Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №303/7532/24 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 303/7532/24

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.08.2026 м. Ужгород

Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за його апеляційною скаргою на постанову судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 грудня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 грудня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 , судовий збір в розмірі – 605 грн. 60 коп.

Відповідно до постанови суду, - 07 вересня 2024 року, об 00 годині 37 хвилин в м.Мукачево, по вул. Мостова, буд. 6, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «BMW», д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням приладу «Drager ARNK-0066», № 1377, результат 0,83%о. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9а ПДР України.

Не погоджуючись з даною постановою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що погоджується з висновком суду про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вважає, що порушення правил дорожнього руху, яке допущене ОСОБА_1 хоча і містить ознаки складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, однак виходячи з його фактичних обставин, не завдало збитків державним або суспільним інтересам або безпосередньо громадянам, він є мобілізваним. Вказує, що є мобілізованим до складу Збройних Сил України (в/ч НОМЕР_2 ) та перебуває на військовій службі у вищевказаній військовій частині, що в свою чергу має наслідком потреби наявності у нього права керування транспортними засобами. Вважає, що наведене дає законні підстави звільнити його від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням, у відповідності до ст.22 КУпАП, із закриттям провадження по справі в порядку, передбаченому ч.2 ст.284 цього Кодексу.

В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, хоча належним чином був повідомленим про дату, час і місце судового засідання, при цьому, не повідомив суд про поважність причин його неявки, що згідно вимог ст. 294 КУпАП, не перешкоджає розгляду справи, а тому, апеляційний суд вважає за можливе провести апеляційний розгляд без участі ОСОБА_1 .

У цьому контексті, суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» (справа №3236/03 від 03.04.2008), у якому зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан судового провадження. Отже, будь-яких підстав, що унеможливлюють проведення судового розгляду за відсутності правопорушника, апеляційний суд не вбачає.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги згідно з положеннями ст. 294 КУпАП.

Враховуючи, що доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та правильність його кваліфікації в апеляційній скарзі не оспорюється, тому судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Що стосується доводів ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те що він є мобілізованим до складу Збройних Сил України (в/ч НОМЕР_2 ) та перебуває на військовій службі у вищевказаній військовій частині, що в свою чергу має наслідком потреби наявності у нього права керування транспортними засобами, тому вважає, що наведені обставини дають законні підстави звільнити його від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням, у відповідності до ст. 22 КУпАП, із закриттям провадження по справі в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 284 цього Кодексу, то апеляційний суд зауважує, що на даний час до діючого законодавства України не внесено змін, за яких військовослужбовців, які виконують певні завдання, можливо було б звільнити від адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами у стані алкогольного чи іншого сп`яніння, закрити провадження за малозначністю або ж піддати таких осіб іншому адміністративному стягненню, ніж передбачено ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що водій ОСОБА_1 , вчиняючи адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, повинен був розуміти, що таким чином поставив у небезпеку кожного потенційного учасника дорожнього руху, а також інших людей, які могли перебувати поряд з проїжджою частиною по напрямку руху його автомобіля.

Вчинення діяння, яке кваліфікуються в національному законодавстві за статтями 130 КУпАП, є найбільш тяжкими порушеннями у сфері безпеки дорожнього руху.

Тяжкість стягнення обумовлена саме високим ступенем суспільної шкоди, яка завдається такими діяннями.

Отже, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції не являється правопорушенням, яке можна розцінити, як малозначне.

У даному випадку, за встановлених обставин винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення на останнього накладено суддею з врахуванням діючого законодавства, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, яке є безальтернативним.

Тобто, судом першої інстанції накладено адміністративне стягнення на ОСОБА_1 з врахування обставин, визначених ч. 2 ст. 33 КУпАП, проте, зважаючи на безальтернативність адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та пряму заборону застосування статті 22 КУпАП до правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає законних підстав для задоволення апеляційної скарги, зокрема, застосування ст. 22 КУпАП із закриттям провадження по справі в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 284 цього Кодексу, через пряме обмеження в цій нормі щодо ст. 130 КУпАП.

Таким чином, всупереч доводів ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає оскаржуване рішення судді суду першої інстанції законним, обґрунтованим та вмотивованим, підстав для його скасування та обставин, за яких дана справа підлягала б закриттю за відсутністю події та складу даного правопорушення чи за малозначністю, під час апеляційного розгляду не встановлено, а тому, оскаржувану постанову слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 грудня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т.Ю. Бисага