Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №569/3185/25 — Рівненський апеляційний суд

Суд: Рівненський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: за законом.

Дата: 17 серпня 2026 р.

Справа: №569/3185/25

Суддя: Ковальчук Н. М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2026 року

м. Рівне

Справа № 569/3185/25

Провадження № 22-ц/4815/1078/26

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчук Н. М.,

суддів: Гордійчук С. О., Хилевича С. В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шкварка Андрія Володимировича на ухвалу Гощанського районного суду Рівненської області від 12 березня 2026 року у складі судді Оленич Ю. В., постановлену в селищі Гоща Рівненської області о 14 годині 18 хвилин,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, зміну черговості одержання права спадкування та визнання права власності за законом в порядку спадкування.

Ухвалою Гощанського районного суду Рівненської області від 12 березня 2026 року клопотання відповідача ОСОБА_2 та його представника - адвоката Якубця Миколи Костянтиновича про зупинення провадження у справі задоволено. Зупинено провадження у цивільній справі № 569/3185/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, зміну черговості одержання права спадкування та визнання права власності за законом в порядку спадкування до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. Зобов`язано відповідача ОСОБА_2 в разі усунення обставин, що викликали зупинення провадження у справі, відразу повідомити про це суд для вирішення питання про поновлення провадження.

Ухвала суду першої інстанції вмотивована положеннями п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, якою встановлено обов`язок суду зупинити провадження у разі перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, та обґрунтоване належними, достатніми і достовірними доказами перебування відповідача ОСОБА_2 , представник якого заявив відповідне клопотання про зупинення провадження у справі, на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 .

Вважаючи ухвалу суду незаконною представника ОСОБА_1 - адвокат Шкварко Андрій Володимирович оскаржив її в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі зазначає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Місцевий суд взяв в основу витяг з наказу №693-РС від 11.12.2024р. та довідки №1008 від 19.03.2024р., №981 від 04.06.2024р., №7089 від 09.11.2024р., №1639 від 12.03.2025р., № 769 від 01.05.2025р., № 378 від 05.03.2026р., які були надані представником відповідача. Адвокату Якубцю М. К. достеменно відомо про проходження відповідачем військової служби ще до початку судового розгляду, оскільки договір про надання правничої допомоги укладений з відповідачем ще 19.05.2025 року, однак клопотання про зупинення провадження у справі було подано лише на стадії розгляду справи по суті. Вважає, що представник відповідача має намір штучно затягнути розгляд справи та зловживає процесуальними правами. Вважає, що суд не перевірив, а відповідач не надав належних доказів про те, що на момент розгляду клопотання є підстави для зупинення провадження у справі. Також вказує, що позивач не отримувала, через засоби поштового зв`язку, від відповідача та його представника клопотання про зупинення провадження у справі. У свою чергу, суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог ч. 1,2 ст. 183 ЦПК України, зобов`язаний був повернути її заявнику без розгляду (ч. 4 ст. 183 ЦПК України), а не розглядати по суті. Із цих підстав просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, зміну черговості одержання права спадкування та визнання права власності за законом в порядку спадкування звернулася ОСОБА_1 .

Від відповідача ОСОБА_2 та його представника до суду надійшли клопотання про зупинення провадження у справі до припинення перебування ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведенні антитерористичної операції, або до закінчення воєнного стану в Україні.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

На підтвердження перебування ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, надано довідки № 1008 від 19 березня 2024 року, № 981 від 04 червня 2024 року, № 7089 від 09 листопада 2024 року, № 1639 від 12 березня 2025 року, № 769 від 01 травня 2025 року, № 378 від 05 березня 2026 року та витяг з наказу № 693-РС від 11 грудня 2024 року, які свідчать про те, що він з 2024 року перебуває на військовій службі та на даний час проходить таку у військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, і неодноразово продовженого, в Україні введено воєнний стан, який триває на момент розгляду цієї справи.

Згідно з пунктом другим цього Указу військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування наказано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 14 березня 2022 року № 7168, Указом Президента України від 19 квітня 2022 року № 7300, затвердженого Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, Указом Президента України від 07 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України 16 листопада 2022 року № 2738-IX, Указом Президента України від 06 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 07 лютого 2023 року № 2915-IX та продовжений до цього часу.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб, визначені нормами Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до статті 1 цього Закону, воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 16 цього Закону визначено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку Указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.

Згідно частиною першою статті 1 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Структура Збройних Сил України визначена статтею 3 вказаного Закону, відповідно до частини третьої якої Збройні Сили України організаційно складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону, особовий склад Збройних Сил України складається з військовослужбовців і працівників Збройних Сил України.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та вирішення питань, пов`язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі, врегульовано Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008.

Відповідно до пункту 12 Положення встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Результат аналізу пункту 12 Положення дає підстави зробити висновок про те, що встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом, оформлюється письмовими наказами по особовому складу (постанова Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі № 466/8799/22).

Надані стороною відповідача докази є належними, достовірними і достатніми в розумінні положень ст.ст. 77, 79, 80 ЦПК України, для підтвердження тієї обставини, що військова частина, в якій ОСОБА_2 проходить військову службу, бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що, у свою чергу, є передбаченою п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України підставою для зупинення провадження у справі.

Покликання апеляційної скарги на безпідставність зупинення провадження апеляційним судом відхиляються.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15, зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Такою об`єктивною обставиною є війна та запроваджений згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що продовжений та триває і на час ухвалення цього судового рішення, а також обставина виконання відповідачем покладеного на нього обов`язку по захисту Батьківщини.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі №753/19628/17, від 21 грудня 2022 року у справі №456/2541/19, від 14 грудня 2022 року № 757/52540/16-ц та від 17 січня 2023 року № 501/1699/17, від 29 серпня 2022 року в справі № 461/5209/19.

Покликання апеляційної скарги на ч. 3 ст. 252 ЦПК України, яка передбачає, що суд не зупиняє провадження у справі, якщо сторона бере участь у ній через свого представника, що має місце в даному випадку, апеляційним судом відхиляються. Вказана норма міститься у ст. 252 ЦПК України, яка регулює право суду зупинити провадження у справі, тоді як в даному випадку йдеться про імперативну вказівку закону на обов`язок зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з підстав, передбачених ст.251 ЦПК України, є обов`язковим в силу прямої вказівки закону і суд зобов`язаний зупинити провадження незалежно від свого розсуду і від розсуду осіб, які беруть участь у справі.

Відхиляючи апеляційну скаргу, апеляційний суд бере до уваги, що ст. ст. 251, 252 ЦПК України, якими передбачено порядок та умови зупинення провадження у справі і які містять вичерпний перелік підстав, за яких суд зобов`язаний або має право зупинити провадження у справі, визначають, що така підстава, як перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, є обов`язковою підставою для суду зупинити провадження у справі.

Апеляційний суд відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України також враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду № 754/947/22 від 12 листопада 2025 року, де вказано: «Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду висновує, що коли суд вирішує питання щодо зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, в оцінці процесуального обов`язку щодо зупинення провадження йому потрібно враховувати особисту думку сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, яка перебуває на військовій службі у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Якщо військовослужбовець наполягає на розгляді справи без його участі чи за участю його представника, то в суду немає підстав для зупинення провадження у справі (п. 109).

Отже, під час застосування правил пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм права, визначених у пункті 3 частини першої статті 227 ГПК України та в пункті 5 частини першої статті 236 КАС України, судам потрібно виходити з такого:

1) з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан»;

2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі;

3) якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні (п. 117.)»

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

За наведених обставин, апеляційний суд приходить до переконання про те, що оскаржувана ухвала постановлена місцевим судом з дотриманням норм процесуального права, судом першої інстанції в повній мірі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шкварка Андрія Володимировича залишити без задоволення.

Ухвалу Гощанського районного суду Рівненської області від 12 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24 серпня 2026 року.

Головуючий Ковальчук Н. М.

Судді: Гордійчук С. О.

Хилевич С. В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua