Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №2-265/2010 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 2-265/2010

Провадження № 22-ц/4808/1379/26

Головуючий у 1 інстанції МОТРУК Л. І.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів: Пнівчук О. В.., Бойчука І.В.,

секретаря Петріва Д.Б.,

з участю представника ОСОБА_1 адвоката Поповича Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Попович Ярослав Стефанович, на ухвалу Тлумацького районного суду Івано-Франківської області, постановлену суддею Мотрук Л.І. 05 червня 2026 року в м. Тлумач Івано-Франківської області, за клопотанням представника ОСОБА_1 адвоката Поповича Ярослава Стефановича про скасування заходів забезпечення позову, у справі за позовом прокурора Тлумацького району Івано-Франківської області в інтересах Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст заяви:

У червні 2026 року представник ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Попович Ярослав Стефанович звернувся з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову у справі за позовом прокурора Тлумацького району Івано-Франківської області в інтересах Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Клопотання обґрунтовує тим, що рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 17 грудня 2010 року, яким стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ВАТ "Державний Ощадний банк України" в особі філії Тисменицького відділення №7327 ВАТ "Ощадбанк" залишок основного боргу - 47077 грн. 32 коп., несплачених процентів 31083,83 грн, пені 30545,71 грн, а всього разом 108 706,86 грн, виконано в повному обсязі, виконавче провадження № 26610633 закінчено у зв`язку з фактичним повним виконанням рішення суду, а АТ «Державний ощадний банк України» підтверджено відсутність будь-якої заборгованості за кредитним договором № 523 від 13.12.2007 року та договорами поруки №№ 523-1 і 523-2 від 13.12.2007 року, обставини, які слугували підставою для застосування заходів забезпечення позову, припинили своє існування.

Зазначив, що заходи забезпечення позову мають виключно тимчасовий характер і застосовуються з метою гарантування реального виконання судового рішення. Після повного виконання рішення суду вони втрачають своє правове призначення, а їх подальше існування безпідставно обмежує право особи на вільне володіння, користування та розпорядження належним їй майном. Оскільки рішення суду виконано, виконавче провадження завершено, а стягувач підтвердив відсутність будь-яких невиконаних зобов`язань, необхідність у подальшому існуванні заходів забезпечення позову відпала.

Отже, наявні передбачені статтею 158 ЦПК України правові підстави для скасування заходів забезпечення позову. Тому представник ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Попович Я.С., просить суд скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 10 листопада 2010 року у справі № 2-265/2010, якою накладено арешт на майно та грошові кошти ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ; припинити обтяження нерухомого майна від 20.05.2011 року, накладений постановою державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 26610633 від 24 листопада 2010 року (а.с. 173-175 том 2).

Короткий зміст оскаржуваної ухвали:

Ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 05 червня 2026 року повернуто клопотання про скасування заходів забезпечення позову представника ОСОБА_1 адвоката Поповича Ярослава Степановича особі, що його подала.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги:

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій зазначив, що не погоджується з ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 05 червня 2026 року з огляду на те, що наведені в ухвалі підстави для повернення клопотання без розгляду не відповідають вимогам процесуального закону та фактичним обставинам справи.

Він зазначив у скарзі всіх учасників справи, навів обставини, які свідчать про те, що відпала потреба для подальшого існування заходів забезпечення позову, додав належні докази повного виконання рішення суду, а також докази направлення копії клопотання іншим учасникам справи.

Посилання суду на необхідність подання копії рішення суду, ухваленого саме цим судом у справі № 2-265/2010, апелянт вважає необґрунтованим. Матеріали зазначеної справи перебувають у провадженні Тлумацького районного суду Івано-Франківської області, а суд має можливість перевірити зміст ухвалених ним процесуальних рішень як за матеріалами судової справи, так і за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень. Тому відсутність копії рішення не могла бути самостійною підставою для повернення клопотання без розгляду.

Вважає необґрунтованими також висновки суду щодо неналежності доказів направлення копії клопотання іншим учасникам справи лише з тієї підстави, що в описах вкладення зазначено адміністративно-територіальний устрій, який існував до адміністративної реформи 2020 року. Поштові індекси, назви населених пунктів та адреси одержувачів залишилися актуальними, що підтверджується офіційними даними АТ «Укрпошта», а тому такі докази підтверджують факт направлення кореспонденції за місцем проживання (знаходження) учасників справи.

Рішення суду виконано в повному обсязі, виконавче провадження закінчено у зв`язку з фактичним виконанням рішення, а АТ «Державний ощадний банк України» підтверджено відсутність будь-якої заборгованості за кредитним договором. Отже, необхідність у подальшому існуванні заходів забезпечення позову відсутня.

Апелянт переконаний, що повернувши клопотання без розгляду з формальних підстав, які не перешкоджали вирішенню питання по суті, суд першої інстанції допустив надмірний процесуальний формалізм, чим безпідставно обмежив право заявника на ефективний судовий захист та доступ до правосуддя. Такий підхід не відповідає завданню цивільного судочинства, визначеному статтею 2 ЦПК України, а також принципам, гарантованим статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Крім того, тривале збереження арешту майна після повного виконання рішення суду становить невиправдане втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

З огляду на викладене, апелянт переконаний, що ухвала Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 05 червня 2026 року підлягає скасуванню з направленням матеріалів до суду першої інстанції для продовження розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

Позиція інших учасників справи:

Відзив на апеляційну скаргу іншими учасниками справи не подано, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду:

Представник особи, в інтересах якої подана апеляційна скарга ОСОБА_1 адвокат Попович Я.С. у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив суд цю скаргу задовольнити з мотивів, викладених у ній.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися.

Суд виконав свій обов`язок щодо повідомлення учасників справи про день, місце та час розгляду справи.

Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційним судом виконаний обов`язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання, тому колегія суддів розглянула справу у відсутності осіб, які не з`явилися у судове засідання.

Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. ст. 263, 264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним i обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають iз встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Вислухавши пояснення представника заявника, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст. 367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою, виходячи з таких підстав.

Застосовані норми права та мотиви з яких виходить суд:

Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи (ч. 1 ст. 158 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 183 ЦПК України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: 1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 2) найменування суду, до якого вона подається; 3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі; 4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; 5) підстави заяви (клопотання, заперечення); 6) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви (клопотання, заперечення); 7) інші відомості, що вимагаються цим Кодексом.

До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження) (абзац 2 частини 2 статті 183 ЦПК України).

Частиною 4 цієї статті визначено, що суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Ч. 1. ст. 43 ЦПК України визначено права учасників справи, зокрема: ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб;ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1. Ст. 44 ЦПК України).

Із матеріалів справи встановлено, що на день подання позову був чинним ЦПК України в редакції Закону № 1618-IV від 18.03.2004 року і розгляд справи розпочатий в порядку, передбаченому ЦПК України у визначеній редакції. Ухвала суду апеляційної інстанції від 22 червня 2016 року скасована Верховним Судом 04 вересня 2019 року, а справа направлена на повторний апеляційний розгляд. Під час розгляду справа касаційним судом і повторного апеляційного розгляду набрав чинності з 15.12.2017 року ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017.

Аналогічно прокурор вступив у справу в порядку, визначеному Законом України «Про прокуратуру» № 1789-XII від 5 листопада 1991 року, який втратив чинність (за винятком кількох окремих положень щодо соціального забезпечення) після набрання чинності з 15.07.2015 року Законом України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14 жовтня 2014 року.

Зміни у статтю 23 Закону України «Про прокуратуру» після 15.07.2015 року вносилися неодноразово.

Учасниками справи зазначено державу в особі ВАТ «Державний Ощадний банк України», представництво інтересів держави здійснювалося прокурором Тлумацького району, відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ОСОБА_3 , в інтересах якого діяли представники ОСОБА_4 і адвокат Лютан З.Й. При цьому прокурор брав участь як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і при розгляді справа касаційним судом, так і при повторному розгляді справи апеляційним судом.

У частині 3 статті 23 Закону Українип положення про те, що не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній набрали чинності з 15 липня 2015 року.

Заява про припинення участі у справі прокурором не подавалася, а також не вирішувалося таке питання і судом.

Отже, прокурор є учасником цієї справи, відтак у клопотанні про скасування заходів забезпечення позову, заявник мав його вказати як учасника справи, направити йому копію заяви разом із доданими документами, подавши такі докази суду.

Висновки суду першої інстанції в цій частині є вірними.

Разом з тим, вказівка суду щодо не зазначення у поштових відправленнях для учасників справи адрес у відповідності до Постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 року є помилковою. Ця обставина не може бути підставою для повернення клопотання, оскільки не свідчить про наявність в адресі помилки, яка перешкоджала ідентифікації адресата. Помилка у назві району сама по собі не тотожна неправильній адресі, так як для поштової доставки ключовим ідентифікатором фактично є населений пункт, вулиця, номер будинку та поштовий індекс (об`єкт поштового зв`язку), а не сам по собі район.

Крім того, доставку поштової кореспонденції учасникам справи суд мав можливість перевірити за деталями трекінгу за номером відправлення на сайті оператора поштового зв`язку.

Безпідставною також є вимога суду про те, що заява не містить переліку документів та інших доказів, які б підтверджували викладені обставини, бо такий перелік якраз у заяві міститься (а.с.175 том 2). Цей перелік не містить копії рішення суду, яке ухвалювалося у справі, але неподання такого рішення не може бути підставою для повернення заяви, оскільки питання розглядається в межах однієї справи, матеріали справи не знищені, а вказівка заявника на унікальний номер справи надає учасникам справи ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень з усіма рішеннями, які ухвалювалися у цій справі.

Таким чином, єдиним суттєвим зауваженням суду щодо форми і змісту клопотання є не зазначення усіх учасників справи (прокурора) і невручення йому копії заяви разом із додатками.

Цю обставину не можливо вважати надмірним формалізмом, бо прокурор не втратив свого процесуального статусу і має бути обізнаний про розгляд питання про скасування заходів забезпечення позову судом.

Отже, така процесуальна заява підлягала поверненню без розгляду відповідно до положень частини 4 статті 183 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Попович Ярослав Стефанович, залишити без задоволення, а ухвалу Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 05 червня 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач І.О. Максюта

Судді: О.В. Пнівчук

І.В. Бойчук

Повний текст постанови складено 25 серпня 2026 року.