Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №489/6598/26 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 489/6598/26

Провадження № 3/489/1181/26

Інгульський районний суд міста Миколаєва

Постанова

іменем України

25 серпня 2026 року місто Миколаїв

Суддя Інгульського районного суду міста Миколаєва Гриненко Михайло Вікторович, розглянувши матеріали справи, що надійшла з Управління патрульної поліції в Миколаївській області, про притягнення до адміністративної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зі слів проживаючого по АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,

встановив:

Протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №717858 від 12.07.2026 ОСОБА_1 інкримінується, що 12.07.2026 о 22:06 год у м. Миколаєві на перехресті з круговим рухом по проспекту Центральному - проспекту Богоявленському він, керуючи транспортним засобом «SUBARY LEGACY», д.н.з. НОМЕР_2 , в порушення пунктів 2.3 «б», 10.1, 13.1 ПДР України, був неуважний, не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну, не дотримався безпечного інтервалу та дистанції, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем «DAEWOO LANOS», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

ОСОБА_1 при розгляді справи в суді свою вину не визнав та надав пояснення про те, що за вказаних у протоколі обставин здійснював виїзд на перехрестя з круговим рухом з крайньої лівої смуги руху, а справа від нього в середній смузі руху рухався автомобіль «DAEWOO», який рухаючись по колу, змістився ліворуч та допустив зіткнення своєю задньою лівою частиною в праву передню частину керованого ним автомобіля. Зіткнення відбулося в крайній лівій смузі руху. Під час руху та в момент зіткнення він смуги руху не змінював.

ОСОБА_2 надав пояснення про те, що здійснював виїзд на перехрестям з круговим рухом з крайньої лівої смуги руху, а позаду нього рухався автомобіль «Субару», який під час руху допустив зіткнення своєю передньою частиною з лівою задньою частиною його авто. В момент зіткнення обидва автомобілі перебували в крайній лівій смузі руху.

Свідок ОСОБА_3 надала суду пояснення про те, що знаходилася в якості пасажира в салоні автомобіля «DAEWOO», який здійснював виїзд на перехрестя з круговим рухом із середньої смуги руху, а ліворуч від них рухався автомобіль «Субару». Під час проїзду перехрестя з круговим рухом відбулося зіткнення вказаних автомобілів.

Вислухавши пояснення водії-учасників ДТП та свідка, дослідивши матеріали, що знаходяться у справі (протокол про адміністративне правопорушення; світлокопію протоколу від 12.07.2026 відносно ОСОБА_2 ; схему місця ДТП від 12.07.2026; письмові пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; чек-тести спеціального технічного засобу «Alcotest Drager 7510» від 12.07.2026; висновки щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; довідку УПП в Миколаївській області), суддя дійшов таких висновків.

Із змісту ст. 245 КУпАП слідує, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, суддя, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, повинен всебічно, повно і об`єктивно дослідити всі обставини справи, оцінивши кожен доказ як окремо, так і в їх сукупності й навести в своєму рішенні висновки за результатами їх дослідження та оцінки щодо відсутності або наявності в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення.

Диспозиція ст. 124 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Вирішуючи питання про притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, необхідно зазначити, що диспозиція даної статті за своїм змістом є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто, нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативних актів - Правил дорожнього руху України.

З протоколу про адміністративне правопорушення слідує, що особі інкримінується порушення вимог пунктів 2.3 «б», 10.1, 13.1 ПДР України.

Згідно з п. 2.3. «б» ПДР, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Пунктом 10.1 ПДР встановлено, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Відповідно до п. 13.1 ПДР України, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Згідно з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними у постанові Пленуму №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суди при розгляді цих категорій справ повинні враховувати, що диспозиції цих норм є бланкетними, а тому суду слід ретельно з`ясовувати та зазначати у своєму рішенні, в чому саме полягали порушення, норми яких правил не додержані, чи є причинний зв`язок між цими порушеннями та передбаченими законом негативними наслідками, що настали.

Отже, питання наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення, за ознаками якого складений протокол про адміністративне правопорушення, у діях конкретної особи суд вирішує в межах протоколу, складеного відносно цієї особи, перевіряючи відповідність обставин, викладених у протоколі, фактичним обставинам провадження.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що відносно іншого учасника вказаної дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_2 , також був складений протокол про адміністративне правопорушення, яким останньому інкримінується, що саме він в даній дорожній ситуації в порушення вимог пунктів 2.3 «б», 13.1 ПДР України не дотримався безпечних інтервалу та дистанції і допустив зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_1 .

У зв`язку з цим, поліцейським було прийнято рішення скласти відносно обох водіїв-учасників ДТП протоколи про адміністративні правопорушення, зміст яких фактично суперечить один одному та спростовує факт недотримання безпечного інтервалу тим чи іншим водієм.

За такого, не можна вважати, що складений поліцейським протокол відносно ОСОБА_1 відповідає дійсним обставинам дорожньо-транспортної пригоди.

Натомість, як при складенні протоколу, так і в судовому засіданні ОСОБА_1 заперечував свою винуватість у недотриманні безпечного інтервалу та дистанції, та вказані заперечення не були спростовані будь-якими належними та допустимими доказами, зокрема не були встановлені свідки ДТП чи записи з камер відеоспостереження, де були б зафіксовані обставини ДТП, вказані у протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .

Суддя звертає увагу на те, що оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення належить виключно до компетенції та обов`язку уповноваженої посадової особи, яка склала протокол та яка висуває обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.

При цьому, суд не може перебирати на себе функції обвинувачення та вчиняти процесуальні дії, обов`язок вчинити які за законом покладено на відповідну уповноважену особу, яка висуває обвинувачення та складає протокол про адміністративне правопорушення.

Вказані висновки судді узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Миколаївського апеляційного суду від 10.04.2024 у справі №489/880/24, відповідно до яких «апеляційний суд звертає увагу на те, що оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення належить до компетенції та обов`язку уповноваженої посадової особи, яка склала протокол та яка висуває обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення. При цьому, суд не може перебирати на себе функції обвинувачення та вчиняти процесуальні дії, обов`язок вчинити які за законом покладено на відповідну уповноважену особу, яка висуває обвинувачення та складає протокол про адміністративне правопорушення».

Натомість, висновки апеляційного суду, зроблені при розгляді справ про адміністративні правопорушення, на переконання судді, є обов`язковими для суду першої інстанції при розгляді аналогічних справ, оскільки згідно з п. 3 ч. 1 ст. 27 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», апеляційний суд надає місцевим судам методичну допомогу в застосуванні законодавства.

За такого, висновок особи, яка склала протокол, про те, що ОСОБА_1 не дотримався безпечного інтервалу та дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з іншим транспортним засобом, не можна вважати достатньо обґрунтованим та таким, що однозначно та поза розумним сумнівом вказує на наявність вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у вчиненні інкримінованого їй правопорушення, оскільки такий висновок повністю спростовується складеним відносно ОСОБА_2 протоколом про адміністративне правопорушення від 12.07.2026 та схемою місця ДТП від 12.07.2026.

При цьому, пояснення іншого водія, ОСОБА_2 , про те, що саме водій автомобіля «Субару» допустив з ним зіткнення через те, що рухався позаду нього з моменту виїзду на перехрестя з круговим рухом, суддя оцінює критично, оскільки, по-перше, вказані твердження спростовуються поясненнями ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3 , які обидва зазначили, що перед виїздом на перехрестя з круговим рухом автомобіль під керуванням ОСОБА_2 рухався у середній смузі руху, що у свою чергу, свідчить про неправдивість пояснень останнього з приводу руху транспортних засобів та обставин їх зіткнення.

По-друге, виходячи із зафіксованого на схемі та зазначеного учасниками-водіями місця зіткнення, яке відбулося в крайній лівій смузі руху, а також розташованих на транспортних засобах пошкодженнях лівої задньої частини автомобіля «DAEWOO» та правої передньої частини автомобіля «Субару», в момент контактування вказаних автомобілів саме транспортний засіб «DAEWOO» здійснював маневр перестроювання ліворуч, під час якого допустив контактування своєю задньою лівою частиною (бампером) із правою передньою частиною (в області правої передньої фари) автомобіля «Субару».

Вказані обставини, на переконання судді, доводять, що саме водій автомобіля «DAEWOO» не дотримався безпечного інтервалу під час проїзду перехрестя з круговим рухом, здійснюючи виїзд на смугу руху автомобіля «Субару», та скоїв з ним зіткнення.

За такого, сукупність досліджених суддею доказів свідчить про те, що в даній дорожній обстановці саме дії водія ОСОБА_2 не відповідали вимогам п. 13.1 ПДР, що і стало безпосередньою причиною зіткнення транспортних засобів.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведення винуватості особи тлумачаться на її користь.

Із пункту 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» вбачається, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Суддя зазначає, що при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою необхідно керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), що передбачають: «ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у його вчиненні. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення.

Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

За викладених обставин, суддя доходить висновку, що сукупність досліджених у справі доказів не доводить поза розумним сумнівом, що ОСОБА_1 порушив вимоги пунктів 2.3 «б», п. 10.1 та 13.1 ПДР України і такі дії знаходяться у причинному зв`язку з настанням ДТП.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Отже, дослідивши усі обставини справи в їх сукупності та оцінюючи зібрані у справі докази, суддя вважає, що матеріалами справи не доведено наявність в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу інкримінованого адміністративного правопорушення.

Зазначене є підставою для закриття провадження у справі через недоведеність складу адміністративного правопорушення в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у зв`язку з недоведеністю належними доказами складу такого адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим висновок особи, яка склала протокол, є необґрунтованим належним чином та суперечить чинним нормативним актам, внаслідок чого такий висновок носить суб`єктивний характер та не відповідає вимозі щодо його допустимості та достатності.

Керуючись статтями 247, 252, 280, 283, 291, 294 КУпАП, суддя

постановив:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу вказаного адміністративного правопорушення.

Постанова протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Інгульський районний суд міста Миколаєва.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя М.В. Гриненко