Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №128/1464/21 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 128/1464/21

Провадження № 22-ц/801/1866/2026

Категорія: 80

Головуючий у суді 1-ї інстанції Саєнко О. Б.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 рокуСправа № 128/1464/21м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач),

суддів: Голоти Л.О., Оніщука В.В.,

позивач: ОСОБА_1

відповідач : Вінницька районна державна адміністрація

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Вінницької районної державної адміністрації на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 20.05.2026 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Вінницької районної державної адміністрації про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні,-

встановив:

27.05.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вінницької районної державної адміністрації про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні. Вказав, що у період з 01.01.1993 року по 01.03.2021 року він працював директором будинку культури в с. Агрономічне та знаходився у трудових відносинах з Вінницькою районною державною адміністрацією. 11.01.2021 року ОСОБА_1 наказом №2-К було попереджено про звільнення та 01.03.2021 року наказом №23-к його було звільнено у зв`язку з реорганізацією установи, на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. Разом з тим, у зв`язку із звільненням позивача, йому не було виплачено: 8955,17 грн – заробітна плата за січень 2021 року; 8955,17 грн – заробітна плата за лютий 2021 року; 10 695,73 грн – компенсація за 40 днів невикористаної відпустки. Окрім того, у зв`язку з тим, що відповідач не провів з ОСОБА_1 повний розрахунок при його звільненні а також враховуючи те, що з моменту звільнення до моменту звернення до суду пройшло 60 робочих днів, вважає , що з відповідача також підлягає стягненню середній заробіток за час затримки в розрахунку, який на момент звернення до суду склав 12 793,80 грн. Враховуючи наведене, просив стягнути з Вінницької районної державної адміністрації на його користь заборгованість із заробітної плати у розмірі 17911 грн., середній заробіток затримки розрахунку у розмірі 12793,80 грн. та компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 10695,73 грн.

Рішенням Вінницького районного суду від 20.05.2026 року позов задоволено. Стягнуто з Вінницької районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі 17 911 грн; середній заробіток за затримку за 60 робочих дні у розмірі 13 777,80 грн. та компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 9185,20 грн., що в загальному розмірі становить 40874,00 грн. та судовий збір у розмірі 908 грн.

В апеляційній скарзі Вінницька районна державна адміністрація просить зазначене рішення скасувати через порушення судом норм матеріального та процесуального права ,а у справі ухвалити нове рішення , яким у задоволенні позову відмовити. Вказала, що оскільки Агрономічний сільський будинок культури розташований на території Агрономічної територіальної громади та належить до мережі закладів культури, то його фінансування повинно здійснюватися за рахунок коштів Агрономічної територіальної громади, таким чином Вінницька районна державна адміністрація є неналежним відповідачем у даній справі, що є підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Перевіривши матеріали справи, рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення Вінницького районного суду від 20.05.2026 року вищевказаним вимогам закону не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив із того, що факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах саме з Вінницькою районною державною адміністрацією підтверджується наказом про звільнення № 23-к від 26.02.2021 року та записами у трудовій книжці, а тому саме Вінницька районна державна адміністраціє є належним відповідачем у справі. Матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості із заробітної плати за січень–лютий 2021 року в розмірі 17 911 грн, невиплата компенсації за невикористану відпустку та наявність підстав для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні. Визначивши середньоденну заробітну плату у розмірі 229,63 грн, суд розрахував середній заробіток за 60 робочих днів затримки у сумі 13 777,80 грн та компенсацію за 40 днів невикористаної відпустки у сумі 9 185,20 грн, у зв`язку з чим загалом стягнув з Вінницької районної державної адміністрації 40 874 грн.

Колегія суддів вважає, що із останнім висновком суду погодитись не можна, оскільки суд дійшов до нього ,неправильно застосувавши норми матеріального і порушивши норми процесуального права, виходячи з наступного .

Доводи апеляційної скарги про те, що Агрономічний сільський будинок культури розташований на території Агрономічної територіальної громади та належить до мережі закладів культури, то його фінансування повинно здійснюватися за рахунок коштів Агрономічної територіальної громади, таким чином Вінницька районна державна адміністрація є неналежним відповідачем у даній справі, що є підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Апеляційним судом встановлено, що відповідно до запису №10 у трудовій книжці, позивача ОСОБА_1 на підставі наказу №1 від 01.01.1993 року, його призначено по переводу на посаду директора Будинку культури с. Агрономічне (зворотній бік а.с.6).

Відповідно до копії наказу Вінницької районної державної адміністрації №2-к від 11.01.2021 у зв`язку зі зміною в організації виробництва та праці, попереджено працівників Агрономічного сільського будинку культури, зокрема директора Агрономічного сільського будинку культури ОСОБА_1 про зміну в організації виробництва та праці з 11.03.2021, згідно п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України (а.с.10).

З наказу Вінницької районної державної адміністрації №23-к від 26.02.2021 убачається, що ОСОБА_1 звільнено з посади директора Агрономічного сільського будинку культури з 01.03.2021 у зв`язку з реорганізацією установи, із здійсненням виплати вихідної допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати та компенсації за невикористані відпустки за пророблений період з 15.07.2019 по 14.07.2020, терміном 24 календарних дні та за 15.07.2020 по 01.03.2021, терміном 16 календарних днів (а.с.11).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише ні підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією ті законами України.

Відповідно до ч.2 статті 4 Бюджетного кодексу України бюджетна система України і Державний бюджет України встановлюються виключно Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України. Якщо іншим нормативно-правовим актом бюджетні відносини визначаються інакше, ніж у цьому Кодексі, застосовуються відповідні норми цього Кодексу.

Згідно вимог пункту 5 статті 89 Бюджетного кодексу України, до видатків, що здійснюються з бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад, належать видатки на державні культурно-освітні та театрально-видовищні програми (сільські, селищні та міські палаци і будинки культури, клуби, центр; дозвілля, інші клубні заклади та бібліотеки; театри, сільські, селищні, міські бібліотеки, музеї, виставки, палаци і будинки культури, школи естетичного виховання дітей, включаючи заклади та установи комунальної власності, яким надано статус академічних, національних, зоопарки комунальної власності).

Крім того, Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» № 1081 -IX від 15.12.2021 року включено пункт 39 Прикінцевих та Перехідний положень, такого змісту: районні ради здійснюють передачу із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст у власність сільських, селищних, міських територіальних громад установ та закладів, розташованих на їхній території, відповідно до розмежування видатків між бюджетами, визначеного цим Кодексом.

З 01 січня 2021 року видатки на функціонування зазначених установ і закладів плануються та здійснюються з бюджетів таких територіальних громад.

З огляду на викладене, в даному випадку, функціонування Агрономічного сільського будинку культури, в якому працював ОСОБА_1 , здійснюється з бюджету територіальної громади Агрономічної територіальної громади.

Згідно с. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача

Відповідно до змісту ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачеві відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ст.48 ЦПК України).

Відповідно до положень ст. 51 ЦПК України, суд першої інстанції за клопотанням позивача може замінити первісного відповідача належним відповідачем або залучити до участі у справі іншу особу як співвідповідача. Проте позивач відповідних клопотань не заявляв.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За усталеними висновками Верховного Суду, звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові [див. постанови від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (підпункт 8.18) та від 18 грудня 2024 року у справі № 907/825/22 (пункт 103)]. Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та немає визначених процесуальним законом підстав для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача [постанови від 03 квітня 2024 року у справі № 917/1212/21 (пункт 189), від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (пункт 148) та від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (пункт 153)].

Верховний Суд у постанові від 08.07.2026 року у справі № 127/38480/23 дійшов висновку про те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від доводів учасників справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про пред`явлення позову до неналежного відповідача є обґрунтованими, оскільки з наведених норм бюджетного законодавства та встановлених обставин справи вбачається, що з 01 січня 2021 року фінансування Агрономічного сільського будинку культури здійснювалося за рахунок бюджету Агрономічної територіальної громади, а не районного бюджету. При цьому саме Агрономічна територіальна громада мала здійснювати видатки на функціонування зазначеного закладу та, відповідно, забезпечувати виплату належних працівникові сум. Суд першої інстанції безпідставно поклав обов`язок з виплати спірної заборгованості на Вінницьку районну державну адміністрацію. Разом з тим, ОСОБА_1 , як особа, яка визначає склад відповідачів, не заявляв клопотання про заміну первісного відповідача належним або залучення іншої особи як співвідповідача. За таких обставин, з огляду на те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у його задоволенні, рішення суду про задоволення позовних вимог до Вінницької районної державної адміністрації підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки суд ухвалив рішення ,задовольнивши позов до неналежного відповідача, невірно застосував норми матеріального та порушив норми процесуального права ,рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення – про відмову у задоволенні позову.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» п. 4 ч.1 ст. 382 ЦПК України, ст. 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, понесені у суді першої інстанції судові витрати слід залишити за ним.

Водночас, з ОСОБА_1 на користь Вінницької районної державної адміністрації підлягає відшкодуванню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1360 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України,-

Постановив:

Апеляційну скаргу Вінницької районної державної адміністрації задовольнити

Рішення Вінницького районного суду від 20.05.2026 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вінницької районної державної адміністрації відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Вінницької районної державної адміністрації судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1360 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач С. Г. Копаничук

судді: В.В. Оніщук

Л.О. Голота