Рішення від 24 серпня 2026 р. у справі №489/10023/25 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 489/10023/25

Провадження № 2/489/1851/26

РІШЕННЯ

Іменем України

25 серпня 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді Микульшиної Г.А.,

із секретарем судового засідання Бородіною В.Ю.,

без участі учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві у режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконним рішенням державного органу,

встановив:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Самуляка М.Ю. звернувся до Інгульського районного суду міста Миколаєва із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Свої вимоги мотивував тим, що Фермерське господарство «Кирнасовського» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання права постійного користування земельною ділянкою та скасування наказу від 06.12.2019 № 11309/0/14-19-СГ «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою». Позовні вимоги у тій справі були обґрунтовані із посиланнями, зокрема, на положення статті 9 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство», частини 1 статті 92, статті 141 Земельного кодексу України тим, що спірний наказ є незаконним та таким, що порушує права позивача як постійного землекористувача земельної ділянки, зазначеної в державному акті серії МК № 618 від 22.03.95, оскільки з часу створення ФГ «Кирнасовського» постійним землекористувачем є саме ФГ «Кирнасовського», а не засновник фермерського господарства.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 09.02.2022 у справі № 915/1624/21, яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.02.2023, позов фермерського господарства «Кирнасовського» було задоволено повністю. А саме визнано недійсним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 11309/0/14-19-СГ від 06.12.2019 про припинення права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 35,00 га ріллі, надане громадянину ОСОБА_2 , посвідчене державним актом на право постійного користування землею серії МК № 618, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 22.03.1995, розташовану в межах Бурилівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області.

У грудні 2023 року Фермерське господарство «Кирнасовського» (далі –

ФГ «Кирнасовського») звернулося до суду з позовом, у якому просило:

– витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ФГ «Кирнасовського» земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства загальною площею 35,0 га, в межах згідно з планом, визначеним у державному акті на право постійного користування землею серії МК № 618, виданому Кривоозерською районною радою народних депутатів 22 березня 1995 року, яка розташована в межах території Бурилівської сільської ради Первомайського району (колишня назва району – Кривоозерський) Миколаївської області (за межами населеного пункту);

– визнати за ФГ «Кирнасовського» право постійного користування цією земельною ділянкою;

– скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 4823980700:01:000:2482, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2050714648239, та припинити відповідне речове право;

– визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 36,0 га з кадастровим номером 4823980700:01:000:2482, укладений 02.03.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 і припинити відповідне речове право;

– скасувати державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 4823980700:01:000:2482, 4823980700:01:000:2478, 4823980700:01:000:2470, 4823980700:01:000:2479, 4823980700:01:000:2475, 4823980700:01:000:2464, 4823980700:01:000:2472, 4823980700:01:000:2468, 4823980700:01:000:2471, 4823980700:01:000:2481, 4823980700:01:000:2480, 4823980700:01:000:2469, 4823980700:01:000:2476, 4823980700:01:000:2466, 4823980700:01:000:2467, 4823980700:01:000:2473, 4823980700:01:000:2474, 4823980700:01:000:2477, 4823980700:01:000:2465 у Державному земельному кадастрі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в березні 1995 року Кривоозерською районною радою Миколаївської області ОСОБА_2 було видано державний акт на право постійного користування землею серії МК № 618, яким передано в постійне користування земельну ділянку площею 35,0 га ріллі, розташовану на території Бурилівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, для ведення селянського (фермерського) господарства (за межами населеного пункту).

ОСОБА_2 створено ФГ «Кирнасовського». ІНФОРМАЦІЯ_1 та засновник ФГ «Кирнасовського» – ОСОБА_2 помер.

06.12.2019 Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області видано наказ № 11309/0/14-19-СГ «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою», яким, зокрема, припинено право постійного користування земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 35,00 га ріллі, надане громадянину України ОСОБА_2 , посвідчене державним актом на право постійного користування землею серії МК № 618, зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 22.03.1995.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 09.02.2022 задоволено позовні вимоги ФГ «Кирнасовського», визнано недійсним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 06.12.2019 № 11309/0/14-19-СГ про припинення права постійного користування ОСОБА_2 спірною земельною ділянкою. Рішення залишено без змін постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.02.2023.

Проте 14.01.2020 Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області наказом № 1060/0/14-20-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність без зміни цільового призначення» затвердило проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства загальною площею 36 га та надало їх у власність громадянам: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 – по 2 га кожному громадянину з окремим кадастровим номером.

Вказані земельні ділянки були сформовані за місцезнаходженням земельної ділянки площею 35,0 га, яка перебуває у постійному користуванні фермерського господарства.

У подальшому ОСОБА_1 купив вказані земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га кожна на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 04.02.2020.

У результаті об`єднання вищевказаних земельних ділянок на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок від 28.02.2020 року в Державному земельному кадастрі 02 березня 2020 року зареєстрована одна земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 4823980700:01:000:2482, площею 36,0 га.

02.03.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір оренди цих земельних ділянок строком до 03.03.2028.

11.07.2024 рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області позов задоволено.

Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ФГ «Кирнасовського» земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства загальною площею 35,00 га в межах згідно з планом, визначеним в державному акті на право постійного користування землею серії МК № 618, виданому Кривоозерською районною радою народних депутатів 22.03.1995, яка розташована в межах території Бурилівської сільської ради Первомайського району (колишня назва району – Кривоозерський) Миколаївської області (за межами населеного пункту).

Визнано за ФГ «Кирнасовського» право постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства, загальною площею 35,0 га в межах згідно з планом, визначеним в державному акті на право постійного користування землею серії МК № 618, виданому Кривоозерською районною радою народних депутатів 22.03.1995, яка розташована в межах території Бурилівської сільської ради Первомайського району (колишня назва району – Кривоозерський) Миколаївської області (за межами населеного пункту).

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 4823980700:01:000:2482, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2050714648239 та припинено відповідне речове право.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 36,0 га, кадастровий номер 4823980700:01:000:2482, серія та номер: бн, укладений 02.03.2021 між орендодавцем – ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та припинено відповідне речове право.

Скасовано державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 4823980700:01:000:2482, 4823980700:01:000:2478, 4823980700:01:000:2470, 4823980700:01:000:2479, 4823980700:01:000:2475, 4823980700:01:000:2464, 4823980700:01:000:2472, 4823980700:01:000:2468, 4823980700:01:000:2471, 4823980700:01:000:2481, 4823980700:01:000:2480, 4823980700:01:000:2469, 4823980700:01:000:2476, 4823980700:01:000:2466, 4823980700:01:000:2467, 4823980700:01:000:2473, 4823980700:01:000:2474, 4823980700:01:000:2477, 4823980700:01:000:2465 у Державному земельному кадастрі.

25.09.2024 постановою Миколаївського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 11.07.2024 залишено без змін.

Судові рішення мотивовано тим, що рішенням Господарського суду в справі № 915/1624/21 встановлено, що ФГ «Кирнасовського» як юридична особа з моменту свого створення є законним користувачем спірної земельної ділянки, а Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області не мало жодних правових підстав для позбавлення позивача права постійного користування нею, внаслідок чого визнано недійсним та скасовано наказ від 06.12.2019. Наявність державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку порушує права позивача як її землекористувача та унеможливлює внесення в установленому порядку до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право ФГ «Кирнасовського» на цю ділянку, тому ефективним способом порушеного права є скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку та припинення відповідного речового права. Визнання незаконним набуття фізичними особами права власності на новостворені земельні ділянки, подальше їх відчуження, об`єднання та розпорядження ґрунтується на неіснуючому праві, тому оспорюваний договір оренди порушує право постійного користування позивача. З цих підстав договір оренди підлягає визнанню недійсним. Наявність в Державному земельному кадастрі державної реєстрації інших земельних ділянок, які перетинаються з земельною ділянкою позивача площею 35,0 га в межах згідно з планом, вказаним в держаному акті, порушує права позивача як законного землекористувача та унеможливлює внесення до державного земельного відомостей про земельну ділянку, яка перебуває у його постійному користуванні, отже, усі речові права та їх обтяження, зареєстровані щодо земельних ділянок, які перетинаються, припинені, а їх державна реєстрація підлягає скасуванню.

Верховний суд у цій справі дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій, здійснюючи розгляд справи та задовольняючи позовні вимоги з урахуванням правових висновків, викладених, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18, зробили правильний висновок, що в правовідносинах користування спірною земельною ділянкою ФГ «Кирнасовського» набуло права та обов`язки землекористувача (з часу державної реєстрації фермерського господарства) та у зв`язку із смертю засновника селянського (фермерського) господарства – ОСОБА_2 , якому спірна земельна ділянка була надана на праві постійного користування на підставі державного акта на право постійного користування землею серія МК № 618І, таке право не припинилося.

Відповідно поділ земельної ділянки площею 36,0 га на 18 земельних ділянок, розпорядження ними, об`єднання в нову земельну ділянку розміром 36,0 га та передача в оренду порушують права ФГ «Кирнасовського» як постійного користувача спірної земельної ділянки, що вибула із законного володіння фермерського господарства. Отже спірна земельна ділянка підлягає витребування на користь позивача.

Станом на час звернення із даним позовом вказане рішення виконано у повному обсязі та позивач втратив право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4823980700:01:000:2482.

Посилаючись на викладене, незаконність наказу ГУ Держгеокадстру, через що позивачу нанесено матеріальну та моральну шкоду, висновок експерта РТПП № 115-297 від 17.07.2025 та положення ст. 1173 ЦК України позивач просить суд:

1)стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 2 667 255,00 грн.

2)стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на свою користь моральну шкоду в розмірі 1 000 000,00 грн.

3)стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на свою користь в якості відшкодування понесених судових витрат на проведення експертизи в розмірі 9 960,00 грн.

Згідно ухвали Інгульського районного суду м. Миколаєва від 16.12.2025 (суддя Костюченко Г.С.) справу передано за підсудністю до Кривоозерського районного суду Миколаївської області.

Ухвалою Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 19.02.2026 справу передано за підсудністю до Інгульського районного суду м. Миколаєва.

Ухвалою Інгульського районного суду м. Миколаєва від 30.03.2026 відкрито провадження у вказаній цивільній справі, розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання у справі.

Відповідно до ухвали суду від 01.04.2026 представник позивача Самуляк М.Ю. приймає участь у розгляді справи у режимі відеоконференції.

06.04.2026 від Головного Управління Держгеокадастру у Миколаївській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач посилається на помилкове тлумачення позивачем норм права та позицій Верховного Суду та наголошує на тому, що підстави набуття позивачем права на спірну земельну ділянку та його припинення на неї не відбулося внаслідок взаємодії між сторонами, а рішення Держгеокадастру, на яке посилається позивач було прийнято у той проміжок часу, коли право позивача на спірну земельну ділянку ще не виникло. Тому спірні правовідносини не є тотожними тим, що описані у постанові Верховного Суду, на яку посилається позивач, та просить суд відмовити у задоволенні позову, застосувавши інші позиції Верховного Суду, вважаючи, що позивач повинен звертатися до суду до належних відповідачів, посилаючись на ст. 661 ЦК України.

Згідно ухвали Інгульського районного суду м. Миколаєва від 28.05.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті.

09.04.2026 від представника позивача Самуляка М.Ю. надійшла відповідь на відзив, в якій посилаючись на необґрунтованість доводів відзиву, помилкове тлумачення відповідачем норм права та позицій Верховного Суду та ЄСПЛ, просив задовольнити позов.

14.04.2026 від Державної казначейської служби України надійшов відзив, згідно якого служба посилаючись на те, що не є належним відповідачем у цій справі, оскільки безпосередньо своїми діями чи рішенням не заподіювала шкоду позивачу, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Позивача ОСОБА_1 та його представник - адвокат Самуляк М.Ю., в судове засідання не з`явились. Від представника позивача 25.08.2026 надійшла заява про розгляд справи без їх участі.

Представники відповідачів Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явились, повідомлені судом про розгляд справи належним чином, свої заперечення проти позову виклали у відзивах на позовну заяву.

Дослідивши надані докази, суд встановив наступні обставини.

22.03.1995 Кривоозерською районною радою Миколаївської області Кирнасовському М.К. видано державний акт на право постійного користування землею серії МК № 618, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 71а, та передано у постійне користування земельну ділянку площею 35,0 га ріллі, розташовану на території Бурилівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, для ведення селянського (фермерського) господарства (за межами населеного пункту).

ОСОБА_2 було створено ФГ «Кирнасовського» та 05.04.1994 затверджено його Статут.

ІНФОРМАЦІЯ_1 та засновник ФГ «Кирнасовського» - ОСОБА_2 помер.

02.08.2021 рішенням загальних зборів членів ФГ «Кирнасовського» затверджено Статут у новій редакції.

Пунктом 2.1 Статуту визначено, що господарство здійснює самостійну господарську діяльність, а згідно з пунктом 4.1 останнє має право, зокрема, самостійно господарювати на землі; використовувати земельні ділянки відповідно до цілей, для яких вони надані; добровільно відмовитись від земельної ділянки.

Відповідно до пункту 9.1.1. Статуту до земель фермерського господарства належать землі, передані господарству у приватну власність, у користування, що підтверджено відповідно державними актами на право приватної власності на землю та постійного користування землею.

Пунктом 9.2 Статуту встановлено, що в постійному користуванні фермерського господарства знаходиться земельна ділянка площею 35,0 га, яка розташована на території Бурилівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, видана першому засновнику ФГ «Кирнасовського» далі — ОСОБА_2 відповідно до державного акта на право постійного користування землею.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 06.12.2019 № 11309/0/14-19-СГ було припинено право ОСОБА_2 на постійне користування земельною ділянкою загальною площею 35,0 га ріллі, надане на підставі державного акта на право постійного користування землею серії МК № 618.

14.01.2020 Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області наказом № 1060/0/14-20-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність без зміни цільового призначення» затвердило проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства загальною площею 36 га та надало їх у власність громадянам: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 – по 2 га кожному громадянину з окремим кадастровим номером.

Вказані земельні ділянки були сформовані за місцезнаходженням земельної ділянки площею 35,0 га, яка перебуває у постійному користуванні фермерського господарства «Кирнасовського».

04.02.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_12 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_22 , ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_10 , ОСОБА_21 було укладено 18 договорів купівлі-продажу земельних ділянок площею по 2,00 га кожна, посвідчених ПН ММНО Чорною Л.С.

У результаті об`єднання вищевказаних земельних ділянок на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок від 28.02.2020 року в Державному земельному кадастрі 02 березня 2020 року зареєстрована одна земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 4823980700:01:000:2482, площею 36,0 га.

02.03.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір оренди цих земельних ділянок строком до 03.03.2028.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 09.02.2022 у справі № 915/1624/21 зазначений наказ визнано недійсним та скасовано. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 рішення Господарського суду Миколаївської області залишено без змін. Постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.02.2023 рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.02.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 у справі № 915/1624/21 залишено без змін.

За висновками, наведеними в рішенні Господарського суду Миколаївської області від 09.02.2022 у справі № 915/1624/21, позивачем доведено його право постійного користування земельною ділянкою за вказаним вище актом про постійне користування землею від 22.03.1995, а спірний наказ від 06.12.2019 № 11309/0/14-19-СГ «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою» не ґрунтується на вимогах законодавства України.

11.07.2024 Кривоозерським районним судом Миколаївської області ухвалено рішення по справі № 479/1652/23 за позовом ФГ “Кирнасовського” до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , відповідно до якого позовні вимоги задвоолено, а саме:

- витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ФГ «Кирнасовського» земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства загальною площею 35,00 га в межах згідно з планом, визначеним в державному акті на право постійного користування землею серії МК № 618, виданому Кривоозерською районною радою народних депутатів 22.03.1995, яка розташована в межах території Бурилівської сільської ради Первомайського району (колишня назва району – Кривоозерський) Миколаївської області (за межами населеного пункту);

- визнано за ФГ «Кирнасовського» право постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства, загальною площею 35,0 га в межах згідно з планом, визначеним в державному акті на право постійного користування землею серії МК № 618, виданому Кривоозерською районною радою народних депутатів 22.03.1995, яка розташована в межах території Бурилівської сільської ради Первомайського району (колишня назва району – Кривоозерський) Миколаївської області (за межами населеного пункту);

- скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 4823980700:01:000:2482, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2050714648239 та припинено відповідне речове право.

- визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 36,0 га, кадастровий номер 4823980700:01:000:2482, серія та номер: бн, укладений 02.03.2021 між орендодавцем – ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та припинено відповідне речове право;

- скасовано державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 4823980700:01:000:2482, 4823980700:01:000:2478, 4823980700:01:000:2470, 4823980700:01:000:2479, 4823980700:01:000:2475, 4823980700:01:000:2464, 4823980700:01:000:2472, 4823980700:01:000:2468, 4823980700:01:000:2471, 4823980700:01:000:2481, 4823980700:01:000:2480, 4823980700:01:000:2469, 4823980700:01:000:2476, 4823980700:01:000:2466, 4823980700:01:000:2467, 4823980700:01:000:2473, 4823980700:01:000:2474, 4823980700:01:000:2477, 4823980700:01:000:2465 у Державному земельному кадастрі.

25.09.2024 постановою Миколаївського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 11.07.2024 залишено без змін. Також вищезазанчені рішення залишено без змін постановою Верховного Суду від 24.04.2025.

Станом на час розгляду даної справи казане рішення виконано у повному обсязі та позивач ОСОБА_1 втратив право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4823980700:01:000:2482.

Згідно висновку судового експерта Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області від 17.07.2025 № 115-297 ринкова вартість земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 35,00 га, що розташована в межах земельної ділянки з кадастровим номером 4823980700:01:000:2482 загальною площею 36,00 га, в межах території Бурилівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області станом на 11.07.2024 складала 2 593 164,00 грн.

За частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц).

Статтею 41 Конституції України, статтею 321 ЦК України гарантовано, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22 ЦК України).

За частиною другою статті 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частина третя статті 22 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 390 ЦК України добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів.

Добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість (частина четверта статті 390 ЦК України).

За частиною першою статті 661 ЦК України у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18) вказано на те, що враховуючи приписи частин третьої і четвертої статті 390 ЦК України, кінцевий набувач земельної ділянки, від якого її було витребувано, не позбавлений можливості заявити до власника земельної ділянки позов про відшкодування необхідних витрат на утримання та збереження останньої, здійснених з часу, з якого власникові належить право на її повернення, а у разі здійснення поліпшень земельної ділянки, які не можуть бути відокремлені від неї без завдання їй шкоди, - позов про відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася вартість земельної ділянки.

Також набувач із власності якого витребувана земельна ділянка, не позбавлений можливості відновити своє право, пред`явивши вимогу до особи, в якої він придбав цю ділянку, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України.

Вказане відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2510цс15. Подібні правові висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 07 листопада 2018 року в справі № 488/6211/14-ц (провадження № 14-235цс18) та від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18).

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469//1044/17. А саме Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що навіть у випадку повернення земельної ділянки від кінцевого набувача законодавство України надає йому додаткові ефективні засоби юридичного захисту. Кінцевий набувач не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до проміжної набувачки, в якої придбав земельну ділянку, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України. Відповідно до частини першої цієї статті у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. Таку ж вимогу може заявити і проміжна набувачка до первинного набувача. Вказане відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2510цс15 (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункт 93), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (пункт 63), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 125.6.3)).

Відповідно до положень ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частини перша та третя статті 22 ЦК України).

Враховуючи викладене, законодавство України гарантує право заявити до органу державної влади позов про відшкодування шкоди, якщо така була заподіяна набувачеві земельної ділянки внаслідок прийняття оскаржених рішень, а також у разі повернення цієї ділянки власникові. Разом з тим, таке відшкодування має бути надане на підставі норм матеріального права згідно з належною юридичною процедурою та за вимогою, що підтверджена доказами.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Приймаючи до уваги вищенаведені положення діючого законодавства та вказані правові висновки Верховного Суду (Великої Палати Верховного Суду), суд приходить до висновку, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту його порушених прав. А саме пред`явлено позов про відшкодування шкоди до неналежних відповідачів, замість проміжних набувачів земельної ділянки, з якими у нього були укладені відповідні договори купівлі-продажу.

Судом встановлено, що після припинення права власності на земельну ділянку ОСОБА_1 має право звернутись до суду з позовом про стягнення з осіб, в яких він придбав земельну ділянку, збитків на підставі статті 661 ЦК України. Подавши даний позов про стягнення збитків ОСОБА_1 обрав неналежний спосіб захисту цивільних прав та пред`явив позов до неналежних відповідачів.

Обрання позивачем неналежного (неефективного) способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18. Відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити належний позов до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області та Державної казначейської служби України є безпідставними і необґрунтованими, в їх задоволенні необхідно відмовити в повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, оскільки в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, а позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі п. 11 ч. 2 ст. 3 ЗУ “Про судовий збір”, судові витрати необхідно компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного Управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконним рішенням державного органу — відмовити.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ЄДРПОУ 39825404, адреса: м. Миколаїв, просп. Миру,34;

відповідач: Державна казначейська служба України, ЄДРПОУ 37567646, адреса: м. Київ, вул. Бастіонна, 6.

Суддя Г.А. Микульшина