Рішення від 24 серпня 2026 р. у справі №308/11711/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/11711/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Бедьо В.І., за участю секретаря судового засідання Малиновської І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгороді за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою представника позивача Руденка Костянтина Васильовича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, –

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №23833 від 24.11.2024 року в загальному розмірі 27 656,23 грн, з яких: 21 157,23 грн – заборгованість за процентами за користування кредитом за період із 14.12.2024 року по 17.07.2026 року; 6 499,00 грн – штраф за порушення умов кредитного договору, а також судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 24.11.2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №23833, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 4 000,00 грн строком на 730 днів, до 24.11.2026 року, шляхом переказу коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ КБ «ПриватБанк», зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,00 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, що становить 365,00 % річних.

ТОВ «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в розмірі 4 000,00 грн шляхом їх безготівкового перерахування на платіжну картку № НОМЕР_1 , зазначену відповідачем під час оформлення кредиту, що підтверджується довідкою надавача платіжних послуг.

Однак відповідач належним чином узяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконала, нараховані проценти відповідно до графіка платежів у встановлені строки не сплатила, внаслідок чого виникла заборгованість.

Відповідно до пункту 1.3 Кредитного договору періодичність платежів зі сплати процентів становить кожні 20 днів, що відображено в Додатку №1 до Кредитного договору – Графіку платежів.

Відповідач своєчасно не сплачувала нараховані проценти відповідно до Графіка платежів, у зв`язку із чим із 14.12.2024 року виникла прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом.

Позивач просить стягнути прострочені проценти за користування кредитом за період із 14.12.2024 року по 17.07.2026 року. Вимоги про дострокове повернення основної суми кредиту в розмірі 4 000,00 грн позивачем не заявлено.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку станом на 28.07.2026 року заборгованість відповідача, заявлена до стягнення, становить 27 656,23 грн, з яких: 21 157,23 грн – заборгованість за процентами за користування кредитом; 6 499,00 грн – штраф за порушення умов Кредитного договору.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просив здійснювати розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причини неявки суду не повідомила, відзиву на позовну заяву не подала.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Інші процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2026 року вказану справу передано на розгляд судді Бедьо В.І.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.08.2026 року відкрито провадження у справі та постановлено проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.

Разом із позовною заявою представник позивача подав клопотання про витребування з АТ КБ «ПриватБанк» інформації щодо належності відповідачу платіжної картки № НОМЕР_1 , руху коштів за відповідним картковим рахунком, зарахування 24.11.2024 року кредитних коштів у розмірі 4 000,00 грн та номерів телефонів, зазначених в анкетних даних відповідача.

Відповідач факту укладення кредитного договору, належності їй зазначеної платіжної картки та отримання кредитних коштів не спростувала.

Враховуючи достатність наявних у матеріалах справи доказів для встановлення обставин укладення Кредитного договору та перерахування відповідачу кредитних коштів, суд не вбачає необхідності у витребуванні додаткових доказів з АТ КБ «ПриватБанк», у зв`язку із чим клопотання представника позивача слід залишити без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази з погляду їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд доходить такого висновку.

Судом встановлено, що 24.11.2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №23833, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику грошові кошти в розмірі 4 000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов`язалася повернути кредит і сплатити проценти за користування ним у строки, визначені договором.

Відповідно до пункту 1.2 Кредитного договору процентна ставка за користування кредитом становить 1,00 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, що становить 365,00 % річних. Процентна ставка є фіксованою.

Згідно з пунктом 1.3 Кредитного договору строк надання кредиту та строк дії договору становить 730 днів, до 24.11.2026 року. Повернення основної суми кредиту передбачено наприкінці строку користування кредитом, а періодичність платежів зі сплати процентів установлено кожні 20 днів відповідно до Графіка платежів.

Пунктом 1.6 Кредитного договору передбачено перерахування суми кредиту на електронний платіжний засіб № НОМЕР_1 , зазначений позичальником.

Відповідно до пункту 4.2 Кредитного договору нарахування процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. Проценти нараховуються щоденно, із дня перерахування кредитних коштів на електронний платіжний засіб позичальника до дня повернення кредиту включно, на залишок заборгованості за кредитом.

Кредитний договір укладено в інформаційно-комунікаційній системі позивача на вебсайті https://procent.com.ua та підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 714147.

До матеріалів справи також долучено паспорт споживчого кредиту, Графік платежів, Правила надання коштів та банківських металів у кредит, довідку надавача платіжних послуг про перерахування кредитних коштів та розрахунок заборгованості.

ТОВ «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» виконало свої зобов`язання за договором та надало відповідачу кредитні кошти в розмірі 4 000,00 грн шляхом їх перерахування на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою надавача платіжних послуг.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку за Кредитним договором №23833 від 24.11.2024 року в ОСОБА_1 виникла заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом за період із 14.12.2024 року по 17.07.2026 року в розмірі 21 157,23 грн, а також заборгованість за штрафом у розмірі 6 499,00 грн.

Будь-яких доказів того, що відповідач сплатила вказану заборгованість, матеріали справи не містять.

Оцінка суду.

Між сторонами виник спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.

Специфіка спірних правовідносин свідчить, що для правильного вирішення спору необхідно надати відповіді на такі ключові питання:

1.чи було укладено кредитний договір із відповідачем;

2.чи були фактично надані відповідачу кредитні кошти;

3.чи наявні підстави для стягнення заборгованості за договірними процентами;

4.чи підлягає стягненню штраф за порушення умов кредитного договору;

5.чи підлягають відшкодуванню заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідаючи на вказані питання, суд звертає увагу на таке.

З матеріалів справи вбачається, що Кредитний договір №23833 від 24.11.2024 року укладено сторонами в електронній формі.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній, формі.

Згідно із частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних.

Абзацом другим частини другої статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків і оформлена в електронній формі.

Згідно із частинами третьою, шостою та дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та прийняття такої пропозиції другою стороною. Електронний договір, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, прирівнюється за правовими наслідками до договору, укладеного в письмовій формі.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що моментом підписання електронного правочину може бути використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, договір, укладений в електронній формі відповідно до вимог закону, є таким, що укладений у письмовій формі.

Вказану правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, яка враховується судом відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України.

З матеріалів справи встановлено факт укладення 24.11.2024 року ОСОБА_1 . Кредитного договору №23833 з ТОВ «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ».

Укладення договору здійснювалося за допомогою інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця. Відповідач пройшла передбачену кредитодавцем процедуру реєстрації та електронної ідентифікації, зазначила свої персональні дані, номер мобільного телефону й реквізити платіжної картки для отримання кредитних коштів, ознайомилася з умовами кредитування та підписала кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором 714147.

Указані обставини підтверджуються копією Кредитного договору №23833 від 24.11.2024 року з додатками та відомостями з інформаційно-комунікаційної системи позивача про направлення і використання одноразового ідентифікатора.

Отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 4 000,00 грн підтверджується довідкою надавача платіжних послуг, відповідно до якої кошти за кредитним договором перераховано на платіжну картку, зазначену відповідачем під час оформлення кредиту.

Зазначені обставини ОСОБА_1 у порядку статей 12, 81 ЦПК України не спростовано.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

За змістом статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Доказів сплати відповідачем нарахованих відповідно до умов кредитного договору процентів матеріали справи не містять.

Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача 21 157,23 грн заборгованості за процентами за користування кредитом за період із 14.12.2024 року по 17.07.2026 року та 6 499,00 грн штрафу за порушення умов Кредитного договору.

За змістом частини першої статті 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.

Відповідно до частин першої та другої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати визначаються кредитним договором.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом існує в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Строк кредитування за Кредитним договором №23833 установлено до 24.11.2026 року. Проценти, заявлені позивачем до стягнення, нараховані за період із 14.12.2024 року по 17.07.2026 року, тобто в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Позивач не заявляє вимоги про дострокове повернення основної суми кредиту, а просить стягнути виключно прострочену заборгованість за договірними процентами.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідача за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом становить 21 157,23 грн.

Наданий позивачем розрахунок містить відомості про періоди та суми нарахування процентів відповідно до умов Кредитного договору і Графіка платежів.

Відповідачем не надано доказів сплати зазначеної суми, власного контррозрахунку заборгованості або інших доказів на спростування наданого позивачем розрахунку.

За таких обставин суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 21 157,23 грн.

Щодо вимоги про стягнення штрафу в розмірі 6 499,00 грн суд зазначає таке.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою – штрафом або пенею – є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення зобов`язання.

Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначено, що в період дії в Україні воєнного або надзвичайного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування, у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику надано кредит або позику банком чи іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки – штрафу або пені – за таке прострочення.

Неустойка та інші платежі, передбачені відповідними договорами, нараховані з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання, невиконання або часткове виконання грошових зобов`язань, підлягають списанню кредитодавцем.

Тлумачення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України свідчить, що законодавець установив спеціальні правові наслідки прострочення виконання кредитних зобов`язань у період дії воєнного стану.

Такі правові наслідки поширюються на договори позики, кредитні договори, у тому числі договори про споживчий кредит, та полягають у звільненні позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплачувати неустойку у формі штрафу або пені.

Оскільки Кредитний договір №23833 укладено 24.11.2024 року, тобто в період дії воєнного стану, а штраф у розмірі 6 499,00 грн нараховано саме у зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання, вимога позивача про його стягнення суперечить пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та задоволенню не підлягає.

Посилання позивача на пункт 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» і на те, що кредитний договір укладено після 24.01.2024 року, не спростовують указаного висновку.

Пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є самостійною нормою, не містить обмеження щодо дати укладення кредитного договору та безпосередньо звільняє позичальника від обов`язку сплачувати штраф або пеню, нараховані за прострочення кредитного зобов`язання в період дії воєнного стану.

Дотримання позивачем установленого статтею 21 Закону України «Про споживче кредитування» граничного розміру неустойки також не усуває передбаченого пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України звільнення позичальника від обов`язку її сплати.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» за Кредитним договором №23833 від 24.11.2024 року підлягає стягненню заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 21 157,23 грн.

У задоволенні позовної вимоги про стягнення штрафу в розмірі 6 499,00 грн слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн суд зазначає таке.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано Договір №03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03.06.2024 року, Акт приймання-передачі наданих послуг №145 від 30.04.2026 року, Витяг із Реєстру №1 до Акта приймання-передачі наданих послуг №145 від 30.04.2026 року та платіжну інструкцію про сплату вартості правничої допомоги.

Відповідно до частини першої та пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною першою статті 58 ЦПК України сторона може брати участь у судовому процесі особисто та/або через представника.

Відповідно до частини першої статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів професійної правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни його розміру, порядок сплати та інші умови визначаються договором про надання правничої допомоги.

Під час установлення розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу визначається відповідно до умов договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт і їх вартості, яка сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу учасник справи подає детальний опис виконаних адвокатом робіт та наданих послуг.

За змістом частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу за клопотанням іншої сторони. Обов`язок доведення неспівмірності таких витрат покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема договорів, рахунків та інших документів.

Витрати на професійну правничу допомогу за умови підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи вони лише підлягають сплаті.

Подібний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.

З наданих позивачем доказів убачається, що на підставі Договору №03/06/2024 від 03.06.2024 року позивачу надано професійну правничу допомогу в цій справі.

Вартість професійної правничої допомоги визначена сторонами в розмірі 10 000,00 грн.

Дослідивши надані позивачем докази в їх сукупності, враховуючи характер і складність спору, обсяг виконаної адвокатом роботи, витрачений на її виконання час, ціну позову та значення справи для позивача, суд вважає заявлені витрати на професійну правничу допомогу реальними, необхідними та підтвердженими належними доказами.

Відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та не наведено доводів щодо їх неспівмірності зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт або витраченим часом.

Разом із тим відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України в разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Ціна позову становить 27 656,23 грн. Позовні вимоги підлягають задоволенню в розмірі 21 157,23 грн, що становить приблизно 76,50 % від ціни позову.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 7 650,08 грн.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За вимогами статей 76–81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи. Кожна сторона зобов`язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими судом доказами, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем під час звернення до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Оскільки позовні вимоги задовольняються на суму 21 157,23 грн, що становить приблизно 76,50 % від ціни позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 036,76 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76–81, 133, 137, 141, 178, 247, 258–260, 263–265, 280–284, 354 ЦПК України, статтями 205, 207, 526, 530, 549, 610, 625, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, статтями 1, 8, 21 Закону України «Про споживче кредитування», статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд, –

У Х В А Л И В:

Позов представника позивача Руденка Костянтина Васильовича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» (код ЄДРПОУ: 41466388, місцезнаходження: 03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 4) заборгованість за процентами за користування кредитом за Кредитним договором №23833 від 24.11.2024 року за період із 14.12.2024 року по 17.07.2026 року в розмірі 21 157,23 (двадцять одна тисяча сто п`ятдесят сім) гривень 23 копійки та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 650,08 (сім тисяч шістсот п`ятдесят) гривень 08 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» (код ЄДРПОУ: 41466388, місцезнаходження: 03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 4) судовий збір у розмірі 2 036,76 (дві тисячі тридцять шість) гривень 76 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлено в разі його пропуску з інших поважних причин.

Суддя Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області Бедьо В.І.