Вирок від 09 серпня 2026 р. у справі №199/5437/24 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/5437/24

(1-кп/199/145/26)

ВИРОК

іменем України

10.08.2026 місто Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра у складі:

судді ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спеціального судового розгляду за відсутності обвинуваченого (in absentia) кримінальне провадження №62024050010004340 відносно:

ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт. Мангуш Донецької області, громадянки України, освіта вища (юридична), заміжньої, отримувала паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 28.11.2000 Іллічівським РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,

яка обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,

УСТАНОВИВ:

Конституцією України визначено, що Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною та російською федерацією (далі – рф) 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Всупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права, президент рф ОСОБА_6 та інші невстановлені на цей час представники влади рф, у порушення вимог п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципів Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимог ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларації Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (XXV) від 21.12.1965 № 2131 (XX), від 14.12.1974 № 3314 (XXIX), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та збройний конфлікт проти України, та віддали відповідні накази на вторгнення підрозділів збройних сил рф (далі – зс рф) на територію України з метою її незаконного збройного захоплення та подальшої окупації.

При цьому, з метою спроби виправдання агресії перед громадянами України, рф та світовою спільнотою, 21.02.2022 рф визнано так звані «донецька народна республіка» (надалі днр) та «луганська народна республіка», створені за підтримки рф навесні 2014 року на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей, незалежними державами та 22.02.2022 президентом рф направлено до ради федерації звернення про використання зс рф за її межами, яке задоволено.

На виконання наказів вищого політичного та воєнного керівництва рф 24.02.2022, військовослужбовці зс рф, шляхом агресії із застосуванням зброї, військової техніки та артилерії, з нанесенням ракетних та авіаційно-бомбових ударів по військовій та цивільній інфраструктурі, незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Донецькій, Запорізькій, Житомирській, Київській, Луганській, Сумській, Харківській, Херсонській, Чернігівській областях та здійснили збройний напад на державні органи влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти військової та цивільної інфраструктури, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, після чого здійснили окупацію частини території України, в тому числі смт. Нікольське Донецької області.

Згідно ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована рф територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Тимчасова окупація рф територій України, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для рф жодних територіальних прав.

Згідно п. 6 ст. 1-1 зазначеного Закону окупаційна адміністрація рф - сукупність державних органів і структур рф, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних рф самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг.

Згідно п. 7 ст. 1-1 вказаного Закону тимчасово окупована рф територія України - це частини території України, в межах яких збройні формування рф та окупаційна адміністрація рф встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування рф встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації рф.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який в подальшому неодноразово продовжено та який діє на цей час.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 «Про затвердження Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25.04.2022» (зі змінами та доповненнями) Нікольська селищна територіальна громада Донецької області включена до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації.

У березні 2022 року рф спільно з представниками терористичної організації «днр», яка є частиною окупаційної адміністрації рф, було тимчасово окуповано територію смт. Нікольське Донецької області.

Представниками рф спільно з представниками терористичної організації «днр», яка є частиною окупаційної адміністрації рф, на тимчасово окупованій території Донецької області було створено так звану систему судів «донецької народної республіки».

При цьому, представники підконтрольних рф та самопроголошених органів терористичної організації «днр» узурпували виконання усіх владних функцій держави на тимчасово окупованій території смт. Нікольське Донецької області, здійснювали підбір кадрів для зайняття посад в незаконних самопроголошених органах, у тому числі судових, з числа громадян України, які на той час перебували на вказаній тимчасово окупованій території. Кінцевою метою окупаційних органів є інтеграція та подальше незаконне включення захопленої частини суверенної держави Україна до складу рф.

Під час окупації частини території Донецької області невстановленими особами з числа представників окупаційної адміністрації рф та представниками терористичної організації «днр», яка є частиною окупаційної адміністрації рф, у смт. Нікольське Донецької області, створено самопроголошений, незаконний та підконтрольний окупаційній адміністрації рф та терористичній організації «днр», так званий «володарский районный суд донецкой народной республики», який здійснює діяльність за адресою: Донецька область, смт. Нікольське, пров. Ярослава Мудрого, буд. 3.

До задач незаконно створеного так званого «володарского районного суда», відповідно до так званого законодавства «днр», є захист від всіляких посягань:

- встановлених конституцією «донецької народної республіки» громадського та державного устрою, системи господарювання та всіх форм власності;

- політичних, трудових, житлових та інших особистих та майнових прав та інтересів громадян, гарантованих конституцією;

- прав та охоронюваних законом інтересів підприємств, закладів та організацій.

У період з лютого 2022 року по 27.09.2023 (більш точну дату та час не встановлено), ОСОБА_2 після захоплення смт. Нікольське Донецької області військовослужбовцями зс рф, шляхом збройної агресії, спільно з представниками терористичної організації «днр», яка є частиною окупаційної адміністрації рф, діючи умисно, за власною ініціативою, добровільно залишилась на тимчасово окупованій території смт. Нікольське Донецької області.

У невстановлений період часу, але не пізніше 27.09.2023 (більш точний час не встановлений), у ОСОБА_2 , яка перебувала на тимчасово окупованій території смт. Нікольське Донецької області та яка була обізнана про факт ведення рф агресивної війни проти України, виник злочинний умисел, спрямований на добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних судових органах, створених на тимчасово окупованій території.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на добровільне зайняття громадянином України посади в незаконному судовому органі, створеному на тимчасово окупованій території смт. Нікольське Донецької області, ОСОБА_2 , у невстановлений час, але не пізніше 27.09.2023, на непідконтрольній частині смт. Нікольське Донецької області надала добровільну згоду невстановленим представникам держави-агресора та представникам терористичної організації «днр», на призначення на посаду судді в так званому «володарском районном суде днр».

Надалі, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на добровільне зайняття громадянином України посади в незаконному судовому органі, створеному на тимчасово окупованій території смт. Нікольське Донецької області, ОСОБА_2 на підставі указу президента російської федерації ОСОБА_7 від 27.09.2023 № 723 обійняла посаду «судді володарського районного суду» строком на 6 років.

Продовжуючи свій злочинний умисел на здійснення псевдо правосуддя на території міста м. Нікольське Донецької області, 08.10.2023 ОСОБА_2 урочисто прийняла присягу судді та приступила до виконання функцій судді у незаконно створеному так званому суді «володарского районного суда донецкой народной республики», що здійснює діяльність за адресою: Донецька область, смт. Нікольське, пров. Ярослава Мудрого, буд. 3.

Таким чином, умисні дії ОСОБА_2 , які виразилися у колабораційній діяльності, тобто у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконних судових органах, створених на тимчасово окупованій території, кваліфікуються за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Виклик обвинуваченої ОСОБА_2 до суду у період з моменту надходження обвинувального акту до суду в 2024 році і по день ухвалення вироку в 2026 році здійснювався в порядку ч. 3 ст. 323 КПК України, а саме: копії судових повісток про виклик обвинуваченого надсилалися її захиснику, оскільки останнє відоме місце проживання ОСОБА_2 розташоване на тимчасово окупованій території України, судові повістки про виклик публікувалися в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження: газетах «Урядовий кур`єр» та «Голос України», на офіційному веб-сайті суду та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, однак в судове засідання обвинувачена ОСОБА_2 так і не з`явився.

Враховуючи ті обставини, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, має вищу юридичну освіту, обізнана щодо кримінального та кримінального процесуального законодавства України, оскільки працювала в судовій системі України, знає про розпочате щодо неї кримінальне провадження і протягом тривалого часу переховується від органів досудового розслідування на тимчасово окупованій території України з метою ухилення від кримінальної відповідальності, 23.04.2024 ОСОБА_2 , будучи підозрюваною, була оголошена в розшук.

Ухвалою слідчого судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19.06.2024 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженню № 62024050010004340відносно ОСОБА_2 за її підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 14.05.2025 кримінальне провадження № 62024050010004340відносно ОСОБА_2 за її обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, призначено до спеціального судового розгляду за відсутності обвинуваченої (in absentia) та, відповідно, судовий розгляд проводився за відсутності обвинуваченої.

Допитавши свідка сторони обвинувачення, дослідивши письмові докази під час здійснення спеціального судового провадження, суд дійшов висновку про винуватість обвинуваченої ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їй діяння при вищевикладених обставинах.

Так, згідно листа Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 21.02.2024 слідує, що у зв`язку з бойовими діями в місті Маріуполі Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області зупинив здійснення судочинства з 04.03.2022. Евакуація суду та судових справ не проводилася. У той же час повідомлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала на посаді помічника судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області з 24.12.2013 та звільнена з 11.07.2022 за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпПУ. Працювала помічником судді ОСОБА_8 до звільнення судді у 2018 році, продовжувала працювати помічником судді ОСОБА_9 з секретарем судового засідання ОСОБА_10 .

Як слідує з копії особової картки працівника, яка велась у Жовтневому районному суді міста Маріуполя Донецької області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, має повну вищу освіту, закінчила в 2005 році Донецькій юридичний університет МВС при Донецькому національному університеті (денна форма навчання), отримала диплом серії МВ № 12008797 за спеціальністю «Міжнародні відносини», кваліфікація «юрист».

ОСОБА_2 мала паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 28.11.2000 Іллічівським РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області; заміжня, чоловік: ОСОБА_11 , 1978 р.н.; фактично проживала за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

ОСОБА_2 працювала на посадах помічника судді: з 24.12.2013 – наказ № 64-К від 24.12.2013, з 01.05.2016 – наказ № 29-К від 04.07.2016. Останнє місце роботи: заступник керівника апарату Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області. Станом на день звільнення: 11.07.2022 (за власним бажанням, згідно заяви) ОСОБА_2 мала загальний трудовий стаж: 16 років 11 місяців 7 днів.

У відповідності до протоколу огляду від 09.02.2024 здійснено огляд веб-сайту під назвою «президент росії», де виявлено текст указу президента російської федерації № 723 від 27.09.2023 про призначення суддів федеральних судів та про представників президента російської федерації в кваліфікаційних колегіях суддів суб`єктів російської федерації. Зокрема, президент російської федерації ОСОБА_6 призначив на 6-ти річний термін повноважень в районних судах в «донецькій народній республіці» суддею володарського районного суду – ОСОБА_2 .

Згідно протоколу огляду від 09.02.2024 здійснено огляд веб-сайту так званого «верховного суду донецької народної республіки», де міститься публікація під назвою: «про призначення федеральних суддів», датована 28.09.2023. При натисканні курсора миші на дану публікацію відкривається посилання, на якій відображена інформація про те, що 27.09.2023 президент росії підписав указ № 723, яким призначив суддів в так званій «донецькій народній республіці». Далі в архіві публікацій так званого «верховного суду донецької народної республіки» міститься публікація під назвою: «вітання з прийняттям присяги судді», датована 09.10.2023, згідно якої 08.10.2023 відбулося прийняття присяги призначеними на посади суддями так званої «донецької народної республіки» та розміщено фото осіб, які склали так звану «присягу суддів донецької народної республіки».

У відповідності до протоколу огляду від 05.04.2024 під час огляду веб-сайту так званого «верховного суду донецької народної республіки» виявлено документи, які регулюють функціонування судової системи на території так званої «днр», зокрема: «постанова ради міністрів днр «про судову систему від 22.10.2014 № 40-2», яка має додаток у вигляді переліку судів загальної юрисдикції, серед яких є «володарський районний суд», що розташований по пров. чапаєва, 3 в пгт володарське Донецької області.

Будучи допитаним в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_12 повідомив, що він з 2011 по 2021 роки працював на посадах секретаря канцелярії, помічника судді в Жовтневому районному суді міста Маріуполя Донецької області. Разом із ним в цьому суді також працювала ОСОБА_2 на посадах помічника судді, помічника голови суду, заступника керівника апарату суду. Після повномасштабного вторгнення він виїхав з міста Маріуполя, проте ОСОБА_2 залишилася в місті Маріуполі і нікуди не виїжджала. Він цікавився через Інтернет, телеграм-канали подіями в тимчасово окупованому місті Маріуполі і дізнався, що ОСОБА_2 обійняла посаду судді на окупованій території. Він особисто здійснював моніторинг мережі Інтернет та віднайшов указ про призначення ОСОБА_2 суддею, підписаний президентом держави-окупанта у вересні 2023 року.

Крім того, свідок ОСОБА_12 повідомив суду, що ОСОБА_2 станом на 24.02.2022 була заміжня, її чоловік працював суддею Першотравневого районного суду Донецької області.

Статтею 370 КПК України передбачено, що обґрунтованим є таке рішення, що ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_2 підтверджена показами допитаного в суді свідка, письмовими доказами, зібраними під час досудового слідства та дослідженими в судовому засіданні.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, суд вважає, що всі докази є належними, допустимими, достовірними, а в сукупності та їх взаємозв`язку – достатніми для прийняття рішення про визнання обвинуваченої ОСОБА_2 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.

Надаючи оцінку твердженням захисника ОСОБА_5 про те, що в матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтверджували факт залишення ОСОБА_2 на тимчасово окупованій території України та виконання нею функцій судді в так званому «володарському районному суді донецької народної республіки» суд за клопотанням сторони обвинувачення та захисту в порядку ч. 3 ст. 333 КПК України постановив ухвалу від 03.12.2025, якою надавав доручення уповноваженому слідчому Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованому у місті Краматорську, надати суду актуальну інформацію відносно ОСОБА_2 , зокрема інформацію щодо того, де на теперішній час перебуває ОСОБА_2 , чи виконує остання функції судді в так званому «володарському районному суді донецької народної республіки». Також було зобов`язано Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надіслати на адресу суду відомості щодо перетину державного кордону України (в`їзд та виїзд) в період з 2022 року по 03.12.2025 громадянкою України ОСОБА_2 .

На виконання ухвали суду Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташованому у місті Краматорську, надало додаткові матеріали, які відкриті прокурором стороні захисту в порядку ч. 6 ст. 333 КПК України.

Зокрема, згідно протоколу огляду від 22.12.2025 було здійснено огляд веб-сайту під назвою: «володарський районний суд донецької народної республіки», де досліджено вкладку: «судове діловодство» та встановлено, що ОСОБА_2 здійснює розгляд судових справ у вказаному суді.

Наприклад, станом на 22.12.2025 до розгляду були призначені наступні справи під головуванням судді ОСОБА_2 : справа № 2-689/2025 М-661/2025 – справа особливого провадження про встановлення факту, що має юридичне значення; справа № 2-683/2025 М-662/2025 – справа, що пов`язана із спадковими взаємовідносинами (відповідач: адміністрація володарського муніципального округу донецької народної республіки); справа № 2-688/2025 М-658/2025 – справа, що пов`язана із спадковими взаємовідносинами (відповідач: адміністрація володарського муніципального округу донецької народної республіки); справа № 2-687/2025 М-657/2025 – справа, що пов`язана із земельними відносинами (відповідач: адміністрація володарського муніципального округу донецької народної республіки); справа № 2-611/2025 М-578/2025 – справа окремого провадження – визнання права муніципальної власності на безхазяйну рухому річ (позивач: адміністрація володарського муніципального округу донецької народної республіки); справа № 2-694/2025 М-667/2025 – справа, що пов`язана із спадковими взаємовідносинами (відповідач: адміністрація володарського муніципального округу донецької народної республіки).

У відповідності до протоколу огляду від 23.12.2025 здійснено огляд веб-сайту під назвою «президент росії», де виявлено текст указу президента російської федерації № 397 від 12.06.2025 про призначення суддів федеральних судів та про представників президента російської федерації в кваліфікаційних колегіях суддів забайкальського краю. Зокрема, президент російської федерації ОСОБА_6 призначив на 6-ти річний термін повноважень голови так званого «володарського районного суду донецької народної республіки» ОСОБА_2 .

При цьому згідно інформації, наданої Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, громадянка України ОСОБА_2 у період з 01.01.2022 по 03.12.2025 не перетинала державний кордон України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України.

Оцінені в сукупності зібрані письмові докази, досліджені в судових засіданнях, поза всяким розумним сумнівом доводять той факт, що ОСОБА_2 після повномасштабного вторгнення військ рф до України не залишала тимчасово окуповану територію України; ОСОБА_2 не пізніше 27.09.2023, яка перебувала на тимчасово окупованій території смт. Нікольське Донецької області та яка була обізнана про факт ведення рф агресивної війни проти України, надала добровільну згоду невстановленим представникам держави-агресора та представникам терористичної організації «днр», на призначення на посаду судді в так званому «володарському районному суді донецької народної республіки»; на підставі указу президента російської федерації ОСОБА_7 від 27.09.2023 № 723 обійняла посаду «судді володарського районного суду донецької народної республіки» строком на 6 років; 08.10.2023 ОСОБА_2 урочисто прийняла присягу судді та приступила до виконання функцій судді у незаконно створеному так званому «володарському районному суді донецької народної республіки», ОСОБА_2 та не тільки обійняла посаду судді в так званому «володарському районному суді донецької народної республіки»; громадянка України ОСОБА_2 , здійснюючи колабораційну діяльність, тобто добровільно обійнявши посаду судді в незаконному судовому органі, створеному на тимчасово окупованій території, має просування по кар`єрній драбині, оскільки з 12.06.2025 ОСОБА_2 очолила так званий «володарський районний суд донецької народної республіки», що свідчить про наявність в її діях прямого умислу на вчинення злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, оскільки ОСОБА_2 усвідомлювала (не могла не усвідомлювати) суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно-небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Судом в умовах змагальності сторін не встановлено обставин, за яких добровільність обіймання ОСОБА_2 вищезазначеної посади можна було б поставити під сумнів.

Таким чином, вищенаведені докази в їх сукупності та взаємозв`язку поза всяким розумним сумнівом достатньо доводять винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, в обсязі обвинувачення, яке підтримане прокурором.

Захисник ОСОБА_5 також заявляла, що здійснення кримінального провадження в порядку спеціального досудового розслідування суттєво обмежило права ОСОБА_2 як підозрюваної, так і обвинуваченої, в тому числі щодо можливості останній брати участь у судовому розгляді даної справи.

Надаючи оцінку таким твердженням захисника, суд виходить з приписів ч. 5 ст. 139 КПК України, згідно якої ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження.

На виконання вимог ч. 5 ст. 374 КПК України суд враховує той факт, що повідомлення про підозру від 10.04.2024 ОСОБА_2 та повістка про виклик останньої, яка перебуває на тимчасово окупованій території України, з дотриманням вимог ч. 1 ст. 278, ч. 8 ст. 135 КПК України, опубліковані 11.04.2024 у засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження газеті «Урядовий кур`єр» № 74 (7734) та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

11.04.2024 ОСОБА_2 призначено захисника в порядку ст. 49 КПК України.

У зв`язку з переховуванням ОСОБА_2 від органу досудового розслідування, постановою старшого слідчого від 23.04.2024 ОСОБА_2 оголошена у розшук.

Ухвалою слідчого судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19.06.2024 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування по кримінальному провадженню № 62024050010004340 відносно ОСОБА_2 за її підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.

Ухвалою слідчого судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10.06.2024 підозрюваній ОСОБА_2 , в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, в межах даного кримінального провадження обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Згідно роздрукованих копій Інтернет-сторінки Офісу Генерального прокурора виявлені публікації ухвали про здійснення спеціального досудового розслідування, повідомлення про здійснення спеціального досудового розслідування, повідомлення про завершення спеціального досудового розслідування та повістка про виклик ОСОБА_2

Газета «Урядовий кур`єр» в № 126 (7786) від 21.06.2024 містить публікацію про постановлення слідчим суддею ухвали про здійснення спеціального досудового розслідування стосовно підозрюваної ОСОБА_2 , повідомлення про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів сторонам кримінального провадження, повістку про виклик підозрюваної ОСОБА_2 .

Тобто, виклик підозрюваної ОСОБА_2 до слідчого на стадії досудового розслідування з дотриманням вимог ч. 8 ст. 135, ч. 1 ст. 297-5 КПК України здійснювався шляхом публікації повісток у засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Наведені обставини в своїй сукупності доводять, що стороною обвинувачення були здійсненні всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав ОСОБА_2 на доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.

Згідно приписів ч. 3 ст. 323 КПК України, судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 КПК України, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.

Під час здійснення судового провадження обвинувачена ОСОБА_2 також була належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення судових засідань, оскільки всі судові виклики обвинуваченої до суду здійснювалися шляхом публікації судових повісток про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження: газетах «Урядовий кур`єр» та «Голос України», на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та на офіційному веб-сайті суду, а копії судових повісток та процесуальних документів надсилалися захиснику, оскільки обвинувачена проживає на тимчасово окупованій території України.

За таких обставин суд розглянув дане кримінальне провадження у відповідності до приписів ч. 5 ст. 139, ст. 297-1, ч. 3 ст. 323, п. 20-1 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України.

Призначаючи вид і міру покарання обвинуваченій ОСОБА_2 , суд виходить з вимог ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 КК України; відповідно до положень Загальної частини КК України.

У відповідності до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченій, судом не встановлено.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченій, суд визнає: вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

Суд враховує, що обвинувачена ОСОБА_2 вперше вчинила умисне закінчене кримінальне правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину, має вищу юридичну освіту, одружена, з 11.07.2022 офіційно не працевлаштована на підконтрольній Україні території, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі.

Суд враховує, що санкція ч. 7 ст. 111-1 КК України передбачає обов`язкове додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та альтернативне додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Оскільки ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, об`єктивна сторона якого була пов`язана із обійманням обвинуваченою посади в незаконному судовому органі, створеному на тимчасово окупованій території України, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_2 додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади в судових, правоохоронних органах, органах державної влади та місцевого самоврядування з конфіскацією всього майна, що належить обвинуваченій.

Таким чином, покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в судових, правоохоронних органах, органах державної влади та місцевого самоврядування з конфіскацією всього майна, що належить обвинуваченій, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої ОСОБА_2 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, буде ефективним і дієвим з метою профілактики подальшої асоціальної поведінки обвинуваченої.

Питання щодо запобіжного заходу, обраного в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, суд вирішує у відповідності до абз. 8 п. 2) ч. 3 та абз. 13) п. 2) ч. 4 ст. 374 КПК України.

Керуючись ст. 369, 371-374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_2 винуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років з позбавленням права обіймати посади в судових, правоохоронних органах, органах державної влади та місцевого самоврядування на строк п`ятнадцять років та з конфіскацією всього майна, що належить ОСОБА_2 .

Рахувати обвинуваченій ОСОБА_2 початок строку відбування покарання у виді позбавлення волі з дати її затримання на виконання вироку.

Залишити обвинуваченій ОСОБА_2 , до набрання вироком законної сили, раніше обраний в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити захиснику та прокурору.

Інформацію про ухвалення вироку опублікувати у засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297-5 КПК України та на офіційному веб-сайті суду.

Суддя: ОСОБА_1