Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №582/23/26 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м.Суми

Справа №582/23/26

Номер провадження 22-ц/816/2163/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Черних О. М. , Худика А. М.

сторони:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС»

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС»

на рішення Недригайлівського районного суду Сумської області від 23 березня 2026 року, в складі судді Яковенко Н. М., ухвалене у с. Недригайлів,

у с т а н о в и в:

У січні 2026 року ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 07.08.2020 р. ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 уклали угоду №1254864884, відповідно до якої ТОВ «ФК «ЦФР» надало позичальнику грошові кошти на наступних умовах: встановлена сума кредитного ліміту 40345,33 грн.; тип кредиту - кредит; строк користування 48 місяців; цільове призначення кредиту - на споживчі потреби.

Згідно з умовами вищезазначеного договору кредитодавець зобов`язується надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Позичальник зобов`язується сплачувати проценти за користуванням кредитом та здійснювати повернення кредиту. Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором кредитодавець виконав своєчасно і в повному обсязі, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти. В той же час відповідач свої зобов`язання з повернення кредитних коштів не виконує.

У подальшому AT «Таскомбанк» набуло статусу кредитора за кредитним договором №1254864884 до ОСОБА_1 , у зв`язку з укладенням Договору факторингу між AT «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «ЦФР» .

02.12.2024 р. між AT «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» за кредитним договором до відповідача.

Отже, TОB «ФК «ЕJIIT ФІНАНС» набуло статусу кредитора за кредитним договором, укладеним між ТОВ «ФК «ЦФР» та відповідачем.

Станом на 02.12.2024 р. загальна сума заборгованості за кредитом становить 37544,46 грн.

У зв`язку з наведеним, позивач просив стягнути з відповідача на користь товариства заборгованість за кредитним договором у вказаному розмірі, судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9200,00 грн.

Рішенням Недригайлівського районного суду Сумської області від 23 березня 2026 року у задоволенні позову ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Вважає, що рішення суду передчасне, ухвалене без належного дослідження доказів у справі.

Зазначає, що заборгованість відповідача підтверджується у сукупності умовами кредитного договору, первинними документами у розумінні вимог законодавства та роз`яснень Верховного Суду та розрахунком заборгованості, який зроблено на підставі даних документів.

Судом не було надано оцінку всім доказам наявності заборгованості по кредиту та обов`язку відповідача повернути кредит.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Підодвірний Т. І. погоджується з рішенням суду першої інстанції та просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС».

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем всупереч вимог ст. 12, 13, 81 ЦПК України не надано суду первинних документів, які суд міг би визнати належними та допустимими доказами на підтвердження факту отримання відповідачем грошових коштів за кредитним договором № 1254864884 від 07.08.2020 р., тому суд вважав, що позивачем не доведено факт отримання відповідачем ОСОБА_1 коштів за кредитним договором, у зв`язку з чим підстави для стягнення заборгованості у заявленому позивачем розмірі відсутні.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції не узгоджуються з вимогами закону та матеріалами справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.08.2020 р. між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1254864884 (а.с. 8 зв.), за умовами якого товариство надає позичальнику грошові кошти на наступних умовах:

- встановлена сума кредитного ліміту 40345,33 грн;

- тип кредиту – кредит;

- строк користування – 48 місяців;

- цільове призначення кредиту – на споживчі потреби.

Цей договір власноручно підписаний сторонами. Факт підписання кредитного договору відповідачем ОСОБА_1 не оспорюється.

Згідно п. 1.3. кредитного договору позичальник зобов`язується сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах передбачених в паспорті кредиту №4864884, який є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.2.2. цього договору Підписаний Кредитний договір та Паспорт кредиту складають єдиний кредитний договір.

Одночасно із кредитним договором ОСОБА_1 підписав паспорт кредиту №4864884, де зазначена інформація та контактні дані кредитодавця та кредитного посередника, яким є ТОВ «ФК«ЦФР», основні умови кредитування з урахуванням побажань позичальника, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для позичальника, порядок повернення кредиту: кількість та розмір платежів, періодичність внесення (графік платежів), додаткова інформація, а саме щодо наслідків прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за кредитним договором, інші важливі правові аспекти ( а.с. 5).

На виконання умов вказаного договору взяті на себе зобов`язання кредитодавець виконав своєчасно і в повному обсязі, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти. Наведене підтверджується випискою по рахунку за кредитною карткою відповідача (а.с. 26- 42).

Відповідач свої обов`язки по поверненню кредитних коштів не виконав.

20.09.2021 р. між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «Таскомбанк» укладено договір факторингу №200921 (а.с. 16-23).

02.12.2024 р. між AT «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» укладено Договір факторингу №НІ/11/25-Ф ( а.с.9-14)

Із наданого відповідачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №1254864884 від 07.08.2020 р. вбачається, що станом на 02.12.2024 р. загальна заборгованість відповідача становила 37544,46 грн ( а.с.43-44).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору факторингу №НІ/11/25-Ф від 02.12.2024 р. до ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» перейшло право вимоги за договором №1254864884 від 07.08.2020 р. на суму 37544,46 грн ( а.с. 15 зв.).

Відповідно до статей 4, 5 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК).

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 1046, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

З огляду на зазначене, вчинення правочину в даній справі між сторонами відбулося відповідно до вищезазначених норм Закону, між ним досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договору кредиту, що засвідчено підписом позичальника.

Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Вирішуючи спір, апеляційний суд виходить з того, що між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1254864884 від 07.08.2020 р., банк виконав взяті на себе зобов`язання за цим договором, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти, проте позичальник свої зобов`язання з повернення кредитних коштів не виконує, у зв`язку з чим виникла заборгованість по кредиту у розмірі 37544,46 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача. Дані обставини підтверджуються випискою з особового рахунку відповідача, розрахунком заборгованості і самими діями відповідача про часткове погашення заборгованості (а.с. 26-44).

Доказів погашення заборгованості за договором кредиту, як попереднім кредиторам, так і ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС», відповідачем суду надано не було.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, з ухваленням нового судового рішення про задоволення вимог ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» та стягнення з ОСОБА_1 37544,46 грн заборгованості за кредитним договором від 07.08.2020 року.

Окрім того, звертаючись до суду з позовом ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» просило стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу адвоката Литвиненко О. І. у розмірі 9200 грн.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги - частина 3 статті 137 ЦПК України.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги, та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

За положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до суду першої інстанції позивачем було надано Договір про надання правничої допомоги №03-07/24 від 03 липня 2024 року (а.с. 45-46).

02 червня 2025 року між ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» та адвокатом Литвиненко О. І. було підписано Акт №4 приймання-передачі наданих послуг, відповідно до якого, адвокат надав, а клієнт прийняв юридичні послуги відповідно до договору №03-07/24 про надання правничої допомоги від 03 липня 2024 року, на загальну суму 9200 грн (а.с. 46 зв.).

10 червня 2025 року ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» було здійснено оплату послуг адвоката Литвиненко О. І. у розмірі 9200 грн, призначення платежу: оплата згідно договору №03-07/24 про надання правничої допомоги від 03 липня 2024 року, що підтверджується платіжною інструкцією№ 2734 (а.с. 48).

Разом з тим, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16листопада 2022року у справі № 922/1964/21.

Ураховуючи наведене, а також сукупність обставин цієї конкретної справи, зокрема, що справу в суді першої інстанції розглянуто у відкритому судовому засіданні без участі представника позивача, беручи до уваги, що розмір витрат на правничу допомогу повинен бути не лише підтвердженим документально, але і відповідати принципам необхідності, розумності, колегія суддів дійшла висновку про те, що розмір витрат на правничу допомогу 6000 грн відповідає критерію реальності адвокатських послуг та критерію розумності їхнього розміру.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача в разі задоволення позову.

За результатами апеляційного перегляду справи апеляційну скаргу було задоволено, рішення суду було скасовано та ухвалене нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі, а тому з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3028 грн та апеляційної скарги в розмірі 4542 грн.

Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. 367, 368, ч. 1 ст. 369, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст. 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» задовольнити.

Рішення Недригайлівського районного суду Сумської області від 23 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №1254864884 від 07.08.2020 р. у розмірі 37544,46 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» понесені позивачем витрати на правову допомогу у суді першої інстанції у розмірі 6000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3028 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 4542 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді: О. М. Черних

А. М. Худик