Вирок від 24 серпня 2026 р. у справі №462/7400/26 — Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/7400/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026141390000438 від 25.06.2026 року про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, українця, громадянина України, з вищою освітою, вдівця, непрацюючого, без місця реєстрації, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, востаннє - 13.07.2026 року вироком Пустомитівського районного суду Львівської області за ч. 1 ст. 286-1 КК України до 2 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 4 роки,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 24.06.2026 року близько 23:43 год., перебуваючи на вул. Патона, 27 у м. Львові, умисно, достовірно знаючи та усвідомлюючи, що поширена ним інформація є неправдивою, із власного мобільного телефону марки «SIGMA», IMEI: НОМЕР_1 , IMEI-2: НОМЕР_2 , з абонентським номером оператора мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_3 , здійснив телефонний дзвінок на лінію екстреного виклику оператора «102» та повідомив завідомо неправдиву інформацію про загрозу вибуху дверей на восьмому поверсі одного з під`їздів будинку АДРЕСА_2 , що призвело до безпідставного відволікання сил і засобів спеціальних служб для перевірки вказаного повідомлення, чим вчинив завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, який загрожує загибеллю людей.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України, за вищезазначених обставин визнав повністю та підтвердив обставини вчинення ним кримінального правопорушення. При цьому суду повідомив, що дійсно 24.06.2026 року, близько 23:43 год., перебуваючи на вул. Патона, 27 у м. Львові, посварився зі своєю дівчиною та вирішив її провчити і налякати, а тому з власного мобільного телефону марки «SIGMA», IMEI: НОМЕР_1 , IMEI-2: НОМЕР_2 , з абонентським номером оператора мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_3 , здійснив телефонний дзвінок на лінію екстреного виклику оператора «102» та повідомив завідомо неправдиву інформацію про загрозу вибуху дверей на восьмому поверсі її під`їзду в будинку АДРЕСА_2 . Також був на місці події під час приїзду екстрених служб. У вчиненому щиро розкаюється та просив суворо не карати.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 не оспорював фактичні обставини справи і судом було встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду та роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів у справі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого у завідомо неправдивому повідомленні про підготовку вибуху, який загрожує загибеллю людей, доведена повністю, а дії обвинуваченого кваліфіковано правильно за ч. 1 ст. 259 КК України.

При призначенні обвинуваченому виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особу винного.

Згідно з п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також з особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд бере до уваги ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, відомості про особу обвинуваченого, який раніше судимий, останній раз — 13.07.2026 року вироком Пустомитівського районного суду Львівської області за ч. 1 ст. 286-1 КК України до 2 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 4 роки, покарання за яким не відбув, не перебуває на обліку в психоневрологічному диспансері, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до змісту ст. ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що для виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 259 КК України строком на 2 роки 6 місяців.

Водночас положеннями ст. 70 КК України визначено підстави, порядок та межі призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще й в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, остаточне покарання визначається за правилами, передбаченими частинами 1–3 цієї статті, тобто шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. У такому випадку за правилами, передбаченими ст. 72 цього Кодексу, у строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком.

Відповідно до ч. 3 ст. 70 КК України до основного покарання, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, можуть бути приєднані додаткові покарання, призначені судом за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких особу було визнано винною.

Таким чином, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 вчинив дане кримінальне правопорушення до постановлення вироку Пустомитівським районним судом Львівської області від 13.07.2026 року у справі № 450/3835/25, остаточне покарання слід визначити за правилами ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 13.07.2026 року у справі № 450/3835/25, більш суворим покаранням, призначеним за цим вироком, та визначити ОСОБА_4 остаточне основне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 3, ч. 4 ст. 70 КК України до основного покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, приєднати додаткове покарання, призначене за вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 13.07.2026 року, у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 4 роки.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою слід залишити в силі до набрання вироком законної сили.

Заходи забезпечення кримінального провадження до обвинуваченого не застосовувалися, цивільний позов не заявлявся. Судові витрати відсутні. Питання щодо речових доказів необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч. ч. 3, 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 2 (двох) років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 4 роки.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_4 рахувати з часу фактичного затримання — 29.06.2026 року.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід залишити в силі до набрання вироком законної сили.

Речові докази: диск із копією аудіозапису телефонного дзвінка (а. с. 24) та диск із відеозаписом з місця події із камер поліцейських (а. с. 31) - зберігати в матеріалах кримінального провадження; мобільний телефон марки «SIGMA», IMEI: НОМЕР_1 , IMEI-2: НОМЕР_2 - на підставі ст. ст. 96-1, 96-2 КК України та ч. 9 ст. 100 КПК України конфіскувати в дохід держави в порядку спеціальної конфіскації.

Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 02.07.2026 року, скасувати.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Залізничний районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя: