Вирок від 24 серпня 2026 р. у справі №595/1163/26 — Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 595/1163/26

Провадження № 1-кп/595/154/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.08.2026 м. Бучач

Бучацький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

законного представника потерпілого ОСОБА_4 ,

представника потерпілого, адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12026216130000084 від 09 липня 2026 року про обвинувачення:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Космирин Бучацького району Тернопільської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, із середньою освітою, одруженого, непрацюючого, несудимого,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

У нічний час 02 липня 2026 року у ОСОБА_6 , під час перебування на дорозі по вулиці Горішній, неподалік власного домогосподарства, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , в ході словесного конфлікту з неповнолітнім ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителем АДРЕСА_1 , виник злочинний намір, спрямований на спричинення йому тілесних ушкоджень.

Реалізуючи свій злочинний намір та доводячи його до логічного завершення, усвідомлюючи протиправність своїх дій, ОСОБА_8 , 02 липня 2026 року приблизно о 00 годині 05 хвилин, під час перебування на дорозі по вулиці Горішній, неподалік власного домогосподарства, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їхні суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, під час словесного конфлікту із неповнолітнім ОСОБА_7 , керуючись особистими неприязними мотивами, наблизився до ОСОБА_7 , який сидів на мотоциклі, та став позаду ОСОБА_7 . Після цього ОСОБА_8 , тримаючи дерев`яну палицю кистями обох рук, наніс цією дерев`яною палицею потерпілому ОСОБА_7 , який сидів на мотоциклі, вісім ударів у ділянку спини, спричинивши ОСОБА_7 тілесні ушкодження. Внаслідок нанесених ударів ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді гематом та саден на спині, які за ступенем тяжкості як у їхній сукупності, так і кожне зокрема відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Дії обвинуваченого ОСОБА_6 кваліфіковано за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне спричинення легких тілесних ушкоджень.

Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, визнав повністю у відповідності до пред`явленого обвинувачення, та надав покази, згідно яких 02 липня 2026 року після 12 години ночі, коли він уже спав, оскільки повернувся втомленим з дороги, почув звуки мотоцикла, в результаті чого прокинувся та вийшов на вулицю. На вулиці, перебуваючи на дорозі неподалік власного домогосподарства, підійшов до ОСОБА_7 – водія мотоцикла, та дерев`яною палицею наніс йому вісім ударів у ділянку спини. У вчиненому розкаюється.

Суд, з`ясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з`ясувавши при цьому, чи правильно розуміє обвинувачений зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції, а також роз`яснив йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.

Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 125 КК України, - тобто умисне спричинення легких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 .

Призначаючи міру покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд, у відповідності до вимог ст. ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального проступку, пом`якшуючі та обтяжуючі його вину обставини, дані про особу винного.

Вивчаючи особу обвинуваченого, судом встановлено, що ОСОБА_6 зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 разом із дружиною та дітьми, де характеризується позитивно, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше несудимий.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , є щире каяття та активне сприяння в розкритті кримінального правопорушення.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , є вчинення кримінального проступку у присутності дитини.

З огляду на викладене, виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, приймаючи до уваги, що покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_6 покарання у виді штрафу в максимальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 125 КК України.

Про необхідність призначення саме такого покарання свідчать ті обставини, що ОСОБА_6 щиро розкаявся у вчиненому, відтак, усвідомив протиправність свого діяння. Окремо суд враховує й позицію щодо застосування відносно обвинуваченого покарання у вигляді штрафу в максимальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 126 КК України, висловлену у судових дебатах законним представником потерпілого – ОСОБА_4 та представником потерпілого – адвокатом ОСОБА_5 , яка не може бути залишена без належної уваги та оцінки суду, а відтак безумовно підлягає врахуванню в сукупності з іншими обставинами, які суд повинен взяти до уваги при призначенні покарання у відповідності до приписів закону про кримінальну відповідальність.

Підстав для застосування інших видів покарань, передбачених санкцією ч. 1 ст. 125 КК України, а саме у виді громадських або виправних робіт, суд не вбачає, оскільки такі будуть явно несправедливими через суворість, зважаючи на особу обвинуваченого та обставину, яка пом`якшує його покарання.

На переконання суду, покарання у виді штрафу буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_6 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Відповідно до ст. 174 КПК України підлягає скасуванню арешт, накладений ухвалою слідчого судді Бучацького районного суду Тернопільської області від 22 липня 2026 року (справа № 595/1044/26, провадження № 1-кс/595/323/2026).

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_6 не обирався, підстави для його обрання відсутні.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 349, 368, 370, 374 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Визнати винуватим ОСОБА_6 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Бучацького районного суду Тернопільської області від 22 липня 2026 року (справа № 595/1044/26, провадження № 1-кс/595/323/2026), - скасувати.

Речовий доказ: дерев`яну палицю коричневого кольору, довжиною 94 см, діаметром 2 см, до якої прикріплено бирку із підписами понятих, добровільно видану ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителем АДРЕСА_1 , поміщену на зберігання в кімнату зберігання речових доказів відділення поліції №2 Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області за адресою: м. Бучач, вул. Міцкевича, 6 Чортківського району Тернопільської області, - знищити.

Вирок ухвалений в нарадчій кімнаті і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду через Бучацький районний суд Тернопільської області. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Копія вироку після його проголошення підлягає негайному врученню обвинуваченому і прокурору.

Суддя ОСОБА_1