Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №208/1563/26 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/1563/26

провадження № 2/208/3093/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді Гречаної В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Якимчук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у м. Кам`янське цивільну справу № 208/1563/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання того з подружжя, з яким проживає дитина з інвалідністю,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача - адвокат Ярмолович Олексій Євгенович, який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду міста Кам`янського з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання того з подружжя, з яким проживає дитина з інвалідністю.

В обґрунтування позовних вимог представник позивач зазначає, що 05.09.2019 Ружинською Вiкторiєю Вадимiвною та ОСОБА_2 , Львiвським мiським вiддiлом державної реєстрацiї актiв цивiльного стану Головного територiального управлiння юстицiї у Львiвськiй областi зареестровано шлюб, актовий запис № 2925.

Станом на день подання цiєї позовної заяви шлюб мiж сторонами не розiрвано, але ухвалою Заводського районного суду мiста Кам`янського вiд 28.11.2025 вiдкрито провадження у справi №208/15009/25 про розiрвання шлюбу мiж Ружинською ВiкторiЕ:ю Вадимiвною та ОСОБА_2 .

Сторони мають спiльну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судовим наказом Заводськоrо районного суду мiста Кам`янського вiд 25.11.2025 по справi № 208/14975/25 стягнуто з вiдповiдача на користь позивача на утримання малолiтньої дитини алiменти у розмiрi 1 /4 частки з ycix видiв йоrо заробiтку, але не менше 50% мiнiмального прожитковоrо мiнiмуму для дитини вiдловiдного вiку щомiсяця, та не бiльше десяти прожиткових мiнiмумiв на дитину вiдловiдноrо вiку, nочинаючи з 21.11.2025, i до досягнення дитиною вiку повнолiття.

Дочка с дитиною з iнвалiднiстю з дiагнозом - гiпофункцiя гiпофiзу, гiпопітуїтаризм, (Е23.О), встановленим до 30.01.2038 з правом оформлення соцiальної допомоrи за мiсцем проживання, що пiдтверджусться випискою iз медичноiї каркти амбулаторного (стацiонарного) хворого №4364 вiд 27.05.2025 року, висновком спецiалiста ЛКК №60 вiд 27.05.2025 року, медичним висновком про дитину-інваліда віком до 18 років № 81а від 04.06.2025 року та корінцем від 04.06.2025 року до медичного висновку про дитину-інваліда віком до 18 років № 18а.

На пiдставi висновку спецiалiста ЛКК №60 вiд 27.05.2025 та медичноrо висновку про дитину-iнвалiда вiком до 18 років № 18а від 04.06.2025 року дитині призначено державну соціальну допомогу до 29.01.2038 року, що підтверджується посвідченням дитини з інвалідністю № 294711 від 31.07.2025 року.

Дочцi складено iндивiдуально програму реабiлiтацiї дитини з інвалідністю № 22 а від 04.06.2025 року з контролером за виконанням до 30.01.2038 року.

Вiдповiдно до вказаної програми реабiлiтацiї дочцi призначено: медичну реабiлiтацiю (вiдновна терапiя, профiлактичнi заходи, санаторне-курортне лiкування, медичне спостереження); психолоrо-педаrоriчну реабiлiтацiю (консультування, психолого-педагогiчна дiагностика, психологiчна та педагогiчна корекцiя); фiзичну реабiлiтацiю (консультування, лiкувальний масаж, лiкувальна фiзкультура); Фізкультурно-спортивну реабілітацію (навчання заняттям з фізичної культури); соціальну та побутову реабілітацію (навчання основним соціальним навичкам).

З 04.06.2025 року дочка потребує домашнього догляду, що пiдтверджусться довiдкою про потребу дитини-iнвалiда у домашньому доглядi № НОМЕР_1 а вiд 04.06.2025.

Враховуючи наведене, дочка потребує постiйного догляду та нагляду, частого медичного спостереження лiкарiв, постiйного приймання медичних препаратів, нагляду за її навчанням та регулярних перевірок її подальшого розвитку.

Дитина проживає разом iз позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , що пiдтверджується довiдкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи позивача та дитини.

Дитина знаходиться на повному утриманнi позивача та потребує значно бiльшого догляду та лiкування, вiдповiдач не надає добровiльної матерiальної допомоrи на утримання дитини. Вiдповiдач ухиляється вiд виховання та пiклування про дитину. Відповідач є працездатною особою та може надавати матеріальну допомогу.

У зв' язку з постiйним доглядом за дитиною з iнвалiднiстю, позивач на даний час не працює, будь-яких доходiв крiм соцiальної допомоги на дитину не отримує, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу від 27.01.2026 року.

Зriдно з положеннями статті 1 Закону України "Про охорону дитинства", дитина з iнвалiднiстю - це дитина зi стiйким разладом функцiй органiзму, спричиненим захворюванням, травмою або вродженими вадами розумовоrо чи фiзичноrо розвитку, що зумовлюютъ обмеження її нормальноiї життедiяльностi та необхiднiсть додатковоiї соцiальної допомоrи i захисту.

Вiдповiдно до Закону України «Про реабiлiтацiю осiб з iнвалiднiстю в Українi», дитина з iнвалiднiстю - особа до досягнення нею повноліття (вiком до 18 рокiв) зi стiйким обмеженням повсякденноrо функцiонування, якiй у порядку, визначеному законодавством, встановлено iнвалiднiстъ.

Зriдно з niдпунктом 3.10, пункту 3, роздiлу II наказу МОЗ України № 454/471/516 вiд 08.11.2001 року «Про затвердження Перелiку медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 16 років» діагноз гіпопітуїтаризм має стійке повне або часткове ураження гіпофіза у вигляді повної чи ізольованої недостатності гіпофізарних гормонів, що потребує постійної замісної терапії.

Положениями статтi 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рiвнi права та обов`язки щодо дитини, незалежно вiд того, чи перебували вони у шлюбi мiж собою. Розiрвання шлюбу мiж батьками, проживания їх окремо вiд дитини не впливас на обсяг їхнiх прав i не звiльняе вiд обов`язкiв щодо дитини, крiм випадку, передбаченоrо частиною п`ятою статтi 157 цъого Кодексу.

Частиною другою статтi 150 СК України визначено, що батьки зобов`язанi пiклуватися про здоров' я дитини, її фiзичний, духовний та моральний розвиток.

Вiдповiдно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язанi утримувати дитину до досягнення нею повнолiття.

Статтею 88 СК України передбачено право на утримання того з подружжя, з ким проживає дитина з iнвалiднiстю. Якщо один iз подружжя, в тому числi i працездатний, проживає з дитиною з iнвалiднiстю, яка не може обходитися без постiйноrо сторонньоrо догляду, i опiкується нею, вiн має право на утримання за умови, що друrий з подружжя може надавати матерiальну допомогу. Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною з iнвалiднiстю та опiкування нею i не залежить вiд матерiальноrо становища того зз батьків, з ким вона проживає. Розмір аліментів тому з подружжя, з ким проживає дитина з інвалідністю, визначається за рішенням суду відповідно до частини першої статті 80 цього Кодекса, буз урахування можливості одержання аліментів від своїх батьків, повнолітніх дочки або сина.

Враховуючи вищевикладене, просить суд стягнути на утримання позивачки аліменти на її утримання у розмірі частини заробітку(доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи стягнення з подачі позову і на весь час проживання та опікування за дитиною з інвалідністю, до досягнення дитиною повноліття.

Згідно із відповіддю № 2336640 від 13.02.2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру за вказаним параметрами ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 особу не знайдено.

Згідно із відповіддю № 2336614 від 13.02.2026 року з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, відомості про ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як внутрішньо переміщену особу – відсутні.

Ухвалою суду від 13.02.2026 року відкрито провадження по справі № 208/1563/26 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

14.06.2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач просить позовну заяву задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на її утримання, як жінки яка проживає з дитиною з інвалідністю в твердій грошовій сумі 1700 грн щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову та протягом всього часу проживання та опікування ОСОБА_3 .

В обґрунтування відзиві відповідач посилається на те, що твердження позивача про те, що відповідач не надає добровільної матеріальної допомоги на утримання дитини, а повне її утримання покладено тільки на позивача не відповідає дійсності.

Відповідач не відмовляється сплачувати аліменти у, встановленому законом, розмірі, та за можливості готовий надавати більше. Однак, повністю не згоден сплачувати аліменти на утримання дружини в, заявленому розмірі. Позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх витрат для стягнення судом аліментів саме у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу).

Відповідач зазначив, що є військовослужбовцем Збройних Сил України, проходить службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 . Станом на 12.02.2026 рік його заробітна плата становить 55246,43 грн, від якої на сьогоднішній день вже відраховуються частка у розмірі 1/4 на сплату аліментів на дитину, що становить приблизно 14000 грн.

Відповідно до довідки ВЛК № 2025-0718-1343-172-7 від 18.07.2025 року, 29.04.2024 року під час виконання бойового завдання відповідачем отримано серйозну травму, лікування якої триває донині та є дороговартісним.

Відповідач не має матеріальної можливості сплачувати аліменти на утримання дружини в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), а тому просить суд затвердити аліменти в твердій грошовій сумі – 1700 грн, що становить 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для працездатної особи.

Згідно з пунктом 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС, особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Позивач та її представник, а також представник відповідача мають зареєстровані особисті кабінети в підсистемі (модулі) Електронний Суд.

Тому, судом позивач та її представник, а також представник відповідача повідомлялись належним чином, судові повістки отримали в особистих кабінетах.

Відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у відповідності до ч. 5 ст. 128 ЦПК України.

У судовому засіданні після судових дебатів, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення. На підставі ч. 1 ст. 244 ЦПК України ухвалення судового рішення було відкладено та визначено дату та час судового засідання, в якому буде відбуватися проголошення судового рішення, про що учасники справи були повідомлені у спосіб, встановлений ЦПК України.

24.08.2026 року від представника відповідача надійшла заява в якій останній просив розгляд справи провести без його участі,зазначив, що позовні вимоги визнають частково у розмірі 1700 грн щомісячно.

Згідно з частиною першою та другою статті 44 ЦПК України, учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Дії, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи, визнаються судом зловживанням процесуальними правами.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Відповідно до положень ч. 4 ст. 174, ч. 8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані докази та повідомлені обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

05.09.2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом серія НОМЕР_3 , виданим Львівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, актовий запис № 2925.

Від шлюбу у сторін народилася донька ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_4 , виданим Селидівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис № 19.

Рішенням Заводського районного суду міста Кам`янського № 208/15009/25 від 05.02.2026 року шлюб між сторонами розірвано.

Судовим наказом Заводського районного суду міста Кам`янського від 25.11.2025 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частки від усіх видів його заробітку( доходу), але не менше 50 % мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 21.11.2025 року і до повноліття дитини.

Дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з матерію ОСОБА_1 , що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками № 2306-5002328510 від 17.11.2022 року та № 2303-5002328567 від 17.11.2022 року проживає разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно медичного висновку №18 а від 04.06.2025 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 має захворювання - Гіпофукнкція гіпофізу: Гіпопітуїтаризм, Е23. Наявне захворювання відповідає розділу ІІ пункту 3 підпункту 3.10 «Переліку медичних показань, які дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 18 років» , затвердженого Міністерством охорони здоров`я України Міністерства праці та соціальної політики України, міністерства Фінансів України від 08.11.2001 року № 454/471/516.

На підставі висновку спеціаліста ЛКК № 60 від 27.05.2025 року ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 призначена державна соціальна допомога до 29.01.2038 року, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_5 , виданим ГУ ПФУ в Запорізькій області.

Окрім того дитині встановлена індивідуальна програма реабілітації дитині з інвалідністю № 22А від 04.06.2025 року з контролем за виконанням до 30.01.2038 року.

Відповідно до довідки № 2а від 04.06.2025 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 потребує постійного домашнього догляду, у зв`язку з чим, позивач по справі не має можливості самостійно працевлаштуватися.

Як зазначає позивач, відповідач ухиляється від участі в утриманні дитини, матеріальної допомоги добровільно не надає. Не бажає та відмовляється приймати участь у вихованні та повноцінному розвитку дитини, у добровільному порядку не надає матеріальної допомоги на її утримання, ігноруючи своїми батьківськими обов`язками.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що, окрім аліментів, які стягуються на користь дитини, він добровільно надає їй матеріальну допомогу. Разом із тим, відповідно до вимог статей 12, 13 та 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. На підтвердження зазначених доводів відповідачем не надано жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про систематичне надання ним додаткової матеріальної допомоги дитині, у зв`язку з чим суд критично оцінює такі твердження.

На підставі ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Статтею 27 Конвенції про права дитини, яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України №789ХІІ від 27.02.91 року (далі - Конвенція), передбачено право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина 3 статті 11 Закону України "Про охорону дитинства").

Питання встановлення дітям інвалідності, зокрема категорії "дитина-інвалід" або "дитина-інвалід підгрупи А" вирішується відповідно до Порядку встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 №917 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 19 та п.21 Порядку дитині, якій встановлена інвалідність, залежно від міри втрати здоров`я та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або диспансерному нагляді встановлюється категорія дитина з інвалідністю або дитина з інвалідністю підгрупи А. Підставою для встановлення дитині категорії дитина з інвалідністю є помірна та середня міра втрати здоров`я, залежність від стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду і здатність до самообслуговування. До числа дітей з помірною та середньою мірою втрати здоров`я належать діти, які мають будь-які основні види порушень функцій організму I та II ступеня їх вираження (незначні та помірні порушення) та обмеження життєдіяльності будь-якої категорії I ступеня її вираження (які оцінюються відповідно до вікової норми). Підставою для встановлення дитині категорії дитина з інвалідністю підгрупи А є виключно висока міра втрати здоров`я та надзвичайна (повна) залежність від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду та фактична нездатність до самообслуговування.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 є дитиною з інвалідністю, яка потребує постійного догляду.

Сімейним Кодексом України визначені особливості надання утримання дружині, з якою проживає дитина з інвалідністю.

Відповідно до ч.1 ст. 88 СК України якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною з інвалідністю та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає.

Аналіз вказаної норми дає підстави для висновку, що у одного із подружжя, з ким проживає дитина з інвалідністю виникає право на утримання за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: проживання з дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду і опікування нею, та наявність у чоловіка можливості надавати матеріальну допомогу.

Як зазначено ч.2 ст. 88 Сімейного Кодексу України, розмір аліментів тому з подружжя, з ким проживає дитина з інвалідністю, визначається за рішенням суду відповідно до частини першої статті 80 цього Кодексу, без урахування можливості одержання аліментів від своїх батьків, повнолітніх дочки або сина.

Відповідно до ст. 80 Сімейного Кодексу України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.

Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану.

Згідно ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Так, розмір аліментів тому з подружжя, з ким проживає дитина з інвалідністю визначається за рішенням суду відповідно до частини першої статті 80 цього Кодексу, без урахування можливості одержання аліментів від своїх батьків, повнолітніх дочки або сина.

Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною з інвалідністю та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає.

Визначальним на підставі цієї норми закону є наявність у одного із подружжя, з ким проживає дитина з інвалідністю права на утримання, незалежно від того, чи вона (він) працює та незалежно від її (його) матеріального становища.

Аналіз вказаної норми дає підстави для висновку, що у одного із подружжя, з ким проживає дитина з інвалідністю виникає право на утримання за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: проживання з дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду і опікування нею та наявність у чоловіка можливості надавати матеріальну допомогу.

Відповідач у відзиві на позов просить врахувати отримання ним травми та проходження лікування та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на її утримання, як жінки яка проживає з дитиною з інвалідністю в твердій грошовій сумі 1700 грн щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову та протягом всього часу проживання та опікування ОСОБА_3 .

На обґрунтування своїх заперечень щодо неможливості сплачувати аліменти у розмірі, заявленому позивачем, відповідач посилався на проходження лікування після отримання поранення під час захисту Батьківщини.

З довідки ВЛК від 07.10.2024 року № 6268 вбачається, що ОСОБА_2 встановлено діагноз – наслідки мінно-вибухової травми (06.04.2024 року), вогнепальне уламкове сліпе поранення м`яких тканин правого передпліччя з переломом середньої третини правої променевої кістки без зміщення; множинні вогнепальні уламкові сліпі поранення м`яких тканин лівої гомілки та стопи з відривним переломом п`ясткової кістки зі зміщенням, крайовими переломами тораної та клиноподібної кісток. Ліковано оперативно, хірургічні обробки вогнепальних ран із застосуванням VAC-системи (08.04.2024, 11.04.2024, 15.04.2024, 06.05.2024), а також 28.05.2024 року виконано відкриту репозицію уламкового перелому лівої п`ясткової кістки з фіксацією двома гвинтами, рубців, консолідованих переломів, множинних дрібних металевих уламків у м`яких тканинах лівої стопи, комбінованої контрактури лівого гомілково-ступневого суглоба (за рахунок блокуючих гвинтів) із помірним обмеженням обсягу рухів; посттравматична мотосенсорна невропатію малогомілкового нерва ліворуч, що супроводжується чутливими та нейротрофічними розладами, помірним парезом лівої стопи і пальців, з незначним порушенням функції лівої ноги. Встановлено, що зазначена травма пов`язана із захистом Батьківщини.

З довідки ВЛК від 18.07.2025 року № 2025-0718-1343-1722-2 вбачається, що ОСОБА_2 встановлено діагноз – віддалені наслідки вибухової травми (06.04.2024): вогнепального уламкового сліпого поранення м?яких тканин правого передпліччя з вогнепальним переломом середньої третини правої променевої кістки без зміщення; множинних вогнепальних уламкових

сліпих поранень лівої гомілки та лівої стопи з відривним переломом пяткової кістки зі зміщенням, крайовими переломами тараної та клиноподібної кісток без зміщення, лікованих оперативно: 07.04.2024 - первинна хірургічна обробка ран, 08.04.2024 - вторинна хірургічна обробка вогнепальних ран, монтаж ВАК-системи, 11.04.2024 - вторинна хірургічна обробка вогнепальних ран, ремонтаж ВАК-системи, 15.04.2024 - вторинна хірургічна обробка вогнепальних ран, 06.05.2024 - вторинна хірургічна обробка вогнепальних ран, 28.05.2024 - відкрита репозиція крайового перелому лівої п?яткової кістки двома канюльованими гвинтами, у вигляді зміцнілих післяопераційних рубців, консолідованих переломів, множинних дрібних металевих уламків в м?яких тканинах лівої стопи, стійкої комбінованої контрактури лівого гомілково-стопного суглоба, з помірним порушенням функції, змішаної післятравматичної (компресійно-ішемічної) невропатії лівого великогомілкового, малогомілкового нервів, помірним парезом згиначів розгиначів лівої гомілки з помірним порушенням функції.

З наданої відповідачем довідки форми ОК-5, сформованої засобами автоматизованих систем Пенсійного фонду України 02.06.2026 року, вбачається, що його дохід, який враховується для призначення пенсії, за 2026 рік становив 164 356,81 грн.

Також відповідачем до відзиву долучено скріншоти банківських операцій, з яких убачається здійснення у період із січня по березень 2026 року окремих платежів на користь аптечних закладів.

Однак зазначені скріншоти не є належними та достатніми доказами понесення саме відповідачем витрат на власне лікування у зазначеному ним у відзиві на позов розмірі 40000 грн. Із наданих доказів неможливо встановити особу платника, призначення платежів, перелік придбаних лікарських засобів чи отриманих медичних послуг, а також зв`язок таких витрат із лікуванням наслідків отриманого поранення.

За таких обставин наведені відповідачем доводи щодо понесення ним витрат на лікування у розмірі 40000 грн за останні три місяці не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами.

Разом із тим суд бере до уваги, що матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем під час захисту Батьківщини тяжкого поранення, наслідки якого об`єктивно свідчать про необхідність проходження ним лікування, реабілітації та здійснення витрат, пов`язаних із підтриманням стану здоров`я. Крім того, суд враховує, що відповідач проходить військову службу, а характер отриманих ним ушкоджень та специфіка виконуваних службових обов`язків об`єктивно зумовлюють необхідність несення додаткових витрат, спрямованих на підтримання належного фізичного стану.

За таких обставин, оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи визнання відповідачем позову в частині обов`язку надавати утримання позивачу як особі, з якою проживає дитина з інвалідністю, суд, визначаючи розмір аліментів, бере до уваги не лише наявність у позивача права на утримання відповідно до статті 88 Сімейного кодексу України, стан здоров`я дитини, яка є особою з інвалідністю та потребує постійного стороннього догляду і проходження реабілітації, майновий стан позивача, яка фактично позбавлена можливості працевлаштуватися та отримує державну соціальну допомогу на дитину, але й стан здоров`я, матеріальне становище відповідача, його проходження військової служби, необхідність здійснення витрат, пов`язаних із лікуванням та підтриманням стану здоров`я, а також сплату ним аліментів на утримання дитини у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу). З урахуванням наведеного, керуючись принципами розумності, справедливості та забезпечення балансу інтересів сторін, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на її утримання у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову та протягом усього часу проживання позивача з дитиною з інвалідністю і здійснення нею постійного догляду за дитиною.

В цій частині суд також вважає за необхідне зазначити, що, звертаючись до суду з позовом, позивач самостійно визначила спосіб стягнення аліментів у частці від доходу відповідача, що відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначає межі розгляду справи судом. За таких обставин підстави для зміни визначеного позивачем способу стягнення аліментів на тверду грошову суму відсутні.

Згідно ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів -у межах стягнення суми платежу за один місяць.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331,20 грн на користь держави.

Керуючись ст.ст. 79 ,80, 88 СК України, ст.ст. 12, 13, 18, 75, 76, 81, 141, 263-265, 430 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання того з подружжя, з яким проживає дитина з інвалідністю - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_7 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживає, як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 аліменти на її утримання як матері дитини з інвалідністю у розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 09.02.2026 року і протягом всього часу проживання з дитиною з інвалідністю та опікування нею.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 судовий збір у розмірі 1331,20 (одна тисяча триста тридцять одна грн. 20 коп.) на користь держави.

В силу ст. 430 ЦПК України рішення по справі в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції – Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.

Відомості про сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_7 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживає, як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення виготовлено та проголошено 24.08.2026 року о 16 годині 55 хвилині.

Суддя В.Г. Гречана