Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №144/490/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 144/490/26

Провадження № 22-ц/801/1959/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Герман О. С.

Доповідач:Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 серпня 2026 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,

суддів: Войтка Ю.Б., Міхасішина І.В.

розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» - Усенка Михайла Ігоровича

на рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 16 червня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Германа О.С.

у справі №144/490/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» (позивач)

до ОСОБА_1 (відповідач)

про стягнення заборгованості,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» звернулося в районний суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи вимоги тим, 04.09.2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №05014-09/2023, відповідно до умов якого відповідачу було надано фінансовий кредит в розмірі 9 600 грн Кредитний договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства в електронній формі. Термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв`язку з чим ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» вимушене звернутись із даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів, відсотків та комісії у зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язання за кредитним договором.

Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 96 000 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту – 9 600 грн.; заборгованість за процентами – 86 400 грн.

29.03.2024 року ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит- Капітал», уклали договір факторингу № 29032024. ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Аванс Кредит», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 05014- 09/2023 від 04.09.2023 року.

Рішення суду першої інстанції

Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 16 червня 2026 року, позов задоволено частково. Вирішено стягнути ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №05014-09/2023 від 04.09.2023 року в розмірі 9 600,00 (тіло) + 4 800,00 грн (відсотки), що становить 14 400,00 (чотирнадцять тисяч чотириста) грн, витрати на понесену професійну правничу допомогу у розмірі 6 800 (шість тисяч вісімсот) гривень та судових витрат в розмірі 399 грн 36 коп. (триста дев`яносто дев`ять гривень тридцять шість копійок).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із судовим рішенням, представник позивача ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення вимог у повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що застосування судом положень Закону України «Про захист прав споживачів» є безпідставним, оскільки цим Законом не встановлено обмежень щодо розміру процентів, що можуть нараховуватись за договором споживчого кредиту, який погоджена з відповідачем та підписаний нею.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача Скользнєва В.В. просила залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Провадження у справі в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 29 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою від 16 липня 2026 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду, який вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду в справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 9 статті 19 ЦПК України встановлено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що стороною у справі подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у справі, яка не відноситься до категорії тих, що не може бути розглянута у порядку спрощеного позовного провадження (ч. 4 ст. 274 ЦПК України) з ціною позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, колегією суддів вирішено призначити її розгляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Встановлені судом першої інстанції обставини

Судом встановлено, що 04.09.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №05014-09/2023, відповідно до умов якого відповідачу було надано фінансовий кредит в розмірі 9600 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором .

29.03.2024 року ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит- Капітал», уклали договір факторингу №29032024, а відтак ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги в т. ч. і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 05014-09/2023 від 04.09.2023 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості, заборгованість відповідача перед позивачем становить 96 000 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту – 9 600 грн; заборгованість за процентами – 86 400 грн.

Позиція апеляційного суду

Згідно з статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що нарахований позивачем розмір заборгованості за відсотками не відповідає нормам Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки не є співрозмірною сумі кредиту, а тому суперечить принципам розумності та добросовісності.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У ч. ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Законом України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення договорів в мережі, процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Так, електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 23 березня 2020 року по справі № 404/502/18, відповідно до якого: будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, наданими доказами підтверджується і відповідачем не спростовано укладення вказаного кредитного договору та щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту. Доводи апелянта стосуються стягнення простроченої заборгованості по несплачених відсотках за користування кредитом.

А тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо доведеності факту укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів та наявності підстав для стягнення заборгованості.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи щодо позовних вимог про стягнення простроченої заборгованості за нарахованими процентами у сумі 14 400,00 грн, апеляційний суд виходить з такого.

Як зазначалось вище, умовами договору про надання фінансового кредиту № 05014-09/2023 від 04.09.2023 року передбачено, що процентна ставка становить 2,5 % в день та застосовується у межах строку кредитування, який становить 360 днів.

22 листопада 2023 року прийнято Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року. Цим законом доповнено ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

У справі, що переглядається, договір між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 про надання фінансового кредиту №05014-09/2023 укладений 04.09.2023 строком на 360 днів (до 28.08.2024 включно), тобто до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», а тому первісний кредитор ТОВ «Аванс Кредит» мало привести свою діяльність та документи у відповідності з вимогами цього Закону, зважаючи на порядок укладення договору із ОСОБА_1 .

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів (з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року) 2,5 %; протягом наступних 120 днів (з 22 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року) 1,5 %.

Перехідні положення закону застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому, Перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами Прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Оскільки Закон України №3498-ІХ набув чинності 24.12.2023 та застосовано визначений законодавством перехідний період до запровадження максимального розміру денної процентної ставки, в період часу з 24.12.2023 до 22.04.2024 максимальний розмір денної процентної ставки 2,5% (що не перевищує денну процентну ставку, визначену в договорі), в період часу з 22.04.2024 до 20.08.2024 максимальний розмір денної процентної ставки 1,5%, а з 21.08.2024 максимальний розмір денної процентної ставки 1%.

Відтак, визначена в кредитному договорі процентна ставка за період з 04 вересня 2023 року по 21 квітня 2024 року (232 дні) на рівні 2,5% в день узгоджується, як з нормами діючого на той час законодавства (по 23.12.20203), так з положеннями п.17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», а тому розмір заборгованості за процентами у вказаний період становить 55680 грн (9600 грн х 2,5% х 232 дні).

За період з 22 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року (120 днів) застосовується відсоткова ставка 1,5% , а тому розмір заборгованості за процентами у вказаний період становить 17280 грн (9600 грн х 1,5% х 120 днів).

У третьому періоді - з 21 серпня 2024 року по 28 серпня 2024 року позивач мав право на стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом за ставкою не більше ніж 1,0%, відтак розмір заборгованості за процентами у вказаний період становить 768 грн (9600 грн х 1% х 8 днів).

Таким чином, провівши власний розрахунок, апеляційний суд визначив розмір заборгованості за процентами, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за період з 04 вересня 2023 року по 28 серпня 2024 року, з урахуванням змін у Законі України «Про споживче кредитування» складає 83 328 грн.

Доказів, які б підтверджували сплату позичальником вказаного розміру заборгованості, матеріали справи не містять.

Суд першої інстанції не врахував поетапного зменшення розміру денної процентної ставки, що призвело до неправильного вирішення справи.

Щодо посилання суду на Закон України «Про захист прав споживачів» колегія суддів зазначає наступне.

За змістом частини другої статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Відповідно до висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 362/2159/15-ц, законодавець встановив пріоритет ЦК України у договірних відносинах. Лише у випадку відсутності регулювання на рівні ЦК України застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно пункту 3 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит- Капітал» при зверненні до суду з позовом сплачено 2622,40 грн судового збору, а також 3993, 60 грн за подання апеляційної скарги.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог на 86,8 %, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 5777,40 грн судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Крім того, підлягають пропорційному розподілу й інші судові витрати, до яких у даному випадку належать витрати на професійну правничу допомогу, понесену позивачем у суді першої інстанції у розмірі 8000 грн.

З урахуванням положень ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню 6944 грн витрати на професійну правничу допомогу.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем понесено судові витрати у суді апеляційної інстанції на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн, які вона просила стягнути з позивача на свою користь.

Оскільки судове рішення постановлене на 13,2 % на користь відповідача, то із позивача підлягають до стягнення судові витрати в розмірі 660 грн (5 000 грн х 13,2 %).

З урахуванням положень частини десятої статті 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит- Капітал» необхідно стягнути судові витрати у справі 12 061,40 грн (12 721,40 грн – загальна сума судових витрат позивача - 660 грн сума судових витрат відповідача).

Керуючись статтями 376, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» Усенка Михайла Ігоровича задовольнити частково.

Рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 16 червня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 05014-09/2023 від 04.09.2023 року в розмірі 83 328 грн, що складається із: 9 600 грн заборгованості за тілом кредиту, та 73 728 грн заборгованості за процентами.

У задоволенні решти вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судові витрати у справі в розмірі 12 061,40 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, не підлягає.

Головуючий: І.М. Стадник

Судді: Ю.Б. Войтко

І.В. Міхасішин