Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №345/2466/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 345/2466/26

Провадження № 22-ц/4808/1527/26

Головуючий у 1 інстанції Мигович О. М.

Суддя-доповідач Мальцева Є.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мальцевої Є.Є.

суддів: Девляшевського В.А., Баркова В.М.,

секретар Гудяк Х.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на заочне рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05 червня 2026 року, ухвалене судом у складі головуючого судді Миговича О.М. у м.Калуш, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

у с т а н о в и в

22 квітня 2026 року представник ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» Усенко М.І. звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 06098-07/2023 від 05.07.2023 в розмірі 70 000,00 грн. та судові витрати по справі.

Свої вимоги мотивував тим, що 05.07.2023 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Аванс кредит» кредитний договір № 06098-07/2023, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти у сумі 7 000 грн. Свої зобов`язання за кредитним договором первісний кредитор виконав у повному обсязі, в той час як відповідач не здійснив жодного платежу на оплату заборгованості.

16.11.2023 року ТОВ «Аванс кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір факторингу № 16112023, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача на суму 70 000 грн. з яких: 7000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 63 000,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Таким чином, позивач просив стягнути з відповідача вищевказану суму боргу.

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області заочним рішенням від 05 червня 2026 року у задоволенні позову ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовив

Не погоджуючись із таким рішенням, представник ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, оскільки вважає дане рішення необґрунтованим з огляду на неповноту з`ясування судом обставин, які мають значення для справи, ухваленим з порушенням норм матеріального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що 05.07.2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір №06098-07/2023 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 7 000 грн на умовах визначених кредитним договором, а споживач зобов`язався одержати та повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування ними та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

На підтвердження видачі кредитних коштів ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» до позовної заяви долучено довідку про успішне перерахування коштів з протоколом підписання від року ТОВ "Універсальні Платіжні Рішення" про перерахування коштів позичальнику 05.07.2023 року на суму 7000 грн на номер банківської картки НОМЕР_1 .

ТОВ «Аванс Кредит» не створює окремий рахунок для позичальника, а надає кошти на уже існуючий, а, отже, не може мати доступу до таких рахунків для того, аби отримати інформацію щодо вчинених фінансових операцій.

Необхідна для отримання інформація містить банківську таємницю та за своїм правовим режимом відноситься до таємної інформації з обмеженим доступом та суворо оберігається законодавством України, тому існують вагомі причини неможливості самостійного отримання інформації апелянтом. ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» надані належні та достатні докази перерахунку коштів на картковий рахунок відповідача, що посвідчують виникнення заборгованості за укладеним кредитним договором та відображають нарахування впродовж строку кредитування.

Разом з тим, ТОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було подано до суду клопотання про витребування доказів. Однак, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» було допущено технічну описку при встановленні емітента карти, на яку було здійснено зарахування коштів на користь відповідача, а саме невірно встановлений емітент АТ «Райффайзен Банк», замість коректного «Монобанк» (емітент АТ «Універсал Банк»). Надалі, суд, отримавши витребувані матеріали, не повідомив про це апелянта та позбавив його реальної процесуальної можливості ознайомитися з цим документом, надати свої пояснення, заперечення або спростувати викладені в ньому відомості. Суд першої інстанції фактично розглянув справу та виніс рішення, посилаючись на доказ, зміст якого не був відомий апелянту під час судового розгляду. Неправильне зазначення банківської установи, а саме емітента, за умови абсолютно правильного зазначення номера самої платіжної картки є виключно очевидною технічною помилкою, яка не спростовує факт перерахування коштів саме відповідачу, оскільки номер картки є унікальним ідентифікатором рахунку конкретної фізичної особи.

Таким чином, аналіз вищезазначених обставин свідчить про те, що наявність очевидної технічної помилки у назві банку-емітента (за умови повної автентичності унікального номера картки Відповідача) не може бути самостійною підставою для заперечення факту отримання коштів, а судове рішення не може ґрунтуватися виключно на формальних або прихованих від учасників справи процесуальних аспектів.

Вказує, що на підтвердження наявності заборгованості ОСОБА_1 у ТОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було також додано копію Договору про надання споживчого кредиту № 06098-07/2023, Паспорт споживчого кредиту за Договором №06098-07/2023 та розрахунок заборгованості до Договору №06098-07/2023, а також Заявка-анкета Споживача на отримання кредитних коштів за Договором №06098-07/2023. ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було надано належні докази на підтвердження заборгованості відповідача та перерахування коштів за кредитним договором. Відповідач не виконував взяте на себе зобов`язання ні перед первісним кредитором (ТОВ «АВАНС КРЕДИТ»), ні перед новим кредитором ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», у зв`язку з чим ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» вимушене було звернутись із позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав.

Просить скасувати рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05 червня 2026 року та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 3 993,60 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 8000 грн.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на апеляційну скаргу, що за положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Сторони до апеляційного суду не явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

З наявних у підсистемі Електронний суд матеріалів справи суд встановив, що 05.07.2023 року ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» в особі директора Кожухара А.А. з однієї сторони та ОСОБА_1 , з іншої сторони, уклали між собою договір про надання фінансового кредиту №06098-07/2023.

Договір був укладений в електронній формі та підписаний відповідачем електронним підписом W1273.

За умовами, передбаченими п.1.1-1.4, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 7000,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності (далі кредит), а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит надається на строк 360 днів. Дата надання кредиту 05.07.2023. Наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту 28.06.2024р. За користування кредитом товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом. Тип процентної ставки: фіксована та становить 2,50% в день. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені в Графіку платежів.

Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.

Згідно інформаційної довідки від 30.06.2025 № 3466-250630115102, ТОВ «Універсальні платіжні рішення» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» був укладений договір на переказ коштів ФК-П-2022/01-1 від 2022-01-12. Відповідно до зазначеного договору було успішно прийнято платежі, зокрема 05.07.2023 на суму 7000,00 грн. маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі «iPay.ua» - 259108996.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №06098-07/2023 від 05.07.2023 вбачається, що залишок заборгованості становить 70 000 грн. з яких: 7000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 63 000,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

16.11.2023 року «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» уклали між собою договір факторингу №16112023, за умовами якого Фактор зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами (п.1.1).

Згідно Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №16112023, позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за заборгованістю, яка виникла за договором № 06098-07/2023 від 05.07.2023.

Cуд першої інстанції дійшов висновку, що надання ОСОБА_1 кредитних коштів за обставин викладених в позові перед судом не доведено. В зв`язку з цим, суд вважав, що позовні вимоги на основі належних, допустимих та достатніх доказів ТОВ «ФК «Кредит -капітал» не доведено, а тому в задоволенні вказаного позову відмовив за недоведеністю.

Апеляційний суд, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшов такого висновку.

За правилами статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Положеннями частини п`ятої статті 12 ЦПК України на суд також покладені певні обов`язки зі створення для сторін змагального процесу, а саме суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до постанови Верховного Суду у справі № 917/1307/18 від 23 жовтня 2019 року, зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. Простіше кажучи, позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на предмет спору та обставини, на які посилалося ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», останнє було зобов`язане надати суду докази на підтвердження укладення між ТОВ «Аванс кредит» та відповідачем договору про надання фінансового кредиту №01738-10/2023 від 02 жовтня 2023 року, надання відповідачу кредиту у відповідності до умов договору, наявності заборгованості та докази на підтвердження переуступки на його користь прав вимоги за таким договором у відповідному розмірі.

У постанові від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором Верховний Суд зазначив, що банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Встановлено, що 05.07.2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» і ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №06098-07/2023 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, одноразового ідентифікатора W1273.Згідно з умовами даного договору, відповідачу надано кредит у розмірі 7000,00 грн на строк 360 днів до 28.06.2024 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,50% від суми кредиту за кожен день користування кредитом (документи наявні у підсистемі Електронний суд).

Вказаний договір було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на мобільний номер телефону .

Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» даний договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, відповідно до якого: будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Таким чином, договір про надання фінансового кредиту №06098-07/2023 від 05.07.2023 був підписаний позичальником ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, який був надісланий первісним кредитором на номер телефону, зазначений позичальником, на підтвердження чого у ідентифікаційній частині договору міститься код ідентифікатор відповідача, що і є її безпосереднім підписом.

Разом з тим, позивачем не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували сам факт перерахування відповідачу кредитних коштів на його рахунок.

Відповідно до частини 2, 3 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з пунктом 1.6 Договору кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 . Відповідно до пункту 2.25 Договору після підписання Договору Товариство надає кредит шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на банківську картку Клієнта, зазначену Клієнтом в заявці та цьому Договорі.

Отже, як первісному кредитору, так і позивачу, як його правонаступнику, за номером банківської картки, вказаної у договорі та заявці, було відомо, клієнтом якої саме банківської установи є відповідач та на реквізити якого рахунку/картки мали перераховуватися грошові кошти.

Однак представником позивача до суду першої інстанції було заявлено клопотання про витребування у АТ "Райффайзен Банк" (ЄДРПОУ: 14305909; адреса: 01011, місто Київ, вулиця Генерала Алмазова, будинок 4-А) інформацію: Чи була успішною транзакція, здійснена 05.07.2023, в сумі 7000 грн. на банківську картку № НОМЕР_1 , власником якої є ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 )? Чи були зараховані грошові кошти за цією транзакцією на відповідний рахунок власника банківської карти № НОМЕР_1 ?

Ухвалою суду від 23.04.2026 задоволено клопотання та витребувано такі докази. Згідно отриманої відповіді АТ «Райффайзен Банк» №81-15-9/7958 від 11.05.2026 відкриті рахунки на ім`я ОСОБА_1 не знайдені (а.с.16).

Таким чином, позивачем не надано доказів зарахування відповідних коштів на рахунок відповідача або доказів наявності та погашення заборгованості за договором, зокрема шляхом перерахування грошових коштів на картковий рахунок відповідача чи їх списання. У матеріалах справи відсутні платіжні документи, такі як платіжні доручення, меморіальні ордери або інші документи, які б підтверджували здійснення відповідних операцій.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов законного і обґрунтованого висновку про відсутність у матеріалах справи доказів того, що первісний кредитор виконав умови договору, а саме перерахував грошові кошти відповідачу відповідно до умов договору.

Посилання позивача на описку в клопотанні та неможливість ознайомлення з відповіддю АТ "Райффайзен Банк" не заслуговують на увагу.

Відповідно до частин другої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Так, відповідь "Райффайзен Банк" від 11.05.2026 №81-15-9/7958 на №345/2466/26 від 23.04.2026 р. отримана судом першої інстанції ще 15 травня 2026 року, рішення у справі ухвалено 05 червня 2026 року. Даних про те, що до дати ухвалення рішення суду позивач подавав клопотання про ознайомлення матеріалами справи та відповіддю банку матеріали справи не містять.

Отже, суд першої інстанції надав належну оцінку наданим доказам та дійшов обґрунтованого висновку що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів про перерахування коштів відповідачу, а відтак правильно залишив позов ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором без задоволення.

Щодо клопотання про витребування доказів колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Позивач як професійний учасник фінансового ринку зобов`язаний діяти сумлінно та володіти первинною інформацією щодо реквізитів рахунків/карток, на які ним здійснюється перерахування кредитних коштів.

Посилання апелянта на допущену ним описку у назві банківської установи при формуванні клопотання в суді першої інстанції не свідчить про наявність об`єктивних і незалежних від заявника перешкод для подання належного клопотання під час розгляду справи судом першої інстанції. Суд першої інстанції створив стороні позивача всі умови для реалізації процесуальних прав і задовольнив клопотання у тому вигляді, у якому його заявляв сам позивач.

Оскільки позивач не довів наявності виняткових та поважних причин неподання належно оформленого клопотання в суді першої інстанції, колегія суддів не знаходить підстав для застосування ч. 3 ст. 367 ЦПК України та відмовляє у витребуванні нових доказів на стадії апеляційного перегляду

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.

Оскільки судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» залишити без задоволення.

Заочне рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 серпня 2026 року.

Судді Є.Є. Мальцева

В.А. Девляшевський

В.М. Барков