Рішення від 18 серпня 2026 р. у справі №177/1635/26 — Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/1635/26

Провадження № 2/177/1408/26

Р І Ш Е Н Н Я

(заочне)

Іменем України

19 серпня 2026 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Коваль Н. В.

за участі

секретаря судового засідання Кулініч Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з зазначеною позовною заявою, в обґрунтування позовних вимог вказувала, що 05.11.2025 вона надала у борг грошові кошти відповідачу у розмірі 800 доларів США грн. Відповідно до власноруч написаної розписки відповідач зобов`язався повернути кошти до 30.11.2025.

Незважаючи на неодноразові звернення до відповідача з вимогами про повернення грошових коштів наданих за розпискою, що підтверджується розпискою, відповідач ігнорував дані звернення та не вжив жодних дій для виконання своїх зобов`язань належним чином, тому позивач просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість за розпискою від 05.11.2025 року в розмірі 800,00 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 13.05.2026 становить 35176,72 грн. (800 доларів США х 43,9709 грн.), 3% річних за період з 01.12.2025 по 20.05.2026 в розмірі 494,40 грн. та індекс інфляції в розмірі 1794,01 грн., а також судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 28.05.2026 відкрито провадження по справі та постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 20).

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, але надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити їх у повному обсязі. Проти винесення заочного рішення не заперечувала (а.с. 34).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку (а.с. 23,33), причини неявки суду не відомі, відзив на позовну заяву не надав.

Зі згоди позивача, яка не заперечувала проти заочного розгляду справи, суд ухвалює заочне рішення, на підставі наявних у ній доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

В зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження за правилами глави 10 розділу ІІІ ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до розписки від 05.11.2025 ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 800 доларів США, які зобов`язався повернути до 30.11.2025 (а.с.19).

Однак, відповідач свої зобов`язання за розпискою не виконав. Грошові кошти, в термін визначений у розписці, не повернув.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України вказує, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка не лише є доказом укладення договору, а й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Таким чином, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

Наявність у позивача документу (який самим відповідачем названий як розписка), в яких міститься інформація про отримання відповідачем в позику грошових коштів у розмірі 800 доларів США свідчить про те, що відповідач взяв на себе зобов`язання з повернення таких коштів.

Відповідно до повідомлення НБУ станом на 13.05.2026 (дата звернення до суду) курс долара США становить 43,9709 грн за 1 долар США (а.с 36).

Сама розписка позичальника, написана в доступній для читання та зрозумілій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Отже, наявність оригіналу боргової розписки у позивача, кредитора, свідчить про те, що боргові зобов`язання не виконані.

Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст.625 цього Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

За період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Окрім цього стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Договором позики інший розмір процентів не встановлений.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2021 року у справі №303/7132/18 (провадження №61-8487св20) зазначено: «Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення трьох процентів річних виникає за весь час прострочення з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення».

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Таким чином, оскільки, відповідачем борг в строк до 30.11.2025 та у розмірі 800 доларів США, що згідно курсу НБУ на день подання позовної заяви становить 35176,72 грн, зазначеному у розписці від 05.11.2025 не повернуто, на підставі ст. 625 ЦК України позивач має право вимагати від відповідача сплатити інфляційні втрати, а також трьох процентів річних від простроченої суми, за весь час прострочення, тобто за період з 01.12.2025 по 20.05.2026.

З розрахунку наданого позивачем в позовній заяві 3 % відсотків від простроченої суми за період з 01.12.2025 по 20.05.2026 (171 прострочений день) складають 494,40 грн., з розрахунку 35176,72 грн.х3%х171 день:365:100%, з яким суд погоджується та вказана сума підлягає стягнення з відповідача на користь позивача.

Щодо інфляційних втрат за несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань за період з 01.12.2025 по 20.05.2026 (171 прострочений день), вони складають 2124,58 грн, з розрахунку: сукупний індекс інфляції складає 1,06039737 розрахований наступним чином 100,20 : 100 (грудень 2025) х 100,70 : 100 (січень 2025) х 101,00 : 100 (лютий 2025) х 101,70 : 100 (березень 2025) х 101,40 : 100 (квітень 2025) х 100,90 : 100 (травень 2025).

Отже, інфляційне нарахування = 35176,72 грн. х 1.06039737 – 35176,72 грн.= 2124,58 грн.

Однак, позивач в позовній заяві просить стягну з відповідача на її користь 1794,01 грн. інфляційних втрат, оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 1794,01 грн.

Виходячи з викладеного, встановивши, що договір позики укладено в належній простій письмовій формі, факт отримання коштів відповідачем підтверджується написаною власноруч ОСОБА_2 борговою розпискою від 05.11.2026, доказів повернення боргу не надано, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідач на користь позивача грошові кошти у розмірі 800 доларів США, що станом на 13.05.2026, згідно курсу НБУ, становить 35176,72 грн., 3% річних в розмір 494,40 грн. та витрати від інфляції в розмірі 1794,01 грн.

Оскільки, позов задоволено то відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім та документально підтверджені витрати по оплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1331,20 грн. (а.с. 6).

Керуючись, ст.ст. 2, 4, 141, 264, 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) заборгованість за розпискою від 05.11.2025 в розмірі 800 (вісімсот) доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 13.05.2026, складає 35176 (тридцять п`ять тисяч сто сімдесят шість) гривень 72 копійки, 3 % у розмірі 494 (чотириста дев`яносто чорти) гривні 40 копійок та інфляційні втрати в розмірі 1794 (одна тисяча сімсот дев`яносто чорти) гривні 01 копійка, що разом становить 37465 (тридцять сім тисяч чотириста шістдесят п`ять) гривень 13 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Н.В. Коваль