Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №562/3065/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2026 року

м. Рівне

Справа № 562/3065/25

Провадження № 22-ц/4815/800/26

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчук Н. М.,

суддів: Гордійчук С. О., Хилевича С. В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану його представником - адвокатом Гомоном Іваном Вікторовичем на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 26 січня 2026 року у складі судді Кушніра О. Г., ухвалене в м. Здолбунів Рівненської області о 15 годині 37 ххвилин, повний текст рішення складено 28 січня 2026 року,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей, які продовжують навчання. В обґрунтування своїх вимог покликалася на те, що їхні з відповідачем доньки досягли повноліття та продовжують навчання, а саме: ОСОБА_3 у Національному університеті «Острозька академія», а ОСОБА_4 - у медичному коледжі КЗВО «Рівненська медична академія». У зв`язку з навчанням їх доньки фактично перебувають на утриманні позивача, витрачають кошти на харчування, одяг, проїзд та навчання, а тому потребують матеріальної допомоги батька, який офіційно працевлаштований і має можливість надавати таку допомогу. Просила стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на навчання їх повнолітніх доньок ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частки його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня подачі заяви до суду і до дня закінчення навчання або до досягнення донькою двадцятитрьохрічного віку залежно від того, яка з цих подій настане першою, також просила судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 26 січня 2026 року вказаний позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання їх доньок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які продовжують навчання, в розмірі однієї третини його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи стягнення з 15.12.2025 року і до дня закінчення навчання або до досягнення донькою двадцятитрирічного віку залежно від того, яка з цих подій настане першою. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп. Рішення у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

Рішення суду першої інстанції вмотивоване передбаченим законом обов`язком батьків утримувати дітей, які продовжують навчання, на період цього навчання до досягнення ними 23-річного віку при умові матеріальної можливості надавати таку допомогу та обґрунтовано тими обставинами справи, підтвердженими належними і достовірними доказами, які вказують, що відповідач має постійне місце роботи і стабільний дохід, що дозволяє йому утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання.

Вважаючи рішення суду незаконним, представник ОСОБА_2 - адвокат Гомон І. В. оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Судове рішення порушує його законні права та інтереси. Судом не взято до уваги, що їхні доньки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 є вже повнолітніми особами. Вказує, що після досягнення 18-річного віку особи мають здійснювати свої права самостійно або через представника (адвоката). Оскільки інститут законного представника батьками діє виключно до моменту досягнення дітьми повноліття, представництво їхніх інтересів матір`ю є безпідставним. Суд не вжив заходів для належного залучення повнолітніх осіб до участі у справі для підтвердження їхнього волевиявлення. Стверджує, що він систематично надавав і продовжує надавати фінансову допомогу донькам (перераховує кошти). Також він оплачує навчання своєї доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка навчається у Національному університеті «Острозька академія». На даний час він проходить військову службу та витрачає власні кошти на покупки спеціалізованих приладів, засобів індивідуального захисту, обмундирування. Вказує, що він не ухиляється від виконання батьківських обов`язків і може сплачувати аліменти на утримання його повнолітніх дочок ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які продовжують навчання, у твердій грошовій сумі 3000 грн., для кожної, щомісячно. Із цих підстав просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 26 січня 2026 року, стягуючи з нього аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання двох повнолітніх доньок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3000 грн. на одну дитину, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, але не довше ніж до досягнення доньками двадцяти трьох років.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вважає рішення суду законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу безпідставною, тому, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що сторони у справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 від09.12.2004 року та серії НОМЕР_2 від 27.12.2006 року.

З довідки №206/25 від 27 серпня 2025 року вбачається, що ОСОБА_3 є студенткою та навчається на 4 курсі першого рівня освіти в Національному університеті «Острозька академія» за спеціальністю «Право» з терміном навчання з 12 вересня 2022 року по 30 червня 2026 року, денна форма навчання, джерело фінансування: кошти фізичних осіб.

З довідки №7587 від 12 вересня 2025 року вбачається, що ОСОБА_4 є студентом 2 курсу Фахового медичного коледжу КЗВО «Рівненська медична академія» за спеціальністю «Лікувальна справа» з терміном навчання з 01 вересня 2024 року по 28 червня 2027 року, денна державна форма навчання.

У зв`язку з навчанням доньки сторін ОСОБА_6 та ОСОБА_5 позбавлені можливості працевлаштуватися, щоб заробляти кошти на навчання і проживання.

З наданих витягів з реєстру територіальної громади ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані та проживають разом з позивачкою, яка несе витрати на сплату комунальних послуг, придбання продуктів харчування, ліків, речей та оплату навчання, що підтверджується відповідними квитанціями та довідками.

З договору №081Пра/2022-806 про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців в Національному університеті «Острозька академія» вбачається, що загальна вартість навчання ОСОБА_3 становить 115 600 грн. , вартість за семестрами - 14450 грн..

Відповідно до ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Згідно з п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (ч.1 ст. 81 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2ст. 80 ЦПК України). Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. 4ст. 77 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6ст. 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 1 та ч. 2 ст. 89 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка була ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною 2 статті 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Зібраними у справі доказами встановлено, що обидві доньки сторін на час постановлення рішення досягли 18-річного віку, навчаються у вищих навчальних закладах, потребують матеріальної допомоги для забезпечення елементарних фізичних потреб у повноцінному харчуванні, лікуванні, оздоровленні, відпочинку, а також у зв`язку з проїздом до місця навчання і назад, придбанням необхідної для навчання літератури та приладдя та для забезпечення культурного розвитку особистості.

Що стосується такого обов`язкового складника для стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, як можливість у батьків надавати матеріальну допомогу, то апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Згідно Довідки про доходи, позивачка ОСОБА_1 працює в Приватному підприємстві «Мережа РВ» продавцем-консультантом та отримала загальний дохід без урахування податків за період з квітня 2025 року по вересень 2025 року в розмірі 86 303,12 грн., що свідчить про те, що її середньомісячний дохід становить 14 383,85 грн..

Відповідач ОСОБА_2 з 04 червня 2025 року проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_3 Державної прикордонної служби України від 02.09.2025 р № 08/4139-Г.

Як вбачається із відзиву на позовну заяву та апеляційної скарги, ОСОБА_2 отримує регулярний дохід, однак суду не надано відомостей про його розмір.

Доводи відповідача про перебування на його утриманні батька, який потребує матеріальної допомоги судом відхиляються, адже відповідна обставина підтверджується через докази звернення до органів та організацій за отриманням довідки про підтвердження факту перебування особи на утриманні або встановленням в окремому провадженні порядку факту, що має юридичне значення.

Крім того, особи вважаються такими, що є на утриманні, якщо вони на повному утриманні або одержували від певної особи допомогу, яка є для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

При визначенні розміру аліментів суд враховує думку позивача, стан здоров`я та матеріальне становище дітей; стан здоров`я та матеріальне становище відповідача, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів та інші обставини, що мають істотне значення (ч.1 ст.182 СК України).

Відхиляючи апеляційну скаргу, суд враховує, що встановлені судом обставини справи дають підстави для висновку про те, що стягнення з відповідача аліментів на утримання двох повнолітніх дочок, які продовжують навчання, в розмірі однієї третини його заробітку (доходу), щомісячно відповідає принципу розумності і справедливості, не порушує прав платника та одержувача аліментів.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Оцінюючи встановлені обставини в сукупності із нормами закону, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд приходить до переконання про наявність необхідної сукупності фактів, які дають право на стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання: досягнення дочками сторін віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження обома дочками сторін навчання у вищих навчальних закладах - Національному університеті «Острозька академія» та Фаховому медичному коледжі КЗВО «Рівненська медична академія»; потреба у зв`язку з навчанням у матеріальній допомозі, оскільки жодна з них неправцевлаштована та не має постійного самостійного доходу; наявність у батьків, в тому числі і відповідача, можливості надавати таку допомогу, оскільки він є особою працездатного віку, проходить військову службу, де отримує регулярний дохід, з огляду на що він не позбавлений можливості надавати матеріальне утримання своїм повнолітнім дочкам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які продовжують навчання.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану його представником - адвокатом Гомоном Іваном Вікторовичем, залишити без задоволення.

Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 26 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24 серпня 2026 року.

Головуючий Ковальчук Н. М.

Судді: Гордійчук С. О.

Хилевич С. В.