Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №137/338/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 137/338/26

Провадження № 33/801/910/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Желіховський В. М.

Доповідач: Оніщук В. В.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького апеляційного суду Оніщук В. В., з участю секретаря судового засідання Ходакової М. Г., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Літинського районного суду Вінницької області від 29 липня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в :

Постановою Літинського районного суду Вінницької області від 29 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

У постанові суду зазначено, що 25 лютого 2026 року о 16 год 15 хв дорога АД М30 347км водій ОСОБА_1 керував автомобілем «BMW 3281», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме неприродна блідість обличчя, зіниці очей не реагують на світло, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився на місці зупинки, усвідомлюючи свої дії та ознайомлений з відповідальністю, при цьому велась безперервна відеофіксація на портативний відеореєстратор 472960.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 ч.1 КУпАП, тобто відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

При ухваленні оскаржуваної постанови суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП доведена належними та допустимими доказами.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність постанови суду першої інстанції та винесення її за неповного дослідження обставин справи, просив постанову скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що дії працівників поліції щодо самостійного огляду рюкзака ОСОБА_1 були здійснені із грубим порушенням вимог законодавства.

На відеозаписі, долученому до матеріалів справи, чітко вбачається, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем. Під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 неодноразово наголошував, що їде на виконання обов`язків військової служби.

Крім того, під час дослідження відеозаписів встановлено, що о 16:33:12 та 16:44:31 працівник поліції фактично здійснював психологічний вплив на ОСОБА_1 , схиляючи його до відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. Такі дії носять ознаки прямого спонукання до відмови, що є неприпустимим з огляду на вимоги чинного законодавства.

Зокрема, попри те, що ОСОБА_1 висловив чітку згоду на проходження огляду у медичному закладі, працівник поліції не забезпечив реалізацію цього права, а натомість почав переконувати водія у доцільності відмови. Поліцейський зазначав, що після складання протоколу про відмову водій «зможе спокійно поїхати далі», чим фактично вводив особу в оману щодо правових наслідків такої відмови.

Більше того, працівник поліції наголошував, що відмова є «кращим варіантом» для водія, аргументуючи це тим, що у випадку підтвердження стану сп`яніння буде повідомлено працівників ВСП, що, у свою чергу, спричинить додаткові негативні наслідки для ОСОБА_1 . Такі твердження свідчать про здійснення тиску та формування у водія викривленого уявлення про юридичні наслідки його дій.

Отже, дії працівника поліції свідчать не лише про порушення встановленої процедури проведення огляду, але й про недопустиме втручання у волевиявлення особи, що ставить під сумнів добровільність відмови та, відповідно, допустимість складеного протоколу як доказу у справі.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки не повідомив, а тому згідно вимог ст. ст. 268, 294 КУпАП його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення.

Положеннями частини сьомої статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Відповідно до положень п. п. 1.1, 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно із пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема - пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до змісту статті 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі – Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння відповідно до пункту 3 Розділу І Інструкції є: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.

Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції відповідно до пункту 4 Розділу І Інструкції є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Із аналізу вказаних норм слідує, що підставою для проведення огляду водія транспортного засобу на стан сп`яніння є наявність у поліцейського підстав вважати, що водій перебуває у такому стані на основі виявлених ознак сп`яніння.

Відповідно до пункту 6 Розділу І Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться:

- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби);

- лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

При цьому згідно із вимогами пункту 11 Розділу ІІ Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

За частиною 2 статті 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У результаті дослідження матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено такі обставини.

Відповідно до протоколу від 25 лютого 2026 року серії ЕПР1 № №600657, 25 лютого 2026 року о 16 год 15 хв дорога АД М30 347км водій ОСОБА_1 керував автомобілем «BMW 3281», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме неприродна блідість обличчя, зіниці очей, які не реагують на світло, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився на місці зупинки, усвідомлюючи свої дії та ознайомлений з відповідальністю, при цьому велась безперервна відеофіксація на портативний відеореєстратор 472960. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5. Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП (а. с. 2).

У направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції зазначено, що 25 лютого 2026 року ОСОБА_1 був направлений на огляд до закладу охорони здоров`я КНП «ВОКПЛ ім. академія Ющенка ВОР» (а. с. 4).

До матеріалів справи також долучено відеозапис з нагрудної камери поліцейського, на якому зафіксовано як о 16 год 15 хв працівники поліції зупиняють транспортний засіб «BMW 3281», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , перевіряють його документи. Встановлюють, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем. Запитують куди він прямує, той повідомляє, що їде із відпустки. Працівники поліції просять відкрити багажник для огляду та повідомляють причину зупинки – забруднений номерний знак.

О 16 год 18 хв працівник поліції запитує чи не має ОСОБА_1 при собі заборонених предметів та речовин, також запитує коли той востаннє вживав наркотичні речовини, той заперечує вживання. Поліцейський просить ОСОБА_1 витягнути руки вперед, просить плюнути, перевіряючи наявність слини.

О 16 год 19 хв поліцейський пропонує ОСОБА_1 пройти огляд у лікарні, той погоджується. Після цього поліцейський перевіряє зіниці ОСОБА_1 , знову запитує про вживання наркотичних речовин або ліків, той відповідає, що вживав ліки від головного болю «Фармадол», краплі в ніс «Евказолін».

Після цього поліцейські оглядають автомобіль, проводять поверхневу перевірку пасажирів авто, ОСОБА_1 та його речей.

О 16 год 27 хв поліцейський оголошує ОСОБА_1 виявлені у нього ознаки наркотичного сп`яніння: тремтіння пальців рук; зіниці, які не реагують на світло; сухість у порожнині рота.

О 16 год 30 хв поліцейський знову пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння.

16 год 33 хв ОСОБА_1 запитує чи можна не їхати на огляд, поліцейський відповідає, що у такому разі на нього буде складено протокол за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння.

О 16 год 36 хв ОСОБА_1 просить домовитися і відпустити його. Поліцейський повідомляє, що він може поїхати далі лише після огляду, повідомляє про кримінальну відповідальність за пропозицію неправомірної вигоди.

О 16 год 45 хв ОСОБА_1 відмовляється від проходження огляду, поліцейські починають складати адміністративні матеріали.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Після виявлення ознак сп`яніння працівники поліції неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі, забезпечивши йому реальну, об`єктивну можливість реалізувати свій обов`язок та пройти огляд у встановленому законом порядку. Натомість ОСОБА_1 просив вирішити питання та відпустити його.

Ігнорування ОСОБА_1 таких вимог працівників поліції правильно було розцінено ними як відмова від проходження огляду на стан сп`яніння на законну вимогу працівників поліції.

Твердження скаржника про те, що дії працівників поліції щодо самостійного огляду рюкзака ОСОБА_1 були здійснені із грубим порушенням вимог законодавства, суд відхиляє, адже огляд речей здійснювався за згодою ОСОБА_1 .

Доводи про те, що на відеозаписі, долученому до матеріалів справи, чітко вбачається, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та неодноразово наголошував, що їде на виконання обов`язків військової служби, не спростовують факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Твердження скаржника про спонукання працівниками поліції до відмови від проходження огляду не відповідають обставинам справи. Побоювання ОСОБА_1 про повідомлення ВСП про його перебування у стані наркотичного сп`яніння не свідчить про тиск з боку працівників поліції, адже ними було лише роз`яснено порядок дій після встановлення факту сп`яніння ОСОБА_1 у медичному закладі.

За таких обставин, на переконання апеляційного суду, фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно, вина ОСОБА_1 доведена повністю, тому твердження захисника про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є надуманими та безпідставними.

У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 26 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП та відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення.

Строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП, не пропущені.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись ст. ст. 245, 280, 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Літинського районного суду Вінницької області від 29 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Вінницького

апеляційного суду В. В. Оніщук