Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №707/4452/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1192/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №707/4452/25 Категорія: 304090000 Биченко І.Я.

Доповідач в апеляційній інстанції

Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Погасій Світлани Миколаївни на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 06 березня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

У жовтні 2025 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «Кредит-Капітал») звернулося до суду із вказаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23 березня 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1389575 відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 5 900,00 грн. та зобов`язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у термін встановлений договором та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Взятий на себе обов`язок позивач виконав належним чином, відповідач отримав грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору.

28 листопада 2024 року ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №28112024, відповідно до умов якого ТОВ «Селфі Кредит» відступило ТОВ «Кредит-Капітал» право грошової вимоги до боржників, у тому числі за кредитним договором №1389575 від 28.11.2024. Отже ТОВ «Кредит-Капітал» наділено правом грошової вимоги до відповідача.

Станом на день звернення до суду з даним позовом заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість.

Загальний розмір заборгованості по поверненню грошових коштів, сплати відсотків за користування кредитом становить 54 575,00 грн.

Оскільки на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором, що є порушенням законних прав та інтересів банку, тому позивач змушений був звернутися в суд з даним позовом.

На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 54 575,00 грн. заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 06 березня 2026 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №1389575 від 23.03.2024 у сумі 54 575,00 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 2422,40 грн. та 8 000,00 грн. витрат на правничу допомогу, а всього - 64 997,40 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що з урахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, беручи до уваги те, що вказаний вище кредитний договір укладено з ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-комунікаційної системи товариства, доступ до яких забезпечується споживачу через веб-сайт, ОСОБА_1 підписав їх електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, тому без його отримання, без здійснення входу до інформаційно-комунікаційної системи кредитора такий договір не був би укладений.

Доказів сплати відповідачем ОСОБА_1 заборгованості за вказаним кредитним договором, як частково, так і у повному обсязі, матеріали справи не містять.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Погасій С.М. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що судом допущено неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, просила його скасувати, а у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не досліджено обставину, що згідно з довідкою про ідентифікацію ТОВ «Селфі Кредит», підтверджується, що ОСОБА_1 з яким укладено договір про споживчий кредит №1389575 від 23.03.2024 року ідентифікований ТОВ «Селфі Кредит». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора: В356, час відправки ідентифікатора 23.03.2024 08:58:20, номер телефону на яку було відправлено ідентифікатор НОМЕР_5).

Проте, Паспорт споживчого кредиту та Договір про споживчий кредит №1389575 від 23.03.2024 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором: С118, що вказує на підписання цих документів іншою особою, відмінною від відповідача.

Судом не витребувано у позивача оригінал електронного документа, а саме Договору про споживчий кредит №1389575 від 23.03.2024 та Паспорт споживчого кредиту, враховуючи, що відповідач заперечував підписання Договору про споживчий кредит з ТОВ «Селфі Кредит», вказуючи про це у відзиві на позовну заяву від 28.01.2026 року, тобто ставив під сумнів поданий позивачем доказ - копію Договору про споживчий кредит №1389575.

Крім того, судом не досліджено обставин, що позивачем (фактором) не надано доказів повідомлення боржника ОСОБА_1 про відступлення права вимоги до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та не застосовано норму ст. 1082 ЦК України.

Вказує, що судом стягнуто заборгованість по штрафу всупереч пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень. Крім того, заборгованість за відсотками є очевидно непропорційною до суми заборгованості за тілом кредиту.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам.

При розгляді справи встановлено, що 23 березня 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №1389575 відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в розмірі 5 900,00 грн.

Відповідно до п.1.3. Кредитного договору строк кредиту 348 днів зі сплатою відсотків за кожні 29 днів.

Пунктом 1.5 Кредитного договору встановлено, що тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов:

1.5.1. Стандартна процентна ставка становить 2.5% в день та застосовується у межах строку кредиту в п.1.3 Договору.

1.5.2. Знижена процентна ставка 0.01% в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо споживач до 21.04.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів.

Згідно п.1.7. Кредитного договору денна процентна ставка на дату укладення договору складає:

1.7.1. за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 2.5% річних;

1.7.2. за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 2.29% річних.

Відповідно до п.2.1 Кредитного договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача. Уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 .

Згідно п. 6.4. Кредитного договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов`язаний сплатити товариству штраф:

6.4.1. у розмірі 885 грн 00 коп. на четвертий день такого невиконання та/або неналежного виконання; та

6.4.2 у розмірі 64 грн 90 коп. починаючи з п`ятого дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання

Вказаний кредитний договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором С118.

Додатком №1 до договору про надання споживчого кредиту №1389575 від 23.03.2024 є Графік платежів.

Додатком №2 до договору про надання споживчого кредиту №1389575 від 23.03.2024 є інформаційне повідомлення від споживача фінансових послуг.

Також відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором підписано паспорт споживчого кредиту.

Як вбачається з довідки АБ «Укргазбанк», наданої на виконання ухвали Смілянського міськрайонного суду Черкаської області, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) банком відкрито рахунок № НОМЕР_3 до якого прикріплена карта № НОМЕР_1 на яку 23 березня 2024 року зараховано 5 900,00 грн.

Як вбачається з розрахунку заборгованість відповідача становить 54 575,00 грн. з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5 900,00 грн., заборгованість за процентами - 36 875,00 грн., заборгованість за штрафами - 11 800,00 грн.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України. За приписами ст. 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За правилами ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

За приписами ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Приписами ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Як свідчить зміст кредитного договору № 1389575 від 23.03.2024 року, в розділі «Реквізити та підписи сторін», його підписано споживачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором С118 23.03.2024 09:03:29.

Додаток №1 до договору про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» №1389575 від 23.03.2024 року, додаток 2 до договору про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» №1389575 від 23.03.2024 року, Паспорт споживчого кредиту також підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором С118 23.03.2024 09:03:29.

У той же час, відповідно до довідки про ідентифікацію видану ТОВ «Селфі Кредит», акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) підписано одноразовим ідентифікатором В356, час відправки ідентифікатора 23.03.2024 08:58:20, номер телефону на яку було відправлено ідентифікатор НОМЕР_5.

Аналізуючи надані позивачем докази, колегія суддів вважає, що договір підписано саме електронним підписом одноразовим ідентифікатором С118.

Та обставина, що в довідці міститься інша алфавітно-цифрова послідовність одноразового ідентифікатора не може свідчити про неукладеність кредитного договору, оскільки сам кредитний договір та додатки до нього підписані єдиним ідентифікатором.

Крім того, слід врахувати також, що кредитні кошти були зараховані на рахунок позичальника, що підтверджується довідкою АБ «Укргазбанк», та не заперечується самим відповідачем.

Щодо надання оригіналу кредитного договору

Положеннями статті 95 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Колегія суддів враховує, що відповідачем при поданні відзиву на позовну заяву не заявлялося клопотання про витребування оригіналу кредитного договору.

Щодо розміру заборгованості

Відповідно до умов кредитного договору від 23.03.2024 року, позичальнику було надано кредит у розмірі 5 900,00 грн. строком на 348 днів, тобто кінцевим строком повернення є 05.03.2025 року, зі сплатою 2,5% в день.

Розрахунок заборгованості здійснений за період з 23.03.2024 року до 28.11.2024 року.

З розрахунку, наданого позивачем, заборгованість ОСОБА_1 становить 54 575,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5 900,00 грн., заборгованість за процентами - 36 875,00 грн., заборгованість за штрафами - 11 800,00 грн.

Колегія судді враховує, що заборгованість за тілом кредиту відповідачем повернуто не було, а тому надані кредитні кошти в розмірі 5 900,00 грн. підлягають стягненню з останнього.

У частині розміру заборгованості за відсотками слід враховувати наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5 %, з 22 квітня 2024 року не більше 1,5 %, а з 20 серпня 2024 року не більше 1 %.

Таким чином, при обчисленні розміру заборгованості за відсотками слід враховувати поетапне зменшення розміру денної процентної ставки. При цьому, колегія суддів вважає, що Прикінцеві та Перехідні положення даного Закону застосовуються до спірних правовідносин, незважаючи на укладення договору після набрання чинності норм щодо максимальної відсоткової ставки.

Як видно із розрахунку заборгованості нарахування відсотків здійснювалося первісним кредитором до 28.11.2024 за відсотковою ставкою 2,5% в день. Однак, враховуючи положення пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» нарахування відсотків за період з 22 квітня 2024 року по 19.08.2024 року здійснено за відсотковою ставкою 2,5% в день, що суперечить вимогам закону, оскільки у вказаний період діяла відсоткова ставка 1,5% в день, а у період з 20.08.2024 року по 28.11.2024 року - 1% в день. Таким чином, здійснивши перерахунок заборгованості за відсотками за вказаний період кредитування, судом апеляційної інстанції установлено, що загальний розмір боргу за відсотками становить 21 004,00 грн.

Що стосується посилань на несправедливі умови договору у частині встановленої відсоткової ставки, то слід зауважити, що відповідно до ст. ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Колегія суддів звертає увагу, що включення у договори із споживачем умов, які є несправедливими, є підставою для визнання таких умов недійсними.

ОСОБА_1 не оспорював укладений між ним та ТОВ «Селфі Кредит» договір та з позовом про визнання його недійсним, в цілому або в його частині, до суду не звертався.

Далі, щодо стягнення штрафу у розмірі 11 800,00 грн., то колегія суддів враховує наступне.

Згідно з п. 18 Перехідних та Прикінцевих положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Посилання у розрахунку заборгованості на пункт шостий Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», як на спеціальну норму, є безпідставним, оскільки передбачає, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

У зв`язку з викладеним штраф не підлягає стягненню на користь позивача.

Щодо договору факторингу

За приписами п. 1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Нормами ч. 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

28 листопада 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал», було укладено Договір факторингу №28112024 від 28 листопада 2024 року.

28 листопада 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал», було укладено акт приймання-передачі реєстру боржників від 28 листопада 2024 року до договору факторингу від 28 листопада 2024 року №28112024.

Як вбачається з реєстру боржників до договору факторингу №28112024 від 28 листопада 2024 року, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» набуло право вимоги за договором №1389575 від 23.03.2024 на загальну суму 54 575,00 грн. з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5 900,00 грн., заборгованість за процентами - 36 875,00 грн., заборгованість за штрафом - 11 800,00 грн.

Отже, позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Селфі Кредит», в тому числі і до відповідача за кредитним договором №1389575 від 23 березня 2024 року.

Щодо доводів апеляційної скарги у частині не направлення відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором протягом 10 днів з дати його укладення, що передбачено пунктом 6.6. договору факторингу, то слід зауважити, що позичальник не був позбавлений можливості виконати зобов`язання за кредитним договором первісному кредитору, що вважалося б його належним виконанням.

Статтею 516 ЦК України, встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, у разі не повідомлення боржника про зміну кредитора ризик несе лише новий кредитор, оскільки боржник в такому випадку може виконати зобов`язання первісному кредитору.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів доходить висновку про укладеність кредитного договору на умовах визначеному у ньому, однак, зважаючи на законодавчі обмеження щодо максимальної відсоткової ставки в день за користування споживчим кредитом розмір заборгованості за відсотками слід змінити, а у задоволенні вимог про стягнення штрафу - відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає зміні в частині розміру стягнутої заборгованості.

Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю І та ІІ груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 Серії НОМЕР_4 , ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи з дитинства.

Тому, незважаючи на те, що пенсійне посвідчення видано 11.03.2026 року, тобто після ухвалення судового рішення, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для стягнення з останнього судового збору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються, зокрема, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки відповідач звільнений від сплати судового збору, а позовна заява задоволена судом апеляційної інстанції на 49,30%, тому з держави на користь ТОВ «Кредит-Капітал» підлягає компенсації судовий збір у розмірі 1194,24 грн. У той же час, апеляційна скарга задоволена на 50,7%, тому з позивача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2302,79 грн. Застосувавши зустрічне зарахування сплати судового збору в порядку визначеному частиною 10 статті 141 ЦПК України, з позивача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1108,55 грн.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).

Відповідно до розміру пропорційно задоволених вимог підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача витрати на правничу допомогу, що становить 3944 грн.

Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Погасій Світлани Миколаївни - задовольнити частково.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 06 березня 2026 року - змінити та викласти резолютивну частину рішення суду в наступній редакції:

«Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №1389575 від 23.03.2024 в розмірі 26 904,00 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 900,00 грн. та відсотків у розмірі 21 004,00 грн».

Здійснити перерозподіл судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати на правничу допомогу у розмірі 3 944,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь держави судовий збір у розмірі 1 108,55 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді