Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №930/2455/24 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 930/2455/24

Провадження № 22-ц/801/1685/2026

Категорія: 62

Головуючий у суді 1-ї інстанції Войницька Т. Є.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 рокуСправа № 930/2455/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчука О. В.,

суддів: Сала Т. Б., Панасюка О. С.,

за участі секретаря судового засідання Канахівської М. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Райгородської сільської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, приватного нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Зєнікової Марини Сергіївни, про встановлення факту прийняття спадщини,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою її представником – адвокатом Громовим Юліаном Анатолійовичем, на рішення Немирівського районного суду Вінницької області, ухвалене 06 травня 2026 року суддею Войницькою Т. Є. у м. Немирові, повний текст рішення виготовлено 15 травня 2026 року,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Райгородської сільської ради про встановлення факту прийняття спадщини.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивачки - ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина, зокрема право на земельну частку (пай), яка перебуває в колективній власності КСП ім. Яценка (кадастровий номер 0523086200:02:001:0580), розташованій на території Мельниківської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, яка наразі увійшла до складу Райгородської громади.

Після смерті ОСОБА_2 спадщину прийняла її дочка - ОСОБА_3 (мати позивачки). Вона вступила у володіння спадковим майном, а саме: доглядала за житловим будинком померлої по АДРЕСА_1 , обробляла город та отримувала дивіденди від користування земельною ділянкою.

ІНФОРМАЦІЯ_2 мати ОСОБА_1 - ОСОБА_3 померла.

Позивачка прийняла спадщину після смерті матері, оскільки фактично вступила в управління її майном, і звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину.

Постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Зєнікової М. С. від 01.12.2023 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай), яка перебуває в колективній власності КСП ім. Яценка (кадастровий номер 0523086200:02:001:0580), після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 .

Підставою для відмови у видачі свідоцтва стало те, що позивачка не подала заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк, а також не надала документів, які підтверджують, що вона фактично вступила в управління майном померлої.

За таких обставин, ОСОБА_1 просила суд встановити факт прийняття спадщини після смерті її матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

06 травня 2026 року рішенням Немирівського районного суду Вінницької області у задоволенні вказаного вище позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, позивачка ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Громова Ю. А. подала апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позову.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення, неповно з`ясував обставини справи та зробив висновки, які цим обставинам не відповідають, і тим самим допустив порушення норм процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права.

Зокрема, судом не було враховано те, що згідно з довідкою від 26.07.2023, виданою виконкомом Райгородської сільської ради, після смерті ОСОБА_2 прийняли спадщину її дочка ОСОБА_3 та онука ОСОБА_1 , вступивши у володіння спадковим майном, доглядали за житловим будинком померлої по АДРЕСА_1 , обробляли город, отримували дивіденди від користування земельною ділянкою.

Крім того, прийняття спадщини позивачкою після смерті її матері підтверджується договором дарування на користь позивачки квартири за адресою: АДРЕСА_2 , пропискою матері в цій квартирі, що підтверджується постановою нотаріуса, з відсиланням на відповідь №14/5-12154 від 22.09.2023, а також довідкою №132 від 26.05.2023, виданою виконкомом Райгородської сільської ради.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Апеляційний суд згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з огляду на таке.

Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Судом установлено, що 25.11.1919 в с. Ометинці Немирівського району Вінницької області народилася ОСОБА_4 (а.с. 12).

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 26.02.1937 уклали шлюб. Після укладення шлюбу подружжю присвоєно прізвище « ОСОБА_6 » (а.с. 12).

Згідно з архівною довідкою Державного архіву Вінницької області, у книзі реєстрації актових записів про народження громадян по с. Ометинці Немирівського району Вінницької області за 1937 рік є актовий запис №84 за 21.12.1937 такого змісту: П,І,Б, дитини: ОСОБА_7 . Дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_4 . Батьки: ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (а.с.65).

Відповідно до актового запису про шлюб №738 від 10 серпня 1976 року, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 зареєстрували шлюб, про що видано свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_2 . Прізвище подружжя після реєстрації шлюбу « ОСОБА_10 » (а.с.66 зворот).

Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 12.09.1964, ОСОБА_11 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Ометинці Немирівського району. Матір`ю записано ОСОБА_9 ( а.с.14).

20.02.1982 ОСОБА_11 та ОСОБА_12 уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження НОМЕР_4 та копією актового запису про шлюб №192. Після укладення шлюбу подружжю присвоєно прізвище « ОСОБА_13 » (а.с.68).

Отже, ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 бабусею позивачки по лінії матері.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 в м. Дніпропетровськ, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_5 від 22.08.1999 (а.с. 16).

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Дніпропетровськ, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_6 від 06.06.2001 (а.с. 15).

01 грудня 2023 року позивачка звернулася до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Марини Зєнікової із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , оскільки вона фактично вступила в володіння майном померлої (а.с.21,22).

Постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Марини Зєнікової від 01.12.2023 ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину на право на земельну частку (пай), землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім. Яценка розміром 2,97 га (кадастровий номер 0523086200:02:001:0580), після померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_2 у зв`язку із тим, що на момент відкриття спадщини була жива та вступила в управління спадковим майном донька померлої - ОСОБА_3 , а ОСОБА_1 не є спадкоємицею після смерті ОСОБА_2 (а.с.23, 24).

Згідно з сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ВН №037241, наданого Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області на запит нотаріуса Марини Зєнікової, ОСОБА_2 на підставі рішення Немирівської районної державної реєстрації від 24.03.1997 № 66 належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім. Яценка розміром 2,97 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (а.с.82 зворот).

Відповідно до відповіді Дніпровської міської ради від 22.09.2023 №14/5-12153, наданої на запит приватного нотаріуса Марини Зєнікової, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 з 04.05.1978 по 20.10.1998. Склад зареєстрованих осіб на день смерті ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) становить 4 особи: ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 (а.с.83 зворот).

Згідно з довідкою Гайсинської сільської ради №208 від 26.07.2023 після смерті ОСОБА_2 прийняла спадщину її онука - ОСОБА_1 , вступивши у володіння спадковим майном, доглядала за житловим будинком померлої по АДРЕСА_1 , обробляла город, отримувала дивіденди від користування земельною ділянкою (а.с.76 зворот).

Згідно з довідкою Гайсинської сільської ради №208 від 26.07.2023 після смерті ОСОБА_2 прийняла спадщину її дочка – ОСОБА_3 , вступивши у володіння спадковим майном, доглядала за житловим будинком померлої по АДРЕСА_1 , обробляла город, отримувала дивіденди від користування земельною ділянкою(а.с.29).

З договору дарування від 18 червня 1996 року вбачається, що ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_4 (а.с.30,31).

Згідно з довідкою Дніпровської міської ради №14/5 -12154 від 22 березня 2023 року, ОСОБА_3 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 20.09.1994 по 10.07.2001. Інші зареєстровані особи за даною адресою на день смерті ОСОБА_3 відсутні (а.с.84 зворот).

01.12.2023 ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Марини Зєнікової із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину до майна померлої матері ОСОБА_3 , оскільки вона вступила у фактичне володіння її майном (а.с.17,18).

Постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Мариною Зєніковою від 01.12.2023 ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину на право на земельну частку (пай), землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім. Яценка розміром 2,97 га (кадастровий номер 0523086200:02:001:0580), після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 у зв`язку з не поданням позивачем заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк та відсутністю підтверджуючих документів факту прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_3 шляхом фактичного управління майном (а.с.19,20).

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що показань ОСОБА_1 , даних нею як свідком, недостатньо для встановлення факту прийняття спадщини, зважаючи на особисту заінтересованість позивачки у задоволенні позову та відсутність будь-яких інших доказів у справі з даного приводу.

Крім того, суд вважає, що наявність договору дарування, відповідно до якого, ОСОБА_3 подарувала належну їй квартиру в АДРЕСА_2 ОСОБА_1 , свідчить про те, що за життя мати позивачки ОСОБА_3 розпорядилася належною їй на праві власності квартирою, подарувавши її доньці, що немає нічого спільного зі спадкуванням. Реєстрація ОСОБА_3 в цій квартирі не підтверджує прийняття спадщини після її смерті ОСОБА_1 .

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів повністю погоджується з огляду на таке.

За змістом частин четвертої та п`ятої Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2004 року відносини спадкування регулюються нормами ЦК України 2004 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 01 січня 2004 року), або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, то до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК УРСР 1963 року.

Спадкові відносини виникають з моменту відкриття спадщини.

Як частина друга статті 1220 ЦК України, так і стаття 525 ЦК УРСР визначають, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Оскільки спадкодавець ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому до спірних правовідносин застосуванню підлягають положення ЦК УРСР в редакції 1963 року.

За правилом статті 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Статтею 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій, які свідчать про прийняття спадщини.

Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину.

Таким чином, для встановлення тієї обставини, чи прийняв спадкоємець спадщину, необхідно встановити, чи вступив він фактично в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 18 березня 2020 року у справі № 2-612/2008.

Згідно з п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14.06.1994, №18/5 (в редакції на момент відкриття спадщини) доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього.

Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Відповідно до частини другої статті 553 ЦК УРСР вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.031995 №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» при вирішенні вимог про встановлення факту прийняття спадщини і місця її відкриття суд має виходити з положень статей 526 і 549 ЦК, згідно з якими місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме - місце знаходження майна або його основної частини. Діями ж, що свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ заявника в управління чи володіння спадковим майном у межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини або подання ним протягом цього строку до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про її прийняття.

Таким чином, щодо спадщини, яка відкрилася до 01.01.2004, передбачається фактичний вступ у володіння нею, а тому за наявності документів, що підтверджують фактичне прийняття спадщини, нотаріусом може бути видане свідоцтво про право на спадщину. При цьому спадкоємець, який фактично вступив у володіння й управління спадщиною до 01.01.2004, дійсно, не обмежений строком у праві на отримання свідоцтва про право на спадщину, але фактичний вступ у володіння або управління повинен мати місце протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Нотаріусу мають бути повідомлені або ним встановлені відомості про фактичне прийняття спадщини.

Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, слід мати на увазі різні дії спадкоємця з управління, розпорядження і користування цим майном, підтримання його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо (постанова Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №536/1261/17).

Разом із тим, у порушення вимог ст. 81 ЦПК України, яка покладає обов`язок на кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, позивачкою ОСОБА_1 не було надано суду будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про здійснення нею дій, спрямованих на прийняття спадщини після смерті її матері.

Сукупність наявних у справі доказів свідчить про те, що в передбаченому законом порядку позивачка ОСОБА_1 до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини не зверталася, будь-яких інших юридично значимих дій з моменту відкриття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_3 упродовж тривалого часу не вчиняла.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи позивачки в апеляційній скарзі про те, що доказом вступу в управління та володіння спадковим майном після смерті її матері є довідки від 26.07.2023 та № 132 від 26.05.2023, видані виконкомом Райгородської сільської ради. Вказані довідки не замінюють заяву про прийняття спадщини та не є єдиними й безумовними юридичними доказами її прийняття, оскільки вони не належать до правовстановлюючих документів.

Матеріали цивільної справи не містять інших доказів на підтвердження того, що позивачка у встановлений законом строк фактично вступила в управління чи володіння спадковим майном, яке залишилося після смерті її матері, яке раніше належало її бабусі, доглядала названий будинок та обробляла город чи отримувала дивіденди від користування вказаною земельною ділянкою.

Також безпідставними є доводи про те, що доказом вступу ОСОБА_1 в управління та володіння спадковим майном є договір дарування квартири за адресою: АДРЕСА_2 , та реєстрація спадкодавця в цій квартирі у зв`язку з тим, що цей договір за своїм змістом не є таким доказом та й ці дії були вчинені до відкриття спадщини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Матеріали цивільної справи не містять інших доказів, які б беззаперечно свідчили про те, що ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті своєї матері шляхом фактичного вступу в управління чи володіння майном, у тому числі й показів свідків, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову за недоведеністю.

Відтак, ураховуючи, що посилання позивачки у апеляційній скарзі висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, а спрямовані на переоцінку доказів та зводяться до не згоди із ухваленим рішенням, тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до п. п. «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, ст. 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції необхідно віднести за рахунок особи, яка подала апеляційну скаргу.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником – адвокатом Громовим Юліаном Анатолійовичем, залишити без задоволення.

Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 06 травня 2026 року залишити без змін.

Понесені скаржницею у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції судові витрати залишити за нею.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О. В. Ковальчук

Судді: Т. Б. Сало

О. С. Панасюк