Рішення від 24 серпня 2026 р. у справі №337/3297/26 — Хортицький районний суд м. Запоріжжя

Справа № 337/3297/26

Номер провадження 2/337/2546/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 рокум. Запоріжжя

Хортицький районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Котляр А.М.

за участі секретаря Ухань М.Ю.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району про встановлення факту самостійного виховання дитини,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

21.05.2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 , вобґрунтування якого вказує, що вона перебувала з відповідачем у шлюбі з 2002 до 2020 року. Від шлюбу вони мають двох дітей - повнолітню дочку ОСОБА_4 2004 року народження та неповнолітнього сина ОСОБА_5 2011 року народження. З часу припинення спільного проживання відповідач ОСОБА_3 не спілкується з позивачкою та дітьми, не виконує свої батьківські обов`язки, не утримує дітей, повністю усунувся від їх виховання. У зв`язку з цим позивач ОСОБА_1 одноосібно виховує неповнолітнього сина. Встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини потрібно позивачу для оформлення документів щодо соціальної допомоги на дитину, переміщення дитини без документального оформлення згоди батька.

Просить суд:

- встановити факт одноосібного виховання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 матір`ю ОСОБА_1 .

Відповідач ОСОБА_3 , будучи повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав, у зв`язку з чим суд відповідно до вимог ч.4 ст.223, ч.2 ст.247, ч.1 ст.280 ЦПК України вирішив розглянути справу в порядку заочного провадження на підставі наявних у справі доказів.

В судовому засіданні позивач та його представник адвокат Бойко О.В. позов підтримали, просили його задовольнити. Позивач пояснила суду, що вона є військовослужбовицею військової частини НОМЕР_1 , на посаді кухара. Рішення суду їй потрібно для оформлення різних документів сина. Так, вона не змогла змінити реєстрацію місця проживання без згоди батька, мала проблеми з оформленням паспорту. ОСОБА_3 перебуває у Польщі, але їй невідомо де саме, оскільки він не виходить на зв`язок, з нею та сином не спілкується. Звернення до суду не пов`язано із звільненням її з військової служби.

Представник органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району направив суду заяву, в якій просив суд проводити судове засідання за його відсутності, прийняти рішення на розсуд суду.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

05.06.2026 суддя відкрив у справі загальне позовне провадження та призначив підготовче судове засідання.

29.07.2026 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Між сторонами склались правовідносини з приводу встановлення факту самостійного виховання дитини матір`ю.

Суд встановив, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 18.10.2002 року до його розірвання судом 02.04.2020 року, що підтверджується рішенням Токмацького районного суду Запорізької області.

Від даного шлюбу у сторін народились діти:

-ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

-ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Позивач ОСОБА_1 та неповнолітній син ОСОБА_7 зареєстровані як внутрішньо переміщені особи у м. Запоріжжі.

ОСОБА_7 навчається у 8 класі Запорізької гімназії №19, згідно характеристики батько учня ОСОБА_3 на зв`язок з гімназією не виходив, до педагогів не звертався.

Згідно декларації про вибір лікаря, який надає первинну допомогу пацієнта ОСОБА_5 , його законним представником є матір ОСОБА_1 .

ОСОБА_3 має заборгованість зі сплати аліментів на користь позивача станом на травень 2026 року в сумі 161 615,59 грн.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, спеціалістами відділу було здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_1 та сина ОСОБА_5 . Встановлено, що у неповнолітнього ОСОБА_8 є окрема кімната, обладнана меблями, є речі та одяг, для проживання створені всі необхідні умови. ОСОБА_7 повідомив, що матір піклується про нього, а батько ОСОБА_3 з ним не спілкується, не приймає участі в його вихованні. Встановлено, що батько дитини зареєстрований в тимчасово окупованому місті Токмаку, перебуває за кордоном. Орган опіки та піклування повідомив суд, що спір щодо встановлення факту самостійного виховання дитини відсутній серед переліку спорів, щодо яких надається висновок органу опіки.

В судовому засіданні була з`ясована думка дитини ОСОБА_5 , 2011 року народження, який суду пояснив, що він з матір`ю переїхав до 2022 року з м. Токмака до м. Запоріжжя. Батька він не бачив та не чув більше 6 років. Йому відомо, що батько проживає десь у Польщі, проте батько на зв`язок з ним не виходить. Його вихованням та утриманням займається лише матір. Батько ніяк не допомагає йому та матері матеріально.

З Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що заочним рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 01.04.2026 року у справі №337/5668/25 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо дитини ОСОБА_5 . Рішення не оскаржено та набрало законної сили.

Рішення мотивовано тим, що при розгляді даної справи судом не встановлено, що ОСОБА_3 ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

В ході розгляду справи №337/5668/25 суд допитав свідка ОСОБА_9 , який пояснив, що приблизно в 2019-2020 роках ОСОБА_10 виїхав до Польщі. На початку війни, в 2022 році діти виїхали до батька в Польщу та приблизно через два місяці повернулися.

Суд у рішенні також встановив, що відповідач спілкувався з сином, в 2022 році, під час проживання дитини з батьком в Республіці Польща.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Статтею 141 СК встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої – четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Мотиви суду.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи позивача, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони у справі розірвали шлюб у 2020 році. Позивач ОСОБА_1 проживає з неповнолітнім сином ОСОБА_11 у м. Запоріжжі, а відповідач ОСОБА_3 зареєстрований на тимчасово окупованій території в м. Токмаку, Запорізької області, проживає в Польщі за невідомою суду адресою.

Позовні вимоги ОСОБА_1 полягають у встановленні факту одноосібного виховання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 матір`ю ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зверталась до суду із позовом про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, у задоволенні її позову по справі №337/5668/25 було відмовлено, оскільки судом не було встановлено, що ОСОБА_3 ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Норми цієї статті вказують на те, що обставини, встановлені у рішенні №337/5668/25 не доказуються при розгляді даної справи, тобто є преюдиційними.

У справі №337/5668/25 було також встановлено, що в 2019-2020 роках ОСОБА_3 виїхав до Польщі. На початку війни, в 2022 році діти виїхали до батька в Польщу та приблизно через два місяці повернулися. ОСОБА_3 спілкувався з сином, в 2022 році, під час проживання дитини з батьком в Республіці Польща.

Проте під час розгляду даної справи позивач надала пояснення про те, що ОСОБА_3 з дитиною не спілкується після розірвання шлюбу у 2020 році. Такі саме пояснення надав син сторін по справі ОСОБА_7 , пояснивши, що з батьком не спілкується більше 6 років, де він проживає у Польщі йому не відомо.

У суду є достатні підстави вважати, що позивач ОСОБА_1 та неповнолітній ОСОБА_7 приховали від суду факт того, що у 2022 році після повномасштабного вторгнення ОСОБА_7 деякий час проживав разом з батьком у Польщі.

Спираючись на встановлені у справі №337/5668/25 обставини, суд знаходить недоведеним факт того, що ОСОБА_3 усунувся від виховання свого сина, не підтримує з ним зв`язок, ухиляється від виконання своїх обов`язків.

Надані позивачем докази того, що син навчається у школі, з вчителями якої не контактує батько, а в декларації про вибір лікаря зазначена лише матір, явно недостатні для того, щоб зробити висновок про те, що ОСОБА_1 виховує самостійно свого сина, а батько ОСОБА_3 повністю усунувся від виконання батьківських обов`язків.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

Доведення факту одноосібного виховання дитини матір`ю пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких батько не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

З огляду на викладене суд вважає, що позивачем не надано доказів того, що відповідач умисно ухиляється від виконання батьківських обов`язків по вихованню свого сина. При цьому проживання батька ОСОБА_3 окремо не може бути підставою для встановлення факту самостійного виховання дитини матір`ю, оскільки зазначене не перешкоджає батьку спілкуватися та приймати участь у вихованні дитини.

Також суд враховує, що рішенням суду у справі №337/5668/25 було встановлено, що після початку повномасштабного вторгнення ОСОБА_7 проживав разом із своїм батьком ОСОБА_3 в Польщі близько двох місяців. Цей факт явно свідчить про те, що після розірвання шлюбу із позивачкою, ОСОБА_3 не припинив виконувати свої обов`язки батька, надавши своїм дітям безпечне місце для проживання.

Під час розгляду справи не встановлено, що вказані та/або інші обставини свідчать, що батько дитини не здатний виконувати свої батьківські обов`язки чи позбавлений у визначений законом спосіб можливості здійснення своїх батьківських прав стосовно дитини.

У зв`язку із цим суд вважає позов безпідставним та відмовляє у його задоволенні.

Судові витрати.

Судові витрати у вигляді сплаченого судового збору суд залишає за позивачем, оскільки у задоволенні позову відмовлено.

Керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повне найменування або ім`я сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання ВПО: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа: районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, адреса: 69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 34.

Суддя: А.М. Котляр