Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №585/1287/26 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м.Суми

Справа №585/1287/26

Номер провадження 22-ц/816/2549/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Сидоренко А. П. (суддя-доповідач),

суддів - Собини О. І. , Сізова Д. В.

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

у присутності – представника позивачки ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 09 червня 2026 року, ухваленого в м. Ромни у складі судді Цвєлодуб Г.О. в цивільній справі №585/1287/26 за позовом ОСОБА_2 до Андріяшівської сільської ради, третя особа: приватний нотаріус Роменського районного нотаріального округу Сумської області Торчицька Вікторія Миколаївна про визнання права власності в порядку спадкування,

в с т а н о в и в :

30 березня 2026 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Андріяшівської сільської ради, за участю третьої особи — приватного нотаріуса Роменського районного нотаріального округу Сумської області Торчицької В.М. про визнання права власності в порядку спадкування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки — ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої, зокрема, увійшли житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельні ділянки, що належали спадкодавцю.

Спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняла його дружина — ОСОБА_4 , яка своєчасно вступила в управління та володіння спадковим майном, оскільки постійно проживала у спадковому будинку до та після смерті спадкодавця, однак належним чином свої спадкові права не оформила та не зареєструвала.

За життя ОСОБА_4 склала заповіт, відповідно до якого заповіла належне їй майно ОСОБА_2 та ОСОБА_5 у рівних частках.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5 , у зв`язку з чим на теперішній час позивачка є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_4 .

З метою оформлення спадкових прав після смерті матері позивачка звернулася до приватного нотаріуса Роменського районного нотаріального округу Сумської області Торчицької В.М. Однак 25 листопада 2025 року їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини.

Причиною її незвернення до нотаріуса у встановлений законом строк стало те, що на спадкове майно відсутні належні правовстановлюючі документи, які підтверджують право власності спадкодавця. У зв`язку з цим вона була позбавлена можливості звернутися до нотаріуса, оскільки без таких документів неможливо визначити склад спадкового майна та, відповідно, належним чином оформити спадкові права.

Відсутність таких документів унеможливлює оформлення позивачкою права власності на спадкове майно та його державну реєстрацію. За таких обставин належним та ефективним способом захисту її спадкових прав є визнання за нею права власності на житловий будинок та земельні ділянки в судовому порядку.

Враховуючи викладене, просила суд визнати за нею право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та визнати за нею, право власності на земельні ділянки, розташовані на території Новогребельської сільської ради (наразі - Андріяшівської сільської ради) Роменського району Сумської області, а саме: земельну ділянку з кадастровим номером 5924186700:02:001:0066 площею 3,1201 га; земельну ділянку площею 0,146 га; земельну ділянку площею 0,112 га, земельну ділянку з кадастровим номером 5924186700:02:001:0470 площею 3,3557 га; земельну ділянку з кадастровим номером 5924186700:02:001:0211 площею 0,2002 га; земельну ділянку площею 0,506 га - в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 09 червня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить рішення суду скасувати, ухваливши нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивачка посилається на помилковість висновків суду першої інстанції щодо передчасності звернення до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно та обрання неналежного способу захисту.

Зазначає, що після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернулася до нотаріуса для оформлення спадкових прав, однак постановою від 25 листопада 2025 року їй відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини. При цьому вказує, що причиною несвоєчасного звернення була відсутність правовстановлюючих документів на спадкове нерухоме майно, що унеможливлювало його оформлення у нотаріальному порядку.

На думку позивачки, визначення додаткового строку для прийняття спадщини не усуне зазначеної перешкоди, оскільки без документів, що підтверджують право власності спадкодавця на майно, оформити спадщину нотаріально неможливо. Тому належним та ефективним способом захисту є визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку.

Посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, у постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 227/3750/19, та положення статті 392 ЦК України.

Вважає, що суд першої інстанції не врахував фактичних обставин справи, належним чином не оцінив причини неможливості нотаріального оформлення спадщини та неправильно застосував норми матеріального права.

Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не подано.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

В судовому засіданні представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлялись належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Наведеним вимогам законодавства оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є дочкою ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 10-11).

Зміна прізвища позивачки з ОСОБА_6 на ОСОБА_7 підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 (а.с.12-13).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ( а.с.14).

Відповідно до заповіту, посвідченого виконавчим комітетом Новогребельської сільської ради Роменського району Сумської області 05 червня 2003 року, зареєстрованого в книзі для запису нотаріальних дій під № 160, ОСОБА_4 все своє майно заповіла ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в рівних долях (а.с.15).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 (а.с.16).

Відповідно до витягу зі Спадкового реєстру № 83370551 від 25 листопада 2025 року, спадкова справа після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , не заводилась (а.с.18).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 – батько позивачки (а.с.19).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, до складу якої увійшли житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельні ділянки, розташовані на території Новогребельської сільської ради Роменського району Сумської області.

Так, зокрема, до складу спадщини входять земельні ділянки, які належали ОСОБА_3 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії IV-СМ № 008638: площею 3,1201 га, кадастровий номер 5924186700:02:001:0066, площею 0,146 га та площею 0,112 га, а також земельні ділянки, які належали ОСОБА_4 на підставі державного акта серії IV-СМ № 008780: площею 3,3557 га, кадастровий номер 5924186700:02:001:0470, площею 0,2002 га, кадастровий номер 5924186700:02:001:0211, та площею 0,506 га.

Цільове призначення зазначених земельних ділянок — для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, зазначені земельні ділянки не внесені до Державного земельного кадастру, поземельні книги на них не відкриті, у зв`язку з чим вони є несформованими та не зареєстрованими у Державному земельному кадастрі (а.с. 50–55).

Відповідно до довідки–характеристики про право особистої власності, яка видається з оформленням спадкових прав від 26 грудня 2002 року № 489, за ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві приватної власності значиться житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 житловою площею 43, 1 кв.м. на земельній ділянці розміром 0,66 га (а.с.20).

Згідно довідки-характеристики про право особистої власності на державний акт на право приватної власності на землю, майновий пай, яка видається у зв`язку з оформленням спадкових прав від 08 січня 2003 року № 5, ОСОБА_3 до смерті постійно проживав в с. Голінка Роменського району Сумської області. Спадкоємцем є ОСОБА_4 , яка своєчасно вступила в управління та володіння спадковим майном, розпорядилася особистими речами померлого у вересні 2022 року. Інших спадкоємців своєчасно прийнявших спадину немає (а.с.21).

12 травня 2003 року виконкомом Новогребельської сільської ради Роменського району Сумської області за № 322 ОСОБА_4 , видана довідка в тім, що вона проживала з чоловіком ОСОБА_3 до дня його смерті – ІНФОРМАЦІЯ_1 , організувала та провела похорони (а.с.22).

17 липня 2002 року на замовлення ОСОБА_3 виготовлено технічний паспорт на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 23–28).

07 січня 2026 року КП «Роменським міськрайонним бюро технічної інвентаризації» на замовлення ОСОБА_2 виготовлено технічний паспорт на цей же будинок (а.с. 29–34).

Позивачка звернулася до приватного нотаріуса Роменського районного нотаріального округу Торчицької В.М. з метою оформлення спадкових прав після смерті матері — ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

25 листопада 2025 року позивачка отримала відповідь приватного нотаріуса Роменського районного нотаріального округу Сумської області Торчицької В.М., відповідно до якої позивачка пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , оскільки заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори не подавала та на час відкриття спадщини разом зі спадкодавцем не проживала і зареєстрована за однією адресою з нею не була. У зв`язку з цим нотаріус роз`яснила позивачці необхідність звернення до суду відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України для визначення їй додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 (а.с. 17).

Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з того, що вирішення спору про визнання права власності в порядку спадкування можливе лише після прийняття спадщини. Водночас позивачкою та її представником не надано доказів прийняття ОСОБА_2 спадщини після смерті ОСОБА_4 , а також відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

За таких обставин суд дійшов висновку, що звернення позивачки до суду з вимогами про визнання права власності на спадкове майно без попереднього звернення з вимогою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини є передчасним. На думку суду першої інстанції, позивачкою обрано невірний спосіб захисту цивільних прав та інтересів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частиною першою статті 1222 ЦК України визначено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.

Відповідно до статей 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке може здійснюватися за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі статтями 1220-1221, 1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця.

Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Саме спадкування може відбуватися за заповітом або за законом.

В обох випадках спадкоємцями можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини, і, крім того, юридичні особи та інші учасники цивільних відносин.

Відповідно до статей 1268-1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

При цьому прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. У разі відсутності такої згоди, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (стаття 1272 ЦК України).

Відповідно до статей 1273-1275 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 названого Кодексу, подавши нотаріусу за місцем відкриття спадщини відповідну заяву.

Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною, проте вона може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

У відповідності до статей 1296-1298 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, яке видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Тобто, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власної волі. Вчинення або не вчинення спадкоємцем дій, з якими законодавець пов`язує прийняття спадщини, має визначальне значення для висновку про дотримання ним процедури входження у спадкування і, кінцево, дає відповідь на питання про прийняття спадщини.

Так, для прийняття спадщини спадкоємцем, який на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, необхідно особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Це є обов`язковим для обох названих видів спадкування.

Виникнення у нього права на спадкування за законом, залежить виключно від дій спадкоємців попередньої черги та, лише у разі відмови тих від спадщини, неприйняття ними спадщини або позбавлення права на спадщину, робить названу особу учасником спадкових правовідносин, які, як правило, базуються на родинних стосункам спадкодавця і спадкоємця.

При цьому, такі дії теж повинні бути вчинені у встановлений законом для прийняття спадщини строк.

Згідно буквального її сприйняття, для придбання спадщини необхідно щоб спадкоємець її прийняв.

Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Спадкоємець прийняв спадщину, якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Спадкоємець за законом або за заповітом має право відмовитися від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Вважається, що відмовився від спадщини той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчить про прийняття спадщини.

Отже, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення.

Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої позивачка просить включити житловий будинок та земельні ділянки.

Заповітом від 05 червня 2003 року ОСОБА_4 заповіла належне їй майно ОСОБА_2 та ОСОБА_5 у рівних частках.

Разом із тим, доказів того, що ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 у встановлений законом строк, матеріали справи не містять.

Зокрема, позивачкою не доведено її постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а також не надано доказів подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини протягом шестимісячного строку або вчинення інших дій, які б відповідно до закону свідчили про прийняття спадщини.

Відповідно до витягу зі Спадкового реєстру від 25 листопада 2025 року спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не заводилася.

Згідно матеріалів справи, лише 25 листопада 2025 року ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса з питання оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_4 , однак їй було повідомлено про пропуск встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини та роз`яснено право звернення до суду з вимогою про визначення додаткового строку для її прийняття.

Посилання позивачки на те, що причиною пропуску строку було відсутність належних правовстановлюючих документів на спадкове майно, не спростовує зазначених висновків.

Відсутність у спадкоємця правовстановлюючих документів на спадкове майно сама по собі не перешкоджає зверненню із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк. Питання щодо складу спадкового майна та можливості його подальшого нотаріального оформлення є відмінними від питання прийняття спадщини.

Отже, наведена позивачкою обставина відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно не підтверджує наявності об`єктивних перешкод для звернення із заявою про прийняття спадщини у встановлений статтею 1270 ЦК України строк.

Відповідно до частини першої статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно до нотаріуса, який відповідно до вимог статті 68 Закону України «Про нотаріат» при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року по справі № 227/3750/19.

Отже у судовому порядку право власності на спадкове майно може бути визнано, зокрема, у разі наявності перешкод для його оформлення в нотаріальному порядку. Водночас така можливість передбачає наявність у позивача права на спадкування, яке, у разі спадкування за законом або заповітом, пов`язується з прийняттям спадщини у встановленому законом порядку.

Визнання права власності на спадкове майно не може підміняти собою прийняття спадщини та не звільняє особу від необхідності доведення передбачених законом підстав її набуття. Саме по собі посилання на відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно не свідчить про прийняття спадщини та не створює самостійної підстави для набуття права власності на таке майно.

ОСОБА_2 не довела прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 у встановлений законом строк.

Так, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після її смерті спадкова справа не заводилася. Доказів постійного проживання ОСОБА_2 зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а також вчинення нею інших дій, які б свідчили про прийняття спадщини у встановлений законом строк, матеріали справи не містять.

При цьому лише 25 листопада 2025 року позивачка звернулася до нотаріуса та отримала роз`яснення про пропуск установленого законом строку для прийняття спадщини та необхідність звернення до суду з вимогою про визначення додаткового строку для її прийняття.

Як вже зазначалось, статтею 1270 ЦК України встановлено шестимісячний строк для прийняття спадщини, який починається з часу відкриття спадщини та за нормою ч. 1 ст. 172 ЦК України якщо спадкоємець протягом цього строку не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Норми ч. 3 ст. 172 ЦК України передбачають можливість суду визначити додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини.

Отже норми діючого законодавства передбачають можливість звернення спадкоємця, який з поважних причин пропустив строк для прийняття спадщини, до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, а тому посилання позивачки в апеляційній скарзі на помилковість оцінки суду першої інстанції причин пропуску такого строку є необґрунтованим, оскільки позовних вимог про визначення додаткового строку для прийняття спадщини в рамках цього позову не заявлялось.

Таким чином, при розгляді позову про визнання права власності на спадкове майно з підстав відсутності правовстановлюючих документів на це майно не передбачено встановлення обставин поважності пропуску строку звернення з заявою про прийняття спадщини, оскільки правом на такий позов наділений спадкоємець, який прийняв спадщину.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про передчасність безпосереднього звернення ОСОБА_2 з вимогою про визнання права власності на спадкове майно. До вирішення питання щодо прийняття спадщини та, за наявності передбачених законом підстав, визначення позивачці додаткового строку для її прийняття правові підстави для визнання за нею права власності на спадкове майно в порядку спадкування відсутні.

Посилання позивачки на постанову Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 227/3750/19 правильності такого висновку не спростовує, оскільки висновки Верховного Суду у зазначеній справі ґрунтувалися на встановлених судами обставинах прийняття спадщини спадкоємцем, зокрема його постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Натомість у цій справі таких обставин щодо позивачки не встановлено.

Таким чином, за відсутності доведеного факту прийняття спадщини та до вирішення питання про можливість її прийняття у встановленому законом порядку вимоги про визнання права власності на спадкове майно є необґрунтованими.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції надав належну оцінку зібраним у справі доказам та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у позивачки передбачених законом підстав для набуття права власності на спірне майно в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 .

Доводи апеляційної скарги наведених висновків не спростовують та зводяться переважно до незгоди з оцінкою доказів і застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, однак не свідчать про допущення ним порушень норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а підстав для його скасування чи зміни за доводами апеляційної скарги не встановлено.

На підставі статті 141 ЦПК України, у зв`язку тим, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, судовий збір, сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги, залишається за відповідачем.

Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 09 червня 2026 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 25 серпня 2026 року.

Головуючий - А. П. Сидоренко

Судді: О. І. Собина

Д. В. Сізов