Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №148/1779/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 148/1779/25

Провадження № 22-ц/801/1782/2026

Категорія: 42

Головуючий у суді 1-ї інстанції Дамчук О. О.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 рокуСправа № 148/1779/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчука О. В.,

суддів: Панасюка О. С., Шемети Т. М.,

за участю секретаря судового засідання Канахівської М. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" на ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області про залишення позовної заяви без розгляду, постановлену у цій справі 28 травня 2026 року у м. Тульчин суддею цього суду Дамчуком О. О., повний текст ухвали складено 29 травня 2026 року,

У С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" (далі – ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

28 травня 2026 року ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області вказану вище позовну заяву залишено без розгляду.

Постановляючи оскаржувану ухвалу та залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач (або його представник) повторно не з`явився на судове засідання без поважних причин і не повідомив про причини своєї відсутності, що унеможливлює розгляд справи.

Не погодившись із такою ухвалою, ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" через свого представника – адвоката Стеценка М. В. подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на передчасність постановлення такої ухвали та порушення норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що в прохальній частині позовної заяви міститься посилання про можливість розгляду справи у відсутність позивача в разі його неявки. Також зазначає, протягом години був присутній в підсистемі ВКЗ з метою участі у призначеному на 28 травня 2026 о 09:30 судовому засіданні.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Апеляційний суд згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати з огляду на таке.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції не відповідає цим вимогам.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Право кожного на розгляд його справи судом закріплено також у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 5 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні, якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники (п. 5 ч.2 ст. 223 ЦПК України).

Отже, у разі відсутності заяви позивача про розгляд справи без його участі, суд залишає позовну заяву без розгляду за таких умов: дворазове належне повідомлення позивача про час та місце розгляду справи; двократна, послідовна неявка позивача в судове засідання.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позов без розгляду, якщо нез`явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Тобто законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, якою є неявка: першою чи повторною. Така диференціація обумовлена як необхідністю забезпечити дотримання прав позивача на участь у судовому засіданні у разі першої неявки за належного його повідомлення про час та місце судового засідання та поважності причин неявки, так і необхідністю введення певних обмежень з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, прав та інтересів іншої сторони, а тому саме позивач має продемонструвати свій процесуальний інтерес у як найшвидшому розгляді справи, а отже зобов`язаний у розумні інтервали цікавитись провадженням у справі (постанови Верховного Суду від 12.05.2022 у справі № 645/5856/13-ц; від 24.05.2023 у справі № 755/18115/21.

Синтаксичний аналіз норми частини п`ятій статті 223 та пункті 3 частини першої статті 257 ЦПК України, показує, що законодавець, формулюючи правову норму, використав сурядний єднальний сполучник "і", що вживається для зв`язку однорідних членів та частин складного речення. Зокрема, у конкретному випадку сполучник з`єднує два однорідні члени речення: 1) від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності; 2) його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

За допомогою сполучника "і" законодавець точно виражає необхідність одночасного виконання обох умов для того, щоб виключити застосування загального правила про залишення позову без розгляду з причини повторної неявки позивача.

Отже, суд має право залишити без розгляду, навіть якщо надійшла заява позивача про розгляд справи за його відсутності, але за умови що дотримані такі вимоги: 1) дворазове належне повідомлення позивача про час та місце розгляду справи; 2) двократна, послідовна неявка позивача в судове засідання; 3) суд визнав явку позивача обов`язковою і відкладав розгляд справи, оскільки визнав потрібним, щоб сторона, яка подала заяви про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Нез`явлення позивача перешкоджає розгляду справи.

Наведене дає підстави зробити узагальнюючий висновок про те, що позивач, подаючи заяву про розгляд справи за його відсутності, не звільняється від обов`язку брати участь у судовому процесі за викликом суду. Якщо його неявка перешкоджає розгляду справи, суд має право залишити позов без розгляду, навіть якщо така заява була подана.

Уникнення позивачем судових засідань, якого викликали та повідомили належним чином про них, й неможливість судом першої інстанції через це розглянути спір по суті не є підставою для висновків про обмеження позивача у доступі до суду та правосуддя (пункт 63 постанови Верховного Суду від 12.09.2024 у справі № 947/22076/19).

Судом установлено, що у липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. У прохальній частині позовної заяви міститься посилання про можливість розгляду справи у випадку неявки позивача або його представника (а.с.2-13 т.1).

22 липня 2025 року ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного провадження, з викликом сторін у судове засідання, яке призначено на 15 год. 00 хв. 25.08.2025 (а.с.69 т.1).

Разом із тим, 25.08.2025 судове засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого судді в нарадчій кімнаті у кримінальному провадженні, що підтверджується довідкою, складеною секретарем судового засідання (а.с.110 т.1).

Наступні судові засідання, призначені на 29.09.2025, 10.11.2025, 11.12.2025, 28.01.2026 не відбулися через вимкнення електроенергії та неявку сторін, що підтверджується довідками, складеними секретарем судового засідання (а.с.115,121,131,141 т.1 ).

05.03.2026 ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області визнано явку представника позивача ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" - адвоката Стеценка Максима Владленовича та відповідача ОСОБА_1 в судове засідання обов`язковою. Розгляд справи відкладено на 14 год.00 хв.23.03.2026.

Визнаючи явку представника позивача та відповідача ОСОБА_1 обов`язковою, суд першої інстанції фактично виходив із того, що відповідач заперечує факт укладення кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, надає докази реєстрації кримінального провадження № 12025020180000030 від 01.02.2025 за ч. 4 ст. 190 КК України, у якому є потерпілою, у той час, коли позивач відповіді на відзив не подав та не вказав, яким чином здійснив верифікацію позичальника перед укладенням кредитного договору № 8295192 від 31.01.2025, не надав доказів службового розслідування тощо (а.с. 151).

20.03.2026 від представника позивача ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" - адвоката Стеценка М. В. надійшли додаткові пояснення та клопотання про перенесення судового засідання.

У додаткових поясненнях викладені обставини укладення кредитного договору та підписання його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відправленим на електронну пошту позичальника. Крім того, до них додано лог-файл порядку укладення договору кредитної лінії (а.с.160-175).

23.03.2026 від представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Хейніса О. Г. надійшло клопотання про долучення доказів, а саме: відповіді Національного Банку України від 01.09.2025 та відповіді Дарницького управління поліції ГУНП у м. Києві від 12.02.2026 ( а.с.176 -180).

23.03.2026 у судовому засіданні суд відклав розгляд справи на 13 год.00 год. 16.04.2026.

16.04.2026 представник позивача ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" - адвокат Стеценко М. В. у судове засідання не з`явився, відповідач ОСОБА_1 та її представник Гуща Я. В. щодо розгляду справи у відсутність представника позивача покладалися на розсуд суду, що вбачається з протоколу судового засідання. Судовий розгляд відкладено на 09 год. 30 хв. 28.05.2026 (а.с.196,197).

28.05.2026 від представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Гущі Я. В. надійшло клопотання про долучення доказів, а саме: виписки про рух коштів по рахунку від 01.01.2025 – 31.01.2025, витягу з ЄРДР від 01.02.2026 про внесення відомостей про кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 190 КК України, відповіді Головного слідчого управління Національної поліції України від 14.05.2025, відповіді Національного Банку України, ухвали слідчого судді Тульчинського районного суду Вінницької області від 14.02.2025 про тимчасовий доступ до речей і документів за матеріалами кримінального провадження, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, заяви ОСОБА_1 до Національного Банку України від 28.07.2025, пояснень ОСОБА_1 , наданих слідчому СВ Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області, талону- повідомлення ЄО № 9961 від 24.07.2025, відповіді Тульчинського РВП ГУНПУ у Вінницькій області про надсилання матеріалів за заявою ОСОБА_1 від 24.07.2025 до Дарницького управління поліції ГУНП у м. Києві для долучення до матеріалів кримінального провадження №12025020180000030, пам`ятки про процесуальні права та обов`язки потерпілої у кримінальному провадженні ОСОБА_1 , довідки Комунальної установи «Обласний центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю внаслідок інтелектуальних порушень» від 21.08.2025, відповіді Дарницького управління поліції у м. Києві від 21.08.2025 ( а.с.202 -226).

28.05.2026, постановляючи оскаржувану ухвалу про залишення позову без розгляду, суд хоч і послався на норми процесуального права, які регулюють цю процесуальну дію, релевантну судову практику щодо їх застосування, зокрема, що для її вчинення за обставин цієї справи необхідним є те, що б нез`явлення представника позивача, який заявив про розгляд справи у його відсутність, перешкоджало розгляду справи, натомість цей свій висновок фактично не мотивував, оскільки не зазначив чому він вважав, що нез`явлення представника позивача перешкоджає розгляду справи, чим порушив вимоги ст. 263 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості судового рішення.

За таких обставин, колегії суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що з урахуванням долучених сторонами до поданих ними разом із заявами по суті справи доказів, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення проти них, суд першої інстанції не був позбавлений процесуальної можливості розглянути спір по суті.

Відтак, нез`явлення представника позивача у цій справі не перешкоджало її розгляду.

Оскільки кожна сторона самостійно визначає обсяг доказів на підтвердження своїх вимог, то за умови, що позивач вважає їх достатніми, суд не може перебирати на себе ініціативу й вимагати формальної присутності сторони для дублювання письмово викладеного обґрунтування позовних вимог.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у суду першої інстанції передбачених законом підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Згідно з висновками, викладеними в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Raela Cavaniles v. Spain», «Beles and others v. the Czech Republic», «RTBF v. Belgium»).

Також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (рішення суду з прав людини Жоффр де ля Прадель проти Франції).

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при реалізації положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішення питання щодо прийняття позовної заяви або скарги чи залишенням її без розгляду є порушенням права на справедливий судовий захист.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Таким чином, судом першої інстанції залишено позовну заяву без розгляду з формальних підстав, тому оскаржувану ухвалу необхідно скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" задовольнити.

Ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької від 28 травня 2026 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О. В. Ковальчук

Судді О. С. Панасюк

Т. М. Шемета