Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №722/1077/26 — Чернівецький апеляційний суд

______

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року

м. Чернівці

cправа № 722/1077/26

провадження № 822/1436/25-ц

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кулянди М.І.,

суддів: Перепелюк І.Б., Височанської Н.К.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Акціонерне товариство «Банк Альянс»,

апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Сокирянського районного суду Чернівецької області від 08 червня 2026 року,

головуючий в суді першої інстанції суддя Припхан І.І.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2026 року ОСОБА_1 подала до суду позов до АТ «Банк Альянс» про визнання недійсним кредитного договору.

Позивач просила суд, визнати недійсною заяву-приєднання № 1007132 до публічного договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «Банк Альянс» від 13 листопада 2025 року.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Сокирянського районного суду Чернівецької області від 08 червня 2026 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ «Банк Альянс» про визнання недійсним кредитного договору передано за підсудністю на розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що враховуючи, що місцезнаходження відповідача зареєстроване за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 50, суд дійшов висновку, що справа не належить до територіальної підсудності Сокирянського районного суду Чернівецької області та підлягає передачі на розгляд Шевченківського районного суду м. Києва.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі апелянт, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що судом не враховано право позивача, передбачене приписами частини 8 статті 28 ЦПК України (альтернативна підсудність, за місцем виконання договору). Отже, така ухвала суду першої інстанції постановлена при неповному з`ясуванні обставин справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, а тому є незаконною та необґрунтованою.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.

Направляючи справу за підсудністю до Голосіївського районного суду м. Києва, суд першої інстанції виходив із того, що місцезнаходження відповідача зареєстроване за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 50, суд дійшов висновку, що справа не належить до територіальної підсудності Сокирянського районного суду Чернівецької області та підлягає передачі на розгляд Шевченківського районного суду м. Києва.

Проте з такими висновками суду погодить не можна, виходячи з такого.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Параграфом 3 глави 2 ЦПК України визначено територіальну юрисдикцію (підсудність) та регламентовано правила подання позову до суду у відповідності до підсудності.

Виходячи з поняття підсудність у цивільному судочинстві, як розмежування компетенції між окремими ланками судової системи та між судами однієї ланки, щодо розгляду цивільних справ, підсудністю фактично є визначення в системі судів компетентного суду стосовно вирішення певної цивільної справи. Цивільно-процесуальний кодекс виділяє декілька видів територіальної підсудності: загальна (залежно від місця проживання фізичної особи чи місцезнаходження юридичної особи), альтернативна (за вибором позивача), виключна (залежно від характеру спірного правовідношення), за зв`язком справ.

За загальним правилом, визначеним ст. 27 ЦПК України, позови до юридичної особи пред`являються в суд за їх місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Разом з тим, положення ст. 28 ЦПК України встановлює правила підсудності справ за вибором позивача. Не виключаючи можливість звернення особи до суду за правилами загальної підсудності (за місцем знаходження відповідача), вона встановлює можливість звертатися до іншого або інших судів, тобто встановлює альтернативну можливість для позивача обрати один із двох чи більше компетентних судів.

Відповідно до ч. 5 ст. 28 ЦПК України, позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

У частині другій статті 627 ЦК України передбачено, що у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до преамбули Закону України "Про захист прав споживачів", він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" визначено, що споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 цієї статті); продукція - це будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

За змістом статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги; банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб; клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

За змістом статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг. Банк здійснює професійну діяльність на ринках капіталу на підставі ліцензії, що видається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

До банківських послуг належать: залучення коштів та банківських металів, що підлягають поверненню, від необмеженого кола осіб; відкриття та ведення поточних (розрахункових, кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах, та рахунків умовного зберігання (ескроу); надання коштів та банківських металів у кредит за рахунок залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від власного імені, на власних умовах та на власний ризик. Банк має право надавати фінансові платіжні послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про платіжні послуги", до фінансових платіжних послуг належать, зокрема, послуги із зарахування готівкових коштів на рахунки користувачів, а також усі послуги щодо відкриття, обслуговування та закриття рахунків (крім електронних гаманців).

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України "Про платіжні послуги", під час надання споживачам послуг на платіжному ринку надавачі платіжних послуг зобов`язані дотримуватися вимог законів України "Про фінансові послуги та фінансові компанії", «Про захист прав споживачів» та інших нормативно-правових актів у сфері захисту прав споживачів.

Частиною першою ст. 17 Закону України "Про захист прав споживачів", за всіма споживачами однаковою мірою визнається право на задоволення їх потреб у сфері торговельного та інших видів обслуговування. Встановлення будь-яких переваг, застосування прямих або непрямих обмежень прав споживачів не допускається, крім випадків, передбачених нормативно-правовими актами.

У даній справі предметом позову є визнання кредитного договору недійсним, позивач, відповідно до положень ч. 5 ст. 28 ЦПК України, правомірно пред`явив даний позов за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем виконання договору, скориставшись правом альтернативної підсудності.

Отже, ОСОБА_1 правомірно звернулася до Сокирянського районного суду Чернівецької області, за місцем свого проживання, як споживача, а тому відповідно відсутня підстава для передачі справи за підсудністю в інший суд.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції, під час постановлення оскаржуваної ухвали, порушено норми процесуального права, у зв`язку з чим наявні підстави для скасування ухвали Сокирянського районного суду Чернівецької області від 08 червня 2026 року і направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Сокирянського районного суду Чернівецької області від 08 червня 2026 року скасувати, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Дата складання повної постанови – 25 серпня 2026 року

Головуючий М.І. Кулянда

Судді: Н.К. Височанська

І.Б. Перепелюк