Рішення від 24 серпня 2026 р. у справі №147/1632/26 — Тростянецький районний суд Вінницької області

Суд: Тростянецький районний суд Вінницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 24 серпня 2026 р.

Справа: №147/1632/26

Суддя: Мудрак А. М.

Справа № 147/1632/26

Провадження № 2/147/834/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

25 серпня 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Мудрак А.М.,

з участю секретаря Чудак Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

30 червня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить: 1/ розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем 05.05.2006 у виконавчому комітеті Ободівській сільської ради Тростянецького району Вінницької області, актовий запис №6; 2/ стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку відповідача. Також просила стягнути з відповідача судові витрати. В обгрунтування позову покликається на те, що 05.05.2006 вони з відповідачем одружились. За час спільного проживання у них народились діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (повнолітній), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Сімейне життя фактично припинене тривалий час. Відповідач добровільно залишив сім`ю та проживає окремо. Спільне господарство вони не ведуть, сімейних стосунків не підтримують. Підставою для розірвання шлюбу є відсутність спільних інтересів, наявні різні погляди на життя. Вони втратили почуття любові один до одного.

Неповнолітні діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживають разом з позивачкою та перебувають на її утриманні. Відповідач матеріальної допомоги на утримання дітей добровільно не надає, участі у їх вихованні не бере, не цікавиться їх здоров`ям, навчанням та розвитком.

Ухвалою судді від 08 липня 2026 року прийнято позовну заяву та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась. 21.08.2026 подала заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримує, просить задовольнити. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про розгляд справи. Відзиву на позов не подав.

З врахуванням вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 112 СК України, п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

З свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 05.05.2006 вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 05 травня 2006 року в Ободівській сільській раді Тростянецького району Вінницької області, про що складено актовий запис №8 (а.с. 3).

ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_5 , батьками якого записані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 16.06.2026 (а.с. 4).

ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_4 , батьками якої записані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 03.12.2013 (а.с. 6).

Відповідно до ч.3, ч.4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно з ч.2 ст. 104, ч.3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 СК України.

За змістом ч.3 ст. 109 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

Позивач наполягає на розірванні шлюбу і своєму небажанні проживати з відповідачем однією сім`єю. Встановлено, що сторони разом не проживають, шлюбні відносини не підтримують, спільне господарство не ведуть, що свідчить про тривалість і стійкість конфлікту між ними та остаточний розпад сім`ї.

Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Позивач скористалась даним правом та звернулась до суду з цим позовом і наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру зберегти шлюб.

Приймаючи до уваги відсутність згоди позивача на примирення, суд вважає, що причини, що спонукають наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, що має істотне значення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.

Згідно з ч.2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.

Щодо вимоги позивача про стягнення аліментів суд зазначає наступне.

При вирішенні спору суд має виходити з положень ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», за якою кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Частиною третьою статті 181 СК України встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Положеннями ч.1, ч.2 ст. 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Пунктом 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 передбачено, що згідно з ч.3 ст. 181 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.

За приписами ч.1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися, як аліменти на дитину, визначається судом.

Судом встановлено, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі.

Неповнолітні діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровані та проживають разом з позивачкою за однією адресою, що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади (а.с. 5, 7). Перебувають на її утриманні.

Відповідно до положень ст. ст. 1-3 Конвенції ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

Відповідач зобов`язаний нарівні з позивачем утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття, створювати необхідні умови для їх розвитку та життя.

Доказів того, що відповідач не має можливості утримувати дітей, та те, що у нього на утриманні перебувають інші діти, непрацездатні батьки, що має значення для визначення розміру аліментів, суду надано не було.

Згідно з ч.1 ст. 79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Враховуючи наведене, виходячи із встановленого державою розміру прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку та взаємного обов`язку батьків на їх утримання, а також обставини для необхідного рівня життя дитини, гармонійного розвитку, суд вважає доцільним визначити розмір аліментів для утримання дітей у розмірі 1/3 частини доходів відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30 червня 2026 року та до досягнення старшою дитиною повноліття.

Суд роз`яснює сторонам, що відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

З огляду на викладене необхідно стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн. за позовну вимогу про стягнення аліментів.

Також позивач просить стягнути на її користь понесені витрати.

Згідно з ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до квитанції №ПН153 від 30.06.2026 позивач при зверненні до суду сплатила судовий збір в розмірі 1331,20 грн (а.с. 12).

З огляду на викладене, необхідно стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст. ст. 104, 105, 110, 112, 113 СК України, ст. ст. 247, 259, 265, 268, 280 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментівзадовольнити.

Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 05 травня 2006 року в Ободівській сільській раді Тростянецького району Вінницької області, актовий запис № 8.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 30 червня 2026 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 коп.) сплаченого судового збору.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Роз`яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч.1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб`єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивачем та третіми особами апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне ім`я сторін:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , громадянка України, жителька АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Повний текст рішення складено 25 серпня 2026 року.

Суддя А.М. Мудрак

Оригінал: reyestr.court.gov.ua