Постанова від 20 серпня 2026 р. у справі №553/1399/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 553/1399/25 Номер провадження 33/814/102/26Головуючий у 1-й інстанції Тимчук Р. І. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року м. Полтава

Суддя Полтавського апеляційного суду Дряниця Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Подільського районного суду м. Полтави від 19 червня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

в с т а н о в и в:

Відповідно до протоколу ГУ ДПС у Полтавській області № 3585 від 28 березня 2025 року ОСОБА_1 вчинив правопорушення: ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, порушення порядку ведення податкового обліку з порушенням чинного законодавства: п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139, пп. 140.5.11 п. 140.5 ст. 140 ПК України, п. 8, п. 10 НП(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», затверджений наказом Мінфіну від 08.10.1999 р. № 237, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у розмірі 2464082 грн. у т.ч. з 2018 - 69769 грн., 2019 - 96452 грн., 2020- 219650 грн., 2021 - 192582 грн., 2022 - 556863 грн., 2023 - 239140 грн., три квартали 2024 - 1089626 грн.; п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в загальній сумі 708226 грн., у т.ч. за січень 2022 - 10775 грн., за лютий 2022 - 64933 грн., за січень 2024 - 465953 грн., за травень 2024 - 166565 грн., що зафіксовано в акті № 3337/16-31-07-01-01/39471102 від 14.03.2025 року, його дії кваліфіковано за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Постановою Подільського районного суду м. Полтави від 19 червня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 грн

Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду, та закрити провадження у справі у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до адміністративної відповідальності.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги по суті, приходжу до наступних висновків.

Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі по адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, тощо.

Частиною першою статті 163-1 КУпАП передбачено відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції залишено поза увагою, що відповідно до частини другої статті 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.

Скаржник, що події, які стали підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення мали місце у 2018-2024 роках, тобто притягнення до відповідальності відбулось після закінчення тримісячного строку накладення адміністративного стягнення.

Разом з тим, апеляційний суд вважає такі доводи безпідставними, оскільки дане правопорушення є триваючим.

Триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Подібна правова позиція щодо застосування норм права викладена у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №804/401/17.

За наведених обставин, апеляційний суд не вбачає підстав для закриття провадження у справі у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до адміністративної відповідальності.

Разом з тим, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що його вина доводиться протоколом про адміністративне правопорушення № 3585 від 28 березня 2025 року, та відповідним актом документальної перевірки від 14 березня 2025 року.

Акт податкової перевірки є службовим документом, в якому зафіксовані виявлені при проведенні тієї або іншої податкової перевірки порушення, він є носієм доказової інформації про виявлені порушення та його зміст може бути оскаржено шляхом подання до контролюючого органу за основним місцем обліку заперечень. Зазначені висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 19.06.2020 по справі № 140/388/19.

У ході судового розгляду справи апеляційним судом було встановлено, що провадженні Полтавського окружного адміністративного суду перебувала справа № 440/10879/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КС-АГРО" до Головного управління ДПС у Полтавській про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року по справі № 440/10879/25, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2026 року,було визнано противоправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №00048230701 від 18.04.2025 року в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток за податковим зобов`язанням в сумі 2 237 863,00 грн., за штрафними санкціями в сумі 433 240,73 грн. Визнано противоправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №00048240701 від 18.04.2025 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлена.

Дослідження змісту вказаного судового рішення свідчить, що оскаржені податкові повідомлення були прийняті на підставі Акту перевірки від 14 березня 2025 року, який також є безпосередньою підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення № 3585 від 28 березня 2025 року, який розглядається у межах даної справи.

Встановлено, що у ході розгляду справи судами надавалась оцінка Акту перевірки від 14 березня 2025 року, та виявлено, що її результати не відповідають обставинам та здійснені при помилковому розумінні норм діючого законодавства України та фактичних обставин справи.

Враховуючи, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено невідповідність Акту перевірки від 14 березня 2025 року вимогам закону, то апеляційний суд вважає, що вказаний доказ не може бути підставою для встановлення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що, оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростованих презумпцій.

Тобто усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна норма міститься й в статті 62 Конституції України.

З огляду на викладене, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1КУпАП, то постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Подільського районного суду м. Полтави від 19 червня 2025 року скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Полтавського апеляційного суду Ю. В. Дряниця