Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №727/7818/14-ц — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року

м. Чернівці

справа № 727/7818/14

провадження 822/1595/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кулянди М.І.,

суддів: Височанської Н.К., Одинака О.О.,

за участю секретаря судового засідання Скулеби А.І.,

учасники справи:

заявник ОСОБА_1 ,

боржник Головне управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області,

апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Чернівців від 26 червня 2026 року,

головуючий в суді першої інстанції суддя Бойко М.Є.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа по справі № 727/71818/14-ц за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції, Головного управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області, Державної казначейської служби України, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Промінвестбанк», обласне державне комунальне підприємство «Чернівцітепломережа», про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органу державної влади.

ОСОБА_1 раніше не звертався із заявою про видачу виконавчого листа для пред`явлення його до виконання, в зв`язку із обгрунтованими очікуваннями останнього, що без його видачі, вищевказане рішення суду буде належним чином виконано.

Крім того, зазначає, що чекав швидкого та ефективного розслідування в кримінальному провадженні, зареєстрованому, за його заявою в ЄРДР, 29 березня 2015 року, щодо позбавлення його права власності на квартиру, за результатами прилюдних торгів, з вини колишнього державного виконавця Шевченківського відділу ДВС Чернівецького МУЮ Чибиряка Д.Г., проте досудове розслідування триває до теперішнього часу, тобто вже більше 10 років.

Також, ОСОБА_1 не мав можливості сплачувати кошти адвокатам за професійну правничу допомогу.

Оскільки у виконавчому листі, виданому йому Шевченківським районним судом м. Чернівців від 29 липня 2025 року зазначено термін пред`явлення його до виконання - 19 квітня 2019 року, без вирішення питання про поновлення строку для його пред`явлення до виконання, заявник не зможе отримати кошти, стягнуті за рішенням суду на його користь, а тому просить суд такий строк поновити, як пропущений ним з поважних та незалежних від нього причин.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Чернівці від 26 червня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Постановляючи ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, а заявником не наведено поважних причин для його поновлення, а тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для поновлення такого.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Суд першої інстанції не дав належної правової оцінки, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права.

Зокрема, зазначає, що виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 ЦПК України зазначено, що у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Ч. 2 цієї ж статті передбачено, що заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

З урахуванням всіх вищевикладених фактів і документальних доказів апелянт вважає, що є підстави для поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання, оскільки такий строк був пропущений з поважних і незалежних від стягувача ОСОБА_1 причин. Фактично, органи держави – Україна в особі органів державної влади (ДВС та Національна поліція) спочатку свавільно втрутилися в майнові права ОСОБА_1 , а потім протягом 10 років не проводять ефективного розслідування в рамках якого ОСОБА_1 мав обгрунтовані сподівання на пред`явлення цивільного позову у кримінальному провадженні для відновлення своїх майнових прав.

Також, зазначав, що не мав можливості ініціювати нові судові провадження для того, щоб захищати свої права. Для цієї мети апелянт змушений був витрачати додаткові кошти для того, щоб сплачувати гонорари адвокатам за надання професійної правничої допомоги.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців від 02 березня 2016 року по справі № 727/71818/14-ц за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції, Головного управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області, Державної казначейської служби України, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Промінвестбанк», обласне державне комунальне підприємство «Чернівцітепломережа», про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органу державної влади, з держави в особі Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 стягнуто моральну шкоду в розмірі 25 000 гривень, шляхом списання коштів з єдиного рахунку Головного управління Державної казначейської служби України в Чернівецькій області. У задоволенні решти позовних вимог цього позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 27 квітня 2016 року рішення суду першої інстанції по справі № 727/71818/14-ц в частині вирішення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органу державної влади, скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення вказаних вимог частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 67 500 гривень на відшкодування майнової шкоди, за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

Рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органу державної влади, змінено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 10 000 гривень на відшкодування моральної шкоди, за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини третьої ст.535 КПК України, у разі якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, суд видає виконавчий лист, який звертається до виконання в порядку, передбаченому законом про виконавче провадження.

Згідно з частиною п`ятою ст.128 КПК України, якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Тобто, інститут цивільного позову в кримінальному провадженні є суміжним із позовним провадженням, врегульованим ЦПК України.

Оскільки чинним КПК України не врегульовані питання поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, а тому дане питання належить до вирішення саме за норми ЦПК України.

Згідно з частиною першою ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом трьох років. Відповідно до пункту 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

гідно ч. 1 ст. 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Виходячи з даної норми закону, при вирішенні, відповідно до ст. 433 ЦПК України, питання про поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого документа, виданого на підставі судового рішення, суд повинен з`ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, а відтак дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Як вбачається зі змісту положень ст. 433 ЦПК України, метою застосування цієї статті є захист інтересів добросовісного стягувача, який пропустив строк з поважних причин. Поважними можна вважати причини, які не залежали від волі стягувача.

Виконавча давність - це встановлений у законі строк, протягом якого рішення може бути пред`явлено саме до примусового виконання, тому що для добровільного виконання строки не встановлені в тому сенсі, що добровільне виконання рішення після закінчення строку виконавчої давності повинно визнаватися належним. Рішення суду, за загальним правилом, може бути пред`явлено до примусового виконання протягом трьох років з моменту набрання ним законної сили

Перебіг строку виконавчої давності починається з набранням рішенням суду законної сили. Переривається перебіг цього строку пред`явленням виконавчого документа до виконання, а також частковим виконанням рішення. Пропуск строку виконавчої давності, за загальним правилом, позбавляє стягувача права на примусове виконання рішення. Однак, у разі пропуску цього строку за поважної причини стягувач може звернутися до суду із заявою про поновлення пропущеного строку.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент видачі виконавчого листа), виконавчий лист може бути пред`явлений до виконання протягом року.

При цьому колегія звертає увагу на те, що рішення у даній справі набрало законної сили 27 квітня 2019 року, а тому стягувач мав можливість пред`явити до виконання виконавчий лист у строк до 28 квітня 2019 року.

Таким чином, у стягувача ОСОБА_1 була можливість реалізувати своє право на отримання виконавчого листа у визначений законом строк, яким останній не скористався.

Стягувач мав безперешкодну можливість реалізувати свої права у межах строку пред`явлення до виконання, у зв`язку з чим апеляційний суд приходить до висновку, що строк пред`явлення виконавчого документа пропущений без поважних причин з 28 квітня 2019 року.

У цьому контексті колегія суддів також враховує те, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання має на меті також забезпечення принципу правової визначеності, оскільки захищає боржника від прострочених вимог стягувача.

У зв`язку із тим, що в ст. 433 ЦПК України не міститься переліку причин, які є поважними при пропуску строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, суд у кожному конкретному випадку, виходячи з аналізу конкретних обставин пропуску строку, вирішує питання проте, чи є причина його пропуску поважною.

Тобто, питання про поважність пропуску строків є оціночним. Поважність причин може залежати від таких обставин як поведінка заявника (бездіяльність або незаінтересованість в питаннях звернення судового рішення до виконання), інших осіб, так і від чинників, що не пов`язаних з людським фактором.

Так, причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: обставина, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, протягом строку, який пропущено, що підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

При цьому, необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для сторони на вчинення певної дій.

Суд при вирішенні питання про поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого документа повинен з`ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, а відтак дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Поважними можуть бути визнані лише ті причини, що виникли внаслідок обставин, об`єктивно незалежних від волі зацікавленої особи, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України; близький за змістом припис відображений у частині першій статті 329 ГПК України).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, матеріали справи не містять відомостей про звернення стягувача ОСОБА_1 ,, із заявою про видачу виконавчого листа, у межах строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відносно боржника.

Проаналізувавши доводи заяви ОСОБА_1 , беручи до уваги відсутність будь-яких належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання стягувачем, колегія суддів доходить висновку про відсутність правових підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що причини пропуску строку для пред`явлення виконавчих документів до виконання, у зв`язку з великою тривалістю досудового розслідування кримінального провадження, за його заявою про вчинення кримінального правопорушення, є безпідставними, оскільки жодних доказів наявності перешкод у стягувача для отримання виконавчого листа у справі матеріали справи не містять.

Доводи заявника про те, що рішення суду залишається невиконаним, не можуть бути єдиною підставою для поновлення пропущеного строку, адже, як вбачається з матеріалів справи, заявник протягом тривалого часу (більше 9 років) не цікавився виконанням судового рішення та не здійснював будь-яких заходів для його виконання.

Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо встановлення обставин справи та тлумачення норм матеріального й процесуального права на свій розсуд, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції.

Будь-яких інших доводів та доказів на їх підтвердження, що є правовою підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції апелянтами надано не було, у зв`язку з чим, апеляційний суд не вбачає правових підстав для зміни або скасування додаткового рішення суду першої інстанції.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Чернівців від 26 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Дата складання повного тексту постанови – 26 серпня 2026 року.

Головуючий М. І. Кулянда

Судді: О.О. Одинак

Н. К. Височанська