи, але представник останнього в суд не з`явився. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без даної сторони, оскільки явка до апеляційного суду є необов`язковою, його позиція є чіткою і зрозумілою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 – адвоката Матюха Д.М., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду відповідає не в повній мірі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 2,00 га, кадастровий номер 5922980800:03:001:0035. Право власності позивача зареєстровано на підставі рішення Лебединської міської ради Сумської області від 12 липня 2021 № 365-МР, що підтверджується копією витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 12).

11 серпня 2021 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ «АГРО-КРАЙ» (орендар) укладено договір оренди землі.

Відповідно до п. 1.1 договору, орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне володіння і користування земельну ділянку для ведення сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 5922980800:03:001:0035, розташовану на території Боровеньківського старостинського округу Сумської області.

Згідно з п. п. 2.1, 3.1, 4.1, 4.5 договору в оренду передається земельна ділянка, площею 2,00 га у тому числі 2,00 га ріллі. Договір укладено на 7 років. Орендна плата вноситься орендарем у сумі 8629 грн 40 коп. Орендна плата вноситься у строк до 31 грудня (а.с. 44-47).

Право оренди за даним договором зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02 квітня 2025 року (а.с. 42-43).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував рішення тим, що ТОВ «АГРО-КРАЙ» не надало жодного доказу на підтвердження виконання обов`язку в частині виплати позивачу орендної плати за 2024 та 2025 роки, а тому вважав, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення орендної плати в розмірі, визначеному позивачем та стягнув з відповідача заборгованість по орендній платі за земельну ділянку 5922980800:03:001:0035 за 2024-2025 роки в розмірі 13893 грн 32 коп. Також місцевий суд вважав, що систематична несплата відповідачем орендної плати (за два роки поспіль) є підставою для розірвання спірного договору.

Проте, колегія суддів не може повністю погодитись з висновком районного суду в частині розміру стягнутої орендної плати з огляду на наступне.

Положеннями статей 21, 22 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За нормами статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі: є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до умов договору оренди, укладеного між сторонами, обов`язок зі сплати податків та зборів покладено на орендаря як податкового агента, при цьому прямо передбачено, що такі податки утримуються саме із суми орендної плати.

Згідно з положеннями Податкового кодексу України, зокрема статей 168, 170 ПК України, податковий агент при нарахуванні доходу зобов`язаний утримати податок із суми такого доходу за рахунок платника податку, а не сплачувати його за рахунок власних коштів.

Правова позиція Верховного Суду (постанова у справі за № 520/21190/24 від 08 травня 2025 року) також ґрунтується на тому, що об`єктом оподаткування є саме дохід, визначений умовами договору, а орендар, виступаючи податковим агентом, виконує обов`язок із утримання та перерахування податків із нарахованої суми доходу орендодавця.

Таким чином, податки та обов`язкові платежі не є додатковим фінансовим зобов`язанням орендаря понад розмір орендної плати, а враховуються у її складі та підлягають утриманню саме із визначеної договором суми, що виключає можливість їх окремого стягнення з орендаря за рахунок його власних коштів.

Крім того, у 2024 році податок на доходи фізичних осіб складав 18 %, а військовий збір становив 1,5 % з орендної плати. Так як орендна плата за рік відповідно до умов договору оренди землі складає 8629 грн 40 коп., то з відрахуванням 18 % + 1,5 %, вона становить 6946 грн 67 коп.

У 2025 році податок на доходи фізичних осіб складав 18 %, а військовий збір становив вже 5 % з орендної плати. Так як орендна плата за рік відповідно до умов договору оренди землі складає 8629 грн 40 коп., то з відрахуванням 18 % + 5 %, вона становить 6644 грн 64 коп.

Таким чином, загальний розмір заборгованості по орендній платі, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за 2024 -2025 роки становитиме 13591 грн 31 коп. (6946 грн 67 коп. + 6644 грн 64 коп.), а не 13893 грн 32 коп., як вказав у оскаржуваному рішенні місцевий суд без належних обґрунтувань та розрахунків. Тому доводи апеляційної апеляційної скарги в цій частині заслуговують на увагу.

Щодо вимог в частині розірвання договору оренди землі, колегія суддів апеляційного суд зазначає наступне.

Відповідно до договору оренди землі від 11 серпня 2021 року, що міститься в матеріалах даної справи, орендна плата вноситься до 31 грудня кожного року (а.с. 44-47).

Згідно з п. 9.4, 12.3 договору орендар зобов`язаний вчасно сплачувати всі належні за цим договором орендні платежі. Дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання ним орендної плати у встановленому розмірі. Систематична несплата орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

За положеннями частини першої статті 32 Закону України «Про орендну землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Частина 2 ст. 651 ЦК України передбачає, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, несплата орендарем орендної плати за користування земельною ділянкою за 2024-2025 роки, що є істотним порушенням умов договору, оскільки позивач значною мірою був позбавлений отримання погодженої суми орендної плати в повному обсязі, на що він розраховував під час укладення договору, з урахуванням поведінки орендаря, який не вжив заходів для якнайшвидшого погашення виниклої заборгованості з орендної плати, та систематична несплата ним орендної плати за два роки поспіль є підставою для розірвання оспорюваного договору оренди.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності обґрунтованих підстав для розірвання договору оренди землі.

Виходячи з наведеного вище та обставин справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог в частині вирішення вимоги про стягнення орендної плати, не в повному обсязі виконав вимоги ст. 263 ЦПК України щодо його законності та обґрунтованості.

Відтак, апеляційна скарга ТОВ «АГРО-КРАЙ» підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції – підлягає зміні в частині вирішення вимоги про стягнення орендної плати та в частині розподілу судових витрат.

Відповідно до пп. в) п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено розподіл судових витрат, понесених в зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, оскільки позов ОСОБА_1 задоволений на 97,83 %, тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сума судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме: (2129 грн 92 коп. х 97,83 %) = 2083 грн 70 коп. за розгляд справи в суді першої інстанції.

Оскільки апеляційна скарга ТОВ «АГРО-КРАЙ» задоволена на 2,17 %, тому підлягає стягненню з позивача на користь відповідача сума судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме: (3194 грн 88 коп. х 2,17 %) = 69 грн 33 коп. за перегляд справи справи в суді апеляційної інстанції.

Щодо розміру правничої допомоги.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до п. 3 частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем було понесено по справі судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 10000 грн. (а.с. 31-32).

Зазначений розмір витрат на правову допомогу в сумі 10000 грн не відповідає обсягу послуг, наданих позивачеві, вимогам розумності та складності справи.

Колегія суддів з урахуванням вимог розумності та справедливості, виваженості, складності справи та реального обсягу робіт, вважає, що розмір витрат на правничу допомогу в сумі 6000 грн відповідає обсягу послуг, наданих позивачеві.

Оскільки рішення суду змінено в частині розміру стягнутої орендної плати, понесені ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції також мають бути пропорційно зменшені з 6000,00 грн до 5869 грн 80 коп. (6000,00 грн х 97,83 %).

Відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню, що відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в ухвалі від 05 червня 2024 року у справі №583/2206/23.

Керуючись ст. ст. 367 - 369, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРО-КРАЙ» задовольнити частково.

Рішення Лебединського районного суду Сумської області від 11 березня 2026 року в частині вирішення вимоги про стягнення орендної плати та в частині розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРО-КРАЙ» (37300, Полтавська область, м. Гадяч, вул. Лохвицька, 29; код ЄДРПОУ 41103827) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість по орендній платі за 2024-2025 роки в розмірі 13591 грн 31 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРО-КРАЙ» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 5869 грн 80 коп.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРО-КРАЙ» на користь ОСОБА_1 2083 грн 70 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРО-КРАЙ» 69 грн 33 коп. судового збору за перегляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 25 серпня 2026 року.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді: А. О. Замченко

О. М. Черних