Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №615/2033/26 — Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/2033/26

Провадження № 3/615/501/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2026 року м. Валки

Суддя Валківського районного суду Харківської області Логвінов А.О., за участю секретаря судового засідання Партоли О.Є., потерпілої ОСОБА_1 , особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Валки Харківської області адміністративний матеріали, який надійшов з відділення поліції № 1 Богодухівського РВП ГУ НП в Харківській області, стосовно:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який є особою з інвалідністю ІІ групи, який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

21 липня 2026 року на розгляд до Валківського районного суду Харківської області надійшов адміністративний матеріали, що містить протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА № 161957 від 17 липня 2026 року, який складено стосовно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, якому присвоєно номер 615/2033/26, провадження № 3/615/501/26.

У протоколі про адміністративне правопорушення зазначається, що 17 липня 2026 року близько о 08 год 50 хв ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство економічного та психологічного характеру стосовно своєї дружини ОСОБА_1 , а саме: не впускав її до будинку, де вони проживають, та під час конфлікту висловлювався в її бік нецензурною лайкою, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої, чим він вчинив домашнє насильство економічного та психологічного характеру, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 , у судовому засіданні вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, не визнав. Надав пояснення, що в ніч з 16 на 17 липня 2026 року його дружина ОСОБА_1 ночувала у своєї матері за адресою: АДРЕСА_2 . 17 липня 2026 року вранці йому зателефонувала дружина, під час телефонної розмови вони спілкувалися з приводу їх розлучення.

У другій половині дня ОСОБА_1 прийшла додому, взяла необхідні їй речі та повернулася до своєї матері. Зазначив, що 17 липня 2026 року жодних перешкод дружині у користуванні будинком та її речами не чинив, а також не висловлювався на її адресу нецензурною лайкою.

Потерпіла ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснила, що в ніч з 16 на 17 липня 2026 року вона ночувала у своєї матері за адресою: АДРЕСА_2 . Прокинувшись 17 липня 2026 року, приблизно о 06 год 30 хв, вона зателефонувала своєму чоловікові ОСОБА_2 та повідомила, що хоче прийти додому за адресою: АДРЕСА_1 , на що він відповів, що вона додому не зайде. Зазначила, що вранці та у першій половині дня 17 липня 2026 року додому за вказаною адресою вона не приходила. Під час телефонної розмови чоловік не висловлювався стосовно неї нецензурною лайкою, а лише назвав її «козою». Після розмови з чоловіком вона зателефонувала за номером «102», щоб працівники поліції розібралися у ситуації, яка виникла між нею та чоловіком. У другій половині дня 17 липня 2026 року вона прийшла додому за адресою: АДРЕСА_1 . На той час ОСОБА_2 перебував удома, жодних перешкод у користуванні будинком їй не чинив та нецензурною лайкою на її адресу не висловлювався. Вона взяла необхідні їй речі та поїхала до своєї матері. 18 липня 2026 року ОСОБА_1 повернулася додому та з того часу проживає разом із чоловіком.

Дослідивши наявні матеріали справи про адміністративне правопорушення та оцінивши зібрані докази в їх сукупності, вислухавши пояснення потерпілої та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За змістом статтей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначаються Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: 1) подружжя; 2)колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім`ї патронатного вихователя. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, за умови спільного проживання, а також на суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Стаття 1 цього Закону визначає, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Нормами наведеного закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису, тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.

Норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому для повного розкриття суті адміністративного правопорушення у протоколі має бути зазначено, які саме конкретні дії або бездіяльність вчинила особа, у чому полягав економічний характер домашнього насильства, а також які наслідки настали або могли настати для особи, стосовно якої такі дії були вчинені.

Таким чином, під домашнім насильством економічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, слід розуміти умисне вчинення дій або бездіяльності, пов`язаних, зокрема, з позбавленням житла, їжі, одягу, іншого майна чи коштів або можливості користуватися ними, залишенням без догляду чи піклування, перешкоджанням в отриманні необхідних послуг, забороною працювати чи навчатися, примушуванням до праці, а також іншими правопорушеннями економічного характеру, внаслідок яких могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілої особи.

Під домашнім насильством психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, слід розуміти умисне вчинення словесних образ, погроз, приниження, переслідування, залякування чи інших діянь, спрямованих на психологічний вплив на потерпілу особу, якщо внаслідок таких дій у неї виникли побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, емоційна невпевненість, нездатність захистити себе або була чи могла бути завдана шкода її психічному здоров`ю.

При цьому законодавець визнав адміністративним правопорушенням, передбаченим ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, не будь-які дії психологічного чи економічного характеру у сімейних відносинах, а саме умисні дії або бездіяльність, які за своїм характером становлять психологічне чи економічне домашнє насильство та внаслідок яких могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілої особи.

Юридичний склад адміністративного правопорушення - це передбачений нормами права комплекс ознак (елементів), за наявності яких певне протиправне діяння можна кваліфікувати як адміністративний проступок.

Такий комплекс ознак передбачає чотири елементи: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт і суб`єктивна сторона.

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Суб`єктом правопорушення може бути особа, яка перебуває з потерпілим у відносинах, на які відповідно до ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» поширюється дія законодавства у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, у тому числі колишнє подружжя незалежно від факту спільного проживання.

Таким чином, виходячи з граматичного тлумачення диспозиції ст. 173-2 КУпАП, орган поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення зобов`язаний конкретно зазначити, у чому саме полягало домашнє насильство психологічного та економічного характеру, які конкретні умисні дії або бездіяльність були вчинені особою, а також у чому полягала шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілої особи чи можливість заподіяння такої шкоди внаслідок цих дій.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Наявність події та складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Стаття 251 КУпАП встановлює перелік доказів, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА № 161957 від 17 липня 2026 року, 17 липня 2026 року близько 08 год 50 хв ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство економічного та психологічного характеру стосовно своєї дружини ОСОБА_1 , а саме: не впускав її до будинку, де вони проживають, та під час конфлікту висловлювався в її бік нецензурною лайкою, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої, чим вчинив домашнє насильство економічного та психологічного характеру, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

До протоколу додані рапорт, протокол прийняття заяви про вчинене правопорушення, письмові пояснення ОСОБА_1 , форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, копія термінового заборонного припису стосовно кривдника.

Так, згідно рапорта 17 липня 2026 року о 08 год 48 хв зі служби «102» надійшло повідомлення ОСОБА_1 про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , її чоловік ОСОБА_2 не впускає її до будинку, не повертає належні їй речі та заволодів її паспортом. Вказане повідомлення зареєстровано 17 липня 2026 року за № 4865.

Згідно протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію від 17 липня 2026 року, ОСОБА_1 просить вжити заходів до її чоловіка ОСОБА_2 , який перешкоджав їй у доступі до житлового будинку, в якому вона зареєстрована, не впускав її до будинку та не повертав паспорт, реєстраційний номер облікової картки платника податків і мобільний телефон. Крім того, під час конфлікту він висловлювався на її адресу нецензурною лайкою.

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_1 , 17 липня 2026 року між нею та її чоловіком ОСОБА_2 виник конфлікт на ґрунті ревнощів. З метою врегулювання ситуації вона намагалася спокійно поговорити з чоловіком, однак останній відмовився від конструктивної розмови та поводився агресивно. У подальшому він не впустив її до будинку, в якому знаходилися належні їй речі та документи, і відмовився їх повернути. Під час спілкування ОСОБА_2 висловлювався на її адресу нецензурною лайкою та ображав її.

Суд зазначає, що досліджені у судовому засіданні докази у своїй сукупності не підтверджують поза розумним сумнівом вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства економічного та психологічного характеру стосовно ОСОБА_1 .

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА № 161957 від 17 липня 2026 року ОСОБА_2 притягують до адміністративної відповідальності за те, що він 17 липня 2026 року близько 08 год 50 хвне впускав свою дружину ОСОБА_1 до будинку, де вони проживають, а також під час конфлікту висловлювався в її бік нецензурною лайкою, тобто вчинив дії, які органом поліції кваліфіковано як домашнє насильство економічного та психологічного характеру.

Водночас обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, не узгоджуються з доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

У судовому засіданні допитано інспектора СРПП ВП № 1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області Кожевнікову Юлію Володимирівну, яка склала протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, яка пояснила, що 17 липня 2026 року зранку за викликом вона разом з іншими працівниками поліції прибули за адресою: АДРЕСА_1 , де мешкає ОСОБА_2 . Приїхавши за вказаною адресою останній перебував один вдома, дружини вдома не було. ОСОБА_2 повідомив, що дружина перебуває у своєї матері за адресою: АДРЕСА_2 , після чого вони поїхали за вказаною адресою. По приїзду за даною адресою ОСОБА_1 повідомила, що вранці вона зателефонувала своєму чоловіку та останній повідомив, що не пустить її додому, після чого вона викликала поліцію. За наслідками складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП стосовно ОСОБА_2 .

У судовому засіданні допитано інспектора СРПП ВП № 1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області Кожевнікову Юлію Володимирівну, яка склала стосовно ОСОБА_2 протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. ОСОБА_3 пояснила, що вранці 17 липня 2026 року за викликом вона разом з іншими працівниками поліції прибула за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_2 . Після прибуття за вказаною адресою ОСОБА_2 перебував у будинку один, його дружини вдома не було. Він повідомив працівникам поліції, що ОСОБА_1 перебуває у своєї матері за адресою: АДРЕСА_2 , після чого працівники поліції поїхали за вказаною адресою. По прибуттю до місця перебування ОСОБА_1 остання повідомила, що вранці зателефонувала своєму чоловікові ОСОБА_2 , який під час телефонної розмови сказав, що не пустить її додому, після чого вона викликала працівників поліції. За наслідками виїзду та отриманих пояснень ОСОБА_3 стосовно ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

З досліджених у судовому засіданні відеозаписів вбачається, що працівники поліції прибули за місцем проживання ОСОБА_2 . Під час спілкування з працівниками поліції останній повідомив, що його дружина ОСОБА_1 перебуває у своєї матері за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначив, що жодних протиправних дій стосовно своєї дружини не вчиняв, нецензурною лайкою в її бік не висловлювався та перешкод у користуванні будинком і належними їй речами не чинив. На іншому відеозаписі зафіксовано, як працівники поліції прибули за місцем перебування ОСОБА_1 . Під час спілкування з працівниками поліції вона повідомила, що в ніч з 16 на 17 липня 2026 року ночувала у своєї матері, а вранці 17 липня 2026 року зателефонувала своєму чоловікові ОСОБА_2 та повідомила, що прийде додому, на що останній сказав, що її не пустить.

При цьому зі змісту досліджених відеозаписів не вбачається, що 17 липня 2026 року ОСОБА_1 фактично намагалася потрапити до будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 перешкоджав їй у цьому, не відчиняв двері, не допускав до житла чи в інший спосіб позбавляв її можливості користуватися будинком.

Навпаки, як встановлено під час судового розгляду та підтверджено безпосередньо самою потерпілою, вранці та у першій половині дня 17 липня 2026 року вона за місцем їх спільного проживання не приходила, а перебувала у своєї матері. Відомості про те, що ОСОБА_2 нібито не впускав її до будинку, ґрунтувалися на змісті телефонної розмови, під час якої останній повідомив їй, що вона додому не зайде.

Саме по собі висловлення під час телефонної розмови наміру не допустити особу до житла, за відсутності встановленого факту фактичного перешкоджання у доступі до такого житла, не підтверджує вчинення дій, які за своїм об`єктивним змістом становлять позбавлення житла або можливості користуватися ним у розумінні домашнього насильства економічного характеру.

Більше того, ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснила, що у другій половині дня 17 липня 2026 року вона прийшла до будинку за адресою: АДРЕСА_1 , де на той час перебував ОСОБА_2 , який жодних перешкод у доступі до будинку та користуванні ним їй не чинив. Потерпіла безперешкодно зайшла до будинку, взяла необхідні їй речі та поїхала до своєї матері, а вже 18 липня 2026 року повернулася до будинку та з того часу продовжує проживати разом із чоловіком.

За таких обставин матеріалами справи не підтверджено фактичного позбавлення ОСОБА_1 житла або можливості користуватися ним, що є необхідним для встановлення об`єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_2 домашнього насильства економічного характеру.

Щодо зазначених у рапорті, протоколі прийняття заяви та письмових поясненнях ОСОБА_1 відомостей про неповернення їй паспорта, реєстраційного номера облікової картки платника податків, мобільного телефону та інших речей, суд враховує, що такі дії ОСОБА_2 у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВБА № 161957 від 17 липня 2026 року не інкриміновані.

Фабулою протоколу об`єктивну сторону домашнього насильства економічного характеру визначено саме як перешкоджання ОСОБА_1 у доступі до будинку, де вони проживають. Відтак суд не вправі самостійно доповнювати або змінювати викладену у протоколі суть адміністративного правопорушення та ставити особі у вину дії, які органом, уповноваженим на складання протоколу, їй не інкримінувалися.

Не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду і твердження, викладене у протоколі про адміністративне правопорушення, про вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства психологічного характеру шляхом висловлювання на адресу ОСОБА_1 нецензурною лайкою.

Так, безпосередньо допитана у судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що під час телефонної розмови 17 липня 2026 року ОСОБА_2 не висловлювався на її адресу нецензурною лайкою. При цьому у другій половині дня, коли вона особисто прийшла додому та спілкувалася з чоловіком, нецензурною лайкою на її адресу він також не висловлювався.

Показання потерпілої у цій частині узгоджуються з поясненнями ОСОБА_2 , який заперечував факт висловлювання нецензурною лайкою на адресу дружини, та не спростовані іншими безпосередньо дослідженими судом доказами.

Відомості, викладені у протоколі прийняття заяви та письмових поясненнях ОСОБА_1 щодо висловлювання ОСОБА_2 нецензурною лайкою та образ на її адресу, не узгоджуються з поясненнями, наданими потерпілою безпосередньо у судовому засіданні, де вона заперечила факт висловлювання чоловіком нецензурною лайкою.

Так, сам факт звернення ОСОБА_1 , до органів поліції щодо вчинення домашнього насильства без належних та допустимих доказів, що підтверджують такі дії, не є достатнім підтвердженням вчинення такого насильства.

Працівниками поліції, які склали протоколи про адміністративне правопорушення, не зібрано належних доказів, які б встановлювали винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Сам по собі складений відносно ОСОБА_2 протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, не може бути визнанний належним та допустимим доказом по даній справі в розумінні ст. 251 КУпАП, в частині підтвердження факту вчинення особою певних діянь, оскільки за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом, а викладені у ньому обставини повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніву у суду.

За таких обставин версія події, викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, не підтверджена дослідженими судом доказами, а пояснення потерпілої, надані безпосередньо у судовому засіданні, навпаки, ставлять під обґрунтований сумнів факт вчинення ОСОБА_2 інкримінованих йому дій.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Із врахуванням положень і тлумачень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія, викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.

Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії, викладеній у протоколі про адміністративне правопорушення.

Наявність таких обставин, які свідчать про можливість іншої версії події, аніж викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку вказано у протоколі про адміністративне правопорушення, має бути спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною згідно з протоколом про адміністративне правопорушення.

Інших доказів на встановлення винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, матеріали провадження не містять.

Враховуючи вищевикладене, приходжу до висновку про відсутність у діях ОСОБА_2 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП є підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 173-2, 245, 247, 251, 252, 268, 283, 284, 285, 294 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Валківський районний суд Харківської області протягом 10 (десяти) днів з дня винесення постанови.

Повний текст постанови складено 25 серпня 2026 року.

Суддя А.О. Логвінов