Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №676/6460/26 — Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 676/6460/26

Номер провадження 3/676/1943/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2026 року м. Кам`янець-Подільський

Суддя Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області Воєвідко Я.І., за участю секретаря судових засідань Мельник Р.Р., розглянувши протокол та матеріали справи у відкритому судовому засіданні в залі Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області, що надійшли від Батальйону патрульної поліції з обслуговування Кам`янець-Подільського району УПП в Хмельницькій області ДПП, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя по АДРЕСА_1 , військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків - невідомий), за ч.1 ст.130 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

До Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від Батальйону патрульної поліції з обслуговування Кам`янець-Подільського району УПП в Хмельницькій області ДПП надійшов для розгляду протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №724640 від 20 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

Згідно протоколу, ОСОБА_1 о 20:35 год. 20 липня 2026 року по вул. Героїв УПА (Васильєва), 15 в м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області, керував автомобілем ВАЗ2109 з державним номерним знаком НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою приладу Drager Alcotest 6820 та у найближчому медичному закладі, водій відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом направлення SMS-повідомлення на номер телефону, зазначений ним під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, а тому, на підставі ст. 268 КУпАП, суд приходить до переконання, що справу можна розглядати за його відсутності. Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Захисник Винту Є.Ю. в судове засідання повторно не з`явився, без поважних причин про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. До початку судового розгляду захисник подав клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, однак у призначений час до відеоконференції не приєднався, на зв`язок не вийшов, подав клопотання про закриття справи про адміністративне правопорушення.

Суд, вивчивши протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №724640 від 20 липня 2026 року, клопотання захисника Винту Є.Ю. про закриття справи про адміністративне правопорушення, відеозапис та інші матеріали справи, не здобув достатньо доказів доведення вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та вважає, що справа підлягає закриттю, зважаючи на наступне.

Захисник Винту Є.Ю. в клопотанні про закриття справи про адміністративне правопорушення звернув увагу суду на те, що матеріали справи не містять належних та достатніх доказів факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом. На відеозаписі зафіксовано автомобіль, який перебуває у дворі між багатоповерховими будинками, а ОСОБА_1 знаходиться в салоні автомобіля. При цьому рух автомобіля під його керуванням на відеозаписі не зафіксований. Крім того, звернув увагу на невідповідність часу події. Відеозапис починається о 20:39 год., тоді як у протоколі час вчинення правопорушення зазначено 20:35 год. Отже, відеозапис не охоплює момент, який працівники поліції визначили як час вчинення адміністративного правопорушення, а тому не підтверджує обставини, зазначені у протоколі. Також зазначив, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, на пропозицію працівника поліції пройти огляд за допомогою спеціального технічного засобу погодився, однак не погоджувався вийти з автомобіля. Також, ОСОБА_1 погодився пройти медичний огляд у закладі охорони здоров`я, але не погодився вийти з автомобіля.

Захисник звернув увагу і на те, що працівниками поліції фактично не було проведено огляд на стан алкогольного сп`яніння. У матеріалах справи відсутній результат такого огляду за допомогою спеціального технічного засобу, так само як і результат медичного огляду. Водночас працівники поліції зазначили у протоколі, що ОСОБА_1 нібито відмовився від проходження огляду, хоча така відмова належним чином не зафіксована. Окремо захисник звернув увагу на те, що відмова виконати вимогу працівників поліції вийти з транспортного засобу та відмова від проходження огляду є різними за своїм змістом діями. ОСОБА_1 не заперечував проти проходження огляду, а навпаки, на відеозаписі зафіксована його згода на проведення огляду та незгода вийти автомобіля.

Також було зазначено про наявність суперечностей у матеріалах справи щодо спеціального технічного засобу. У протоколі зазначено прилад «Drager Alcotest 6820», тоді як в інших матеріалах справи вказано «Drager Alcotest 6810 ARHK-0553». В протоколі зазначено дату події 20 липня 2026 року, тоді як у рапорті працівника поліції зазначено 21 липня 2026 року. На думку захисту, такі розбіжності підлягають оцінці судом при перевірці належності та достовірності доказів.

Таким чином, відсутність безпосереднього доказу керування транспортним засобом, відсутність результатів огляду на стан сп`яніння, відсутність належної фіксації відмови від проходження огляду, невідповідність часу події та інші суперечності в адміністративних матеріалах.

Так, у судовому засіданні знайшли своє підтвердження доводи захисника щодо відсутності належних і достатніх доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом саме у момент, зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення.

Зокрема, судом досліджено відеозапис, який не містить факту руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . На відео зафіксовано автомобіль, який перебуває у дворі між багатоповерховими будинками, в салоні якого знаходиться останній. Сам по собі факт перебування особи у транспортному засобі не є достатнім доказом факту його керування.

Крім того, судом встановлено невідповідність часу події, зазначеного в адміністративному протоколі, фактичному часу початку відеозапису. В протоколі час вчинення адміністративного правопорушення зазначено як 20:35 год., тоді як відеозапис розпочинається о 20:39 год. Отже, відеозапис не містить повної фіксації обставин, які, відповідно до протоколу, мали місце о 20:35 год., а тому не може безпосередньо підтверджувати факт керування транспортним засобом у зазначений у протоколі час.

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно ст.251 Кодексу України про адміністративне правопорушення, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність за даною статтею передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за відмову особою, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Суб`єкт адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, спеціальний - водій транспортного засобу або інша особа, яка керувала транспортним засобом.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у разі інкримінування відмови від проходження огляду полягає у встановленні факту такої відмови особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку

Суд взяв до уваги досліджені у судовому засіданні відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції, на яких не зафіксовано беззаперечної відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки або в медичному закладі.

Крім того, на відеозаписах відсутній факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, оскільки на них не зафіксовано момент початку руху автомобіля, його рух під керуванням останнього чи інші обставини, які б безпосередньо свідчили про здійснення ним керування транспортним засобом. Сам факт перебування ОСОБА_1 у салоні автомобіля не може однозначно свідчити про те, що саме він здійснював його керування.

Частина перша ст.130 КУпАП не містить чітких норм законодавства, яких слід дотримуватися при проходженні огляду на стан сп`яніння. Такий порядок огляду врегульований спеціальний законодавством, тобто, ч.1 ст.130 КУпАП є бланкетною нормою.

Спеціальним законодавством, яким врегульовано порядок огляду, є КУпАП, Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 (надалі за текстом – Порядок №1103), Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 року за № 1452/735 (надалі за текстом – Інструкція №1452), Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 року №1395 (надалі за текстом – Інструкція №1395).

Згідно ч.2 ст.266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У відповідності до ч.3 ст.266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом (…), на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння (…), поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Відповідно до п.7 Інструкції №1452, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення, згідно ст.266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров`я).

Так, згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного сп`яніння, оформлення результатів такого огляду регулюються Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я від 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735), та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103 (далі - Порядок № 1103).

Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Надані суду докази у своїй сукупності не дають можливості дійти беззаперечного висновку про те, що ОСОБА_1 свідомо та категорично відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, а також що саме він здійснював керування транспортним засобом у час та за обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Надані матеріали справи, у тому числі відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції, не містять об`єктивної та безперервної фіксації обставин, які б свідчили про свідому, категоричну та однозначну відмову ОСОБА_1 від проходження огляду. Навпаки, з відеозаписів вбачається, що останній висловлював готовність пройти відповідний огляд.

За таких обставин сам лише факт складання протоколу про адміністративне правопорушення не може бути достатнім доказом вини особи, оскільки викладені у ньому обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами у їх сукупності.

Пунктом 27 Постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про адміністративні правопорушення на транспорті» вказано, що відповідальність за ст.130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти, як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Відповідно до п.1.10 Правил дорожнього руху, водій це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Крім того, в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі».

Згідно вимог ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Згідно ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: a) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Барбера, Мессеге, і Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1988 року (п.146) Суд констатував, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний скоїв злочин, який ставиться йому в провину; обов`язок доведення лежить на обвинуваченні і всі сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого. Європейський суд з прав людини також підкреслив, що за змістом п. 2 ст. 6 Конвенції, докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, повинні відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010 (п.4.1) встановлено, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Згідно рішення ЄСПЛ у справах «Малофєєва проти росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016, заява № 926/08) Суд, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення прав захисту (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має право захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Практика Європейського суду з прав людини показує, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року у праві №5-рп/2015 визначено, що у наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01 листопада 1950 року, рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23 рп/2010у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.

При цьому, суд наголошує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебирати на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, із досліджених у судовому засіданні доказів, зокрема відеозаписів із нагрудних камер працівників поліції, не вбачається беззаперечного підтвердження факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

За таких обставин протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №724640 від 20 липня 2026 року та долучені до нього матеріали не можуть бути визнані достатніми доказами вини ОСОБА_1 , оскільки не підтверджують наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Згідно ст.62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводи свою невинуватість, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, оскільки докази не можуть ґрунтуватись на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості тлумачаться на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд дійшов висновку, що викладені обставини свідчать про відсутність належних, допустимих і достатніх доказів, які підтверджують наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому провадження підлягає закриттю відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 130, 245, п.1 ч.1 ст. 247, ст.266, 283, 284, 287, 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в:

Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, закрити, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду через Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області протягом 10 днів з дня винесення.

Суддя Кам`янець-Подільського міськрайонного суду

Я.І. Воєвідко