Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №583/24/25 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м.Суми

Справа №583/24/25

Номер провадження 22-ц/816/398/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Сізова Д. В.

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.

у присутності:

позивачки ОСОБА_1 та її представника - адвоката Яценка Артема Олеговича,

представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , адвоката Мірошниченка Андрія В`ячеславовича,

відповідача ОСОБА_4 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Мірошниченком Андрієм В`ячеславовичем,

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 01 травня 2025 року у складі судді Семенової О.С., ухвалене в м. Охтирка Сумської області, повне судове рішення складено 08 травня 2025 року,

в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , Міністерства оборони України про встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу,

У С Т А Н О В И В:

У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаною заявою, яку мотивувала тим, що вона з лютого 2015 року проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 , який 06 червня 2023 року був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, однак під час виконання бойових завдань ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув.

Позивачка впродовж спільного проживання і до дня смерті ОСОБА_5 жила з ним однією сім`єю, спільно займалися побутом, вирішували питання життєзабезпечення сім`ї, витрачаючи кошти на спільні цілі, спільно проводили дозвілля, святкували дні народження та інші події. З часу проживання однією сім`єю позивачка виконувала обов`язки дружини, а загиблий виконував обов`язки чоловіка, турбувався про неї та її доньку, забезпечував матеріально. Вони були пов`язані спільним побутом, одним місцем проживання, спільним бюджетом. Позивачка була домогосподаркою в сім`ї, займалася доглядом, вихованням дитини, готувала їжу, вирощували разом городні культури. Вони разом працювали задля сім`ї, утримували живність, робили ремонти, покращували благоустрій спільного проживання.

Встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу надасть позивачці можливість реалізувати соціально-економічні права, зокрема пов`язані з отриманням грошової компенсації (допомоги) у зв`язку зі смертю ОСОБА_5 , а також надання статусу члена сім`ї загиблого захисника.

Посилаючись на зазначені обставини ОСОБА_1 просила суд встановити факт її проживання однією сім`єю з ОСОБА_5 з 2015 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 01 травня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с. Берека Первомайського району Харківської області, з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцем м. Охтирка Сумської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 47 років в с. Єлизаветівка Покровського району Донецької області, однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2015 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Не погоджуючись з рішенням суду відповідач ОСОБА_2 подав через свого представника апеляційну скаргу, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована незгодою заявника з оцінкою доказів, наданою судом. Відповідач вважає, що позивачка довела факт проживання однією сім`єю з ОСОБА_5 у період з 2023 по 2024 рік, проте за період з 2015 по 2022 роки вона не надала жодних письмових доказів, які б підтверджували факт їх проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, судом також не встановлено факту існування спільного бюджету, оскільки квитанції про перерахування коштів між сторонами датовані 2024 роком.

Заявник стверджує, що висновок суду про ведення спільного господарства з 2015 по 2024 рік ґрунтується виключно на поясненнях свідків, яким, на його думку, не можна довіряти.

Стверджує, що суд першої інстанції проігнорував практику Верховного Суду у подібних правовідносинах: постанова КЦС ВС по справі № 524/10054/16 від 15 липня 2020 року, постанова ВС від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19.

Вважає, що суд першої інстанції припустився порушення норм процесуального права, врахувавши у своєму рішенні пояснення позивачки, яка безпосередньо заінтересована у результаті розгляду справи.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача адвокат Яценко А.О. заперечив проти її задоволення і просив рішення місцевого суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення позивачки, її представника та відповідача ОСОБА_4 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 16 січня 2007 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8).

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - учасник бойових дій ( а.с. 10, 13).

Відповідно до довідки № 649 Хухрянського старостинського округу Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області від 27 листопада 2024 року, до складу сім`ї ОСОБА_1 належить її донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , цивільний чоловік ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 11 зворот).

Поясненнями свідків, допитаних у місцевому суді та відповідача ОСОБА_4 (який є батьком загиблого ОСОБА_5 ) підтверджується, що ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_5 з 2015 року у будинку ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Вони мали спільний бюджет, ремонтували та облаштовували будинок придбали шпалери, провели воду, каналізацію, замінили котел, встановили водонагрівач. ОСОБА_7 поклав плитку у дворі, разом придбавали побутову техніку в будинок (позивачка надала до суду чеки на придбання морозильної камери 31 липня 2021 року, мікрохвильової печі 23 лютого 2024 року, водонагрівача електричного 20 вересня 2016 року, холодильника 29 травня 2019 року (а.с. 20, 21), тримали у господарстві птицю, обробляли город, разом проводили свята, ходили у гості до батька ОСОБА_7 - відповідача по справі ОСОБА_4 , зустрічалися з друзями.

Під час служби у ЗСУ у період з 18 серпня 2023 року по 17 вересня 2024 року ОСОБА_5 систематично перераховував кошти на банківську картку ОСОБА_1 (а.с. 9 зворот).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 загинув (а.с. 11, 14, 15).

14 листопада 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_5 направив на адресу ОСОБА_1 сповіщення, про те, що її чоловік солдат ОСОБА_5 кулеметник 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 під час виконання бойових завдань поблизу населеного пункту Єлизаветівка Покровського району Донецької області ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув внаслідок вибухової травми (а.с. 12).

ОСОБА_1 здійснила поховання ОСОБА_5 (а.с. 9).

На підтвердження зазначених обставин позивачка надала до суду світлини, на яких зображені позивачка ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , як удвох, так і в колі рідних та друзів, де вони разом проводять дозвілля, святкують дні народження за період з 2015 року до 2018 року, 2024 рік (а.с. 16-19), а також скріншоти переписки з ОСОБА_5 в месенджері за травень 2024 року, які свідчать про їх теплі почуття та взаємну турботу (а.с. 22-24).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що досліджені у судовому засіданні докази підтверджують факт тривалого постійного проживання позивачки із загиблим однією сім`єю, як чоловіка та жінки без шлюбу, оскільки між ними склалися усталені відносини, що притаманні саме подружжю.

Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду, так як вони узгоджуються з матеріалами справи та вимогами закону.

Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

За змістом частини 2 статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

З цього законодавчо сформульованого поняття сім`ї випливає, що ознаками сім`ї є, зокрема, спільне проживання, спільний побут та ведення спільного господарства.

В пункті 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року №5-рп/99 зазначено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство.

Згідно із частинами першою, другою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини першої статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зазначено, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема, докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю.

Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання), фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

З огляду на встановлені у справі обставини та викладені норми законодавства, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду по суті спору та відхиляє доводи апеляційної скарги.

Апеляційний суд не погоджується із запереченнями, висловленими апелянтом щодо оцінки кожного окремого доказу наданого позивачкою, оскільки визначальним є саме взаємний зв`язок цих доказів та їх достатність у сукупності для висновку про обґрунтованість поданого позову.

Окрім наданих позивачкою доказів на підтвердження ведення нею та ОСОБА_5 спільного бюджету, ведення господарства, піклування про житло, його ремонт, придбання побутової техніки, що було підтверджено свідками, важливим є також ставлення загиблого ОСОБА_5 до позивачки.

Як вбачається з матеріалів справи сповіщення про загибель ОСОБА_5 надійшло саме на адресу ОСОБА_1 , як його дружини, тобто у особовій справі загиблого контактною особою - найближчою людиною була вказана саме позивачка. Зазначене свідчить про те, що ОСОБА_5 сприймав ОСОБА_1 , як свою дружину, а їх правовідносини - як сімейний союз. Такої ж думки були свідки по справі та відповідач ОСОБА_4 (батько загиблого).

Заперечуючи проти встановлених у ході розгляду справи обставин заявник апеляційної скарги жодних доказів на спростування цих обставин не надав, клопотання про виклик до місцевого суду свідків, які могли б заперечити факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у зазначений період не заявляв, про обставини з життя ОСОБА_5 відмінні від встановлених не зазначив.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що позивачка надала до суду достатні докази для висновку про ведення нею та ОСОБА_5 спільного господарства, бюджету, спільне їх проживання, наявність у них взаємних прав та обов`язків, сталість їх відносин, взаємні почуття любові, довіри, піклування.

Відтак доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанцій не спростовують, фактично зводяться до переоцінки доказів, яким суд надав обґрунтовану правову оцінку, та не належить до тих підстав з якими чинний процесуальний закон пов`язує можливість зміни або скасування оскаржуваного рішення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору, питання вмотивованості висновку суду першої інстанцій, апеляційний суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.

Висновки суду першої інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі обставин та наданої правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається апелянт у апеляційній скарзі.

Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи, і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц).

Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, відтак апеляційний суд залишає оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382, 389 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Мірошниченком Андрієм В`ячеславовичем, залишити без задоволення.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 01 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 серпня 2026 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: В. І. Криворотенко

Д. В. Сізов