Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №554/934/26 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/934/26 Номер провадження 22-ц/814/2202/26Головуючий у 1-й інстанції Бугрій В.М. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Чумак О.В.,

суддів Дряниці Ю.В., Одринської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Шевченківського районного суду м. Полтави від 26 січня 2026 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про стягнення в порядку спадкування недоотриманої пенсії,-.

В С Т А Н О В И В :

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про стягнення в порядку спадкування недоотриманої пенсії.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона є дружиною ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до свідоцтво про право на спадщину від 13.12.2023 вона є спадкоємицею зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За життя ОСОБА_2 отримував пенсію за вислугу років.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.06.2022 року по справі № 440/4937/22 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 01.12.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_2 відповідно до ст. 51, 63 Закону України № 2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року « Про пенсійне забезпечення осіб , звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11 листопада 2015 року «про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області» № 33/37-4/9148 від 04.02.2022, а також здійснити виплати з урахуванням фактично сплачених сум.

На виконання вказаного рішення відповідачем здійснено перерахунок пенсії та нараховано доплату до пенсії у розмірі 167366,42 грн., яку ОСОБА_2 виплачено не було. Виконавче провадження не відкрито.

Після смерті ОСОБА_2 позивач 09.10.2023 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду із заявою про зміну сторони виконавчого провадження у справі № 440/4937/22. Однак ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 її заяву залишено без задоволення, оскільки виконавчий лист по даній справі не видавався.

Просила стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області суму недоотриманої пенсії у розмірі 167366,42 грн., яка належала ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , і не була ним отримана за життя.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтави від 26 січня 2026 року відмовлено у відкритті провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про стягнення в порядку спадкування недоотриманої пенсії.

Не погодившись з ухвалою суду її в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 . Просила оскаржувану ухвалу скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм процесуального права. Зазначає, що з огляду на зміст заявлених вимог і обставини, якими такі вимоги обґрунтовані, йдеться про приватно-правові відносини, оскільки спір виник з приводу захисту її права на спадкування після смерті чоловіка. При цьому участь у цьому спорі суб`єкта владних повноважень ГУ ПФУ в Полтавській області автоматично не змінює характер спірних правовідносин.

Сторони будучи належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи до суду не з`явилися.

Від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без її участі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що у січні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про стягнення в порядку спадкування недоотриманої пенсії.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона є дружиною ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до свідоцтво про право на спадщину від 13.12.2023 вона є спадкоємицею зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За життя ОСОБА_2 отримував пенсію за вислугу років.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.06.2022 року по справі № 440/4937/22 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 01.12.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_2 відповідно до ст. 51, 63 Закону України № 2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11 листопада 2015 року «про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області» № 33/37-4/9148 від 04.02.2022, а також здійснити виплати з урахуванням фактично сплачених сум.

На виконання вказаного рішення відповідачем здійснено перерахунок пенсії та нараховано доплату до пенсії у розмірі 167366,42 грн., яку ОСОБА_2 виплачено не було. Виконавче провадження не відкрито.

Після смерті ОСОБА_2 позивач 09.10.2023 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду із заявою про зміну сторони виконавчого провадження у справі № 440/4937/22. Однак ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 її заяву залишено без задоволення, оскільки виконавчий лист по даній справі не видавався.

Просила стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області суму недоотриманої пенсії у розмірі 167366,42 грн., яка належала ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , і не була ним отримана за життя.

Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позовні вимоги фактично спрямовані на оскарження дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень та пов`язані із здійсненням ним владних управлінських функцій. Заявник просить зобов`язати відповідача вчинити певні дії, що стосується реалізації владних повноважень, а тому такий спір має публічно-правовий характер і підлягає розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Однак колегія суддів не може погодитися з вказаними висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні керуватися сутністю права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 520/13190/17 (провадження № 11?1066апп18), від 27 листопада 2018 року у справі № 820/3534/17 (провадження № 11-870апп18).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами (частина перша статті 19 ЦПК України).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що «тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:

цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;пправо на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;

право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати».

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частини друга, четверта, сьома статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).

Тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, про зобов`язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати.

Колегія суддів звертає увагу, що позивачка звернулася до суду саме з вимогою про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області суму недоотриманої пенсії у розмірі 167366,42 грн., яка була нарахована на виконання Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.06.2022 року у справі № 440/4937/22.Такі кошти підлягали успадкуванню відповідно до положень статті 1227 ЦК України, а тому заявлена нею вимога про стягнення грошових коштів з органу пенсійного фонду є ефективною в розрізі поновлення порушених спадкових прав.

Закриваючи проводження у справі, суд першої інстанції зазначеного не врахував, належно не встановив дійсні обставини справи та характер правовідносини, що склалися між сторонами, не звернув уваги на те, що як на підставу для стягнення на користь позивача недоотриманої пенсії вона посилалася на положення статті 1277 ЦК України, а отже, дійшов помилкового висновку про те, що спір у цій справ є публічно-правовим.

За таких обставин суд, враховуючи що вимоги позовної заяви стосуються саме спадкових правовідносин, приходить до висновку, що позов підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду.

Справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про стягнення в порядку спадкування недоотриманої пенсії слід направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд не задовольняє позовні вимоги, не змінює судове рішення та не ухвалює нове, а направляє справу для продовження розгляду, розподіл судових витрат не здійснюється при розгляді цієї апеляційної скарги.

З огляду на висновок стосовно суті апеляційної скарги судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду спору.

Керуючись статтями 367, 374, 379, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Полтави від 26 січня 2026 року - скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про стягнення в порядку спадкування недоотриманої пенсії направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в частині відмови у задоволенні заяви про видачу дублікату виконавчого листа та заміни сторони виконавчого провадження протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий О.В. Чумак

Судді Ю.В. Дряниця

О.О. Панченко