Рішення від 19 серпня 2026 р. у справі №938/1102/26 — Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа№938/1102/26

Провадження № 2-а/938/17/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2026 року селище Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область

Верховинський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Бучинського А.Б.,

з участю секретаря судового засідання Мартищук Х.Я.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про скасування постанови №R447238 від 27.03.2026 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення, у розмірі 17000,00грн, та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 06.07.2026 у Верховинському відділі ДВС у Верховинському районі він отримав постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 81382832, з якої дізнався, що на підставі постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 за №R447238 від 27.03.2026 відкрито виконавче провадження про стягнення з нього штрафу в розмірі 34000 грн. Цього ж дня, разом з постановою ДВС він отримав ксерокопію постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 за №R104999 від 30.09.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КпАП України та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень. З даної постанови вбачається, що він не пройшов(ла), (відмовився(лась) від проходження) ВЛК (п.2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист», чим допустив(ла) порушення правил військового обліку.

Зазначив, що 11.03.2026 року по 18.03.2026 року він перебував на лікуванні в КНІ Верховинська багатопрофільна лікарня і 15.03.2026 року в день без процедур, дружина повезла його в Чернівці на додаткове обстеження. В Чернівцях їх зупинили працівники поліції спільно з працівниками ТЦК та СП та відвезли до приміщення Чернівецького обласного об`єднаного центру мобілізації, де протримали кілька годин без пояснень. Він повідомив, що перебуває на лікуванні. Після чого, йому надали на руки повістку №14246, де вказано, що він повинен з`явитися до Верховинського ТЦК для уточнення даних на 16.03.2026 та протокол ЧМТЦК (ООЦМ) № 233 про адміністративне правопорушення. Однак, дати розгляду справи в протоколі немає. Повідомлення про розгляд справи йому також не надходили. Крім того, оскаржувана постанова не містить відомостей про час, місце, спосіб вчинення адміністративного правопорушення.

Також, вважає, що строк притягнення до адміністративної відповідальності у даній справі про адміністративне правопорушення мав обчислюватися з дня вчинення 06.06.2025, в той час, як адміністративне стягнення накладено на нього 27.03.2026, тобто після закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 КУпАП та з порушенням приписів п.7 ч.1 ст.247 КУпАП. А тому просить постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності скасувати, а провадження у справі закрити за закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Також просить стягнути судові витрати.

Ухвалою судді Верховинського районного суду Івано-Франківської області Бучинського А.Б. від 15.07.2026, заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду задоволено, визнано поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновлено пропущений строк, відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін з врахуванням вимог ст.286 КАС України, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_3 , 29.07.2026 подано відзив на позовну заяву згідно якого відповідач заперечив позовні вимоги та проив в задоволенні позову відмовити. Зазначив, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є громадянином України, а відтак користується правами та має обов`язки згідно Конституції України. Зазначає, що 16.03.2026 до відповідача надійшов лист від 16.03.2026 №3876 з ІНФОРМАЦІЯ_5 з додатками, а саме: протокол №233 про адміністративне правопорушення від 15.03.2026 складений відносно позивача.

У процесі складання протоколу № 233 від 15.03.2026 року, позивачу було роз`яснено зміст адміністративного порушення та роз`яснено права згідно норм ст. 63 Конституції України. Протокол №233 від 15.03.2026 року містить відомості, передбачені статтею 256 КУпАП, зокрема дату та місце його складення, дані про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, опис обставин правопорушення, нормативну кваліфікацію, а також відомості про роз`яснення прав, передбачених статтею 268 КУпАП і статтею 63 Конституції України. Позивач був належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду справи та винесення постанови про адміністративне правопорушення, а саме: 25.03.2026 о 10:00 год. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Однак, 25.03.2026 позивач на розгляд справи не з`явився без поважних причин та не повідомив про причини неприбуття, проте згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №2391 позивач був виписаний з лікувального закладу 18.03.2026 року. Отже, станом на дату розгляду справи 25.03.2026 року позивач вже сім днів не перебував на стаціонарному лікуванні, а будь-яких доказів неможливості прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 після виписки матеріали справи не містять. 26.03.2026 позивач так само не з`явився, таким чином 27.03.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_3 винесено постанову № R447238 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст. 210 КУпАП без участі позивача та другий примірник постанови надіслано 30.03.2026 рекомендованим поштовим відправленням АТ «Укрпошта» на адресу позивача.

Отже, позивач був належним чином сповіщений про винесення постанови № R447238 від 27.03.2026 року. Таким чином, доводи позивача про те, що він дізнався про постанову лише в приміщенні Верховинського відділу ДВС у Верховинському районі, не відповідають дійсності та наведені виключно з метою уникнення адміністративної відповідальності. Просить в задоволенні позову відмовити.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав наведених в позові, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, у відзиві на позов просив розгляд справи проводити без його участі.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд ухвалює судове рішення про наступне.

Відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до ч.1 ст.287 КУпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

За приписами ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до положень Глави 19 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом, у якому викладається твердження про вчинення особою відповідного правопорушення, при доведенні вчинення якого особа піддається певним заходам примусу. Протокол про адміністративне правопорушення є підставою для подальшого провадження у справі, викликає у особи необхідність здійснення свого захисту, у зв`язку із чим до нього пред`являються особливі вимоги.

Згідно із ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається, зокрема, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності та суть адміністративного правопорушення.

Формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу його вчинення, мотивів і форми вини. При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.

Відповідно до статей 210, 210-1, 211, 235, 257, 259 Кодексу України про адміністративні правопорушення та з метою визначення процедури складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів, оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також з порушенням призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку та псуванням або недбалим зберіганням зазначеними особами військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), яке спричинило їх втрату, Наказом Міністерства оборони України від 01 січня 2024 року № 3 затверджено Інструкцію зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, яка набрала чинності 15.02.2024.

Пунктом 2 розділу І Інструкції передбачено, що уповноважені посадові особи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, яким надано право складати протоколи про адміністративні правопорушення (додаток 1) (далі - протокол), передбачені статтями 210, 210-1, 211 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), визначаються наказами керівників відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Інструкції, протокол складає уповноважена посадова особа територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Інструкції у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до пункту 6 розділу ІІ Інструкції до протоколу долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов`язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.

Відповідно до пунктів 8, 10 розділу ІІ Інструкції складений протокол та матеріали про адміністративне правопорушення формуються у справу про адміністративне правопорушення (далі - справа). Матеріали справи про адміністративне правопорушення подаються уповноваженою посадовою особою, яка склала протокол, керівнику територіального центру комплектування та соціальної підтримки, для її розгляду у порядку, визначеному КУпАП.

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до статті 283 КУпАП виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення (додаток 4).

Відповідно до положень статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно зі ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення; недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі; проходження військової служби особою, щодо якої розпочато провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з вимогами ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення (ч.2 ст.283 КУпАП). Крім того, у постанові про накладення адміністративного стягнення мають міститися інформація про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати штрафу, та відомості про те, що постанова вважатиметься виконаною у разі сплати протягом десяти календарних днів з дня набрання такою постановою законної сили не менше ніж 50 відсотків розміру штрафу (ч.5 ст.283 КупАП).

Формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу його вчинення, мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають вказуватись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи. При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актів, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.

В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду.

В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.

В рішенні у справі «Абрамян проти Росії» Європейський Суд зробив висновок про те, що «деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення».

В цьому ж рішенні Суд нагадав, що надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до норм КУпАП, справа розглядається в межах адміністративного обвинувачення, що міститься в протоколі про адміністративне правопорушення і встановлення інших обставин, які знаходяться за межами обвинувачення та погіршують становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є неприпустимим, оскільки порушує право на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.

Сутність пред`явленого обвинувачення повинна відповідати диспозиції статті закону, яким встановлено відповідальність за вчинення правопорушення.

При цьому суд, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і змінювати формулювання висунутого обвинувачення та відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

За приписами статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками тощо.

З матеріалів справи встановлено, що постановою по справі про адміністративне правопорушення №R447238 від 27.03.2026, винесеної ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00грн.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що за результатами з`ясування обставин справи, встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов (ла) (відмовився (лась) від проходження) ВЛК (п.2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», чим допустив порушення правил військового обліку.

Так, дійсно згідно диспозиції ч. 3 ст. 210 КУпАП, настання адміністративної відповідальності за цією частиною передбачено за порушення правил військового обліку вчинене в особливий період.

В той же час, із копії справи №135 про адміністративне правопорушення вчинене ОСОБА_1 за ч.3 ст.210 КУпАП, яка представлена стороною відповідача та в межах якої винесена оскаржувана постанова, вбачається, що така містить:

- копію протоколу ЧМТЦК (ООЦМ) №233 про адміністративне правопорушення від 15.03.2026, складеного старшим стрільцем 3 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителя села Черемошна, Івано-Франківської області про те, що ОСОБА_1 який є військовозобов`язаним та перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 , перебуваючи в статусі обмежено придатного до військової служби у воєнний час, не з“явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк до 05.06.2026 для проходження повторного медичного огляду ВЛК з метою встановлення ступеня придатності до військової служби, чим порушив вимоги абз.4 п.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», яким визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки; - п.2 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №3621-1Х від 21.03.2024 року відповідно до якого громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до 04.05.2024 року (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України -до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, що призвело до порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період, який розпочав діяти з 17.03.2014р. після оприлюднення Указу Президента України №303/2014 «Про часткову мобілізацію», та який діє станом на момент складання протоколу, тобто ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП;

- копію облікової картки на ОСОБА_1 з якої вбачається, що останній взятий на військовий облік 18.01.2018 та 18.01.2018 комісією при ІНФОРМАЦІЯ_7 визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєний час, а також відомості про порушення військового обліку з 01.08.2025 по 31.07.2026, причина не проходження (відмова від проходження) ВЛК;

- інформаційну довідку на ОСОБА_1 , в якій зазначено про те, що 15.03.2026 ОСОБА_1 було затримано для проведення його перевірки відповідно до вимог абзацу 6 п. 16 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період» затвердженого постановою 16 від травня 2024 р. №560;

- супровідний лист ІНФОРМАЦІЯ_2 від 30.03.2026 №1/1/1270, яким повідомлено ОСОБА_1 , що за результатами розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення (протокол № 233 від 15.03.2026 р., виданий ІНФОРМАЦІЯ_8 ), передбачене статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП), відносно нього винесено постанову про накладення адміністративного стягнення. Встановлено, що ним було допущено порушення вимог чинного законодавства у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації, а саме: непроходження повторного медичного огляду ВЛК з метою встановлення ступеня придатності до військової служби. На підставі викладеного та відповідно до статті 210-1 КУпАП, постановою від 27.03.2026 № R 447238 на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.

Таким чином, як вбачається з копії справи №135 про адміністративне правопорушення, а саме копії протоколу ЧМТЦК (ООЦМ) №233 про адміністративне правопорушення від 15.03.2026 та супровідного листа ІНФОРМАЦІЯ_2 від 30.03.2026 №1/1/1270, який в подальшому став підставою для винесення оскаржуваної постанови, суть вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення полягає в порушенні ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, правова кваліфікація якого визначена за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Однак, оскаржуваною постановою, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП, а саме за порушення правил військового обліку вчинене в особливий період.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Тобто, дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Однак, як встановлено судом, уповноважена особа, а саме ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 вийшов за межі наданих йому повноважень законом, а саме розглянув справу про адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 поза межами висунутого обвинувачення, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП та притягнув позивача до адміністративної відповідальності за іншою статтею, а саме ч.3 ст.210 КУпАП, в тиой час, як усі докази зібрані щодо вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КупАП. Таким чином в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення було порушено принципи чіткості та конкретності формулювання суті правопорушення та право на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.

Згідно з частиною третьою статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Оскільки, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого в даному випадку покладено обов`язок доказування правомірності свого рішення, не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження передбачених ст.9 КУпАП обставин, оскаржувана постанова за ч.3 ст.210-1 КУпАП винесена без достатніх для того підстав, а відтак, позов слід задовольнити та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення №R447238 від 27.03.2026 відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу у розмірі 17000грн, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог п.3 ч.3 ст.286 КАС закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Положеннями ст.132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких відносяться зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 139 КАС України суд стягує за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача у справі на користь позивача витрати зі сплати судового збору.

Витрати пов`язані із розглядом справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу суд не стягує з відповідача, оскільки позивачем в повному обсязі не долучено доказів понесення таких витрат, а саме договору про надання праничої допомоги, доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт, їх вартість.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 73 - 77, 139, 242-246, 286, 293, 295 КАС України, суд ,

у х в а л и в:

адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі, задовольнити.

Скасувати постанову №R447238 від 27.03.2026 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, за вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення, у розмірі 17000,00 гривень.

Закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210 КУпАП.

Стягнути з бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 667 гривень 00 копійок (шістсот шістдесят сім гривень нуль копійок) понесених судових витрат по сплаті судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: село Черемошна, Верховинський район, Івано-Франківська область; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_9 , юридична адреса: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Повний текст рішення суду складено 25 серпня 2026 року.

Суддя Андрій БУЧИНСЬКИЙ