Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №484/2017/26 — Миколаївський апеляційний суд

25.08.26

22-ц/812/1746/26

Справа №484/2017/26

Провадження № 22-ц/812/1746/26

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

18 серпня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Шаманської Н.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу

ОСОБА_1 , подану його представником Шалару Олексієм Іллічем

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 червня 2026 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Коваленко Н.А., повний текст рішення складено того ж дня, у цивільній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

16 квітня 2026 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі – ФОП ОСОБА_2 ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Позов мотивований тим, що ФОП ОСОБА_2 є новим кредитором на підставі Договору відступлення права вимоги банкрута на аукціоні від 09 лютого 2026 року та акту про придбання майна на аукціоні від 09 лютого 2026 року до споживачів боржників Комунального підприємства «Первомайськводоканал» (далі – КП «Первомайськводоканал») за комунальними платежами згідно з Додатком № 1 до Договору від 09 лютого 2026 року, зокрема до боржників за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Згідно нарахування за надані послуги за період з липня 2022 року до листопада 2023 року включно, за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок за вказаною адресою № НОМЕР_1 відкритий на ім`я ОСОБА_3 .

Відповідно до вказаного особового рахунку за період з липня 2022 року по листопад 2023 року розмір заборгованості за надані послуги становить 3520,80 грн.

Актом зміни показників лічильника підтверджується, що показники передавалися, нарахування за надані послуги є вірними.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (Номер інформаційної довідки 472532142 від 14 квітня 2026 року) за адресою: АДРЕСА_1 , власником є ОСОБА_1 .

Відповідач не погасив заборгованість перед ФОП ОСОБА_2 , який є правонаступником КП «Первомайськводоканал».

Враховуючи вищевикладене, ФОП ОСОБА_2 просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість в сумі 4643,71 грн, яка складається з 3520,80 грн заборгованості за житлово-комунальні послуги в період з липня 2022 року до листопада 2023 року, інфляційних втрат в розмірі 881,86 грн, 3% річних в розмірі 241,05 грн.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 червня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_2 заборгованість в сумі 3520,80 грн за житлово-комунальні послуги в період липень 2022 року - листопад 2023 року за адресою: АДРЕСА_1 , інфляційні втрати у розмірі 881,86 грн, 3% річних у розмірі 241,05 грн, а всього 4643 грн 71 коп., а також 1331 грн 20 коп. витрат по сплаті судового збору та 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Решту витрат на професійну правничу допомогу залишено за позивачем.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач є споживачем житлово-комунальних послуг та належним відповідачем у справі.

Відповідно до нарахування за наданні послуги за період, вказаний у позовній заяві, за вказаною вище адресою, які містять повний і чіткий розмір нарахувань за кожен місяць, існує заборгованість за надані послуги в сумі 3520,80 грн.

Пунктом 5 Договору відступлення права вимоги банкрута на аукціоні, укладеного 09.02.2026 між КП «Первомайськводоканал» та ФОП ОСОБА_2 , визначено, що продаж дебіторської заборгованості здійснюється разом з усіма пов`язаними та похідними правами вимоги, у тому числі правом на стягнення штрафних санкцій, пені, інфляційних втрат, 3% річних, а також процесуальними правами кредитора.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач набув право на нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.

З огляду на матеріали справи, позивачем надано розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних, нарахованих на суму основного боргу, який здійснено відповідно до вимог статті 625 ЦК України.

Докази, які б спростовували поданий позивачем розрахунок або які б свідчили про неправильність визначення періоду нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних, відповідачем суду не надано.

Також суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлена представником позивача сума судових витрат на правничу допомогу у розмірі 4928 грн 74 коп. є завищеною і непропорційною до предмету спору.

Відтак, враховуючи типовість для позивача та його представника поданого позову і наданих до суду доказів, обсягу виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та критерію розумності розміру витрат на професійну правничу допомогу розмір витрат, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача, необхідно зменшити до 3000 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , діючи через свого представника Шалару О.І. посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права,просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Вказує, що позивач посилався на документи аукціону, акт придбання майна на аукціоні, договір відступлення права вимоги від 09 лютого 2026 року та додаток № 1 до нього. Водночас такі документи самі по собі підтверджують лише перехід певного права вимоги, але не доводять належним і достатнім чином правильність розміру заявленого боргу. Основним спірним питанням є не формальна наявність запису в додатку до договору відступлення, а правильність формування заборгованості, правильність визначення показників засобів обліку, правильність перенесення показників після заміни лічильників та правильність кінцевого розрахунку.

Вважає, що суд першої інстанції фактично ототожнив наявність договору відступлення з доведеністю боргу. Такий підхід є помилковим, оскільки предметом доказування у цій справі було не лише право позивача звернутися до суду, а й саме існування та розмір заборгованості відповідача

Зазначає, що позивач заявив до стягнення 3 520,80 грн основного боргу, 881,86 грн інфляційних втрат та 241,05 грн трьох процентів річних. Проте матеріали справи не містять такого розрахунку, який дозволяв би перевірити кожен етап формування основного боргу.

На думку заявника для належного підтвердження суми боргу позивач мав надати докази, які дають можливість встановити: початкові показники засобів обліку на початок спірного періоду; кінцеві показники на кінець спірного періоду; показники після заміни кожного лічильника; дату та підставу кожного перенесення показників; обсяг споживання за кожен розрахунковий місяць; тариф, застосований у кожному місяці; кожну оплату, здійснену відповідачем, та порядок її зарахування; алгоритм отримання кінцевого залишку 3 520,80 грн.

Вказує, що суд першої інстанції визнав належними доказами відомості по особовому рахунку № НОМЕР_1 та документи, засвідчені КП «Первомайськводоканал» або ліквідатором. Проте такі документи мають похідний характер. Особовий рахунок відображає внутрішній бухгалтерський облік підприємства, але не є самостійним первинним доказом фактичного споживання води. Він повинен підтверджуватися первинними документами: актами зняття показників, актами опломбування, актами розпломбування, актами повірки, актами заміни лічильників, квитанціями та іншими документами, які дають можливість перевірити походження кожного запису. Суд першої інстанції не перевірив, чи всі записи особового рахунку відповідають первинним документам, та не дослідив, чи не була допущена помилка при перенесенні показників після заміни засобів обліку.

Також, у документах фігурують декілька номерів лічильників, зокрема №9026537, № 18492705 та № 18492710. Так, в акті від 20 жовтня 2016 року, у якому зафіксовано показники двох приладів обліку, а також на документи, що свідчать про розпломбування, повірку, повторне опломбування та заміну лічильників. Зокрема, у наявних документах фігурує акт розпломбування від 13.05.2022, акт опломбування від 20.06.2022, записи про повірку та документи, у яких відображено окремі показники, у тому числі запис типу «46 + 16 = 62 м». Ці обставини мають істотне значення, оскільки при заміні або одночасному використанні декількох засобів обліку потрібно перевірити безперервність показників. Без такої перевірки неможливо встановити, чи правильно сформовано борг.

Суд першої інстанції не з`ясував, який саме лічильник обліковував споживання у відповідний період, які були показники на момент заміни, чи правильно перенесено дані до особового рахунку та чи не було подвійного або помилкового врахування показників.

Позивач посилався на акт зміни показників лічильника як на підтвердження правильності боргу. Проте сам по собі акт зміни показників не підтверджує правильність усієї суми заборгованості за період з липня 2022 року по листопад 2023 року. Такий акт може фіксувати певні показники на певну дату, але він не доводить: правильність розрахунку за попередні періоди; правильність врахування заміни лічильників; правильність застосування тарифів; правильність врахування оплат; відсутність арифметичної або технічної помилки в особовому рахунку.

Після ухвалення рішення судом першої інстанції апелянту вдалося отримати документи з архівних матеріалів, пов`язаних із ліквідованим КП «Первомайськводоканал». Отримання цих документів було об`єктивно ускладнене, оскільки підприємство припинило звичайну діяльність, а документи не перебували у вільному доступі відповідача.

Зазначені документи підтверджують обставини, які безпосередньо стосуються предмета доказування: історію експлуатації засобів обліку, розпломбування, опломбування, повірку, заміну лічильників та фіксацію показників.

Апелянт просить суд апеляційної інстанції прийняти ці докази відповідно до статті 367 ЦПК України, оскільки вони мають істотне значення для справи, а їх неподання до суду першої інстанції було зумовлене об`єктивними причинами.

У відзиві на апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 , діючи через свого представника Кравченко А.Е., просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 червня 2026 року без змін та стягнути з ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_2 судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 5000 грн. Документи підтвердження понесених позивачем витрат буде подано відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України.

Сторони про розгляд справи повідомлені належним чином.

За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що постановою Господарського суду Миколаївської області від 31 березня 2025 року у справі № 915/28/24 Комунальне підприємство «Первомайськводоканал» Первомайської міської ради визнаний банкрутом і відкрита ліквідаційна процедура.

02 лютого 2026 року відбувся електронний аукціон №BRD001-UA-20260121-20415 з продажу майна банкрута по лоту №4, а саме: право вимоги грошової (дебіторської) заборгованості вказаного підприємства станом на 31 березня 2025 року. Відповідно до протоколу про результати аукціону від 02 лютого 2026 року позивач є його переможцем.

Згідно з протоколом про проведення аукціону №BRD001-UA-20260121-20415 від 02 лютого 2026 року: ціна або частина ціни, сплачена переможцем за лот (що становить залишок гарантійного внеску за вирахуванням винагороди оператора): 666 963,13 грн без ПДВ (шістсот шістдесят шість тисяч дев`ятсот шістдесят три гривні 13 копійок без ПДВ); сума залишку від ціни продажу лота, яка підлягає сплаті переможцем електронного аукціону (за вирахуванням залишку сплаченого гарантійного внеску): 0,00 грн.; сума, яка підлягає поверненню переможцю електронного аукціону, у разі, коли сума гарантійного внеску, сплаченого таким переможцем аукціону більша за суму ціни продажу лота та винагороди оператора: 532 494,76 грн (п`ятсот тридцять дві тисячі чотириста дев`ятсот чотири гривні 76 копійок); винагорода оператора авторизованого електронного майданчика, через який переможцем аукціону придбано майно: 5 378,73 грн, у т.ч. ПДВ 896,46 грн. Платіжна інструкція №2557 від 05.02.2026р. підтверджує оплату за лот №4 аукціону № BRD001-UA-20260121 -20415, а саме: 134 468,37 грн.

09 лютого 2026 року на підставі електронного аукціону №BRD001-UA-20260121-20415, між Комунальним підприємством «Первомайськводоканал» Первомайської міської ради (далі за текстом - «Продавець», «Первісний кредитор» та/або «КП «Первомайськводоканал») та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі за текстом - «Покупець», «Новий кредитор», «Позивач» та/або «ФОП ОСОБА_2 ») укладено акт про придбання майна на аукціоні, згідно з яким Покупець сплатив Продавцю усі необхідні до сплати кошти, а Продавець передав (відступив) Покупцю право вимоги дебіторської заборгованості, а саме: право вимоги дебіторської заборгованості Комунального підприємства «Первомайськводоканал» Первомайської міської ради (код ЄДРПОУ 42700456) на загальну суму 11 205 697,58 грн., в тому числі, заборгованість фізичних осіб (населення) на суму 8 294 061,14 грн., заборгованість фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб на суму 2 911 636,44 грн.

09 лютого 2026 року КП «Первомайськводоканал» та ФОП ОСОБА_2 керуючись ст.ст. 82, 87 Кодексу України з процедур банкрутства, уклали Договір відступлення права вимоги банкрута на аукціоні (далі за текстом - «Договір»). Згідно з пунктом 1 Договору на умовах даного Договору та на підставі Протоколу про проведення аукціону №BRD001-UA-20260121-20415 від 02.02.2026 року, надалі Протокол, Первісний кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Первісному кредитору, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги дебіторської заборгованості Первісного кредитора до контрагентів (боржників/солідарних боржників) за надані послуги, зазначених у Додатку №1 до цього договору, надалі за текстом - Боржники. Новий кредитор сплачує Первісному кредитору за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором. Загальна сума вимог (дебіторської заборгованості) за цим Договором складає: 11 205 697,58 грн, обтяження відсутні. Пунктом 2 Договору передбачено, що за цим Договором Новий кредитор в день укладання цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Первісним кредитором у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього Договору, набуває усі права кредитора включаючи, проте не обмежуючись: право вимагати належного виконання Боржниками зобов`язань та сплати Боржниками грошових коштів. Розмір Права вимоги, які переходять до Нового кредитора, вказаний у Додатку №1 до цього Договору. Права Первісного кредитора переходять до Нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення Права вимоги. Пункт 5 Договору зазначає, що продаж дебіторської заборгованості здійснюється разом з усіма пов`язаними та похідними правами вимоги, у тому числі правом на стягнення штрафних санкцій, пені, інфляційних втрат, 3% річних, а також процесуальними правами кредитора.

Відповідно до Додатку №1 до Договору відступлення права вимоги банкрутів на аукціоні від 09.02.2026 переможцю аукціону передано право вимоги за надані послуги до боржників Комунального підприємства «Первомайськводоканал» Первомайської міської ради, зокрема за особовим рахунком № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 в сумі 3520,80 грн.

Придбавши це майно на аукціоні, ФОП ОСОБА_2 отримав право вимоги, яке раніше належало КП «Первомайськводоканал», що надає статус правонаступника, згідно з приписів ЦК України.

Отже, ФОП ОСОБА_2 є новим кредитором на підставі Договору відступлення права вимоги банкрута на аукціоні від 09 лютого 2026 року та акту про придбання майна на аукціоні від 09 лютого 2026 року до споживачів боржників за комунальними платежами згідно з Додатком №1 до Договору від 09 лютого 2026 року, зокрема до боржників за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Відповідно до рішення виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області від 12 червня 2020 року № 205 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення комунальному підприємству «Первомайськводоканал», які введені в дію з 01 липня 2020 року, на послуги з централізованого водопостачання для населення, бюджетних установ і організацій, інших споживачів, які не є суб`єктами господарювання у сфері центрального водопостачання 27,30 грн за один кубічний метр, з податком на додану вартість, що підтверджено у відомостях про послуги за особовим рахунком № НОМЕР_1 , а саме відображено, що 1 кубічний метр води за лічильником обраховується за ціною 27,30 грн.

Рішення виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області від 12 червня 2020 року № 205 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення комунальному підприємству «Первомайськводоканал» розміщено на сайті Первомайської міської ради та виконкому за посиланням http://akts.pervomaisk.mk.ua/showdoc/12329/, та знаходиться в публічному доступі для всіх користувачів послуг.

Особовий рахунок № НОМЕР_1 за вказаною адресою відкритий на ім`я ОСОБА_3 .

Відповідно до нарахувань за послуги за період 01 вересня 2021 року по 09 лютого 2026 року та акту зміни показників лічильника підтверджується, що показники відповідачем передавалися та послуги відповідачем сплачувалися.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідач є власником будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, 3-2003, 15.12.2009, виданого Першою первомайською державною нотаріальною конторою Миколаївської області.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості вимог позивача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком зважаючи на таке.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Цивільне законодавство передбачає заміну кредитора в будь-якому зобов`язанні, за винятком зобов`язань, нерозривно пов`язаних з особою кредитора (стаття 515 ЦК України). При цьому заборона на відступлення права вимоги має встановлюватися законом або договором.

Як встановлено судом першої інстанції ФОП ОСОБА_2 є новим кредитором на підставі Договору відступлення права вимоги банкрута на аукціоні від 09 лютого 2026 року та акту про придбання майна на аукціоні від 09 лютого 2026 року до споживачів боржників за комунальними платежами згідно з Додатком № 1 до Договору від 09 лютого 2026 року, зокрема до боржника ОСОБА_3 за надані послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 3520,80 грн за період з липня 2022 року по листопад 2023 року за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , власник квартири на час звернення з вказаною позовною заявою є ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач отримавши право вимоги за результатами електронного аукціону, має право звернення до суду з вказаним позовом до боржника ОСОБА_1 . З такими висновками погодились сторони.

Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати належне йому майно, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статей 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору і в установлений строк.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Тлумачення частини 2 статті 14 ЦК України свідчить, що критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності), пов`язується з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта.

Загальні положення про плату за комунальні послуги та строки їх внесення передбачені статтями 67, 68 ЖК України, якими визначено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг. Виконавцями комунальних послуг є: послуг з постачання теплової енергії - теплопостачальна організація.

Згідно статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний в тому числі оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами;

Відповідно до статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки невизначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Положеннями частини 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до частини 2 статті 7, частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

З огляду на зазначене можна зробити висновок, що незважаючи на укладення чи не укладення споживачем договору на водопостачання та водовідведення, за умови отримання ним відповідних послуг, він несе обов`язок щодо оплати отриманих послуг з водопостачання та водовідведенню.

Заперечуючи проти задоволення позову відповідач у відзиві на позовну заяву посилався на те, що розмір заборгованості не відповідає дійсності. Так на момент прийняття показів від ліквідованого підприємства станом на 22 березня 2023 року покази лічильника 18497205 становлять 12 куб.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в апеляційній скарзі апелянт зазначав, що для належного підтвердження суми боргу позивач мав надати докази, які дають можливість встановити початкові показники засобів обліку на початок спірного періоду, кінцеві показники на кінець спірного періоду, показники після заміни кожного лічильника, обсяг споживання за кожен розрахунковий місяць, тариф застосований у кожному місяці, кожну оплату, здійснену відповідачем та порядок її зарахування, аргоритм отримання кінцевого залишку 3520 грн 80 коп.

При цьому свого розрахунку з врахуванням вищевказаного не здійснив та до суду не надав.

Відповідно до статті 12 ЦПК України судочинство у судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19).

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ЦПК України, втрачає сенс.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).

У справі, яка переглядається, позивач скористався правом надати докази на підтвердження заборгованості відповідача перед кредитором, з урахуванням положень умов договору про постачання послуг з водопостачання та водовідведення.

Так, із акту змін показників лічильника вбачається, що з 20 червня 2022 року за особовим рахунком № НОМЕР_1 облік кількості спожитої споживачем води обліковується за лічильником №18497210.

Із виписки по особовому рахунку № НОМЕР_1 , засвідченого первісним кредитором, вбачається, що за показаннями цього лічильника споживачем за період з 20 червня 2022 року по 14 листопада 2023 року було використано 193 м3 води ( 20.06 по 19.07.2022 - 2 м3 , 19.07 по 19.08.2022 - 4 м3, 19.08. по 20.09.2022 - 3 м3, 20.09 по 18.10.2022 - 3 м3, 18.10 по 21.11.2022 - 3 м3, 21.11 по 19.12.2022 - 3 м3, 19.12.2022 по 05.01.2023 - 3 м3, з 05.01 по 06.02.2023 - 3 м3, 06.02 по 03.03.2023 - 3 м3, 03.03 по 12.04. 2023 - 3 м3, 12.04 по 05.05.2023 - 3 м3, 05.05 по 08.06.2023 -3 м3, 08.06 по 05.07.2023 - 4 м3, 05.07 по 11.08. 2023 - 5 м3, з 11.08 по 15.09 2023 - 4 м3, 15.09 по 11.10 2023 - 4 м3, 11.10 по 14.11 2023 - 139 м3 ).

Враховуючи існуючий у цей період тариф за водопостачання у м. Первомайську Миколаївської області - 27 грн 30 коп. за 1 м3 води, то до сплати належало 5 268 грн 90 коп. Відповідачем за вказаний період сплачено лише 1748 грн 10 коп., оплата відображена у розрахунку заборгованості та врахована при визначенні її розміру. А відтак заборгованість склала 3520 грн 80 коп ( 5268-1748.10).

Вищенаведене свідчить про часткове здійснення відповідачем оплати за споживчі послуги.

Оплата житлово-комунальних послуг підтверджується розрахунковими та фінансовими документами, що містять інформацію про дату, суму, призначення платежу та реквізити сторін: паперовими чи електронними квитанціями банків, касовими чеками, платіжними інструкціями або виписками з карткових рахунків.

У цій справі такими письмовими доказами можуть бути: паперова квитанція або чек з каси банку чи поштового відділення з відміткою про виконання платежу; електронна квитанція (у форматі PDF або цифрова довідка), сформована інтернет-банкінгом (Приват24, Monobank тощо) чи платіжними сервісами (Portmone, iPay); виписка з банківського карткового рахунку, яка деталізує рух коштів та успішне списання суми на користь надавача послуг; розрахунковий (касовий) чек або квитанція терміналів самообслуговування (I-Box, ПриватБанк тощо).

Проте, відповідач, не погоджуючись із розміром заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 3520 грн 80 коп., на спростування вказаної заборгованості не надав достовірних доказів, які б підтверджували оплату такого боргу ні первісному кредиту, ні позивачу, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення заборгованості у вказаному розмірі.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Пунктом 5 Договору про відступлення права вимоги банкрута на аукціоні від 09 лютого 2026 року, крім продажу дебіторської заборгованості здійснюється разом з усіма прив`язаними та похідними правами вимоги, у тому числі, правом на стягнення штрафних санкцій, пені, інфляційних втрат, а також процесуальними правами кредитора.

Правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене правовідносини, що склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина 1 статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини 2 статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до вказаної правової норми боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на викладене до позивача, як до нового кредитора, перейшло право вимоги, виникло право на стягнення визначених статтею 625 ЦК України нарахувань на прострочену заборгованість за надані послуги, що передбачено ЦК України та договором про відступлення права вимоги, а тому суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив і ці вимоги.

Відповідно до розрахунку наданого позивачем заборгованість за послуги з централізованого опалення становить 3520 грн. 80 коп., за період 01 січня 2024 року по 13 квітня 2026 року інфляційна складова боргу 881 грн 86 коп., 3% річних - 241 грн 05 коп.

Розрахунок заборгованості відповідачем не спростовано та контррозрахунку заборгованості не надано.

До апеляційної скарги представник відповідача надав акт розпломбування від 13 травня 2022 року, повідомлення за 2022 рік, акт звірки взаємних розрахунків від 01 травня 2026 року, акт внесення показників за період з 10 грудня 2023 року без підпису та дати.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач, будучи належним чином обізнаним про характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, під час розгляду справи судом першої інстанції не подавав вказані докази, за винятком акту звірки взаємних розрахунків від 01 травня 2026 року, не заявляв клопотання про витребування відповідних доказів та не навів об`єктивних причин неможливості вчинення таких процесуальних дій, а також не навів жодних обставин, які б перешкоджали реалізації такого процесуального права.

У постанові від 12 січня 2023 року у справі №9901/278/21 Верховний Суд зауважив, що ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.

Суд апеляційної інстанції виходить із того, що реалізація стороною процесуальних прав не може зводитись до поетапного подання доказів залежно від результату розгляду справи судом першої інстанції, оскільки такий підхід суперечить принципам правової визначеності, процесуальної економії та змагальності сторін.

Неналежне виконання стороною свого процесуального обов`язку щодо подання повної та належної доказової бази під час розгляду справи судом першої інстанції не може бути усунуте шляхом подання нових доказів виключно на стадії апеляційного перегляду без доведення об`єктивної неможливості їх подання раніше.

Подання нових доказів лише на стадії апеляційного перегляду фактично спрямоване на усунення недоліків доказової бази сторони після ухвалення рішення судом першої інстанції, що суперечить положенням частини третьої статті 367 ЦПК України та принципу процесуальної економії.

За таких обставин колегія суддів не вбачає передбачених частиною 3статті 367 ЦПК України виняткових підстав для прийняття зазначених доказів судом апеляційної інстанції, оскільки апелянт не довів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, а акт звірки взаємних розрахунків від 01 травня 2026 року долучений у суді першої інстанції.

Оцінюючи встановлені обставини справи, надані позивачем докази на підтвердження отриманої правничої допомоги адвоката та проаналізувавши їх обсяг, враховуючи заперечення протилежної сторони, апеляційний суд приходить до переконання про обґрунтованість часткового задоволення вимог про відшкодування витрат на професійну правничу в розмірі 3 000 грн. Такий розмір відшкодування, на думку колегії суддів, відповідає принципам реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи з урахуванням її складності та необхідних процесуальних дій сторони.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги відповідає нормам процесуального права.

Отже, задовольнивши позовні вимоги, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги були предметом дослідження в суді першої інстанції, яким суд надав відповідну правову оцінку з урахуванням всіх фактичних обставин справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, і з якою погоджується колегія суддів, та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.

Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то відсутні підстави для розподілу судових витрат на підставі статті 141 ЦПК України.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України у відзиві на апеляційну скаргу представник позивача заявила про надання документів, що підтверджують понесення позивачем витрат в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником Шалару Олексієм Іллічем залишити без задоволення, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Н.О. Шаманська

Повний текст постанови складено 25 серпня 2026 року.