Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №127/11937/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/11937/26

Провадження № 22-ц/801/1503/2026

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Жмудь О. О.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 рокуСправа № 127/11937/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчука О. В.,

суддів: Сала Т. Б., Панасюка О. С.,

розглянувши без повідомлення учасників справи цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області, постановлену 30 квітня 2026 року суддею цього суду Жмудь О. О. у м. Вінниця, дата складення повного тексту судового рішення не відома,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування судового наказу Вінницького міського суду Вінницької області від 13 квітня 2026 року у цивільній справі № 127/11937/26 про стягнення з нього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі – ТОВ «ГК «Нафтогаз України») заборгованості за спожитий природний газ за період з 01 травня 2022 року по 31 березня 2026 року в розмірі 25031,42, а також судового збору в розмірі 266,24 грн.

30 квітня 2026 року ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу повернуто без розгляду через невідповідність змісту заяви вимогам процесуального закону.

Не погодившись із оскаржуваною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушенням норм процесуального права, прояв судом надмірного формалізму, що призвело до незаконного обмеження його права на доступ до правосуддя, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду, а саме для вирішення питання про прийняття заяви про скасування судового наказу до розгляду.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що у вступній частині заяви дійсно не було зазначено коду ЄДРПОУ та адреси стягувача ТОВ «ГК «Нафтогаз України», а лише вказано реквізити його офіційного представника - адвоката Василенко А. М. Разом з тим, інформація про стягувача та його реквізити наявні в матеріалах наказного провадження № 127/11937/26, оскільки заява про скасування судового наказу подавалася через підсистему «Електронний суд» у межах цієї справи, що забезпечувало можливість повної ідентифікації сторін провадження.

Також вважає, що аналіз пункту 4 частини третьої статті 170 ЦПК України свідчить про те, що заява про скасування судового наказу має містити відомості про оспорюваний наказ (його реквізити, дату, номер справи), а не саму копію наказу як додаток, про що суд у порушення вимог цієї норми процесуального права вказав в оскаржуваній ухвалі.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

Ураховуючи особливості розгляду в апеляційному порядку окремих категорій справ, справа розглядається в апеляційній інстанції без повідомлення її учасників, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвалу про повернення заяви без розгляду про скасування судового наказу розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції (п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України).

Повертаючи без розгляду заяву про скасування судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що заява не відповідає вимогам п. 2 ч. 3 та п. 4 ч. 3 ст. 170 ЦПК України, а саме боржником не було зазначено:

повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника для фізичних осіб - громадян України;

боржником не додано наказ, що оспорюється.

Разом із тим, колегія суддів не може погодитися із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Судом установлено, що 09 квітня 2026 року ТОВ «ГК «Нафтогаз України» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ, яка виникла за період з 01 травня 2022 року по 31 березня 2026 року включно, у розмірі 25031,42 грн (двадцять п`ять тисяч тридцять одна гривня 42 коп.) та 266,24 грн судового збору (а.с. 1-6).

13 квітня 2026 року Вінницьким міським судом Вінницької області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ, яка виникла за період з 01 травня 2022 року по 31 березня 2026 року включно, у розмірі 25031,42 грн (двадцять п`ять тисяч тридцять одна гривня 42 коп.) та 266,24 грн судового збору (а.с.21).

28 квітня 2026 року ОСОБА_1 через підсистему “Електронний суд” подав заяву про скасування цього судового наказу (а.с. 37-38).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Заява про скасування судового наказу подається в суд у письмовій формі.

Частинами 3, 4 ст. 170 ЦПК України визначено форму і зміст заяви про скасування судового наказу.

Зокрема, п. 2 ч. 3 ст. 170 ЦПК України передбачено, що у заяві про скасування судового наказу зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника для фізичних осіб - громадян України.

Пунктом 4 ч. 3 ст. 170 ЦПК України передбачено, що заява про скасування судового наказу має містити наказ, що оспорюється.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 ЦПК України до заяви про скасування судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника боржника, якщо заява подається таким представником; 3) клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.

Згідно з ч. 6 ст. 170 ЦПК України у разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду.

Із вступної частини заяви ОСОБА_1 вбачається, що у ній справді боржником не було зазначено коду ЄДРПОУ та адреси стягувача ТОВ «ГК«Нафтогаз України», а лише зазначено його офіційного представника - адвоката Василенко А. М.

Разом із тим, із мотивувальної та прохальної частини заяви ОСОБА_1 вбачається, що останній просив скасувати судовий наказ, виданий Вінницьким міським судом Вінницької області 13 квітня 2026 року у справі № 127/11937/26, на користь ТОВ «ГК «Нафтогаз України» про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за спожитий природний газ, яка виникла за період з 01 травня 2022 року по 31 березня 2026 року включно, у розмірі 25031,42 грн (двадцять п`ять тисяч тридцять одна гривня 42 коп.) та 266,24 грн судового збору.

Таким чином, встановлення особи стягувача для суду не становило жодної складності з урахуванням наявності у нього матеріалів наказного провадження до яких було долучено заяву про скасування судового наказу.

На переконання колегії суддів, за наведених обставин у даній справі суд першої інстанції проявив надмірний формалізм та дійшов помилкового висновку про повернення заяви про скасування судового наказу без розгляду.

Колегія суддів зауважує, що застосовуючи процесуальні норми суд має керуватися принципом розумності відповідно до якого застосування цих норм має бути спрямованим на досягнення легітимної мети, уникаючи надмірного формалізму, що може порушувати право особи на доступ до суду.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував на тому, що "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах "Zubac v. Croatia", "Beles and Others v. the Czech Republic", №47273/99, пункти 50-51, 69, та "Walchli v. France", №35787/03, пункт 29)

Одночасно, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Kutic v. Croatia", заява №48778/99, пункт 25).

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним". Для того щоб право на доступ було ефективним, особа "повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права" (рішення у справах "Bellet v. France" заява №23805/94, рішення від 04 грудня 1995 року).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі "Perez de Rada Cavanilles v. Spain" заява №28090/95, пункт 45).

Отже, при застосуванні процесуальних норм належить уникати надмірного формалізму, що може призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом.

Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує практику ЄСПЛ як джерело права.

За таких обставин колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги в частині допущення судом першої інстанції надмірного формалізму.

Крім того, зазначаючи про те, що заявником недотримано вимоги п. 4 ч. 3 ст. 170 ЦПК України, а саме не додано копію судового наказу, що оспорюється, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що ч. 5 ст. 170 ЦПК України встановлений вичерпний перелік документів, які додаються до заяви про скасування судового наказу. При цьому, вимоги щодо долучення до заяви копії судового наказу такий перелік не містить.

Ураховуючи, що порушення судом норм процесуального права призвело до постановлення помилкової ухвали про повернення заяви про скасування судового наказу без розгляду, відтак оскаржувана ухвала залишатись у законній силі не може та підлягає скасуванню, з направленням матеріалів справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст. 367, 369, 374, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 30 квітня 2026 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили із дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ковальчук

Судді: Т. Б. Сало

О. С. Панасюк