Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №588/632/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №588/632/26

Номер провадження 22-ц/816/2631/26

Категорія - 76

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Сізова Д.В. (суддя-доповідач),

суддів: Собини О.І., Сидоренко А.П.,

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

у присутності:

представника відповідача – Кисельової Валентини Сергіївни (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця»

на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 15 червня 2026 року, ухвалене у м. Тростянець у складі судді Огієнка О.О.,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення невиплаченої при звільненні одноразової матеріальної допомоги,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

15 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною позовною заявою, яку обґрунтувала такими обставинами.

30 січня 2026 року позивачка звільнилася за власним бажанням із посади провідника пасажирського вагона у виробничому підрозділі Сумська вагона дільниця філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця», у зв`язку з виходом на пенсію за віком на підставі статті 38 КЗпП України.

У порушення вимог статті 116 КЗпП України відповідач не провів з нею остаточний розрахунок у день її звільнення, оскільки не виплатив кошти, гарантовані колективним договором, який закріплює соціальні гарантії та пільги, зокрема і для тих, хто звільняється з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, що передбачено статтею 18 КЗпП України.

Зазначала, що при звільненні мала право на виплати, які визначені трудовим законодавством та колективним договором, а саме: одноразову матеріальну допомогу у зв`язку з виходом на пенсію (пункт 3.17) у розмірі 208 636,24 грн, що становить вісім середньомісячних заробітків (26 204,53 грн х 8), яку просила стягнути на свою користь із відповідача, а також понесені судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 15 червня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 одноразову матеріальну допомогу у зв`язку з виходом на пенсію у розмірі 3 середньомісячних заробітків, що становить 69 256, 47 грн, а також додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті у розмірі 5 середньомісячних заробітків, що становить 115 427,45 грн, а всього разом 184 683,92 грн, з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з АТ «Українська залізниця» у дохід держави судовий збір у розмірі 1 846,85 грн.

Суд установив, що на момент звільнення позивачка мала право на ряд виплат, передбачених як законодавством, так і колективним договором. Оцінюючи доводи відповідача щодо призупинення виплат у зв`язку з воєнним станом, суд виходив з того, що введення воєнного стану, не припиняє автоматично дію положень колективного договору і відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» зупинення окремих положень колективного договору допускається за взаємною згодою сторін колективного договору у встановленому ним порядку. Оскільки відповідачем не надано доказів, які б підтверджували внесення змін до колективного договору або його належне зупинення за взаємною згодою сторін у частині виплати працівникам відповідних матеріальних допомог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для невиплати позивачці сум, гарантованих колективним договором.

Суд не погодився із наданим позивачкою розрахунком одноразової матеріальної допомоги, який проведено виходячи із розміру доходу 314 454,40 грн, і застосувавши вимоги статті 27 Закону України «Про оплату праці» та Порядок про обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, суд виключив виплати, що не враховуються при обчисленні середньої зарплати, і визначив належні до стягнення позивачці суми, виходячи із середньомісячного заробітку у розмірі 23 085,49 грн, відповідно: одноразова матеріальна допомога при виході на пенсію – 69 256,47 грн (23 085,49 грн х 3); додаткова матеріальна допомога за сумлінну працю – 115 427,45 грн (23 085,49 грн х 5).

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погодившись із рішенням суду, АТ «Укрзалізниця» оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Зазначає, що на період воєнного стану діє спеціальний Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», положення якого мають пріоритет над загальними нормами трудового законодавства у врегульованих ним питаннях. Відповідно до статті 11 цього Закону роботодавець має право зупиняти дію окремих положень колективного договору. Тому рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року про призупинення відповідних виплат було прийнято на законних підставах та погоджено профспілкою. Таке зупинення є тимчасовим заходом і не позбавляє працівників права на відповідні виплати, а лише відтерміновує їх до припинення воєнного стану або прийняття правлінням АТ «Укрзалізниця» окремого рішення.

Вказує, що одноразова матеріальна допомога при звільненні не є державною гарантією чи складовою заробітної плати, а є додатковою соціальною виплатою, встановленою колективними договорами, а отже, її виплата могла бути тимчасово призупинена відповідно до статті 11 Закону № 2136-IX.

Звертає увагу, що в АТ «Укрзалізниця» діє 448 колективних договорів, а тому погодження рішення з Профспілкою залізничників і транспортних будівельників України, яка представляє відповідних працівників, було достатнім і відповідало законодавству.

При цьому виплати надалі частково поновлювалися поетапно, зокрема рішенням правління від 14 жовтня 2024 року, а в подальшому з 01 квітня 2025 року виплати знову були призупинені у зв`язку із заходами з оптимізації витрат та забезпечення фінансової стабільності товариства. Суд першої інстанції не дослідив наданих відповідачем рішень про зупинення відповідних виплат, прийнятих не лише 14 березня 2022 року, а й іншими рішеннями правління.

Вважає, що одноразова допомога при виході на пенсію не належить до обов`язкових виплат, які підлягають виплаті в день звільнення, оскільки не входить до структури заробітної плати, не передбачена законодавством та встановлена виключно колективним договором.

Крім того, позивачка не оскаржувала наказ про звільнення від 27 січня 2026 року № 12/ОС у частині не виплати одноразової матеріальної допомоги, а також не оскаржувала рішення правління від 14 жовтня 2024 року, яким було визначено порядок її поетапного відновлення.

Доводить, що рішення про призупинення виплати одноразової матеріальної допомоги було прийняте в межах наданих законом повноважень, з урахуванням особливостей воєнного стану та фінансового становища товариства.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Правом на відзив на апеляційну скаргу позивачка не скористалася.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

Наказом начальника Виробничого підрозділу Сумська вагона дільниця філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» «Про припинення трудового договору (контракту)» від 27 січня 2026 року № 12/ОС ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнено з роботи 30 січня 2026 року за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком на підставі статті 38 КЗпП (а.с. 8, 9).

У наказі зазначено компенсувати за невикористані дні відпустки за відповідні періоди, виплатити одноразову матеріальну допомогу відповідно до пункту 3.17 колективного договору у розмірі восьми середньомісячних заробітних плат з урахуванням вимог рішення правління від 14 жовтня 2024 року (витяг з протоколу № Ц-82/63 Ком.т.).

23 січня 2026 року позивачка ознайомилася з наказом про звільнення, отримала його копію, засвідчивши це власноручним підписом (а.с. 8).

Згідно із повідомленням про нараховані та виплачені суми працівнику при звільненні ОСОБА_1 30 січня 2026 року було нараховано та виплачено 29 158,77 грн, що не включає виплату одноразової матеріальної допомоги (а.с. 15).

Виробничим підрозділом Сумська вагона дільниця філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» сформована довідка про нарахування одноразової матеріальної допомоги при виході на пенсію ОСОБА_1 , згідно із якою середній заробіток склав 23 085,49 грн. Згідно з колективним договором буде нараховано вісім середньомісячних окладів: нараховано – 184 683, 92 грн, утримано – 42 477, 31 грн, до видачі – 142 206,61 грн (а.с. 63)

Відповідно до довідки про доходи Виробничого підрозділу Сумська вагона дільниця філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» загальна сума доходу ОСОБА_1 за період січень-грудень 2025 року становить 314 454,40 грн (а.с. 27).

Згідно із наданим Виробничим підрозділом Сумська вагона дільниця філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» розрахунком, середня зарплата ОСОБА_1 за період січень-грудень 2025 року становить 23 085,49 грн (а.с. 63зв.).

У 2021 році між адміністрацією та профспілковим комітетом виробничого підрозділу Сумська вагонна дільниця філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» укладено Колективний договір на 2021 рік (а.с. 16-26).

Вказаний Колективний договір передбачає наступне:

відповідно до абзацу першого пункту 3.17 - при звільненні працівника вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, адміністрація зобов`язується виплачувати матеріальну допомогу в залежності від стажу роботи в галузі: до 5 років – 1 середньомісячний заробіток; від 5 до 10 років – 2 середньомісячні заробітки; більше 10 років – 3 середньомісячні заробітки.

відповідно до абзацу другого пункту 3.17 - у разі звільнення працівника за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців після настання цього права (без урахування щорічної відпустки, тимчасової непрацездатності) виплачувати додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті в таких розмірах при стажі роботи в галузі для жінок: з 15 до 20 років – 1 середньомісячний заробіток; з 20 до 25 років – 2 середньомісячні заробітки; з 25 до 30 років – 3 середньомісячні заробітки; з 30 до 35 років – 4 середньомісячні заробітки; більше 35 років – 5 середньомісячних заробітків.

Пунктом 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14 березня 2022 року «Про деякі питання оплати праці працівників АТ «Українська залізниця» визначено, що додаткові виплати, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, призупинено на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 (а.с. 46).

Листом від 06 вересня 2022 року за №Ц-3-91/1459/ЦПроф/30-22 за підписами голови правління АТ «Укрзалізниця» та професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України, повідомлено всіх керівників АТ «Укрзалізниця», що після припинення або скасування режиму воєнного стану, а також у разі покращення фінансового стану АТ «Укрзалізниця», що дасть змогу змінити вищевказане рішення правління до припинення або скасування режиму воєнного стану, працівники, звільнені вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, отримають суму одноразової та додаткової матеріальної допомоги, що їм належить (а.с. 45).

Листом філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» від 14 квітня 2025 року за № ПК-06/68ц було повідомлено керівників виробничих підрозділів філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» та керівників структурних підрозділів апарату управління філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» про те, що на виконання протоколу засідання штабу АТ «Укрзалізниця» з ефективності від 28 березня 2025 року № Ц-1-1.5-25/47-25 щодо розроблення плану дій з операційної ефективності АТ «Укрзалізниця» та у зв`язку з проведенням заходів щодо оптимізації витрат для забезпечення фінансової стабільності товариства починаючи з 01 квітня 2025 року та до окремого рішення керівництва виплати одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті призупинено (а.с. 47).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Статтею 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами (стаття 97 КЗпП України).

Відповідно до статті 13 КЗпП України та статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміст колективного договору визначається сторонами.

Статтею 13 КЗпП України визначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій тощо). Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.

Згідно зі статтею 18 КЗпП України положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов`язковими для роботодавця та працівника.

Відповідно до статті 9 КЗпП України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, є недійсними.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану нею суму.

Вбачається, що право на отримання позивачкою матеріальних допомог та їх розмір відповідач не оспорює. Однак товариство вважає, що мало право прийняти рішення про відтермінування їх виплати, що є тимчасовим заходом, викликаним збройною агресією, для забезпечення сталої роботи товариства.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у редакції, яка діяла на час спірних відносин, було передбачено, що на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

Щодо одноразової матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію

Відповідач посилається на лист заступника директора філії з фінансово-економічних питань філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» від 14 квітня 2025 року № ПК-06/68ц, яким керівників виробничих підрозділів філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» та керівників структурних підрозділів апарату управління філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» повідомлено про призупинення з 01 квітня 2025 року та до окремого рішення керівництва, виплати одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників уперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті.

Разом із зазначений лист від 14 квітня 2025 року № ПК-06/68ц не є рішенням роботодавця про зупинення дії окремих положень колективного договору, а лише містить інформацію про виконання протоколу засідання штабу АТ «Укрзалізниця» від 28 березня 2025 року № Ц-1-1.5-25/47-25.

Відповідно до Статуту АТ «Укрзалізниця» рішення щодо діяльності товариства приймає його правління як виконавчий орган товариства. Отже, лист члена правління та протокол засідання штабу не можуть вважатися належним рішенням роботодавця про зупинення дії окремих положень колективного договору в розумінні статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Таким чином, лист заступника директора філії з фінансово-економічних питань філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» від 14 квітня 2025 року № ПК-06/68ц не може вважатися належною правовою підставою для невиплати позивачці одноразової матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію, передбаченої пунктом 3.17 Колективного договору.

Крім того, посилання відповідача на зупинення виплати матеріальної допомоги у період трудових відносин саме по собі не спростовує обов`язку роботодавця виплатити працівникові належні йому суми при звільненні. Питання тимчасового зупинення відповідної виплати під час перебування працівника у трудових відносинах та питання щодо обов`язку роботодавця провести з ним остаточний розрахунок при звільненні є різними за своїм правовим змістом і не можуть ототожнюватися.

Набуття позивачкою права на матеріальну допомогу у з в`язку із виходом на пенсію вказує на обов`язок роботодавця виплатити таку допомогу, а при звільненні - включити її до належних працівникові виплат та провести з ним повний розрахунок. Сам факт невиплати допомоги не припиняє набутого працівником права на неї та не звільняє роботодавця від обов`язку виплатити належні суми при звільненні.

При цьому наявність у позивачки права на отримання одноразової матеріальної допомоги при виході на пенсію додатково підтверджується безпосередньо наказом про її звільнення, у якому зазначено відповідну виплату серед сум, належних позивачці, а також сформованою відповідачем та наданою суду довідкою нарахування одноразової матеріальної допомоги при виході на пенсію ОСОБА_1 згідно кол.договору у розмірі 8 середньомісячних окладів.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивачки зазначеної виплати.

Щодо доводів апеляційної скарги про неналежність спірних сум матеріальної допомоги до обов`язкових виплат, що підлягають виплаті працівникові в день звільнення

У постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок про те, що «виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо)».

Викладене дає підстави для висновку про те, що стаття 116 КЗпП України зобов`язує роботодавця виплатити працівнику у день його звільнення усі види належних йому від роботодавця виплат, право на які передбачено як законодавством, так і колективним договором, іншими локальними актами. Жодних застережень з приводу того, що належні до виплати звільненому суми мають належати до фонду оплати праці зазначена норма не містить.

Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать, зокрема і відповідно до умов колективного договору. У разі невиконання такого обов`язку настає передбачена статтею 117 КЗпП відповідальність.

Такий висновок відповідає правовому висновку, викладеному Верховним Судом у постанові від 30 червня 2021 року у справі № 759/10613/20.

Із викладених підстав апеляційний суд відхиляє відповідні доводи апеляційної скарги про те, що одноразова матеріальна допомога у зв`язку з виходом на пенсію та за сумлінну працю на залізничному транспорті, не належить до обов`язкових виплат працівнику у день звільнення. Належність такої виплати до фонду заробітної плати правового значення не має. Визначальним є те, чи має працівник станом на дату звільнення право на отримання від роботодавця відповідних виплат.

Інші доводи апеляційної скарги, зокрема щодо неоскарження позивачкою наказу про звільнення від 27 січня 2026 року № 12/ОС у частині невиплати одноразової матеріальної допомоги та рішення правління від 14 жовтня 2024 року, яким було визначено порядок її поетапного відновлення, не свідчать про обрання позивачкою неефективного способу захисту, оскільки предметом спору є право позивачки на відповідну виплату та обов`язок відповідача виплатити належну їй суму при звільненні. При цьому судом першої інстанції надано правову оцінку зазначеним актам та їх значенню для вирішення спору.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (частина перша статті 374 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 375 ЦПК України).

За результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини і зміст спірних правовідносин, а висновки суду узгоджуються з критеріями законності та обґрунтованості, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду – без змін.

Висновки суду щодо судових витрат

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, тому в силу положень частини першої та другої статті 141 ЦПК України відсутні підстави для відшкодування заявнику апеляційної скарги судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись статтями 367-369, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення, а рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 15 червня 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повна постанова складена 25 серпня 2026 року.

Головуючий - Д.В. Сізов

Судді: О.І. Собина

А.П. Сидоренко