Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №127/20975/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/20975/26

Провадження № 33/801/798/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бернада Є. В.

Доповідач: Оніщук В. В.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького апеляційного суду Оніщук В. В., з участю секретаря судового засідання Ходакової М. Г., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 08 липня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в :

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 08 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір на користь держави в розмірі 665, 60 грн.

У постанові суду зазначено, що 11 червня 2026 року о 10 год 42 хв по вул. Замковій, 82 в м. Вінниці водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Jeep», р. н. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме звужені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, однак від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння відмовився.

При ухваленні оскаржуваної постанови суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП доведена належними та допустимими доказами.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність постанови суду першої інстанції та винесення її за неповного дослідження обставин справи, просив постанову скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 , порушивши його право на захист.

У матеріалах справи відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Працівники поліції не озвучили ОСОБА_1 виявлені у нього ознаки наркотичного сп`яніння, а тому обов`язку проходити відповідний огляд у нього не було.

Крім того зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення, що відмова від проходження огляду мала місце о 10 год 42 хв не відповідає фактичним обставинам справи, зокрема відеозапису.

Із відеозапису видно, що працівники поліції не повідомляли ОСОБА_1 про здійснення відеофіксації події, не роз`яснювали йому його права, а тому відеозапис є неналежним доказом у справі.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник апеляційну скаргу підтримали з посиланням на викладені у ній підстави.

Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, доводи його захисника, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення.

Положеннями частини сьомої статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Відповідно до положень п. п. 1.1, 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно із пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема - пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до змісту статті 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі – Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння відповідно до пункту 3 Розділу І Інструкції є: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.

Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції відповідно до пункту 4 Розділу І Інструкції є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Із аналізу вказаних норм слідує, що підставою для проведення огляду водія транспортного засобу на стан сп`яніння є наявність у поліцейського підстав вважати, що водій перебуває у такому стані на основі виявлених ознак сп`яніння.

Відповідно до пункту 6 Розділу І Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться:

- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби);

- лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

При цьому згідно із вимогами пункту 11 Розділу ІІ Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

За частиною 2 статті 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У результаті дослідження матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено такі обставини.

Відповідно до протоколу від 11 червня 2026 року серії ЕПР1 № №689925, 11 червня 2026 року о 10 год 42 хв по вул. Замковій, 82 в м. Вінниці водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Jeep», р. н. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме звужені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук. Водій від проходження огляду у встановленому законом порядку на стан наркотичного сп`яніння відмовився під час безперервної відеофіксації. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5. Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП (а. с. 1).

У направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції зазначено, що 11 червня 2026 року ОСОБА_1 був направлений на огляд до закладу охорони здоров`я КНП «ВОКЛ ім. академія Ющенка» (а. с. 3).

До матеріалів справи також долучено відеозапис з відеореєстратора патрульного автомобіля, де зафіксовано як о 10 год 42 хв поліцейські переслідують та зупиняють автомобіль «Jeep», р. н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 .

Також до справи додано відеозапис з нагрудної камери поліцейського, де зафіксовано як о 10 год 42 хв працівники поліції підходять до зупиненого автомобіля, запитують ОСОБА_1 чому той не користується ременем безпеки. Після цього перевіряють документи ОСОБА_1 .

О 10 год 44 хв працівники поліції запитують ОСОБА_1 чи не виживав він наркотичних речовин, проводять огляд на стан наркотичного сп`яніння. Просять відкрити багажник, оглядають автомобіль.

О 10 год 51 хв поліцейські повідомляють ОСОБА_1 , що у нього наявні ознаки наркотичного сп`яніння, пропонують пройти огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я. ОСОБА_1 повідомляє, що дуже поспішає. Поліцейський роз`яснює наслідки відмови від проходження огляду та санкцію ч. 1 ст. 130 КУпАП.

О 10 год 54 хв знову пропонує пройти огляд, ОСОБА_1 знову повідомляє, що поспішає. Працівник поліції роз`яснює ОСОБА_1 його права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, повідомляє про відеофіксацію події та вкотре пропонує пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, о 10 год 54 хв ОСОБА_1 відмовляється від проходження огляду.

Після цього працівники поліції складають адміністративні матеріали та згодом ознайомлюють із ними ОСОБА_1 .

Таким чином доводи апеляційної скарги повністю спростовуються наявними у матеріалах справи належними та допустимими доказами.

Твердження скаржника про те, що у матеріалах справи відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом є безпідставними, адже факт керування ним автомобілем зафіксовано на відеореєстраторі поліцейського автомобіля.

Після зупинки транспортного засобу та виявлення ознак наркотичного сп`яніння працівники поліції неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти відповідний огляд у медичному закладі, роз`яснювали йому наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння та роз`яснювали санкцію ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто забезпечили ОСОБА_1 реальну, об`єктивну можливість реалізувати свій обов`язок та пройти огляд у встановленому законом порядку, однак він свого обов`язку не виконав.

Твердження ОСОБА_1 про те, що працівники поліції не озвучили йому виявлені у нього ознаки наркотичного сп`яніння, а тому обов`язку проходити відповідний огляд у нього не було, є необґрунтованими, оскільки ані КУпАП, ані Інструкцією не передбачено обов`язку поліцейських озвучувати водієві виявлені у нього ознаки того чи іншого сп`яніння.

Також суд відхиляє доводи про те, що працівники поліції не повідомляли ОСОБА_1 про здійснення відеофіксації події, не роз`яснювали йому його права, а тому відеозапис є неналежним доказом у справі, адже вказане спростовується змістом відеозапису.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення, що відмова від проходження огляду мала місце о 10 год 42 хв не відповідає фактичним обставинам справи, зокрема відеозапису. Проте такі доводи суд не бере до уваги, адже відповідно змісту протоколу о 10 год 42 хв мала місце не відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, а факт керування ним транспортним засобом, що відповідає відеозапису.

Безпідставними є твердження ОСОБА_1 про порушення судом першої інстанції його права на захист, оскільки, як видно із матеріалів справи, перше судове засідання по справі, призначене на 24 червня 2026 року, було відкладе за заявою його захисника – адвоката Чернякової М. А., яка просила надати час для ознайомлення зі справою (а. с. 12). Втім відомостей про ознайомлення матеріали справи не містять, а у наступне судове засідання адвокат не з`явилася.

Окрім того право на захист було забезпечене ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції.

За таких обставин, на переконання апеляційного суду, фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно, вина ОСОБА_1 доведена повністю, тому твердження захисника про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є надуманими та безпідставними.

У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 26 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП та відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення.

Строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП, не пропущені.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись ст. ст. 245, 280, 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 08 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Вінницького

апеляційного суду В. В. Оніщук