Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №464/5512/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 464/5512/26 Головуючий у 1 інстанції: Шашуріна Г.О.

Провадження № 33/811/1456/26 Доповідач: Романюк М. Ф.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника – адвоката Мадиняк Х.І., потерпілого ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Мадиняк Христини Ігорівни на постанову судді Сихівського районного суду міста Львова від 13 серпня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП,

встановив:

вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 (шість) місяців.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь держави судовий збір в розмірі 665,60 гривень.

Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 27 липня 2026 року о 19:55 год по проспекту Червоної Калини у місті Львові, керуючи автомобілем марки «Tesla Model 3» номерний знак НОМЕР_1 не був уважний, не слідкував за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміни, здійснивши проїзд на заборонений червоний сигнал світлофору допустив зіткнення з автомобілем марки «Skoda» номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , та здійснив наїзд на перешкоду у вигляді дорожнього знаку, який належить Сихівській районній адміністрації. У результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження. Таким чином ОСОБА_1 порушив вимоги пунктів 2.3б; 8.7.3.е ПДР України.

Не погоджуючись з даною постановою захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Мадиняк Х.І. подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду в частині накладеного адміністративного стягнення змінити. Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. В решті постанову судді залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами строком на 6 місяців є необґрунтовано суворим за конкретних обставин справи, а мета адміністративного стягнення може бути досягнута шляхом застосування передбаченого санкцією ст. 124 КУпАП штрафу у розмірі 850 грн.

Звертає увагу на те, що при виборі виду адміністративного стягнення суд першої інстанції надав визначальне значення самому характеру порушення ПДР та факту ДТП, але не здійснив належної індивідуальної оцінки поведінки ОСОБА_1 після вчинення правопорушення, його визнання вини, щирого розкаяння, відсутності встановлених обставин, які б свідчили про систематичне нехтування ПДР, а також фактичного характеру наслідків ДТП.

Зазначає, що єдиним фактичним джерелом доходу ОСОБА_1 є здійснення доставки їжі для закладу «LA П`ЄЦ», а виконання цієї діяльності безпосередньо та нерозривно пов`язане з керуванням транспортним засобом.

Стверджує, що іншого місця роботи, інших регулярних видів заробітку чи іншого постійного джерела доходу ОСОБА_1 не має.

Заслухавши виступ особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Мадиняк Х.І., потерпілого ОСОБА_2 , які підтримали подану апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.

Частиною 7 ст. 294 КУпАП встановлено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Висновок суду першої інстанції про те, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суддя дав належну оцінку і навів у постанові, та ніким не оспорюється.

Щодо доводів апеляційної скарги про зміну постанови в частині накладення адміністративного стягнення, апеляційний суд зазначає наступне.

Так, санкція ст. 124 КУпАП передбачає накладення адміністративних стягнень у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року. Тобто суд має обрати альтернативне стягнення штраф або позбавлення права керування транспортними засобами, строк якого також може бути обраний судом від шести місяців до одного року.

Таким чином, застосування у справі, яка переглядається, штрафу, а не позбавлення права керування транспортним засобом, на чому наполягає захист, є найбільш м`яким видом стягнення, яке визначено законом за вчинене ОСОБА_1 правопорушення.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається в межах статті закону, яка передбачає відповідальність за вчинене правопорушення. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). Особливості накладення стягнення при розгляді справ без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1–279-8 цього Кодексу.

При обранні ОСОБА_1 виду адміністративного стягнення суддя першої інстанції в повній мірі врахував те, що ОСОБА_1 хоч і вину у вчиненому визнав, проте не усвідомив провину, його вина повністю підтверджується матеріалами справи, беручи до уваги обставини правопорушення на транспорті, а саме ОСОБА_1 будучи водієм та керуючи джерелом підвищеної небезпеки грубо порушив Правила дорожнього руху, а саме здійснив проїзд автомобілем на заборонений червоний сигнал світлофору, своїми діями наражав себе та інших учасників дорожнього руху на небезпеку, такі дії водія призвели до ДТП, де пошкоджено два автомобілі та дорожній знак.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками та відхиляє доводи апеляційної скарги, оскільки висновки судді ґрунтуються на повно та всебічно встановлених судом обставинах справи, підтверджених доказами.

Виходячи з матеріалів справи, апеляційний суд вважає, що призначення ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців відповідає вимогам статей 23, 33-35 КУпАП.

Апеляційний суд при цьому звертає увагу, що обране стягнення не є максимально суворим з тих, що передбачене санкцією ст. 124 КУпАП.

Інші обставини, на які посилається апелянт як на підставу для пом`якшення обраного судом адміністративного стягнення а саме те, що єдиним джерелом доходу ОСОБА_1 є здійснення доставки їжі для закладу «LA П`ЄЦ», а виконання цієї діяльності безпосередньо та нерозривно пов`язане з керуванням транспортним засобом, крім того іншого місця роботи, інших регулярних видів заробітку чи іншого постійного джерела доходу ОСОБА_1 не має, не є достатньою підставою для застосування до останнього менш суворого виду адміністративної санкції, яка передбачена статтею 124 КУпАП, у вигляді штрафу з огляду на встановлені судом обставини справи та суспільно небезпечний характер скоєного правопорушення.

Отже, постанова районного суду є законна і обґрунтована, підстав для її зміни з мотивів, наведених в апеляційній скарзі захисника – адвоката Мадиняк Х.І. апеляційний суд не знаходить.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

Постанову судді Сихівського районного суду міста Львова від 13 серпня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Мадиняк Христини Ігорівни – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя М.Ф. Романюк