Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №945/823/26 — Миколаївський апеляційний суд

25.08.26

22-ц/812/1768/26

Справа №945/823/26

Провадження № 22-ц/812/1768/26

Доповідач в апеляційній інстанції: Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

25 серпня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Шаманської Н.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія»

на ухвалу Миколаївського районного суду Миколаївської області від 15 травня 2026 року, постановлену у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Шароновою Н.О., дата складання повного тексту не зазначена, у цивільній справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 боргу за спожиту електроенергію

В С Т А Н О В И В:

07 квітня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» (далі - ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія»), звернулося до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 боргу за спожиту в період з 01 липня 2025 року по 24 березня 2026 року електроенергію в сумі 2167 грн 40 коп.

Обґрунтовуючи вимоги заяви вказували, що між ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» та ОСОБА_1 укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Договору та пунктів 5.2.2 та 5.5.5 Правил, постачальник укладає договори, обов`язкові для здійснення діяльності з постачання електричної енергії споживачу та виконує умови таких договорів, а споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Згідно пунктів 4.12, 4.19 Правил розрахунки споживача за електричну енергію здійснюються за розрахунковий період, який становить один календарний місяць відповідно до умов договору. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Особовий рахунок № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 у Миколаївському центрі обслуговування споживачів ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» відкритий на ОСОБА_1 .

Станом на 01 квітня 2026 року виникла заборгованість за особовим рахунком № НОМЕР_1 в сумі 2 167,40 грн. за період з 01 липня 2025 року по 24 березня 2026 року (дата відключення електроустановки боржника).

Посилаючись на викладене, просили видати судовий наказ, яким стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 2167,40 грн, а також судові витрати.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 15 травня 2026 року у видачі судового наказу за заявою ТОВ “Миколаївська електропостачальна компанія” про стягнення з ОСОБА_1 боргу за спожиту в період з 01 липня 2025 року по 24 березня 2026 року електроенергію в сумі 2167 грн. 40 коп. відмовлено.

Мотивуючи ухвалу суд першої інстанції зазначив, що до суду надійшов сформований заявником за допомогою підсистеми «Електронний суд» документ під назвою «Заява про видачу судового наказу».

Зі змісту цього документа вбачається, що він по суті є документом, який додано у форматі «pdf», на якому відсутній підпис, та який не був сформований за допомогою підсистеми «Електронний суд», а доданий як додаток в порушення пункту 26 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та пункту 12 Інструкції користувача Електронного кабінету ЄСІТС.

Відомості про сформування позивачем саме заяви про видачу судового наказу в підсистемі «Електронний суд» відсутні, що свідчить про використання представником заявника не передбаченого чинним процесуальним законодавством способу звернення до суду.

Оскільки, подану заявником 07 квітня 2026 року не у спосіб передбачений чинним процесуальним законодавством заяву про видачу судового наказу, не можна вважати підписаною у встановленому порядку, тому суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія», подали апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Так, зазначають, що 07 квітня 2026 року ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» заяву про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 боргу за спожиту електричну енергію в сумі 2167 грн. 40 коп. було подано через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему відповідно до закону, а саме через підсистему ЄСІТС - «Електронний кабінет» в «Електронному суді», що належно забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції та з обов`язковим використанням власного електронного підпису.

Заява на видачу судового наказу була подана відповідно до пункту 26 «Положення про ЄСІТС», а саме: заява створювалась із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду та підписалась кваліфікованим електронним підписом підписувана (далі - КЕП) та була надіслана до відповідної підсистеми ЄСІТС, про що свідчить протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису., що є у справі та копія додається до апеляційної скарги. Система автоматично перетворює цей текст на файл формату PDF для зручності відображення судді та формування матеріалів справи (ч. 8 ст. 43 ЦПК України).

Посилаючись на висновки викладені у постанові Велика Палата Верховного Суду від 13 вересня 2023 року у справі № 204/2321/22, вказують, що візуального підпису на такому файлі не може бути - його замінює КЕП, який накладається на фінальному кроці відправки. Накладення КЕП на весь пакет документів (робочий файл відправки) автоматично підписує всі вкладені в нього файли, включаючи сам текст заяви, що повністю відповідає Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та відповідно до ч. 8 ст. 43 ЦПК України.

Під час відправки будь-якого документа через підсистему «Електронний суд», користувач підписує своїм КЕП весь сформований електронний пакет (контейнер). Накладення КЕП на такий пакет підтверджує волевиявлення особи та підписує абсолютно всі файли, які містяться всередині цього пакета, включаючи основний текст заяви у форматі PDF. Чинне законодавство не вимагає додаткового графічного відображення підпису на самому бланку PDF-документа, якщо весь пакет скріплено КЕП при відправці.

Крім того звертають увагу, що оскаржувана ухвала містить суперечності між мотивувальною та резолютивною частинами.

Так у мотивувальні частині ухвали суд першої інстанції посилається на вимоги пункту 1 частини 1 статті 165 ЦПК України що є підставою для повернення заяви, проте в резолютивній частині ухвали постановляє відмовити у видачі наказу (що регулюється ст. 166 ЦПК України).

Вважають, що така суперечність між мотивувальною та резолютивною частинами оскаржуваної ухвали створює повну правову невизначеність та порушує майнові права заявника.

Оскільки відповідно до частини 2 статті 166 ЦПК України, у разі відмови у видачі судового наказу сума сплаченого судового збору заявнику не повертається. Таким чином, застосувавши сувору санкцію у вигляді «відмови», суд позбавив заявника права на повернення сплаченого судового збору або на його зарахування при повторному зверненні, що є прямим порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на мирне володіння своїм майном).

За правилами частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч.1 ст.353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів частини 13 статті 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Про розгляд справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає в повній мірі.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявником подано заяву про видачу судового наказу 07 квітня 2026 року не у спосіб передбачений чинним процесуальним законодавством, а саме заява була подана у вигляді окремого документа у форматі PDF, на якому відсутній підпис, та який не був сформований за допомогою підсистеми «Електронний суд», а доданий як додаток в порушення пункту 26 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та пункту 12 Інструкції користувача Електронного кабінету ЄСІТС, отже її не можна вважати підписаною у встановленому порядку.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Обов`язком суду є забезпечення особі права на звернення до суду.

Згідно положень ЦПК України суддя, отримавши позовну заяву, перевіряє дотримання позивачем вимог статей 175 і 177 ЦПК України щодо форми та змісту позовної заяви.

Відповідно до частин 5, 6, 7 статті 43 ЦПК України, документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).

Пунктами 26 та 27 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 (далі Положення), визначено, що електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС. У разі підключення до підсистеми за допомогою розширеного клієнтського доступу електронні документи створюються з використанням корпоративної системи документообігу клієнта. До пакета документів, що надсилаються до суду, додається протокол перевірки підписів основного документа та додатків, поданих разом із ним.

Пунктами 2.4 та 2.8 Інструкції користувача підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженої наказом ДП «ЦСС» № 74 - ОД від 22 серпня 2021 року, встановлено, що електронні документи у ЕС створюються із застосуванням вбудованого текстового редактору шляхом заповнення форм документів, передбачених цією Інструкцією, підписуються КЕП автора (авторів) та надсилаються засобами ЄСІТС. Дата та час підписання документа в ЕС, а також дата та час його надсилання автоматично зберігаються і не підлягають корегуванню.

Відповідно до даних з КП-Д3 заява ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» створена із застосуванням вбудованого текстового редактору шляхом заповнення відповідної форми документу, містить додатки зазначені у заяві і підписана КЕП позивача.

Згідно Протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, заява про стягнення заборгованості підписана 14:47:55 07 квітня 2026 року представником ТОВ ««Миколаївська електропостачальна компанія» Охріменко Ларисою Євгенівною.

Таким чином документи, що надійшли до суду через зазначений сервіс, уважаються такими, що подані з використанням власного електронного підпису.

З огляду на викладене, у суду першої інстанції не було підстав вважати, що подана ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» заява про видачу судового наказу з додатками у форматі «pdf», у порушення приписів пункту 26 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та пункту 12 Інструкції користувача Електронного кабінету ЄСІТС, не підписана кваліфікованим електронним підписом.

Отже, ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, що є підставою для її скасування.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Відповідно до вимог частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням викладеного апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції скасуванню на підставі пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

З огляду на положення статті 141 ЦПК України, результати розгляду апеляційної скарги, за якими апеляційним судом нове рішення по справі не приймалось та не змінювалось, відсутні підстави для розподілу судових витрат, який слід провести за наслідками розгляду справи по суті.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» задовольнити.

Ухвалу Миколаївського районного суду Миколаївської області від 15 травня 2026 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Н.О.Шаманська

Повний текст постанови складено 25 серпня 2026 року.