Рішення від 18 серпня 2026 р. у справі №185/11686/25 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/11686/25

Провадження № 2-о/185/65/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Юдіної С.Г., за участю секретаря Садової К.О., присяжних: Паляниця Г.М., Підплетько О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Павлоградської міської ради про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до суду зданою заявою в якій просив суд визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 недієздатною, встановити над нею опіку призначивши його опікуном.

В обґрунтування заяви зазначає, що його рідна мати ОСОБА_3 з кінця жовтня 2024 року захворіла на внутрішньомозкове новоутворення моста та стовбура головного мозку, яке яке стало прогресувати і впливати на її психічний стан і спричиняти психічні розлади. Дане захворювання впливає на її психічний стан та спричиняє психічні розлади. За станом здоров`я мати не може розуміти значення своїх дій та керувати ними, у зв`язку з чим потребує стороннього догляду.

Ухвалою від 13 жовтня 2025 року по справі відкрито провадження.

Ухвалою від 09 грудня 2025 року витребувані докази та по справі призначена судово-психіатрична експертиза.

Ухвалою суду від 21 липня 2026 року провадження по даній справі поновлено у зв`язку з надходженням висновку експерта.

У судове засідання заявник не з`явився, представник заявника адвокат Маньковський В.П. надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, заяву підтримав.

Представник орган опіки та піклування виконавчого комітету Павлоградської міської ради в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що заява не підлягає задоволенню за наступних підстав.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є рідним сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтв про народження серія НОМЕР_1 від 09 грудня 1986 року, витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища.

Згідно консультативного висновку спеціаліста від 25 серпня 2025 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 встановлено діагноз: внутрішньо мозкова пухлина моста та стовбуру головного мозку.

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 265-ц від 12 червня 2026 року Дніпровської філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії МОЗ України», ОСОБА_3 виявляє психічний розлад у формі органічного астенічного розладу. За своїм психічним станом в даний час іспитована може розуміти значення своїх дій і курувати ними.

Стаття 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначає презумпцію психічного здоров`я.

Кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

За змістом положень статті 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.

Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється Цивільним Кодексом України і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. (частина перша статті 39 ЦК України).

У постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-384цс16 зроблено висновок, що «за положеннями частини першої статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. При цьому зміст цієї норми слід тлумачити таким чином, що суд має право, але не зобов`язаний визнати фізичну особу недієздатною. Частиною другою статті 39 ЦК України встановлено, що порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється ЦПК України.

Відповідно до статті 239 ЦПК України суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. Метою проведення судово-психіатричної експертизи є з`ясування наявності чи відсутності психічного розладу, здатного вплинути на усвідомлення особою своїх дій та керування ними. Висновок про недієздатність фізичної особи слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в сукупності за умови, що особа страждає саме хронічним, стійким психічним розладом, внаслідок чого у особи виникає абсолютна неспроможність розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, і в основу рішення суду про визнання особи недієздатною не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях. Отже, при проведенні експертизи щодо наявності в особи хронічного, стійкого психічного розладу експерт повинен дослідити стан психічного здоров`я особи протягом певного часу, пославшись на медичні документи, їх аналіз та особисте дослідження особи, зробити висновок щодо наявності в особи саме стійкого, хронічного психічного розладу, визначити час, з якого в особи виникло таке захворювання, встановити чи повністю особа не здатна внаслідок цього захворювання усвідомлювати свої дії та керувати ними. Відтак, з зазначених питань висновок експерта повинен бути повним та категоричним, та не має допускати іншого розуміння змісту, ніж зазначений».

Системний аналіз законодавства України дає підстави стверджувати, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння. Недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод. Хоча за станом здоров`я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, у тому числі право на свободу та особисту недоторканність, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов`язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації (абзац третій, четвертий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 01.06.2016 № 2-рп/2016).

Необґрунтоване визнання особи недієздатною, може призвести до незворотних негативних наслідків для останньої, оскільки у відповідності до вимог ЦК України, недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину, які в свою чергу від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун. Отже, у разі необґрунтованого визнання особи недієздатною та призначення опікуна, який вправі вчиняти правочини від такої особи, та в разі дії опікуна не в інтересах недієздатної, особі, яка в подальшому оспорить таке визнання її недієздатною, для відновлення прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, що в свою чергу істотно порушить права такої особи, які в свою чергу закріплені та охороняються Основним Законом України Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у відповідності до якої Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Долучений до матеріалів справи висновок судово-психіатричної експертизи № 265-Ц від 12.06.2026 року не містить висновку щодо наявності у ОСОБА_3 стійкого психічного розладу, внаслідок чого вона не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, натомість вказано, що ОСОБА_3 виявляє психічний розлад у формі органічного астенічного розладу. За своїм психічним станом в даний час іспитована може розуміти значення своїх дій і курувати ними.

Отже, подані до суду медичні документи не свідчать, що у ОСОБА_3 виникає абсолютна неспроможність розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Інші докази, які б підтверджували доводи заявника у матеріалах справи відсутні.

Приймаючи викладене, аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, враховуючи указані обставини в цілому, суд приходить до переконання про відсутність належних, достатніх і переконливих доказів на підтвердження, що ОСОБА_3 хворіє на психічну хворобу, в силу якої вона не здатна розуміти значення своїх дій та не здатна керувати ними, а відтак вимоги ОСОБА_1 у межах заявлених вимог про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. ст. 4, 19, 95, 263, 264, 265, 293-300 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Павлоградської міської ради про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя С.Г. Юдіна

Присяжні: Г.М. Паляниця

О.В. Підплетько