Рішення від 19 серпня 2026 р. у справі №478/1045/26 — Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа № 478/1045/26 Провадження № 2/478/685/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2026 року. с-ще Казанка

Казанківський районний суд Миколаївської області, в складі:

головуючого судді Іщенко Х.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Крюкової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду с-ще Казанка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Українська Товарна Біржа про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та визання права власності ,

Встановив :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Українська Товарна Біржа про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та визання права власності, посилаючись на те, що 05 грудня 2000 року між ним, ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 на Українській Товарній Біржі було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна № 123426, предметом якого є житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з надвірними будівлями та спорудами.

На момент укладення договору зазначений житловий будинок належав продавцю - ОСОБА_3 - на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого Казанківською державною нотаріальною конторою 20 березня 1990 року за № 231. Вартість житлового будинку відповідно до договору становила 500 (п`ятсот) гривень. Зазначені кошти були повністю сплачені продавцю до підписання договору, що підтверджується його змістом.

Позивач зазначає, що умови договору купівлі-продажу житлового будинку виконано сторонами у повному обсязі. Після посвідчення укладеного договору Українською Товарною Біржою, право власності на житловий будинок було зареєстровано згідно реєстраційного посвідчення Казанківським бюро технічної інвентаризації за реєстровим номером 1218 .

Однак, на даний час позивач не має можливості реалізувати своє право на розпорядження житловим будинком , оскільки договір не був посвідчений нотаріально, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Продавець ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому оформити договір купівлі-продажу житлового будинку нотаріально покупець не має можливості, а тому звернувся до суду з відповідним позовом.

Після смерті ОСОБА_3 її спадкоємцем є він, ОСОБА_1 , оскільки є її сином та онучка покійної ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину, у зв`язку з чим вона є належним відповідачем у цій справі.

В судове засідання позивач надав заяву про розгляд справи без його участі , позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання повідомила суд про розгляд справи без її участі, проти задоволення позову не заперечує.

Третя особа Українська Товарна Біржа в судове засідання представника не надіслали, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Із матеріалів справи вбачається, що 05 грудня 2000 року між позивачем ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 на Українській Товарній Біржі було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна № 123426, предметом якого був житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з надвірними будівлями та спорудами.

На момент укладення договору зазначений житловий будинок належав продавцю - ОСОБА_3 - на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого Казанківською державною нотаріальною конторою 20 березня 1990 року за № 231 .

Вартість житлового будинку відповідно до договору становила 500 (п`ятсот) гривень. Зазначені кошти були повністю сплачені продавцю до підписання договору, що підтверджується його змістом.

Договір купівлі-продажу нерухомого майна укладався у Українській Товарній Біржі та зареєстрований за реєстраційним номером 123426 від 05.12.2000 року.

Право власності на зазначений будинок було зареєстровано в Казанківським бюро технічної інвентаризації за реєстровим номером 1218 .

Сторони, кожний зі свого боку, виконали всі умови договору. З моменту придбання житлового будинку, позивач постійно проживає в ньому та утримує.

Продавець ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому оформити договір купівлі-продажу житлового будинку нотаріально покупець не має можливості, а тому звернувся до суду з відповідним позовом.

Після смерті продавця ОСОБА_3 її спадкоємцем є позивач, ОСОБА_1 , який є її сином та онучка покійної ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину.

Згідно ст. 227 ЦК УРСР, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин.

Згідно ст.47 ч.2 ЦК УРСР, в разі виконання однією із сторін повністю або частково умов угоди, що потребує нотаріального посвідчення, суд вправі визнати таку угоду дійсною. Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів дійсними» роз`яснено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Вказаний договір купівлі-продажу укладено під час дії Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, який діяв до 2004 року включно. Статтею 227 цього Кодексу було передбачено нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу, якщо хоча б однією з сторін є громадянин України. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47). Відповідно до частини другої статті 47ЦК УРСР та пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» якщо угода, що потребує нотаріального посвідчення, виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального посвідчення, суд за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників, прокурора вправі визнати угоду дійсною.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовились, щодо істотних умов договору, що підтверджується доказами та відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухились від його нотаріального посвідчення, такий договір може бути визнаний судом дійсним.

Аналізуючи письмові докази, судом встановлено, що сторони виконали умови договору, ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_1 придбав житловий будинок з погосподарськими будівлями, в якому проживає по теперешній час. Продавець передав житловий будинок покупцю, а покупець передав за це грошові кошти та прийняв у власність даний будинок. На даний час, продавець помер, а спадкоємць не заперечує щодо задоволення позовних вимог позивача.

За таких обставин, суд вважає доводи позивача про визнання біржового договору купівлі-продажу дійсним обґрунтованими, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про визнання права власності на вказаний житловий будинок, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Таким чином, при укладенні Договору сторони досягли домовленості щодо усіх його істотних умов. Договір був повністю виконаний, дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов`язків, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності та вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі до настання правових наслідків, а саме купівлі-продажу будинку. Правочин був реальним і вчинений у формі, дозволеній чинним законодавством України у 2000 році. Право власності на спірний будинок вже зареєстровано Вознесенським бюро технічної інвентаризації, а тому підстав для задоволення позовної вимоги про визнання права власності у суду немає.

Враховуючи, що сторони, на момент укладення договору купівлі-продажу, дійшли згоди щодо виконання всіх істотних умов договору , що підтверджується письмовим договором, посвідченим Українською Товарною Біржою , однак, в порушення вимог чинного законодавства, договір не був посвідчений нотаріально, що унеможливлює реалізацію своїх прав позивачем, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 77,78,259, 263,268, 354-355 ЦПК України, суд

Ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Українська Товарна Біржа про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та визання права власності , - задовольнити частково.

Визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , з надвірними будівлями та спорудами, укладений 05 грудня 2000 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на Українській Товарній Біржі за реєстраційним номером 123426, зареєстрований в Казанківському бюро технічної інвентаризації за реєстровим номером 1218 , - дійсним.

В задоволені іншої частини позовних вимог, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне судове рішення складено 20.08.2026.

Суддя Х.В.Іщенко